Поняття державних службовців

Лекція: Поняття та види державних службовців

План

1. Поняття державного службовця

2. Види державних службовців

3. Поняття і особливості патронатних службовців

4. Ранги державних службовців

Поняття державних службовців

В юридичній літературі неодноразово робилися спроби визна­чити поняття «державний службовець». У результаті більшість ав­торів дійшли висновку, що цей термін слід трактувати як в ши­рокому, так і у вузькому розумінні. В широкому розумінні держав­ний службовець — це професійний працівник будь-якої державної організації: органу, установи, підприємства, а у вузькому — це професійний працівник органів державної влади. На законодавчо­му рівні визначення поняття «державний службовець» дається у ст. І Закону України «Про державну службу» через визначення самої державної служби. Тобто державний службовець — це особа, яка здійснює професійну діяльність, займаючи посади в державних органах та їхньому апараті, щодо практичного виконан­ня завдань і функцій держави та одержує заробітну плату за рахунок державних коштів. Таким чином, законодавець закріпив поняття державного службовця у вузькому розумінні.

Основними ознаками державного службовця є:

—посада в державних органах та їхньому апараті;

—професійна діяльність щодо практичного виконання зав­
дань і функцій держави;

—заробітна плата за рахунок державних коштів.

До державних службовців не належать особи, які проходять стажування в державних органах, оскільки вони не займають посад у цих органах, а тільки претендують на них.

Важливе практичне значення має питання моменту виник­нення статусу державного службовця (з моменту зарахування на посаду, або з моменту прийняття присяги). Важливо зазна­чити, що у чинному законодавстві про державну службу воно не вирішене. В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. «Про практику розгляду судами справ про корупційні та інші діяння пов'язані з корупцією» встанов­лено, що статус державного службовця особа набуває з момен­ту зарахування на посаду, незалежно від того, прийняла вона присягу, чи ні, попереджена вона про обмеження, передбачені для державних службовців, чи ні, присвоєно їй ранг, чи ні.

Надзвичайно важливим і складним є питання розмежування понять «державний службовець» і «державний політичний діяч». Визначення поняття і сутності державного службовця наведе­но вище. Що ж стосується визначення поняття «державний політичний діяч», то чинне законодавство про державну служ­бу України відповіді на це питання не дає. В юридичній науці з цього приводу висловлюються різні міркування. їх узагаль­нення дає можливість стверджувати, що до цієї категорії слід віднести посади Президента України, народних депутатів, чле­нів Кабінету Міністрів України, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, перших заступників міністрів і перших заступників голів державних адміністрацій обласного рівня. До державних політичних діячів не можуть бути віднесені депутати місцевих рад і місцеві го­лови, оскільки органи місцевого самоврядування не належать до системи органів державної влади.

У цьому зв'язку слід пам'ятати, що політичний характер зазначених посад не зводиться до факту обов'язкової належ­ності вищезазначених осіб до певної політичної партії (крите­рій необов'язковий, хоч і цілком можливий). Специфіка стату­су державних політичних діячів виявляється в наступному:

а) особливий порядок призначення (або обрання) на посади
державних політичних діячів, який регламентується, насампе­ред, Конституцією України;

б) специфічний порядок звільнення з посад зазначених осіб
і припинення їхніх повноважень;

в) особливий вид відповідальності — політичної, яка носить
відкритий публічний характер (усунення з посади; оголошення
резолюції недовіри; відставка; не обрання повторно Президента
або народного депутата як опосередковане «притягнення до
відповідальності», процедура імпічменту).

Держаний політичний діяч — це особа, яка набула цього статусу в результаті обрання народом України або призначен­ня всенародно обраними носіями влади за особливими проце дурами на певний термін, приймає у межах своїх повноважень нормативні рішення, грунтується на власних політичних пріори­тетах і несе політичну відповідальність за свою діяльність.

Відповідно до статті 4 Закону «Про державну службу» дер­жавним службовцем може бути громадянин України незалеж­но від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релі­гійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передба­ченою Кабінетом Міністрів України. Не можуть бути держав­ними службовцями особи, які: визнані у встановленому поряд­ку недієздатними; мають судимість, що є несумісною із зайнят­тям посади; у разі прийняття будуть безпосередньо підпоряд­ковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками та в інших випадках, встановлених законами України.