Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тенденції розвитку та особливості предмета міжнародного приватного права зарубіжних держав





Міжнародне приватне право є внутрішнім правом держав. Тобто кожна з них має своє міжнародне приватне право. Тому мож­на констатувати існування німецького, швейцарського, українсь­кого, російського тощо міжнародного приватного права. Єдиного для усіх держав міжнародного приватного права не існує.

У зарубіжних державах, як і в Україні, міжнародне приватне право регламентує майнові та немайнові відносини. Проте для цієї галузі характерними є певні тенденції та особливості, зумовлені історичним розвитком держав. Наприклад, Велика французька ре­волюція створила багатьом країнам необхідні умови для розвитку приватної ініціативи, капіталістичних відносин. Це виразилося, зокрема, у недоторканності необмеженої приватної власності, сво­боді договору. Створювалися правові умови регламентації міжна­родних приватноправових відносин у цивільному й торговельному обігу.

Починаючи з XIX ст. у торговельному праві зарубіжних дер­жав виявилися нові тенденції, наприклад, розширення правоздат­ності торгових товариств. У XX ст. суттєво змінюється призначен­ня деяких інститутів торговельного права. Так, інститут банкрут­ства, який традиційно застосовувався для стягнення боргів, набув нових функцій, спрямованих на збереження діяльності та рента­бельності підприємств.

Вказані та інші аспекти розвитку цивільного й торговельного, а нині переважно комерційного права, викликають уніфікаційні про­цеси як у внутрідержавному законодавстві, так і в міжнародних угодах. Ці процеси відображають інтеграцію господарства зару­біжних держав (наприклад, у межах Європейського Союзу, далі - ЄЄ). Зазначені тенденції є загальними для іноземних правових сис­тем. Тому можна констатувати, що на початку XXI ст. характер міжнародного приватного права як юридичної дисципліни значно змінився. Сьогодні велика кількість норм міжнародного приватно­го права є уніфікованими в рамках права ЄС.

Цредмет міжнародного приватного права іноземних держав, на відміну від вітчизняної концепції в цій галузі права, має особ­ливості. Так, французька доктрина (А. Батіффоль, П. Саватьє), яка вплинула й на формування деяких інших правових систем, передовсім зосереджує увагу на вченні про громадянство та пи­таннях правового статусу іноземців (у широкому розумінні сло­ва). Тобто, йдеться не тільки про питання цивільної правосуб'єктності, а й про в'їзд, виїзд, вільне пересування у межах іно­земної держави, вільний вибір професії тощо. Тільки після цього розглядаються питання колізії законів та міжнародного цивільно­го процесу.

У міжнародному приватному праві Італії, Іспанії та латино­американських держав крім колізій юрисдикцій і законів до пред­мета міжнародного приватного права належать питання про пра­вовий статус іноземців.

Немає однозначності у з'ясуванні змісту предмета міжнародно­го приватного права серед вчених колишньої СФРЮ. Так, одні з них вважають, що міжнародне приватне право охоплює питання

колізії законів та колізії юрисдикцій (Б. Благоєвич), інші додають ще й питання про колізію громадянств (Б. Айзнер). Деякі вчені до­статньо широко тлумачать зміст предмета міжнародного приват­ного права, вважаючи, що міжнародне приватне право складають норми, які визначають право, що підлягає застосуванню. До пред­мета, на їх думку, належать також цивільно-процесуальні відноси­ни з «іноземним елементом», права іноземців вступати у приват­ноправові відносини у державі, право якої застосовується, та права громадян держави, право якої застосовується, вступати у приват­ноправові відносини з «іноземним елементом» (Т. Вараді).

У Македонії міжнародне приватне право крім традиційних пи­тань про поняття, джерела та колізії права, охоплює також питання громадянства, надання правової допомоги, визнання й виконання іноземних судових рішень, зовнішньоторговельного арбітражу (Т. Бендевський).

Вчені Польщі (К. Пшибиловський, М. Сосняк, В. Валашек) вва­жають, що міжнародне приватне право повинно включати колізій­ні норми та норми міжнародного цивільного процесу. Цю думку поділяють і угорські вчені (JI. Рецеї, І. Сассі).

Німецька доктрина (Л. Раапе, Г. Кегель) обмежує предмет між­народного приватного права колізійним правом. Німецькі правники Г.-А. Любхен та М. Пош уважають колізійне право (згідно із їхньою термінологією - «право застосування права») самостійною правовою матерією з власними загальними правовими принципа­ми та узагальнюючими визначеннями, тобто з відособленою За­гальною частиною. Деякі інші вчені (Бар, Нуссбаум) включають до міжнародного приватного права й питання міжнародного цивіль­ного процесу.

Міжнародне приватне право Данії регулює такі основні питан­ня: екстериторіальну юрисдикцію національних судових органів; колізії права, тобто вибір застосовуваного судом права; визнання й виконання рішень іноземних судів; міжнародний арбітраж.

У болгарській доктрині (В. Кутиков, І. Алтинов) вважається, що міжнародне приватне право охоплює матеріально-правові та колізійні норми. Ці ж погляди поділяють учені Китаю.

В англо-американській доктрині (А. Дайсі, Дж. Чешир, Д. Біль, Г. Гудрич) вважають міжнародне приватне право колізійним і та­ким, що включає вирішення питань підсудності. Дж. Чешир та Р. Норт, крім вказаних питань, аналізують питання прийняття і виконання рішень іноземних та арбітражних судів.

Та частина англійського права, що називається міжнародним приватним правом, застосовується завжди, коли суд розглядає по­зов стосовно правовідносин з «іноземним елементом». Норми міжнародного приватного права застосовують тільки для: ^ство­рення умов, на підставі яких суд є компетентним приймати рішен­ня стосовно певного позову; 2)визначення у кожній конкретній справі тієї правової системи, на підставі якої будуть з'ясовуватися права сторін; 3) вказівки на обставини, на підставі яких може бути визнане рішення іноземного суду, що регулює конкретне спірне питання, а також право кредитора, визнане на підставі рішення іноземного суду, може бути реалізоване в Англії примусово.

 

 

Date: 2015-07-27; view: 369; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию