Наративний етап. Написання і оформлення тексту курсової роботи

Курсова робота складається з таких частин:

1 Вступ.

2 Основна частина (поділяється на кілька розділів).

3 Висновки.

4 Список використаної літератури.

5 Додатки.

Очікуваний обсяг тексту курсової роботи - 20-25 сторінок (без наукового апарату).

Опис результаті дослідження завжди є вибірковим. Одним із перших кроків у написанні тексту наукової роботи є укладання плану, яке передбачає поділ цілості на менші, але логічно між собою пов’язані частини. Залежно від теми, характеру фактичного матеріалу, методів, які використовувалися, дослідники найчастіше вдаються до хронологічного (такого, що розглядає явище у його розвитку в часі), предметного (тематичного) принципу укладання такого плану, або поєднують їх у формі предметно-хронологічного підходу. Обидва мають свої переваги і недоліки. Хронологічний підхід змішує важливе і неважливе, не відрізняє одноразових подій від подій «знакових». Суто хронологічний підхід до формування плану може зробити текст нудним і нечитабельним. Як методологічний підхід, що наслідує хроніку, він вважається застарілим. На перший погляд, предметний спосіб виглядає набагато зручнішим, оскільки дозволяє проаналізувати явище в цілому, а також розглянути окремі його прояви. Але суто предметний порядок позбавляє текст єдності. Адже будь-які події відбувалися в часі, а отже не можна цілком виключити хронологію з тексту.

Незалежно від обраного принципу побудови, вдалий план наукової праці повинен відповідати кільком універсальним вимогам:

 Теми кожного розділу однакові за важливістю, а самі розділи – приблизно однакові за довжиною.

 Охоплювати весь матеріал, що відноситься до теми, але нічого зайвого.

 Теми і зміст окремих розділів не повинні «накладатися».

 Жоден із пунктів плану не може повторювати назви роботи.

Вступ. Завдання вступної частини - зорієнтувати читача у тематиці праці, представити тему роботи і дослідницьке завдання, пояснити, чим важливе або цікаве є звернення до конкретної теми, а також змалювати ширший історичний, суспільний чи інтелектуальний контекст, до якого належить явище що розглядається. Обов’язково потрібно подати лаконічний огляд літератури, на яку опирався автор курсової роботи. Дуже бажано у вступі описати методи, які використовувалися у процесі роботи над темою, а також пояснити принципи структурної побудови праці. Вступ до курсової роботи обов’язково повинен представити читачеві головну думку праці, той основний висновок, або висновки, до яких прийшов автор у процесі роботи і які він обґрунтує і захистить у основній частині праці. Рекомендований обсяг - до 3 сторінок.

Основна частина роботи. Завдання розділів основної частини – переконливо довести та проілюструвати головну думку автора. „Тканину” тексту складають аргументи – тобто твердження, які супроводжуються логічними доказами або фактичними ілюстраціями. При цьому, для того щоб зробити текст більш читабельним та структурованим, стараємось дотримуватися наступних правил:

1 Кожному основному аргументові присвячуємо мінімум 1 абзац.

2 Аргументи “проти” (погляди, протилежні до тих, яких дотримується автор) обов’язково повинні бути спростовані.

3 Кожен абзац повинен бути об’єднаний однією думкою і відзначатися змістовною та стилістичною єдністю.

Висновок є нагодою озирнутися назад і ще раз підсумувати те, чого студент досягнув у своїй роботі. Іншими словами, якщо вступ упроваджує читача у тему, підсумок повинен підсумовувати. Тому дуже небажано на цій стадії вводити нові факти, ідеї та аргументи! Висновок – це нагода наголосити на тому, що вже було сказано в основній частині роботи, а не сформулювати думку, яка відвідала автора надто пізно. Обсяг висновків 1-2 сторінки.

ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсову роботу друкують за допомогою комп’ютера на аркушах білого паперу формату А4. При друкуванні тексту роботи необхідно залишати поля таких розмірів: зліва – до 30 мм, справа – 20 мм, зверху – 25 мм та знизу – 20 мм. Текст наукової роботи набирається шрифтом з відсічками (Times або подібним до нього) розміром 14 пунктів, лінійки розміщуються з інтервалом 1.5.

Титульна сторінка: перша сторінка оформляється як титульна, немає на ній номера сторінки. Зразок оформлення у Додатку.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, таблиць, малюнків, формул подають арабськими цифрами без знаку «№». Першою сторінкою роботи є титульний лист, на якому номер сторінки не ставиться. На наступних сторінках номери проставляються у правому верхньому куті сторінки без крапки після цифри.

Перший абзац кожного поділу відступу немає. Кожен наступний абзац починається відступом 10 мм. Між абзацами немає додаткових інтервалів.

Заголовок будь-якої зі структурних частин не може знаходитися в кінці аркуша, після нього мусять бути принаймні два рядки тексту, що знаходяться на відстані 5 мм від заголовка.

Жоден заголовок не може закінчуватися крапкою. Якщо він довший одного рядка, то не слід вживати перенесення (поділу) слів; наступний рядок повинен починатися з того самого відступу.

Заголовки змісту, вступу, висновків, списку використаних джерел і літератури, додатків, списків позначень та скорочень. Перед заголовком залишається проміжок 30 мм від верхнього краю аркуша. Сам заголовок повинен бути розміщений по центру рядка і написаний великими літерами звичайним жирним шрифтом розміром 18 пунктів. Після заголовку пропускається один рядок.

Кожен розділ починається з нового аркуша. Перед словом розділ повинен бути відступ 30 мм від верхнього краю аркуша, а саме слово має бути посередині рядка. Розділи позначаються арабськими цифрами. Заголовок розділу має бути розміщений в наступному рядку під номером, по центру рядка. Всі назви пишуть великими літерами звичайним жирним шрифтом. Проте вони відрізняються за розміром: слово розділ та його номер пишуться розміром 18 пунктів, а назва розділу – 16 пунктів.

Розділ може поділятися на підрозділи, які в свою чергу, можуть ділитися на дрібніші структурні частини. Не бажано, щоб ступенів поділу було більше ніж чотири.

Підрозділ і перший його ступінь поділу позначаються арабськими цифрами і починаються без відступу з лівого боку рядка. Треба зберігати невеликий відступ від попереднього тексту між розділами і підрозділами. Це допомагає переключити увагу читача і надати структурі роботи графічної виразності. Заголовок підрозділу пишеться малими прописними літерами жирним шрифтом розміром 14 пунктів. Заголовок першого ступеня поділу теж пишеться малими прописними літерами жирним шрифтом, але додатково позначається ще й курсивом.

Заголовок другого ступеня поділу підрозділу позначається великою літерою українського алфавіту з крапкою і пишеться жирним шрифтом розміром 12 пунктів. Відступ від лівого краю поля тексту – 10 мм.

Особливу увагу слід приділити оформленню наукового апарату. До наукового апарату відносять примітки, список використаних джерел та літератури, ілюстративні та статистичні матеріали (мапи, малюнки, таблиці, схеми), списки скорочень, довідкові покажчики. Апарат повинен бути не лише об’ємним і точним, але й правильно оформленим.

Кожен розділ має свою окрему нумерацію підрядкових посилань. В тексті перед цифрою посилання пробіл не ставиться. Цифра посилання ставиться після дужок та лапок, але перед комою чи крапкою. Текст посилання, який відділяється від основного тексту лінією завдовжки 50 мм, пишеться звичайним шрифтом розміром 10 пунктів і знаходиться на тій самій сторінці, на якій в основному тексті зазначено посилання.

Примітки. Посилання в тексті повинно зустрічатися кожен раз, коли автор цитує, переповідає, або згадує думку іншого автора або певний документ. Примітки можуть бути підрядковими (розміщуються внизу сторінки) та наскрізними (наприкінці відповідного розділу або праці в цілому). Крім книжкових посилань, існують змістовні посилання-примітки, які ми використовуємо, коли хочемо додати коментар, але не бажаємо розривати основний текст своєї праці.

Перший раз посилаючись на певну працю, наводимо у примітці всі бібліографічні реквізити видання. Надалі при посиланні на це видання можна вдаватися до скорочень:

1. Кірсенко М В. Греція на зорі сучасності. - К.: Вища школа, 1995.- 220 с.

2. Кірсенко М В. Греція на зорі....- С. 34.

Для того, щоб зробити примітку більш лаконічною, часто вдаються і до наступних формул-скорочень:

1. Його ж.- Історія античної Греції і Риму.- К.: Наукова думка, 1998.- 123 с. (у випадку, коли підряд розміщуються два і більше посилань на того самого автора).

2. Там само.- С. 3 (у випадку, коли посилання на певну працю повторюється кілька разів підряд).

Посилання на іншомовну літературу латинським шрифтом оформляється за таким самим зразком, однак замість згаданих вище стандартних скорочень використовуються формули

1. Idem

2. Ibid