З. Об'єднання в позовній заяві кількох вимог, зв'язаних між собою

В одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 13.05.97 р. N 251/97-ВР, від 17.11.2009 р. N 1720-УІ)

КОМЕНТАР:

1.2. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо: позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача), і в цій позовній заяві об'єднані вимоги, що ґрунтуються на комерційному акті, з вимогами, які обґрунтовані іншими документами; об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т. п. (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")

Результатом об'єднання позовів є винесення вмотивованої ухвали, в якій суд повинен чітко визначити провадження, які об'єднуються та визначити єдине провадження, в якому будуть розглядатися вимоги.

3. Якщо в одній позовній заяві поєднано вимоги, які мають розглядатися в порядку різного судочинства, - суд не в праві їх розглядати разом і частину вимог, і в частині вимог, яка не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відмовляє в розгляді.

Стаття 59. Відзив на позовну заяву

Відповідач мас право після одержання ухвали про порушення справи надіслати:

1) господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову;

2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву.

Відзив підписується повноважною особою відповідача або його представником.

Відзив повинен містити: найменування позивача і номер справи; мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посипанням на законодавство, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовної вимоги; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву (утому числі про надіслання копій відзиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим відповідачам, прокурору).

До відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 21.06.2001 р. N 2539-ІІІ)

КОМЕНТАР:

1. Коментована частина передбачає право Відповідача у разі з незгодою з позовом, виразити свою незгоду у процесуальному документі - Відзив. Відзив на позов разом з документами до нього надсилається до суду, позивачу та іншим відповідачам надсилається лише копія відзиву. Таким чином, норма не зобов'язує сторону, яка подає відзив надсилати всі додатки до нього іншим сторонам.

2. Відзив, підписується повноважною особою або його представником. У відзиві повинен містити документ, який підтверджує право представника на діяти від імені повноважної особи.

До документів, які можуть підтверджувати такі повноваження можна віднести:

Довіреність фізичної особи, на надання повноважень, яка підлягає нотаріальному посвідченню;

Довіреність юридичної особи, або документи, які підтверджують повноваження керівника. В даному випадку, для запобігання настання негативних наслідків, при подачі довіреності необхідно надати статутні документи та докази, які підтверджують право керівника на видачу довіреності;

Ордер на вчинення певної дії та договір про надання адвокатських послуг, укладений з заявником;

Крім того, у разі підпису посадовою особою необхідно вказати її посаду та долучити документ, який надає їй право на звернення до суду (Статут, Протокол, Довіреність тощо).

2. Частина 2 коментованої статті передбачає вимоги до оформлення відзиву на позовну заяву.

Так, у відзиві сторона, яка його надсилає, повинно чітко зазначити дані, за якими суд може визначити по якій справі надсилається відзив. До таких даних відноситься назва суду, суддя, який розглядає справу та номер справи. Крім того, сам відзив повинен чітко містити позицію сторони щодо поданого позову, зазначивши в якій частині не визнає позов з зазначенням доказів та норм чинного законодавства на підтвердження своєї позиції.

Як і інший процесуальний документ, відзив у разі додання до нього документів, повинен містити чіткий їх перелік з повною назвою документа.

Крім того, законодавець зобов'язав сторону додавати докази направлення відзиву сторонам по справі. Доказом такого направлення є квитанція з поштового відділення з описом вкладеного, або інші документи (з кур'єрської доставки) про направлення та вручення.

4. Порядок виправлення недоліків позовної заяви

1. Залишення позовної заяви без руху – це тимчасовий захід, який застосовується судом, з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

2. У разі, якщо при прийнятті позовної заяви будуть виявленні обставини, які свідчать по недодержання позивачем вимог, передбачених законом для звернення до суду, і які перешкоджають відкриттю провадження у справі, суддя залишає позовну заяву без руху.

У коментованій нормі залишення позовної заяви без руху сформульовано як обов‘язок суду, імперативний наслідок, незалежно від характеру недоліків. На нашу думку, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо недоліки є неістотними, можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду і не впливають на оцінку обставин, які є підставою для відкриття провадження у справі.

Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання. Найбільш типові недоліки позовної заяви: неповне зазначенні прізвище, ім‘я та по-батькові (найменування) сторін (замість імен – ініціали); неправильне об‘єднання позовних вимог; відсутність у позовній заяві конкретизованих вимог позивача.

Недоліки порядку подання: неправильна сплата судового збору (в неповному розмірі або на помилкові рахунки; неподання оригіналів документів про сплату судового збору (копії не допускаються); неподання копій документів у належній кількості.

Оцінка позовної заяви та констатація недоліків у ній є суб‘єктивною. Різні судді по-різному можуть оцінювати їх. Недоліки можуть мати характер незрозумілості, нечіткості, неконкретності і некоректності. Так, встановивши, що позовна заява подана без додержання вимог ст. 106 КАС України, суддя на підставі статті 108 КАС України залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків, вказаних в даній ухвалі, - конкретизації позовних вимог із зазначенням суті публічно-правового спору, визначених відповідно до КАС України, з огляду на те, що нечітке викладення позивачем обставин у позовній заяві унеможливило визначення судом наявності публічно-правового спору, а відтак – і відкриття провадження у справі. Колегія суддів ВАС погодилася з судом першої інстанції, який обґрунтовано залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для приведення її у відповідність до вимог статті 106 КАС України. (Ухвала ВАС України від 21.12.2010 р., справа № К-22002/09).

Для того, що б залишати позовну заяву без руху, суддя, щонайменше, повинен одержати від позивача письмовий документ, який містить прізвище, адресу позивача, суть вимог та підпис особи. В іншому випадку, документ не має жодних ознак позовної заяви, є анонімним, унеможливлює листування з позивачем, і розглядатися не повинен.

Не може вважатися такою, що відповідає закону, позовна заява, яка містить лайливі, нецензурні слова на адресу сторін, суду, держави загалом. Зазначені дії є об‘єктивною стороною неповаги до суду і суд, окрім залишення такої заяви без руху, повинен реагувати на них відповідним чином.

3. Подання доказів можливе на наступних стадіях процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред’явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Як зазначає Пленум ВС України у Постанові №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 11.06.2009р. пред’явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Заява не може бути визнана неподаною, залишеною без руху або повернутою з мотивів ненадання доказів.

4. Питання про залишення позовної заяви без руху вирішується ухвалою суду, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Для порівняння, в цивільному процесі оскарження такої ухвали не допускається.

В ухвалі суду зазначається, які саме виявлено недоліки позовної заяви (з посиланням норми закону, які не дотримано), спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Якщо позовна заява подана з декількома недоліками, суд повинен зазначити одразу всі. Якщо усуваючи недоліки, про які вказано в ухвалі суду, позивач припускається інших недоліків, суд може залишити позовну заяву без руху повторно (за аналогією закону).

Відповідно до Постанови Пленуму ВС України №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009р., якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення, але не більше 5 днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо недоліки виправлені позивачем з власної ініціативи (наприклад, до суду надійшла квитанція про сплату державного мита) до постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху, то у суду немає підстав для постановлення такої ухвали.

Способами усунення недоліків позовної заяви можуть бути: уточнення вимог щодо кожного з відповідачів; конкретизація вимог; наведення фактичних обставин, які свідчать про порушення прав позивача; надання доказів сплати судового збору, надіслання копій позовної заяви та доданих до неї документів відповідачам тощо. Якщо недолік може усуватися декількома альтернативними способами, суд не може зобов‘язати позивача діяти лише одним з них.

Достатність строку визначається з огляду на характер недоліків, час, об‘єктивно необхідний для їх усунення способом, який зазначив суд. Якщо в цей строк позивач не усунув недоліків з поважних причин, він може бути продовжений судом за правилами ст. 101-102 КАС. Суд може продовжити цей строк з власної ініціативи, якщо ухвалу не надіслано позивачеві (наприклад, через відсутність фінансування поштових витрат).

Якщо позивач не згоден із ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху, він повинен її оскаржувати, оскільки покликатися на незгоду з цією ухвалою в апеляційній скарзі на ухвалу про повернення позовної заяви він вже не зможе.

5. Якщо позивач виправить зазначені суддею недоліки в межах строку, визначеного суддею, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Ця норма має важливе значення з огляду на обчислення строку звернення до суду. Так, час протягом якого заява чи скарга залишались без руху, не враховується при визначенні строку здійснення судом процесуальних дій, пов’язаних з розглядом заяви чи скарги, в тому числі й строку проведення попереднього судового засідання, а також не враховується і при прийнятті скарги до апеляційного розгляду чи відкритті касаційного провадження у справі.

Якщо позивач (чи інша особа, яка зверталася до суду) не усунув недоліків позовної заяви, суд повертає позовну заяву позивачеві (особі, яка звернулася до суду). Суд не може застосовувати інші процесуальні наслідки (залишати позовну заяву без розгляду чи відмовляти у відкритті провадження).

6. Повернення позовної заяви – це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду. Ці підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають:

1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Умовою застосування цієї підстави є набрання законної сили ухвалою про залишення позовної заяви без руху. Якщо таку ухвалу було оскаржено в апеляційному порядку, позовна заява повертається, якщо ухвалу не було скасовано. Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо він не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначено в ухвалі суду. Часткове виконання ухвали суду не вважається належним виконанням. Водночас, якщо позивач наводить аргументи, які свідчать про помилковість висновків суду, з якими пов‘язувалося залишення позовної заяви без руху, суд повинен зважати на них і у разі обґрунтованості цих заперечень, виходити з того, що недолік відсутній, а тому усувати його не потрібно. Суд не зв‘язаний своїми помилками.

Документи справи, у якій позовну заяву було залишено без руху і недоліки позивачем не усунуто, підшиваються у тверду обкладинку в міру надходження до суду чи формування у суді в такій послідовності: ухвала про залишення позовної заяви без руху; засвідчена суддею копія позовної заяви; конверт, у якому надійшла позовна заява; копія супровідного листа щодо надіслання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві; інше листування з приводу залишення позовної заяви без руху; ухвала про повернення позовної заяви як такої, що вважається неподаною; копія супровідного листа щодо надіслання позивачеві копії ухвали про повернення позовної заяви; інше листування (у хронологічному порядку).

2) позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання. Звертає на себе увагу, що закон встановлює чіткі часові межі, коли позивач може звернутися з заявою про відкликання позовної заяви – до відкриття провадження у справі. У разі надходження такої заяви суд зобов‘язаний повернути позовну заяву незалежно від причин її відкликання. Водночас, якщо провадження вже відкрито (постановлено відповідну ухвалу), то заява про відкликання задоволенню не підлягає, про що суд постановляє ухвалу;

3) позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності. На стадії відкриття провадження суд може з‘ясувати обсяг дієздатності фізичної особи лише за віком позивача. Однак у позовній заяві вік не зазначається. Тому ця підстава для повернення позовної заяви реально не може бути встановлена судом. Водночас, обсяг дієздатності фізичної особи можна встановити проаналізувавши підстави позову та додані до позовної заяви документи.

Адміністративна процесуальна дієздатність юридичної особи залежить від її правового статусу в матеріальних правовідносинах. Якщо позивачем є організація, суд перевіряє чи є вона юридичною особою. Для цього аналізується інформація Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Якщо позивачем є суб‘єкт владних повноважень, суд перевіряє чи передбачено законом її право звернутися до суду з відповідним позовом.

Якщо у судді є сумнів щодо дієздатності позивача, який не може бути перевірений на стадії відкриття провадження, провадження слід відкрити і витребувати необхідні докази у сторін. Якщо в подальшому буде з‘ясовано, що позивач не має дієздатності, суд залишає позовну заяву без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 155 КАС.

Адміністративна процесуальна дієздатність відповідача не може служити перешкодою для виникнення процесу, оскільки його інтереси завжди захищає законний представник, який повинен мати відповідні повноваження на ведення справи, що підтверджується окремим документом;

4) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Маються на увазі випадки, коли позовна заява підписується представником, але довіреність до матеріалів не додається або повноваження оформлені неналежно (наприклад, довіреність не містить дати її видачі, подана в копії, а не в оригіналі). Ця норма застосовується і тоді, коли позовну заяву підписано особою, посадове становище якої не зазначено, виконуючими обов‘язки керівників, їх заступниками без надання документів, які підтверджують їх права на звернення до суду. В цьому випадку у суддя не має підстав для залишення позовної заяви без руху, а зобов‘язаний саме повернути її без розгляду;

5) у провадженні цього або іншого адміністративного суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Однією з засад адміністративного процесу є положення про те, що конкретний позов суду розглядає лише один раз. Позивач не вправі одночасно порушити одну й ту ж справу в декількох судах. Розгляд і вирішення тотожних справ одночасно в різних судах суперечить загальним принципам правосуддя.

Тотожною є справа, в якій беруть участь ті самі сторони, збігається предмет і підстави позову. Неістотні відмінності у словесному викладі вимог і тексту позовної заяви не є визначальними для кваліфікації справи як тотожної. Суд повинен встановити, що спірні правовідносини є тими самими (збігаються їх суб‘єкти, об‘єкт та зміст), і позовні вимоги спрямовані на захист того самого порушеного права.

Практичне застосування коментованої норми викликає труднощі у зв‘язку із неможливістю встановити факт наявності тотожної справи не лише в іншому, а навіть й у тому самому суді. На час вирішення питання про відкриття провадження у справі суд не зобов‘язаний і фактично не може перевіряти чи є тотожна справа в суді. Найбільш ймовірним джерелом надходження цієї інформації є сторони, насамперед відповідач. Однак його у стадії відкриття провадження суд не опитує. Тому про наявність тотожної справи суд найчастіше дізнається під час попереднього судового розгляду і у разі підтвердження цього факту залишає заяву без розгляду (п. 3 ч.1 ст. 155 КАС). Водночас, суддя може дізнатися про судові рішення в тотожній справі та чи перебування такої справи у провадженні суду з Єдиного державного реєстру судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Справа є у провадженні цього або іншого адміністративного суду, якщо:

- тотожна справа розглядається судом першої інстанції;

- постанова у тотожній справі не набрала законної сили і переглядається судом апеляційної інстанції або скерована йому для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження;

- є ухвала суду про повернення тотожної позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмову у відкритті провадження, чи закриття провадження у тотожній справі і така ухвала не набрала законної сили, в т.ч. у зв’язку з тим, що її оскаржено в апеляційному порядку;

- провадження у тотожній справі зупинене судом першої або апеляційної інстанції.

Якщо позивач подав декілька тотожних позовних заяв до суду, то повернути її з підстав, наведених у коментованій нормі, можна лише тоді, коли інший суддя вже відкрив провадження, що підтверджується відповідною ухвалою. Залишення тотожної позовної заяви в іншій справі без руху не є підставою для повернення позовної заяви.

Ст. 22 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 р. передбачає, що у випадку порушення провадження в справі між тими ж сторонами, про той же предмет і на тих же підставам у судах двох Договірних Сторін, компетентних відповідно до цієї Конвенції, суд, що порушив справу пізніше, припиняє провадження. КАС не передбачає «припинення» провадження, але в цьому випадку діють положення міжнародного договору.

6) справа не підсудна цьому адміністративному суду. Якщо суддя при вирішення питання про відкриття провадження у справі виявить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала, копії якої разом із заявою та всіма додатками до неї негайно надсилається позивачеві. В мотивувальній частині такої ухвали суд лише констатує, що справа на підсудна цьому суду. На нашу думку, повертаючи позовну заяву з цієї підстави, суд не повинен зазначати до якого саме конкретного суду слід звернутися позивачеві. По-перше, підсудність може бути альтернативною і позивач повинен сам обрати суд, який буде розглядати справу. По-друге, усувається ризик помилки судді при визначенні правильної підсудності. Водночас, в ухвалі доцільно навести норму процесуального закону, яка визначає підсудність справи, що б інформувати позивача про порядок реалізації права на захист.

Зазначена норма застосовується незалежно від виду підсудності, яку порушено (предметної, територіальної чи інстанційної). Цією з нормою повинен керуватися апеляційний суд чи ВАС України, якщо до нього надходить позовна заява з порушенням інстанційної підсудності.

7) якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, передбаченого частиною третьою статті 99 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України, на яку є посилання у коментованій статті, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Посилання на цю норму є некоректним, оскільки вона логічно та за змістом не пов‘язана із підставою для повернення позовної заяви. Мабуть, малася на увазі ч. 5 ст. 99 КАС, якою передбачено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Тобто, у разі винесення суб‘єктом владних повноважень рішення, яке може бути підставою для стягнення грошових коштів (наприклад, рішення про стягнення штрафу), спочатку особі надається право оскаржити таке рішення протягом одного місяця. До спливу цього строку позов суб‘єкта владних повноважень про стягнення не може розглядатися і повертається. Якщо цей строк минув, і особа не подала позов, припускається, що вона з рішенням згідна, але не виконує його. Тому суб‘єкт звертається до суду за стягненням.

Якщо особа оскаржила рішення в установлений строк, суб‘єкт владних повноважень після спливу місячного строку може звертатися до суду. Оскарження його рішення не перешкоджає зверненню до суду. Суд відкриває провадження і може зупинити провадження до вирішення справи за позовом про скасування рішення, на якому грунтується вимога суб‘єкта владних повноважень.

Якщо особа оскаржила рішення з порушенням встановленого місячного строку і цей строк поновлено судом, суд, який розглядає вимогу суб‘єкта владних повноважень, може зупинити провадження.

8. Якщо має місце одночасно декілька різних підстав для повернення позовної заяви, суд може повернути її за будь-якою з них або за сукупністю, навівши аргументи та висновки щодо кожної з них.

9. Питання про повернення позовної заяви вирішується ухвалою суду. Ухвала в усіх випадках оформляється окремим процесуальним документом. Копія ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Слід звернути увагу на невідповідність цієї норми положенням ч. 3 коментованої статті, в якій передбачено повернення позовної заяви позивачу. На нашу думку, повернення позовної заяви відбувається не позивачеві, а саме особі, яка подала позовну заяву (зокрема, позивачу, представнику, прокурору). Ця ж особа (а не лише позивач) має право оскаржити ухвалу.

10. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Водночас, якщо особа оскаржила ухвалу про повернення позовної заяви, вона не може подавати таку саму позовну заяву вдруге до вирішення справи апеляційним судом, оскільки в цьому випадку матиме місце подання позову в тотожній справі, яка є в провадженні суду. В цьому випадку позовна заява повертається з підстав, передбачених у п. 5 ч. 3 ст. 108 КАС.