Зміст та значення теорії взаємодії учасників судового процесу

Поняття взаємодії як універсальної форми руху

Взаємодія як універсальна форма руху та розвитку будь-якої матеріальної системи повною мірою притаманна системі судочинства. Вдосконалення судочинства зумовлює необхідність змін змісту взаємодії його учасників. Взаємодії у судовому провадженні притаманні як загальні риси соціальної взаємодії, так і визначені особливості. Фактично весь судовий процес складається із взаємних відносин (зв'язків) його учасників. Цим відносинам притаманний правовий (переважно процесуальний) характер. Вони будуються не тільки на ґрунті співробітництва, взаємодопомоги, а й на підставах протиріччя (змагальності) сторін. Вона має місце й тоді, коли під час спільної діяльності дії одного із учасників судочинства узгоджуються з потребами іншого, враховують інтересі іншої сторони та надають користь іншому. Перевага, що отримується в такий спосіб, полягає у використанні потенціалу партнера по взаємодії. Одним із важливих компонентів процесуальної взаємодії є забезпечення вірного співвідношення повноважень, методів та засобів, якими володіють учасники для досягнення ефективного використання взаємопов’язаної діяльності, в даному випадку - ефективності судового провадження. При цьому взаємна користь може полягати у вирішенні власних завдань учасником взаємодії за рахунок іншого.

До кола учасників судового провадження, окрім суду, належать представники сторін (у кримінальному провадженні, це з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений(підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники), а також обізнані особи (спеціаліст, експерт, перекладач, інші) та особи присутні у судовому засіданні.

Вагомого значення взаємодія учасників судового провадження набуває з огляду на його змагальний характер. Змагальність викликає посилення вимог до його учасників. Розподілення ролей представників сторін у судовому провадженні відбувається відповідно до завдань, які поставлені їм процесуальним законодавством України. Змагальність означає рівність процесуальних можливостей сторін у відстоюванні власних інтересів. З перебігом зміцнення змагальності змінюються та вдосконалюються ролі учасників судового провадження. Інтереси сторін визначаються процесуальним завданням та обмежуються метою правосуддя - встановленням істини у справі.

Процедурність - суттєва характеристика взаємодії учасників судового провадження. В перебігу взаємодії процесуальні суб’єкти обмінюються думками та відстоюють власну позицію перед судом, у межах процесуальної процедури. Тобто, змістом цієї взаємодії стає інформація, якою обмінюються процесуальні партнери. Вона втілюється в форму процесуальних документів, або передається усною формую з наступною фіксацією в протоколах та інших матеріалах справи. Інформаційний зміст цієї взаємодії визначає її як комунікативну. Таким чином, взаємодію учасників судового провадження визначаємо як їх узгоджену комунікативну діяльність, за процесуальною процедурою, в регламентованих умовах.

Отже, теорія взаємодії учасників судового провадження виникла як виклик на вимоги часу з удосконалення процесуального законодавства України в бік посилення захисту прав і законних інтересів людини, її гідності. Об’єкт теорії взаємодії учасників судового провадження - судовий процес; предмет - взаємодія його учасників. Учасники судового процесу - сторони, суд (у кримінальному процесі це підозрюваний, обвинувачений, підсудний, їх захисники і законні представники, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, прокурор); до їх кола також належать обізнані особи (спеціаліст, експерт, перекладач, інші) та особи присутні у судовому засіданні.

2. Значення взаємодії сторін під час судового процесу (господарського, цивільного, кримінального)