Визначення оптимальної партії постачання

Інтервали поставок, матеріалів на підприємство та інтервали їхнього використання за рідкими не збігаються. Багато з них поступають щоденно, безперервно тому виникає потреба в запасах матеріалів.

Запаси поділяються за призначенням на:

-поточеі;

- підготовчі;

- страхові

Поточний запас забезпечує роботу підприємства в період між двома черговими надходженнями партій матеріалів, він є величиною змінною:

Досягає мах в момент надходження партії, поступово зменшується внаслідок їхнього використання і стає міn безпосередньо перед черговою поставкою.

Різновидом поточного запасу є сезонний запас, який утворюється за умов сезонного використання, сезонної закупівлі або сезонного транспортування матеріалів.

Підготовчий запас створюється тоді, коли перед використанням матеріалів потребують спеціальні обробки. Він визначається за формулою:

М_{з пр}=М _д ∙t_n

де t_n – час на підготовку матеріалів у днях

М _д –середньодобові витрати матеріалів в натуральному вимірі.

Страховий запас потрібен на випадок затримки надходження чергової партії

М_{з стр}=М _д ∙t_т

де t_т – час термінового поповнення запасу в днях

Величезне значення для підтримки поточних запасів на належному рівні має система регулювання запасів на вибір цієї системи впливає безліч чинників:

- величина потреби в матеріалах;

- -регулярність запуску у виробництво;

- форма постачань.

Регулювання запасу може здійснюватись по системах «мах-міn», «стандартних партій», «стандартних інтервалів»

Найбільш поширеною у нас в країні є система «максимум -мінімум», згідно якої запаси поповнюються до рівня не нижче чим їх мінімальна величина, а після надходження чергової партії товару не можуть бути більшими, ніж їх максимальна величина. Цей метод базується на розрахунку «точки замовлення» – величини поточного запасу, яка вистачає для роботи до тих пір, поки не прибуде замовлений матеріал. «Точка замовлення» розраховується за формулою:

,

де М_з - «точка замовлення»;

М_підг - величина підготовчого запасу;

М_стр- величина страхового запасу;

М_д - денна витрата матеріалу;

- час в днях від моменту оформлення замовлення до надходження чергової партії матеріалів.

Величина матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства, але її вплив неоднозначний.

З одного боку, збільшення запасів унаслідок постачань великими партіями вимагає великих оборотних коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого їх псування. Ці витрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії постачання.

З іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість постачань і, відповідно, транспортно-заготівельні витрати, оскільки вони відносно мало залежать від величини партії постачання, а більшою мірою обумовлені кількістю партій (витрати на оформлення, пересилку документів, роз'їзди агентів, транспортування). Зменшення величини партії чинитиме зворотній вплив: втрати і витрати, пов'язані із зберіганням запасів, зменшаться, а транспортно-заготівельні витрати зростатимуть.

З цієї точки зору, найбільш важливим при організації матеріально-технічного постачання є вибір оптимальної величини партії постачання.

Рис.1. Графік залежності річних витрат на придбання і зберігання матеріалів від величини партії

Оптимальною є така партія постачання, при якій сумарні загальні витрати мінімальні. При цьому, сумарні загальні витрати знаходяться за формулою:

де В_пр - витрати на придбання;

В_{збер .}- витрати на зберігання.

Витрати на придбання можна визначити за формулою:

,

де М_р - річна потреба в матеріалах;

n_м - оптимальна партія постачання;

В_n - транспортно-заготівельні витрати на одну партію постачання.

Витрати на зберігання:

,

де Ц_м - ціна одиниці матеріалу без врахування транспортно-заготівельних робіт;

К - коефіцієнт перерахунку, що враховує втрати при зберіганні.

Таким чином, оптимальна партія постачання розраховуватиметься наступним чином: