Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Загальна характеристика стадій кримінального процесу ⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2 Стадія порушення кримінальної справи має завданням прийняття, розгляд та вирішення заяв і повідомлень про злочини та інші суспільно-небезпечні діяння, що містять ознаки злочинів. Ця стадія є першою і обов'язковою стадією кримінального процесу, адже кримінально-процесуальна діяльність розпочинається (відповідно, виникають кримінально-процесуальні відносини) з моменту отримання з передбачених законом джерел (ст. 94 КПК) інформації про злочини, що вимагає вирішення питання про існування приводів та підстав для порушення кримінальних справ та відсутність обставин, що виключають провадження у кримінальній справі (ч. 1 ст. 6 КПК). Процесуальними повноваженнями у цій стадії володіють орган дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, оскільки на них законом покладено не лише обов'язок з прийняття та реєстрації повідомлень про злочини, але й їх розгляд у межах належності. Провадження у цій стадії обмежено 3- (10 — у випадках необхідності перевірки повідомлень про злочин) добовим терміном. Коло процесуальних засобів, що можуть використовуватися для вирішення завдань стадії, обмежено окремими процесуальними діями (отриманням явки з повинною, заяви про вчинений злочин, повідомлення про затримання, отриманням пояснень від осіб, витребуванням документів), а також трьома слідчими діями (оглядом місця події, накладенням арешту на кореспонденцію в установах зв'язку, зняттям інформації з каналів зв'язку). Провадження у стадії порушення кримінальної справи завершується прийняттям одного з двох рішень: порушення кримінальної справи або відмови у порушенні кримінальної справи. Крім того, заяви і повідомлення про вчинений злочин можуть направлятися за належністю компетентному органу (ст. 97 КПК). В літературі дискутується питання про необхідність відмови від стадії порушення кримінальної справи, яка не відома більшості кримінально-процесуальних систем світу. Стадія дізнання і досудового слідства має ще одну назву — досудового розслідування. Перед цією стадією стоять завдання встановлення всіх обставин кримінальної справи, зокрема розкриття злочину, встановлення винних та притягнення їх до участі у справі як обвинувачених, забезпечення цивільного позову. Провадження у цій стадії здійснюється у формах дізнання і досудового слідства відповідно органами дізнання (ст. 101 КПК) і органами досудового слідства (ст. 102 КПК). Основна різниця між вказаними формами досудового розслідування полягає в тому, що дізнання не є самостійною формою досудового розслідування, має більш короткотривалі терміни провадження (10 діб — з моменту порушення кримінальної справи про тяжкий або особливо тяжкий злочин, або 10 діб — з моменту встановлення особи, яка вчинила злочин, що не є тяжким або особливо тяжким, або 5 діб — з моменту обрання до підозрюваного запобіжного заходу), обмежений перелік процесуальних засобів, що використовуються під час дізнання, та може закінчуватися прийняттям одного з двох рішень: про направлення справи для провадження досудового слідства або про закриття кримінальної справи. З іншого боку, органи дізнання під час провадження можуть застосовувати не лише процесуальні засоби, але й інші правові засоби, передбачені законодавством, що визначає їх правовий статус (наприклад, оперативно- розшукові заходи). На цій стадії до участі у справі залучаються учасники процесу: підозрюваний, обвинувачений, їх захисники, потерпілий, цивільні позивач і відповідач, їх представники. Особливостями провадження у цій стадії є її переважно письмовий характер, нерозголошення даних досудового слідства, процесуальна самостійність слідчого та здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час провадження дізнання і досудового слідства, а судом — судового контролю за проведенням окремих слідчих дій та прийняттям процесуальних рішень органом дізнання, слідчим і прокурором. Основний строк досудового слідства (до 2 місяців) з моменту порушення кримінальної справи (а у справах, в яких не встановлено особу, що вчинила злочин, — з дня встановлення особи, яка його вчи- нила (ст. 120 КПК) може бути продовжено районним, міським прокурором та прирівняним до нього прокурором у разі неможливості закінчення розслідування — до 3 місяців; в особливо складних справах прокурором області та прирівняним до них прокурором або їх заступниками — до 6 місяців. Далі продовжувати строк досудового слідства можуть лише у виняткових випадках Генеральний прокурор України або його заступники. Перелік процесуальних засобів, що можуть використовуватися органами досудового слідства в цій стадії є найширшим у порівнянні з іншими стадіями. Так, можуть проводитися процесуальні дії з забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу, слідчі дії (допити, очні ставки, пред'явлення для впізнання, огляди, освідування, відтворення обстановки та обставин події, обшуки, виїмки, призначатися експертизи, зняття інформації з каналів зв'язку, накладення арешту на кореспонденцію, ексгумація трупа тощо), інші процесуальні дії, спрямовані на збирання та перевірку доказів (витребування документів тощо), застосовуватися запобіжні заходи, заходи з забезпечення цивільного позову тощо. Провадження досудового слідства може закінчуватися прийняттям одного з п'яти рішень: — складанням обвинувального висновку (ст.ст. 223-224 КПК); — постановою про закриття кримінальної справи (ст.ст. 213-214 КПК); — постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 417 КПК); — постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (ст. 7 КПК); — постановою про закриття кримінальної справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ст. 7-3 КПК). Після затвердження обвинувального висновку прокурором, або погодження ним постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру; постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; постанови про закриття кримінальної справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру провадження у кримінальній справі переходить в наступну стадію процесу — попереднього розгляду справи суддею. Стадія попереднього розгляду справи суддею виконує два основних завдання: 1) з перевірки правильності порушення і розслідування кримінальної справи та підсудності її конкретному суду;5 2) з належної підготовки кримінальної справи до розгляду по суті (судового розгляду). Попередній розгляд справи здійснюється суддею місцевого або апеляційного суду (в залежності від предметної підсудності — ст.ст. 33,34 КПК) одноособово з обов'язковою участю прокурора та з повідомленням учасників процесу. Законом встановлено обмежені строки попереднього розгляду справи — до 10 (у разі складності справи — до 30 діб з дня її надходження до суду та підготовки справи до розгляду в суді — до 10 (у випадках складності справи — 20 діб) з дня попереднього її розгляду (ст.ст. 241, 256 КПК). Під час попереднього розгляду суддя може використовувати обмежений перелік процесуальних засобів, що обумовлено вузьким колом завдань, що стоять перед цією стадією: заслуховування доповіді прокурора, думок учасників процесу, вирішення клопотань учасників попереднього розгляду, обрання, зміна або скасування запобіжних заходів, визнання певних осіб учасниками процесу, застосування заходів забезпечення цивільного позову т.ін. Попередній розгляд справи суддею може закінчуватися прийняттям одного з таких рішень: — про призначення справи до судового розгляду; — про повернення справи прокуророві; — про направлення справи за підсудністю; — про закриття справи (в тому числі і у зв'язку із звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності); — про повернення справи на додаткове розслідування. У випадку призначення справи до судового розгляду та вирішення питань, пов'язаних з підготовкою справи до судового розгляду (ст. 253 КПК), провадження у кримінальній справі переходить у наступну стадію — стадію судового розгляду. Стадія судового розгляду — центральна стадія кримінального процесу, оскільки на ній вирішуються завдання з повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи; вирішення кримінальної справи та застосування до винних осіб заходів кримінальної відповідальності (до осіб, які вчинили суспільно-небезпечні діяння, що містять ознаки злочину, — заходи соціального захисту). Загальними положеннями провадження у цій стадії є безпосередність, усність судового розгляду, незмінність складу суду, рівність прав сторін у судовому розгляді, обов'язкова участь прокурора у справах, що надійшли до суду з обвинувальним висновком, забезпечення здійснення сторонами своїх прав. Ця стадія складається з п'яти частин: підготовча частина, судове слідство, судові дебати, останнє слово підсудного, постановлений вироку. Для визначення допустимої тривалості провадження у стадії судового розгляду керуються принципом розумності строків судового розгляду, встановленого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. Серед суб'єктів, що беруть участь у стадії судового розгляду, слід виділяти суд, сторони обвинувачення та захисту, та інших суб'єктів, що сприяють судочинству. За результатами судового розгляду можуть бути прийняті такі рішення: вирок (виправдовувальний або обвинувальний), постанови (ухвали) про закриття кримінальної справи, про її направлення на додаткове розслідування, постанови про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру. Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку його апеляційного — 15 діб (для вироків апеляційних судів — касаційного — один місяць) оскарження. У випадку оскарження вироку, справа надходить до наступної стадії — стадії перевірки вироків, постанов і ухвал суду, що не набрали законної сили. Стадія перевірки вироків, постанов і ухвал суду, що не набрали законної сили має завданням перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції і в залежності від судової ланки, що прийняла оскаржуване рішення (місцевий суд чи апеляційний суд області або прирівняні до них суди), може здійснюватися у формі апеляційного або касаційного провадження. Загальними положеннями провадження у цій стадії є свобода оскарження, обмеженість суду апеляційної або касаційної інстанції відповідно апеляційними або касаційними вимогами, недопустимість погіршення становища засудженого або виправданого. Відмінність між апеляційним та касаційним провадженням у цій стадії полягає у суб'єктах, що здійснюють судовий контроль (відповідно, апеляційні суди областей — щодо вироків, постанов або ухвал місцевих судів; Верховний Суд України — щодо вироків, постанов або ухвал апеляційних судів областей по першій інстанції); у можливості проведення в суді апеляційної інстанції попереднього розгляду справи апеляційним судом та нового судового слідства; у можливості постановлений судом апеляційної інстанції нового вироку, яким погіршується становище засудженого або виправданого. Особливістю провадження у цій стадії є те, що вона складається з двох частин: провадження у суді першої інстанції у зв'язку з подачею апеляції (касаційної скарги, подання) та, власне, розгляду справи за апеляцією (касаційною скаргою, поданням). У результаті розгляду апеляції апеляційний суд може ухвалити одне з таких основних рішень: — залишити вирок чи постанову без зміни, а апеляцію — без задоволення; — скасувати вирок чи постанову і повернути справу прокуророві на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд до суду першої інстанції; — скасувати вирок чи постанову і закрити справу; — змінити вирок чи постанову; — постановити свій вирок (постанову про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру), скасовуючи повністю чи частково вирок (постанову) суду першої інстанції (ст. 366 КПК); — закрити апеляційне провадження (ст. 364 КПК). Верховний Суд України при розгляді касаційних скарг, подань має ті ж повноваження за винятком права виносити свій вирок (ст. 396 КПК). Підставами для скасування або зміни судових рішень, при розгляді справи у цій стадії є: — однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства; — невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи; — істотне порушення кримінально-процесуального закону; — неправильне застосування кримінального закону; — невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 367 КПК). Стадія перевірки вироків, постанов і ухвал суду, що набрали законної сили має завданням перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції і в залежності від судової ланки, що прийняла оскаржуване рішення (місцевий суд чи апеляційний суд області або прирівняні до них суди), може здійснюватися у формі касаційного або виключного провадження (глава 22 КПК). Загальним положенням провадження у цій справі є перегляд судових рішень, що набрали законної сили. Особливістю перегляду судових рішень у порядку виключного провадження є те, що правом ініціювати перегляд володіє обмежене коло посадових осіб органів прокуратури або судді Верховного Суду України, а до підстав перегляду відносяться нововиявлені обставини або неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення. Стадія виконання вироку, ухвали і постанови суду має завданням звернення судових рішень у кримінальних справах до виконання та вирішення питань, пов'язаних із зміною порядку або припиненням виконання вироків, ухвал і постанов судів (розділ п'ятий КПК).
|