Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как противостоять манипуляциям мужчин? Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Серед організаційно-правових форм фінансового контролю можна виділити фінансовий моніторинг, державний фінансовий аудит і аудит





Фінансовий моніторинг- сукупність заходів, спрямованих на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом.

Система фінансового моніторингу складається з двох рівнів - первинного та державного. Суб'єктами первинного фінансового моніторингу є: банки, страхові та інші фінансові установи; платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи; товарні, фондові та інші біржі; професійні учасники ринку цінних паперів; інститути спільного інвестування; гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї; підприємства, організації, які здійснюють управління інвестиційними фондами чи недержавними пенсійними фондами; підприємства і об'єднання зв'язку, інші некредитні організації, які здійснюють переказ грошових коштів; інші юридичні особи, які на підставі законодавства здійснюють фінансові операції. Суб'єктами державного фінансового моніторингу є: центральні органи виконавчої влади та Національний банк України, які відповідно до закону виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій; Державний комітет фінансового моніторингу України (далі - Держфінмоніторинг) - центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом.

Суб'єкти первинного фінансового моніторингу: проводять ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, або відкриває рахунок (в тому числі депозитний), на підставі наданих в установленому порядку документів або за наявності підстав вважати, що інформація щодо ідентифікації особи потребує уточнення; забезпечують виявлення і реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу; надають Держфінмоніторингу інформацію про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу; надають відповідно до законодавства додаткову інформацію на запит Держфінмоніторингу, пов'язану з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу, в тому числі таку, що становить банківську та комерційну таємницю, не пізніше, ніж протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту; сприяють суб'єктам державного фінансового моніторингу у проведенні аналізу фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу; вживають заходів щодо запобігання розголошенню (у тому числі особам, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, яка надається Держфінмоніторингу, та іншої інформації зпитань фінансового моніторингу (в тому числі про факт подання такої інформації); зберігають документи, які стосуються ідентифікації осіб, якими здійснено фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, та всю документацію про здійснення фінансової операції протягом п'яти років після проведення такої фінансової операції.



Суб'єкт первинного фінансового моніторингу з урахуванням вимог чинного законодавства і нормативно-правових актів Держфінмоніторингу встановлює правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу та призначає працівника, відповідального за його проведення.

Особливості здійснення фінансового моніторингу визначені Зако­ном України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 року №249, Указом Президента України «Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму» від 22 липня 2003 року № 740/2003, постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України «Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF)» від 28 серпня 2001 року № 1124, Порядком реєстрації фінансових операцій суб'єктами первинного фінансового моніторингу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 644, Порядком взяття на облік Державним департаментом фінансового моніторингу фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 646, Вимогами до організації фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, затвердженими наказом Міністерства фінансів України та Державного департаменту фінансового моніторингу від 24 квітня 2003 року № 40, Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 14 травня 2003 року № 189, Рекомендаціями щодо виявлення та інформування про фінансові операції, які підлягають фінансовому моніторингу, схваленими Методологічною радою Головного контрольно-ревізійного управління України від 18 серпня 2003 року № 6 тощо.

Державний фінансовий аудитполягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Здійснюється Рахунковою палатою та органами Державної контрольно-ревізійної служби відповідно до законів. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.Механізм здійснення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту визначений у таких нормативно-правових актах: постановах Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм від 10 серпня 2004 року № 1017, "Про затвердження Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ" від 31 грудня 2004 року № 1777, "Питання проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту" від 25 березня 2006 року № 361, якою затверджено Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання, Методичних рекомендаціях з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ, затверджених наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 9 грудня 2005 року № 451.



Загальні вимоги до проведення державного фінансового контролю визначені у Законі України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 року, Стандартах державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, держав­ного і комунального майна, затверджених наказами Головного контрольно-ревізійного управління України від 9 серпня 2002 року № 168 та від 13 липня 2004 року № 185.

Основні вимоги до планування суб'єктами державного фінансового контролю заходів з контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна визначає Стандарт 2 "Планування державного фінансового контролю". Відповідно до нього кожен суб'єкт державного фінансового контролю самостійно розробляє і затверджує порядок планування контрольних заходів. План контрольних заходів повинен включати: тему контрольного заходу; назву суб'єкта господарювання, який підлягає контролю, та місце його розташування; термін закінчення контрольного заходу; період, який підлягає контролю; перелік суб'єктів державного фінансового контролю, які будуть спільно проводити контрольні заходи (за їх погодженням).Суб'єкти державного фінансового контролю формують плани основних напрямів контрольних заходів терміном на рік, на основі яких складаються піврічні плани. До планів контрольних заходів не включаються суб'єкти господарювання, щодо яких термін проведення попередніх контрольних заходів цими ж суб'єктами з тих самих питань менший одного року (365 календарних днів) або вже здійснено контрольні заходи іншими суб'єктами державного фінансового контролю чи контрольними органами з тих самих питань та за період, який підлягає контролю. Затвердження планів контрольних заходів здійснюється керівником міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади у порядку, визначеному законодавством.

Стандарт 3 "Організація та виконання контрольних заходів", затверджений наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 9 серпня 2002 року № 168, визначає основні засади організації та виконання суб'єктами державного фінансового контролю контрольних заходів, а саме: підготовку до проведення контрольних заходів; оформлення офіційних розпорядчих документів, що надають право службовим особам суб'єктів державного фінансового контролю здійснювати контрольні заходи; ознайомлення з цими документами керівників суб'єктів господарювання; безпосереднє проведення контрольних заходів. Керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади шляхом надання службовим особам суб'єктів державного фінансового контролю офіційних розпорядчих документів надають їм право на проведення контрольних заходів безпосередньо у суб'єкта господарювання. Службовими особами суб'єкта державного фінансового контролю контрольні заходи мають проводитися з відома керівництва суб'єктів господарювання.

Термін проведення контрольних заходів, як правило, не може перевищувати 30 робочих днів. В окремих випадках, за рішенням керівника міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади або уповноваженої особи, що видала офіційний розпорядчий документ, установлений офіційним розпорядчим документом термін проведення контрольного заходу може змінюватися, про що службова особа суб'єкта державного фінансового контролю зобов'язана проінформувати керівництво суб'єкта господарювання та пред'явити належним чином оформлений розпорядчий документ, що засвідчує цю зміну.

За один робочий день до закінчення встановленого терміну проведення контрольних заходів, як правило, службові особи суб'єктів державного фінансового контролю повинні подати керівнику та посадовим особам, відповідальним за фінансову діяльність суб'єкта господарювання, на ознайомлення і підпис результати контрольного заходу, оформлені відповідно до вимог Стандарту 4 "Документування результатів та формування матеріалів контрольних заходів, порядок їх опрацювання і використання".

Документування результатів та оформлення матеріалів контрольних заходів здійснюється з метою надання власникові та іншим визначеним законодавством користувачам, у тому числі ініціаторам контрольних заходів, суттєвої, повної і достовірної інформації про результати контрольних заходів, які проводилися у певного суб'єкта господарювання. Складається з робочих, офіційних, додаткових та супровідних документів. Основною частиною матеріалів контрольних заходів є офіційна документація, обов'язкова для складання за результатами контрольних заходів, до якої належать акти, довідки та протоколи. Додаткова документація, складена за результатами контрольних заходів, є невід'ємною частиною матеріалів контрольних заходів і являє собою оформлену як додатки (частіше всього у вигляді зведених реєстрів, розрахунків, пояснень тощо) інформацію, що підтверджує підсумки дослідження за окремими напрямами або процесами контрольного заходу, які зафіксовані в офіційній документації.

Супровідна документація, яка має офіційний характер, є невід'ємною частиною матеріалів контрольних заходів (листування з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання і громадянами з питань, які стосуються результатів контрольного заходу, інші офіційні документи, оформлені після закінчення контрольного заходу).

Матеріали контрольного заходу являють собою повну або часткову сукупність офіційної, додаткової та супровідної, яка має офіційний характер, документації, складеної за результатами контрольного заходу.

Службова особа, яка очолює контрольний захід (керівник контрольного заходу), повинна детально ознайомитися з матеріалами контрольних заходів, розглянути їх на предмет змісту і форми документування результатів, оцінити повноту та якість розкриття теми контрольного заходу та прийняти відповідне рішення щодо достатності або необхідності доопрацювання його матеріалів. Про прийняте рішення керівник контрольного заходу обов'язково повідомляє його учасника (учасників) і в разі необхідності ставить вимоги (в усній або письмовій формі) щодо доопрацювання матеріалів контрольного заходу. У разі проведення спільних контрольних заходів службовими особами суб'єктів державного фінансового контролю декількох міністерств, інших центральних органів виконавчої влади або експертами з окремих питань матеріали передаються керівнику контрольного заходу, який відповідає за узагальнення всіх матеріалів контрольних заходів. За умови, коли на одному суб'єкті господарювання одночасно проводяться контрольні заходи службовими особами різних суб'єктів державного фінансового контролю, матеріали контрольних заходів, складені ними, за рішеннями ініціаторів контрольних заходів можуть надаватися в порядку обміну інформацією.

Норми Стандарту 5 "Здійснення контрольних заходів в умовах електронного зберігання і обробки інформації, яка підлягає дослідженню" поширюються на суб'єкти господарювання, які застосовують засоби електронного зберігання і обробки інформації, в частині їх зобов'язань щодо забезпечення проведення суб'єктами державного фінансового контролю контрольних заходів. Службові особи суб'єктів державного фінансового контролю під час здійснення контрольних заходів мають право користуватися засобами електронного зберігання і обробки інформації, що застосовуються суб'єктами господарювання в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності, ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності та можуть використовувати службові портативні засоби електронного зберігання і обробки інформації. Для оформлення службовими особами суб'єктів державного фінансового контролю офіційної та додаткової документації за результатами контрольних заходів, проведених в умовах застосування суб'єктом господарювання засобів електронного зберігання і обробки інформації, необхідна для документування інформація переноситься на паперові носії та належним чином завіряється власним підписом службової особи та підписами керівника і інших відповідальних осіб суб'єкта господарювання.

Стандарт 6 "Оцінка стану внутрішнього фінансового контролю" визначає основні критерії оцінки стану внутрішнього фінансового контролю. Метою оцінки стану внутрішнього фінансового контролю є дослідження рівня досягнення суб'єктом господарювання таких цілей: усі рішення керівництва приймаються в межах власних повноважень та вимог законодавства, налагоджено контроль за їх виконанням; усі фінансово-господарські операції здійснюються за погодженням керівництва та достовірно і у повному обсязі фіксуються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності; доступ до грошових коштів і матеріальних цінностей можливий лише за погодженням керівництва; відслідковується відповідність між даними бухгалтерського обліку і фактичною наявністю активів, забезпечується їх належне збереження. За підсумками дослідження стану внутрішнього фінансового контролю визначається рівень ефективності та дієвості функціонуючої системи внутрішнього фінансового контролю щодо попередження та недопущення в подальшому правопорушень. Суб'єкти державного фінансового контролю інформують керівництво суб'єкта господарювання та ініціатора контрольних заходів про стан системи внутрішнього фінансового контролю з визначенням основних недоліків та резервів його здійснення.

Систему заходів щодо попередження правопорушень містить Стандарт 7 "Попередження правопорушень з боку суб'єктів державного фінансового контролю та їх службових осіб". З метою попередження суб'єктами державного фінансового контролю та їх службовими особами порушень вимог законодавства з питань державного фінансового контролю, прав та законних інтересів суб'єктів господарювання і громадян керівники суб'єктів державного фінансового контролю зобов'язані забезпечити: ознайомлення підлеглих з нормативно-правовими актами, які передбачають відповідальність працівників за неправомірні дії або бездіяльність; періодичне проведення з підлеглими навчань та атестацій з питань дотримання вимог законодавства про державний фінансовий контроль, про дотримання прав та законних інтересів суб'єктів господарювання і громадян; нагляд за виконанням службових обов'язків підлеглими; недопущення проведення контрольних заходів у суб'єктів господарювання тими самими службовими особами суб'єкта державного фінансового контролю, які проводили попередні контрольні заходи, або особами, які мають близькі родинні зв'язки з працівниками суб'єкта господарювання чи працювали там на керівних посадах; участь у проведенні контрольних заходів у суб'єктів господарювання, як правило, не менше ніж двох посадових осіб суб'єкта державного фінансового контролю.

Загальні норми оприлюднення результатів державного фінансового контролю містить Стандарт 8 "Оприлюднення результатів державного фінансового контролю". Суб'єкти державного фінансового контролю при оприлюдненні результатів державного фінансового контролю за погодженням з ініціаторами контрольних заходів можуть використовувати такі форми висвітлення інформації: випуск і поширення інформаційних та довідкових збірників, бюлетенів (спеціальних бюлетенів), журналів, оглядів, прес-релізів, експрес-інформації; опублікування нормативно-правових актів в офіційних виданнях та базах законодавства; проведення прес-конференцій, брифінгів, організація інтерв'ю з керівниками суб'єктів державного фінансового контролю для вітчизняних і зарубіжних засобів масової інформації; публікації виступів керівників або інших відповідальних працівників суб'єктів державного фінансового контролю у засобах масової інформації; проведення тематичних теле- і радіопередач з питань діяльності суб'єктів державного фінансового контролю; функціонування власних веб-сторінок в Інтернеті; інші форми поширення офіційної інформації, що не суперечать законодавству.'75

Стандарт державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна - 9 "Взаємодія з правоохоронними органами", затверджений наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 13 липня 2004 року № 185, визначає основні засади взаємодії суб'єктів державного фінансового контролю з правоохоронними органами в частині планування, організації та проведення контрольних заходів, документування, передачі та розгляду їх результатів, а також механізм зворотного інформування.

Взаємодія суб'єктів державного фінансового контролю з правоохоронними органами здійснюється як з власної ініціативи, так і за зверненнями правоохоронних органів.

Суб'єкти державного фінансового контролю у разі виявлення контрольними заходами, що проводяться не за ініціативою правоохоронних органів, порушень чинного законодавства щодо використання бюджетних коштів, державного чи комунального майна, за які передбачена кримінальна відповідальність, забезпечують, у межах своєї компетенції, усунення суб'єктами господарювання виявлених порушень, а у разі неможливості їх усунення в повному обсязі - передають матеріали до правоохоронних органів.

Правовими підставами звернення правоохоронних органів до суб'єктів державного фінансового контролю щодо здійснення контрольних заходів є норми законодавчих актів, які регулюють діяльність відповідного правоохоронного органу.

Звернення правоохоронного органу щодо проведення контрольних заходів повинно містити: повну назву суб'єкта господарювання, його місцезнаходження; відомості, що свідчать про фінансові порушення на суб'єкті господарювання; перелік конкретних питань, за якими належить проводити контрольні заходи; період, за який слід перевірити діяльність суб'єкта господарювання з визначених питань; інформацію про одержання суб'єктом господарювання бюджетних коштів, використання державного чи комунального майна.

Суб'єкти державного фінансового контролю приймають до виконання звернення правоохоронних органів щодо проведення контрольних заходів на суб'єктах господарювання у відповідності до питань програми контрольних заходів, письмово узгодженої з відповідним правоохоронним органом. Додаткові питання, порушені правоохоронним органом під час здійснення контрольного заходу, приймаються до виконання за рішенням керівника суб'єкта державного фінансового контролю.

При наданні прокурором, слідчим постанови, винесеної в ході розслідування кримінальної справи, або письмових відомостей про значні фінансові порушення, нецільове використання бюджетних коштів, недостачу державного і комунального майна - звернення приймаються до виконання у позаплановому порядку незалежно від кількості раніше проведених у суб'єктів господарювання контрольних заходів. Про термін початку таких заходів суб'єкт державного фінансового контролю письмово повідомляє правоохоронний орган.

У разі отримання від правоохоронного органу звернень стосовно проведення контрольних заходів з питань, що не належать до компетенції суб'єктів державного фінансового контролю, керівником суб'єкта державного фінансового контролю протягом 10 днів з дня отримання такого звернення дається обґрунтована письмова відповідь про неможливість проведення таких заходів.

Звернення правоохоронного органу, яке не відповідає встановленим вимогам, підлягає уточненню правоохоронним органом протягом 10 днів з дня отримання такого звернення.

За обґрунтованими зверненнями правоохоронних органів посадові особи суб'єктів державного фінансового контролю беруть участь як спеціалісти в перевірках, що проводяться правоохоронними органами, досліджуючи при цьому в межах своєї компетенції питання цільового використання бюджетних коштів, державного та комунального майна, а в необхідних випадках залучаються для участі як спеціалісти у проведенні слідчої дії під час розслідування кримінальної справи.

Документування результатів контрольних заходів, проведених за зверненнями правоохоронних органів, здійснюють посадові особи суб'єктів державного фінансового контролю відповідно до положень Стандарту 4 "Документування результатів та формування матеріалів контрольних заходів, порядок їх опрацювання і використання".

Контрольні заходи проводяться за оригіналами або належним чином оформленими копіями первинних бухгалтерських документів, даними обліку і звітності, документами розпорядчого характеру та іншими документами, а також за електронними документами, складеними відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 року № 851-IV та "Про електронний цифровий підпис" від 22 травня 2003 року № 852-IV.

Офіційна і додаткова документація за результатами контрольних заходів складається на підставі наданих суб'єктом господарювання або вилучених у цього суб'єкта правоохоронним органом документів. Офіційна документація підписується керівником та посадовими особами, відповідальними за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання на дату її складання та/або протягом періоду, за який проводився контрольний захід.

У разі відмови керівника та посадових осіб суб'єкта господарювання від ознайомлення і підписання офіційної документації посадові особи суб'єкта державного фінансового контролю засвідчують це актом про відмову від підписання за своїми підписами в день передачі офіційної документації на ознайомлення й підписання. Водночас офіційна документація направляється рекомендованим листом керівнику суб'єкта господарювання для ознайомлення за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, після чого суб'єкт державного фінансового контролю здійснює належні заходи щодо реалізації матеріалів контрольних заходів з обов'язковим зазначенням у супровідних листах факту відмови від ознайомлення з матеріалами контрольного заходу і від їх підписання.

У випадку надходження від суб'єкта господарювання письмових зауважень (заперечень) до офіційної документації протягом 5 робочих днів після її підписання, суб'єкт державного фінансового контролю повинен розглянути такі зауваження (заперечення) протягом 15 робочих днів та надати письмовий висновок щодо їх обґрунтованості. Якщо на суб'єкті господарювання відсутні особи, які повинні підписати офіційну документацію або надати письмові пояснення, суб'єкт державного фінансового контролю письмово інформує про це правоохоронний орган.

Матеріали контрольних заходів (офіційна і додаткова документація) згідно з описом передаються до правоохоронного органу із супровідним листом суб'єкта державного фінансового контролю протягом 7 робочих днів після підписання офіційної документації або складання акта про відмову від ознайомлення і підписання, а за наявності зауважень (заперечень) суб'єкта господарювання, який підлягав контролю, - не пізніше 20 робочих днів з дня їх отримання суб'єктом державного фінансового контролю.

Незалежною організаційно-правовою формою фінансового контролю є аудит,легітимність існування якого встановлена Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. в Україні.

Аудит - це фінансово-правові відносини з приводу перевірки публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення, може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит).177

Аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визна­чає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України.

Аудитормає право займатися аудиторською діяльністю індивідуа­льно, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку; для здійснення аудиторської діяльності одноособово повинен на підставі чинного сертифіката отримати ліцензію. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини.

Аудиторська фірмаповинна мати ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займатися виключно наданням аудиторських послуг; може створюватися на основі будь-яких форм власності; може здійснювати аудиторську діяльність за умови, якщо у ній працює хоча б один аудитор. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному фонді не може перевищувати 30 відсотків.

За наслідками проведення аудиту у встановленому порядку складається аудиторський висновок- офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який містить у собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Аудиторський висновок аудитора іноземної держави при офіційному його поданні установі, організації або господарюючому суб'єкту України підлягає підтвердженню аудитором України, якщо інше не встановлено міжнародним договором. Аудиторський висновок складається з дотриманням відповідних норм та стандартів і повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності законодавству бухгалтер­ської звітності замовника.

Аудитор має право індивідуально надавати аудиторські послуги тільки з дня отримання ліцензії на підставі чинного сертифіката, а аудиторська фірма - з дня отримання ліцензії і за наявності в її складі хоча б одного аудитора, що має чинний сертифікат.

Забороняється займатися наданням аудиторських послуг органам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцевих Рад народ­них депутатів, контрольно-ревізійним установам, що мають державно-владні повноваження, а також окремим особам, яким законами України заборонено здійснювати підприємницьку діяльність.

Аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудитор­ською фірмою) та замовником, у якому передбачаються предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін.

Аудитори і аудиторські фірмиУкраїни відповідно до ст. 22 Закону "Про аудиторську діяльність" мають право:

1) самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду;

2) отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмету перевірки;

3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;

4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва господарюючого суб'єкта проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

5) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Законодавством України забороняється проведення аудиту:

1) аудитором, який має прямі родинні стосунки з керівництвом господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

2) аудитором, який має особисті майнові інтереси у господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

3) аудитором - членом керівництва, засновником або власником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

4) аудитором - працівником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

5) аудитором - працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючого суб'єкта, що перевіряється.

За неналежне виконання своїх зобов'язань аудитор (аудиторська фірма) несе майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

Сертифікація - визначення кваліфікаційної придатності аудиторів - здійснюється Аудиторською палатою України. Право на отримання сертифіката мають громадяни України, які здобули вищу освіту, певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста або економіста. Наявність певних знань з питань аудиту визначається шляхом проведення відповідного іспиту. Термін чинності сертифіката не може перевищувати п'яти років.

Ліцензія (дозвіл) на заняття аудиторською діяльністю надається Аудиторською палатою України окремим аудиторам або аудиторським фірмам. Клопотання про отримання ліцензій подається до Аудиторської палати України після державної реєстрації аудиторської фірми або окремого аудитора як суб'єкта підприємницької діяльності. За видачу ліцензії справляється плата у розмірі п'яти неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян, яка спрямовується до державного бюджету.

Аудиторська палата України крім здійснення сертифікації і ліцен­зування суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги. Вона створює на території України регіональні відділення. Термін повноважень членів Аудиторської палати України не може перевищувати п'яти років.

За неналежне виконання своїх професійних обов'язків до аудитора Аудиторською палатою України можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифіката та ліцензії на термін до одного року або анулювання сертифіката та ліцензії.

Залежно від форми та мети здійснення аудит розмежовують на зовнішній і внутрішній. Внутрішній аудит організовують відділи внутрішнього аудиту акціонерних товариств, концернів, корпорацій з метою перевірки активів компанії, аналізу системи обліку та внутрішнього контролю, аналізу фінансової інформації, проведення стратегічного аналізу, розробки фінансових прогнозів. Зовнішній аудит контролює внутрішній і буває ініціативним та обов'язковим.178 Відповідно до ст. 10 Закону України «Про аудиторську діяльність» проведення аудиту є обов'язковим для:

1) підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю. Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності господарюючих суб'єктів з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки;

2) перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів;

4) державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми власності;

5) порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом.

Ініціативний аудит здійснюють за рішенням власника суб'єкта господарювання або уповноваженого ним органу, який визначає для аудитора об'єкт перевірки, її характер та обсяг.






Date: 2015-07-24; view: 66; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2018 year. (0.015 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию