Прогнозування

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни „Економетрика” на тему:

«Економетричний аналіз бідності у Україні»

«Econometric analysis of poverty in Ukraine»

Курсова робота відповідає вимогам діючої нормативної документації України та умовам ECTS

Виконав:

студент 2 курсу групи ЕК-21

Сержанюка В.О.

Перевірив:

_________________________

Рівне – 2015

Зміст

Вступ. 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ТА СТАТИСТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЕКОНОМЕТРИЧНОЇ МОДЕЛІ 4

1.1 Теоретичне обґрунтування. 4

1.2. Специфікація економетричної моделі................................................................ 7

1.3. Формування статистичної вибірки. 10

РОЗДІЛ 2. ПОБУДОВА ТА АНАЛІЗ ЕКОНОМЕТРИЧНОЇ МОДЕЛІ 11

2.1 Оцінювання параметрів моделі (параметризація моделі) та верифікація моделі. 11

2.2. Перевірка якості побудованої моделі. 12

РОЗДІЛ 3. ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ 15

3.1. Прогнозування. 15

3.2. Економіко – математичний аналіз. 16

Висновки. 19

Список використаної літератури. 20

Додатки ………………………………………………………………………...……...22

Вступ

Бідність в Україні – це складна проблема нашої країни. Проблема бідності – це дуже актуальна тема сучасності. Вона полягає в тому, що немає жодної країни – навіть найбагатшої та справедливої, – де б частина людей вимушено не жила значно гірше, ніж більшість населення.

Низький рівень життя населення в Україні – є причиною бідності. Про це говорять показники: низька якість раціонального харчування, постійна еміграція громадян України, низька народжуваність, високий рівень захворювань та смертності, незадоволеність населення своїм матеріальним становищем.

Політична та економічна кризи, що супроводжуються безробіттям, низькими стандартами оплати праці та недосконалостями соціальної політики, призвели до погіршення рівня життя значної частини населення нашої країни. Бідність є однією з найгостріших соціально-економічних проблем сучасної України [13].

Бідність в Україні є основною невирішеною проблемою серед соціально-економічних питань. За результатами останніх досліджень 28 % населення перебуває за межею бідності. Найгірша ситуація зареєстрована в сільській місцевості, де понад 40 % українців проживає бідно. Цей показник виглядатиме ще гірше, якщо брати до уваги немонетарні критерії бідності, такі як відсутність інфраструктури або надзвичайно обмежений доступ до закладів системи охорони здоров'я [4]. За таких масштабів бідності виникає замкнене коло – низька купівельна спроможність – низький попит на товари і послуги – скорочення внутрішнього ринку, і вплинути на це без серйозного збільшення доходів неможливо [5].

Об’єктом роботи являється демографічна ситуація в Україні.

Предметом курсової роботи є Економетричний аналіз бідності у Україні.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ТА СТАТИСТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЕКОНОМЕТРИЧНОЇ МОДЕЛІ

1.1 Теоретичне обґрунтування

За офіційними даними, близько 1,3 млрд людей тільки на Півдні планети живуть у бідності (1992 рік). Однак що ж таке бідність? Найчастіше поняття бідності зводять до економічних показників. Професор університету Осло Я. Хесселберг пропонує таке визначення бідності: бідність – це виключення із соціальної співучасті, володіння й пристойної якості життя [2].

Сучасна наука визначає бідність, як неможливість через брак коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу [12]. Ідеться про те, що внаслідок матеріальних нестатків бідні верстви населення не можуть харчуватися відповідно до місцевих стандартів, не можуть оплачувати житло та комунальні послуги виходячи зі своїх потреб, не можуть лікуватися та відпочивати, забезпечуючи відновлення втраченого через хворобу або перенавантаження здоров'я, нарешті, не можуть забезпечити оплату освіти собі та своїм дітям. Отже, маючи економічне походження, бідність є набагато ширшим явищем, що стосується різноманітних аспектів життя населення [3].

Бідність – це форма соціально-економічного відчуження, за якого рівень споживання індивіда не дає йому можливості відтворювати свій фізичний та соціальний потенціал. Бідність – соціальні відносини, що характеризуються відсутністю необхідних матеріальних засобів для того, щоб провадити “нормальне” (відповідно до норм прийнятих суспільством) життя, наприклад, неможливість прогодувати свою родину, дати освіту дітям чи забезпечити сім’ю якісним медичним обслуговуванням [7].

Під час розроблення державної концепції соціальної політики необхідно чітко визначити поняття “бідності”, яке можна трактувати по-різному. Згідно з Указом Президента України № 1525 “Про стратегію подолання бідності” дефініція бідності – це неможливість унаслідок нестачі ресурсів підтримувати спосіб життя, притаманний певному суспільству у конкретний період [10].

Матеріальне становище членів суспільства різнилося завжди упродовж суспільно-історичного розвитку людства. Так, молоді люди мають більше можливостей щодо підвищення свого добробуту, аніж люди похилого віку, сім’ї з дітьми витрачають більше, ніж бездітні, а фізично повноцінні люди можуть заробити більше, ніж інваліди; в економічно розвинених регіонах населення має більше можливостей для створення доходу, ніж у депресивних. Бідність не лише поділяє суспільство, а й є стимулом для того, щоб людина прагнула і досягала кращої долі. Проте в сучасних умовах бідність часто стає на перешкоді стабільності суспільства і його подальшого розвитку [16].

Сучасна соціально-економічна теорія трактує бідність як багатоаспектне явище, розрізняючи такі її форми:

Об’єктивну і суб’єктивну;

Абсолютну і відносну;

Тимчасову і застійну.

Об’єктивна бідність визначається за прийнятими в країні критеріями доходу та доступу до тих чи інших матеріальних і духовних благ: можливість дати дітям освіту, набути професійної підготовки, якісно лікуватися, мати житло, що відповідає прийнятим стандартам. Суб’єктивну бідність розуміють як таку, що визначається за самооцінкою, тобто людина тоді є бідною, коли вона саме так себе ідентифікує. Абсолютна бідність визначається до прийнятої в країні межі, а відносна – за майновим розшаруванням населення. Застійна бідність призводить до більш тяжких наслідків і є результатом одночасної дії комплексу факторів.

Тимчасова бідність є результатом: суцільного падіння рівня добробуту; істотного майнового розшарування і зубожіння окремих домогосподарств; сезонних коливань цін і т.д. [12].

У світовій практиці для характеристики бідності та забезпечення можливості чіткого визначення бідних верств населення використовуються такі критерії:

нормативні (абсолютні):

— за визначеним державою прожитковим мінімумом;

— за фактичною вартістю продуктового кошика, який є основою прожиткового мінімуму;

— за енергетичною цінністю добового раціону харчування;

— за стандартами ООН для країн Центральної та Східної Європи;

структурні:

— за питомою вагою витрат на харчування у сукупних витратах (доходах);

— за питомою вагою найнеобхідніших витрат у сукупних витратах (доходах);

відносні:

— за фіксованою часткою середньодушових доходів (витрат);

— за вартістю реального мінімуму споживання, який розраховують виходячи з фактичної вартості харчування найбіднішого населення країни (20 % загальної чисельності);

ресурсні, виходячи з реальних можливостей надання допомоги з бюджетних коштів [6].

1.2. Специфікація економетричної моделі

Виконуємо специфікацію економетричної моделі і у загальному вигляді записуємо теоретичну модель, вибіркова модель і вибіркове рівняння регресії.

Ідентифікація та умовні позначення змінних моделі:

- Межа бідності на 1 особу на місяць;

- Рівень бідності %.;

- Рівень крайньої бідності %;

у - Глибина бідності %.

Теоретична модель у загальному вигляді:

Вибіркове рівняння регресії:

Вибіркова економетрична модель:

Основними показниками, що використовуються для вимірювання бідності, є такі:

межа бідності;

рівень бідності;

глибина бідності.

Інструментом для визначення поширеності бідності та ступеня зубожіння населення є межа бідності. Люди вважаються бідними, якщо їхні доходи або споживання нижчі за певний рівень, що його визначають як межу бідності [16].

Показник межі бідності відповідає прийнятим в країні критеріям і, як правило, найбільше варіює в країнах [12].

Межа бідності – це рівень доходів у середньому на члена родини, нижче від якого неможливе задоволення основних потреб, або це частка прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць. За допомогою цієї межі визначаються сім'ї, які належать до категорії бідних. За західними стандартами, якщо витрати на харчування становлять 60 % сукупних витрат або більше, така сім'я вважається бідною [3].

Межа бідності має бути встановлена на такому рівні, щоб унеможливити отримання допомоги працюючим; пенсіонерами, чиї пенсії мають бути не нижче за межу бідності. Передбачається, що сукупні прибутки сім’ї з чотирьох людей, де дорослі отримують мінімальну заробітну плату, або є безробітними і отримують допомогу з безробіття, або є пенсіонерами, а діти отримують дитячу допомогу, мають бути вище за межу бідності. В цьому випадку як претенденти на отримання соціальної допомоги залишаться дійсно соціально уразливі і потребуючі піклування суспільства [11].

Теоретично згідно з трактуванням бідності є два основних способи визначення межі бідності — нормативний та відносний (статистичний). Нормативний спосіб, за визначенням, передбачає орієнтацію на певний соціальний норматив. Для визначення межі бідності ним є прожитковий мінімум (іноді його називають мінімальним споживчим бюджетом або мінімальним споживчим кошиком). Його рівень залежить від комплексу споживчих благ (споживчого кошика), що визначається суспільством за певних соціально-економічних умов. Спосіб визначення межі бідності за відносним критерієм набагато простіший. Згідно з ним вважається, що бідними є особи, чий дохід не перевищує певного відсотка від середньодушового доходу у країні [12].

Найуживанішими статистичними характеристиками бідності є її рівень і глибина.

Рівень бідності (Р) — це питома вага сімей (домогосподарств, окремих осіб), чий рівень споживання (доходів) нижчий за визначену межу бідності:

P= *100%

де Q — кількість сімей (домогосподарств, окремих осіб), які визнаються бідними; n — загальна чисельність сімей (домогосподарств, населення) [16].

Глибина бідності – співвідношення споживання (доходів) сімей (домогосподарств, окремих осіб), що визнаються бідними. Показник глибини бідності віддзеркалює саме рівень відмінності споживання бідними верствами населення від визначеної межі, тобто вимірює наскільки ці верстви бідні [12].

Показник рівня бідності відбиває поширеність бідності, але не дає інформації про ступінь зубожіння певних груп населення. Адже вони можуть або жити у злиднях, або, навпаки, їхні доходи наближатимуться до межі бідності [16].

На основі формули Фостера-Грієр-Торбеке визначаються основні показники бідності:

Коефіцієнт бідності (частка бідних домогосподарств у загальній кількості домогосподарств):

Коефіцієнт бідності характеризує тільки ступінь поширеності бідності і не дозволяють оцінити, наскільки доходи бідних домогосподарств нижче межі бідності.

Індекс гостроти бідності:

Крім зазначених критеріїв визначення межі бідності є кілька інших критеріїв віднесення населення до бідних, які так само застосовуються в дослідженні бідності та розробці конкретних заходів щодо допомоги бідним і запобігання цьому явищу. Зокрема, це структурно-витратний, ресурсний, системний та суб’єктивний критерії.

За структурно-витратним критерієм бідними визнаються сім’ї, де витрати на найбільш життєво важливі товари та послуги перевищують певний відсоток щодо сукупних витрат. Ресурсні критерії ґрунтуються на економічних можливостях держави забезпечити своїм громадянам гарантії певного мінімуму засобів існування. За системним критерієм стан бідності визначається як за доходами на душу населення, так і за показниками функціонування соціальної сфери: охорони здоров’я (середня тривалість життя, рівень дитячої смертності); освіти (охоплення дітей і молоді освітою різного рівня, середній рівень освіченості). Прикладом системного критерію є індекс людського розвитку, що обчислюється на підставі обсягу виробленого валового внутрішнього продукту на душу населення, середньої тривалості життя та рівня освіти населення. Суб’єктивні критерії відбивають уявлення населення про власний стан. Результати оцінки стану бідності за суб’єктивними критеріями мають важливе значення для прогнозування соціальної напруженості в суспільстві, результатів виборів тощо [16].

1.3. Формування статистичної вибірки.

Таблиця 1.

РОЗДІЛ 2. ПОБУДОВА ТА АНАЛІЗ ЕКОНОМЕТРИЧНОЇ МОДЕЛІ

На основі даних (таб.1) для дослідження економетричної моделі будуємо регресійну модель залежності між Межами бідності,
грн. на 1 особу на місяць по Україні та факторами що впливають на неї: Рівень бідності%; Рівень крайньої бідності%; Глибина бідності% (Додаток 1).

2.1 Оцінювання параметрів моделі (параметризація моделі) та верифікація моделі.

Оцінки параметрів моделі:

b₀ = 7396,449,

b₁ = -22,805,

b₂ = 213,880,

b₃ = -397,123.

Оскільки ці значення перевищують табличні, можна говорити про значущість коефіцієнтів регресії та можливості їх застосування на практиці.

Записуємо оцінене вибіркове рівняння регресії та вибіркова економетрична модель

Оцінене (вибіркове) рівняння регресії:

y =7396,449 - 22,805 * x1 + 213,880 * x2 - 397,123 * x3

Вибіркова модель:

y =7396,449 - 22,805 * x1 + 213,880 * x2 - 397,123 * x3

Висновки: Коефіцієнт b1 показує, що при збільшенні Межа бідності,
грн. на 1 особу на місяць чисельність зменшується -22,805 млн осіб. Коефіцієнт b2 показує, що при зменшенні Рівня бідності на 10% чисельність безробітних збільшується на 213,880 млн осіб.

2.2. Перевірка якості побудованої моделі.

За статистичними таблицями F–розподілу Фішера (використовуючи вбудовану статистичну функцію FРАСПОБР) для рівня значимості a = 0,05 і ступенів вільності n₁ = m = 3 і n₂ = 4 (m=3, n=8, k=4) визначаєм критичне значення критерію Фішера F_кр. Порівнюючи розрахункове значення критерію Фішера F* з критичним робим висновок про статистичну значимість побудованої економетричної моделі у цілому.

Перевірка статистичної значимості моделі:

А. Перевірка статистичної значимості у цілому

Розрахункове значення критерію Фішера:

12,055

Критичне значення критерію Фішера:

F_кр = 9.552 (для a = 0,05, n₁ = 3, n₂ = n-4 = 4)

Висновок: оскільки критичне значення критерію Фішера менше за розрахункове значення критерію Фішера, то побудована економетрична модель у цілому статистично значуща.

Б. Перевірка статистичної значимості парметрів моделі

Для рівня значимості a = 0,05 і ступеня вільності n = n-k = 4 (n=8, k=4) за статистичними таблицями t–розподілу Ст’юдента (використовуючи вбудовану статистичну функцію СТЬЮДРАСПОБР) визначаєм критичне значення критерію Ст’юдента . Порівнюєм розрахункові значення критерію Ст’юдента для параметрів моделі , , , з критичним і оцінюєм статистичну значимість параметрів вибіркової парної регресії і робим відповідний висновок.

Розрахункоі значення критерію Ст’юдента:

4,719,

0,248,

1,266,

2,279.

Критичне значення критерію Ст’юдента:

= 8,505 (для a = 0,05, n = n-4 =4)

Висновки:

Параметр статистично не значущий; параметр статистично значущий; параметр статистично значущий; параметр статистично значущий.

В. Перевірка статистичної значимості коефіцієнта множинної кореляції.

Перевіряєм статистичну значимість вибіркового коефіцієнта множинної кореляції R. Розрахункове значення t–статистики для коефіцієнта множинної кореляції визначається за наступною залежністю:

(1)

Розрахункове значення t – статистики для коефіцієнта множинної кореляції:

Отже, вибірковий коефіцієнт множинної кореляції R статистично значущий.

Загальні висновки щодо якості, адекватності та статистичної значимості побудованої моделі: побудована модель є якісною, адекватною та статистично значуща.

РОЗДІЛ 3. ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Прогнозування

Прогнозні значення пояснюючих змінних моделі:

= 401,29,

= 101,07,

= 7,5.

Точковий прогноз чисельності Китаю визначається за формулою:

Отже, .

Інтервальний прогноз для математичного сподівання чисельності в середньому по Китаю.:

(2)

665,1 1138,7

Інтервальний прогноз для індивідуального значення чисельності в середньому по Китаю:

(3)

407,6 1396,2

Висновки: якщо середня межа бідності становитиме 401,29 дол., рівень бідності 101,07 %, а глибина безробіття населення 7,5 %, то в середньому по Україні бідність становитиме 73,21чол. При цьому з ймовірністю 0,95 кофіціент бідності буде становити в межах від 665,1 чол. до 1138,7 чол, і у кожному окремому місяці буде становити в межах від 407,6 чол. до 1396,2 чол.

3.2. Економіко – математичний аналіз

Оцінювання граничного впливу кожного фактора (кожної пояснюючої змінної) на населення:

=-22,8,

= 213,8,

= -397,1.

Висновки: якщо межа бідності зросте на 1 дол, то чисельність безробітних впаде на -22,8 осіб за незмінності інших факторів; якщо рівень бідності підніметься на 1%, то чисельність населення збільшеться на 213,8 млн.чол за незмінності інших факторів; якщо Глибина бідності зросте на 1 дол, то чисельність населення зменшиться на -397,1 млн.чол за незмінності інших факторів.

Інтервали довіри для параметрів моделі:

14140,9 651,9;

373,0 -418,6;

940,6 -512,9;

352,7 -1146,0.

Висновки: якщо межа бідності зросте на 1 дол., то з ймовірністю 0,95 можна стверджувати, що чисельність безробітних зменшиться на -418,6 млн. чол.., і не менше як на 373,0 млн. чол за незмінності інших факторів; якщо рівень бідності зросте на 1%, то з ймовірністю 0,95 можна стверджувати, що чисельність бідних зросте не більше як на -521,9 чол. і не менше як на 940,6 чол. за незмінності інших факторів; якщо глибина бідності зросте на 1 тис. чол., то з ймовірністю 0,95 можна стверджувати, що чисельність бідних впаде не більше як на -1146,0 млн. чол. і не більше як на -352,7 чол. за незмінності інших факторів.

Оцінювання відносного впливу кожного фактора (кожної пояснюючої змінної) на вартість 1 кв.м. квартири:

(4)

= 46,28,

= 13,17,

= 1,80.

= 61,25.

Висновки: якщо межа бідності на душу населення зросте на 1дол., то можна говорити, що чисельність безробітного населення збільшиться на 3% за незмінності інших факторів; якщо рівень бідності зросте на 1%, то можна говорити, що чисельність безробітного населення зменшиться на 1% за незмінності інших факторів; якщо глибина бідність зросте на 1тис. чол., то можна говорити, що чисельність безробітного населення збільшиться на 1% за незмінності інших факторів; якщо межа бідності на душу населення, рівень та глибина бідності зростуть одночасно на 1%, то можна говорити, що чисельність бідного населення зросте у середньому на 4%.

Обчислюються стандартизовані коефіцієнти регресії і виконується ранжування пояснюючих змінних моделі за силою їх впливу на продуктивність праці.Ранжування пояснюючих змінних (факторів) за силою їх впливу на вартість:

(5)

де – коефіцієнт регресії при пояснюючій змінній ;

– стандартна похибка пояснюючої змінної ;

– стандартна похибка залежної змінної моделі (для обчислення стандартних похибок використовуєм вбудовану функція MS Excel СТАНДОТКЛОНП).

=-0,07,

= 4,56,

= -0,97.

Висновки: оскільки, b3*<b1*<b2*, то найбільший вплив на чисельність населення має рівень бідності, а найменший вплив має глибина бідності.