Класифікація кредитів комерційних банків

Кредитні операції займають важливе місце у діяльності комерційного банку. Вони включають в себе операції по наданню коштів позичальнику на умовах строковості, повернення, платності у відповідності з умовами договору між кредитором і позичальником. Види позикових операцій надзвичайно різноманітні і їх можна класифікувати за різними ознаками та критеріями.

Найбільш зручною є класифікація банківських позик за: • призначенням та характером використання позикових коштів; • наявністю та характером забезпечення; • строками використання; • методами надання та способами погашення; • характером та способом сплати відсотків; • кількістю кредиторів.

Існують також банківські послуги, які носять кредитний характер. За призначенням та характером використання позикових коштів виділяють:
- позики торгово-промисловим підприємствам;
-позики під нерухомість;
-споживчі кредити;
-сільськогосподарські позики;
-контокорентний кредит;
-кредит під заставу державних цінних паперів (ломбардний кредит);
-кредити, пов’язані з вексельним обігом;
-міжбанківські позики;
-позики органам влади.

Найбільшої уваги заслуговує контокорентний кредит, який надається клієнтам, що мають у банку поточний рахунок. Контокорентний кредит має місце, коли банк видає клієнту суму, яка перевищує його власні кошти на рахунку. З впровадженням в Україні ринку державних цінних паперів великого значення набуває ломбардний кредит, що надається під заставу цінних паперів (а також майна). Як правило ломбардний кредит надається строком на 30 днів в межах лімітів встановлених НБУ на квартал для своїх регіональних управлінь. Плата за цей кредит встановлюється на рівні трохи вищому ніж офіційна облікова ставка центрального банку.

За наявністю та характером забезпечення кредити бувають забезпечені (ломбардні) і незабезпечені (бланкові). Основна маса банківських кредитів видається під забезпечення, яке є одним з принципів банківського кредитування.

Формами забезпечення зобов’язань по кредиту можуть бути:
– застава майна позичальника;
– гарантія або доручення;
– переуступка на користь банку контрактів, вимог та розрахунків позичальників до третьої особи;
– договір страхування відповідальності позичальника за непогашення заборгованості по кредиту;
– супровідні та товарні документи;
– цінні папери;
– інші грошові вимоги позичальника до третьої особи.

Незабезпечені (бланкові) позики, які називаються в банківській практиці довірчими, надаються тільки під зобов’язання позичальника погасити позику. При видачі таких кредитів виникає великий ризик для банку, тому вони потребують більш ретельної перевірки кредитоспроможності позичальника та видаються під більш високий відсоток лише надійним постійним клієнтам. За строками використання (терміном) позики поділяють на: строкові, безстрокові, прострочені, відстрочені.

Строкові – це позики, які надаються банком на строк, зафіксований в угоді з позичальником. Вони бувають трьох видів:
1) короткострокові – до 1 року;
2) середньострокові – від 1 до 3 років;
3) довгострокові – понад 3 роки.

До безстрокових відносять позики, які видаються банком на невизначений термін. Існують так звані позики до запитання. Позичальник зобов’язаний погасити таку позику за першим запитом банку. Якщо ж банк на потребує повернення, то кредит погашається в строк на розсуд позичальника. Простроченими є позики, за якими пройшли строки повернення, які були встановлені в кредитному договорі між банком та позичальником, а позичені гроші не повернені останнім. Такі позики враховуються на окремому позиковому рахунку. Відстрочені – це позики, за якими на прохання позичальника банком прийнято рішення про перенесення на більш пізній час термін повернення кредиту. Відстрочка погашення кредиту оформлюється зазвичай додатковою угодою до основного кредитного договору та супроводжується встановленням більш високої відсоткової ставки.

За методами надання розрізняють позики, які видаються:
• в разовому порядку;
• у відповідності з відкритою кредитною лінією (кредити по необхідності);
• гарантовані кредити.

Разові – це позики, рішення про видачу яких приймається банком окремо по кожному кредиту на підставі заяви та інших документів клієнта. Кредити по необхідності видаються в рамках попередньо встановленого ліміту кредитування, тобто кредитування позичальника здійснюється у відповідності з так званою кредитною лінією. Кредит видається, як правило, шляхом оплати з позикового рахунку розрахункових документів позичальника (платіжних доручень, чеків) без узгодження з банком кожного разу умов позики.

Гарантовані кредити, які ще називаються резервними, бувають двох видів:
– з раніше обумовленою датою видачі позики;
– з видачею позики по мірі виникнення в ній потреб.

Сутність гарантійної (резервної) кредитної операції полягає в прийнятті банком зобов’язань у випадку необхідності видати клієнту позику певного розміру протягом обговореного строку (зазвичай кварталу, року). За способами погашення розрізняють позики, які погашаються: поступово, одночасним платежем по закінченні строку і у відповідності з особливими умовами, передбаченими в кредитному договорі.

По характеру та способу сплати відсотків виділяють позики з:
фіксованою відсотковою ставкою;
плаваючою відсотковою ставкою;
сплатою відсотків по мірі використання позикових коштів (звичайні позики);
сплатою відсотка одночасно з отриманням позичених коштів (дисконтний кредит).

Позики з фіксованою з відсотковою ставкою характерні для стабільної економіки, однак можуть видаватися на короткий строк і в умовах інфляції. З метою зменшення ризику недоотримання прибутку або запобігання збитків особливо в умовах високих темпів інфляції та при видачі кредитів на тривалі строки банки використовують позики з плаваючою відсотковою ставкою. В цьому випадку у відповідності з кредитним договором відсоткові ставки періодично переглядаються і, зазвичай, прив’язуються до рівня облікової ставки центрального банку та фактичних темпів інфляції. За більшістю банківських кредитів відсоток сплачується через певний час після їх видачі (зазвичай раз в місяць). Це так звані звичайні позики. На відміну від звичайних позик, надання дисконтного кредиту передбачає отримання відсотків (дисконту) при його видачі. Прикладом такого кредиту є дисконтний кредит (купівля банком переказних векселів у клієнтів векселедержателів).

За кількістю кредиторів позики комерційних банків поділяють на:
– такі, що надаються одним банком;
– синдикативні (консорціумні) кредити;
– паралельні.

Найбільш розповсюдженими є позики, які видаються одним банком. Синдикативні кредити видаються банківським консорціумом, в якому один з банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків учасників необхідну для клієнта суму ресурсів, укладає з ним кредитний договір та видає позику. Провідний банк (менеджер) займається також розподілом відсотків. За операції, пов’язані з синдикативним кредитуванням, банк-менеджер (лідер консорціуму) отримує відповідну винагороду.

Паралельні позики передбачають участь в їх наданні декількох банків. В такому випадку кредит одному позичальнику надають різні банки, але на однакових, завчасно узгоджених умовах. До банківських послуг, які носять кредитний характер, відносяться:
– акцептний кредит;
– авальний кредит;
– дисконтний кредит;
– факторинг;
– форфейтинг.

Акцептний кредит надається банком у формі акцепту трат, які виставляються банку, частіше експортерами.

Авальний кредит надається банком у вигляді доручень, гарантій, зобов’язання перед його власником по прийому векселя.

Дисконтний кредит – це позика, що надається центральним банком кредитно-банківським інститутам під облік векселів.

Факторинг – вид фінансових послуг, які надають комерційні банки (або фактор-фірми), пов’язані з придбанням у клієнтів права на стягнення боргів та часткової оплати вимог клієнтів до боржників.

Форфейтинг представляє собою своєрідну форму кредитування експортерів при продажу товарів.

Date: 2015-07-22; view: 448; Нарушение авторских прав