Ціноутворення в торгівлі

Політика ціноутворення є невід’ємною частиною загальної економічної та соціальної політики України. Ціна як економічна категорія характеризує вартість одиниці товару. У торгівлі, як у всьому народному господарстві, застосовуються вільні ціни, державні фіксовані та регульовані ціни, контрактні.

Вільні ціни встановлюються на усі види товарів, за винятком тих, за якими відбувається державне регулювання цін.

Вільна ціна в торгівлі складається з первинної вартості, незалежно від джерел походження (постачальника, засновника, бартеру) та торгової націнки.

Первинною вартістю товарів, які надійшли від постачальника називають собівартість товарів, яка складається з фактичних сум, сплачених постачальнику згідно з договором без податку на додану вартість (ПДВ), якщо підприємство є платником податку та має право на його відшкодування з бюджету, а якщо ні, то до собівартості включають і непрямі податки; транспортно-заготівельні витрати (ТЗР); інші витрати, які пов’язані з надходженням товарів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні до реалізації.

Первинна вартість товарів, які внесені засновником до статутного капіталу чи одержані безкоштовно, визнається на рівні справедливої вартості.

Первинна вартість одиниці товару, одержаного за результатами обміну на подібні товари, дорівнює балансовій вартості переданих товарів. Якщо балансова вартість таких товарів перевищує справедливу вартість, то первинною буде справедлива вартість. Якщо обмін здійснюють на неподібні товари, то первинна дорівнює справедливій вартості.

Не включають до первинної вартості товарів, а відносять до поточних витрат понаднормативні втрати та нестачі товарів; проценти за позики банків; витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, непов’язані з рухом товарів.

Торгова націнка включається у ціну товару, і якщо вона реалізується у ціні товару то, з одного боку, вона є джерелом відшкодування витрат, з другого – утворенням доходу підприємств торгівлі чи громадського харчування. Розмір торгової націнки залежить від виду торгівлі, витратоємності товару, попиту та пропозиції на ринку.

Поряд з необхідністю покриття операційних витрат та отримання прибутку при здійсненні торгового процесу необхідно враховувати термін реалізації та придатності товару. На більшість товарів продовольчої групи, косметики такі терміни встановлюють виробники.

Цінами управляють. Зниження цін можна проводити через уцінку товарів, які не мають збуту більш ніж три місяці та на які відсутній попит, а також, які втратили свою первинну якість чи пов’язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари. Підприємства торгівлі з метою привернути до себе покупців практикують знижки з продажної чи роздрібної ціни. Як правило, заради збільшення чисельності покупців, знижки встановлюються за умов покупки більш ніж, на якусь кількість, вартість, чи скорочений термін оплати, чи за безготівковими рахунками по платіжних картках.

Державне регулювання пов’язано з встановленням фіксованих цін на такі товари, які мають вирішальне соціальне значення (хліб, сіль...) чи виробляються монополістами ринку (тютюнові, горілчані...).

Експортно-імпортні операції оформляють контрактами, а розрахунки здійснюють за контрактними цінами, за умовами світового ринку. Вартість товарів за контрактом (в грн.) має назву фактурна вартість. Вартість товарів які пройшли митницю України та включають крім фактурної вартості деякі витрати, пов’язані з надходженням товару називають митною вартістю.

Заради контролю за цінами, з 1.01.04 виробники та імпортери підакцизних товарів повинні розраховувати максимальні роздрібні ціни на свій товар через декларацію таких цін.

Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” введено термін „ звичайна ціна товару ”. Звичайною визнається ціна товарів, яка визнається сторонами договору. Вважається, що вона відповідає рівню справедливих ринкових цін, за якими товари передаються іншому власнику за умов, що продавець і покупець є незалежними, мають інформацію про ціни, які склалися на ринку ідентичних чи однорідних товарів.

Кабінет Міністрів має право встановлювати методологію визначення звичайної ціни товарів, які продають природні монополісти чи за методом ціни перепродажу – ціна, за якою покупці перепродають у випадках наступного продажу з обліком фактичних витрат, які понесли покупці (без ціни покупки) та прибутку; чи за методом „витрати плюс” – сума фактичних витрат, пов’язаних з покупкою, продажем, транспортуванням, зберіганням тощо.

Ст. 23 Закону України ”Про підприємства в Україні” встановлено право підприємств реалізувати свою продукцію по цінах та тарифах, які встановлені такими підприємствами самостійно чи на договірній основі. Водночас, при веденні податкового обліку, право платника на самостійне встановлення цін та тарифів регламентується правилами, встановленими податковим законодавством.

При складанні угод між непов’язаними особами враховуються знижки чи

надбавки до ціни. Знижки надаються з різних причин: втрати якості товару; закінчення терміну зберігання, реалізації, збуту неліквідних чи низько ліквідних товарів. Надбавки пов’язані з продажем ексклюзивних моделей, нових зразків у цілях ознайомлення покупців. В оптовій торгівлі ціноутворення пов’язано з оптовими торговими націнками, які мають бути більшими, ніж витрати цього торгового ланцюжка на прибуток від доходу.

Роздрібні ціни на товари народного споживання – це ціни на товари не виробничого вжитку, за якими їх продають, незалежно від форми розрахунків, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання. Ціна продажу формується з ціни покупки товару та роздрібної націнки, незалежно від того хто є постачальником, чи виробник, чи оптовий посередник.

Підприємства ресторанного господарства реалізують покупні товари та свою продукцію за цінами продажу. Ціна продажу включає також торгові націнки, але вони мають бути вищими, ніж у роздрібній торгівлі, бо підприємствам ресторанного господарства потрібно не тільки реалізувати, але й виробити страви та організувати їх споживання.

Згідно з вимогами облікової політики:

підприємства оптової торгівлі повинні вести облік товарів за обліковими цінами – цінами покупки чи цінами продажу;

у ресторанному господарстві - за цінами покупки та цінами продажу;

у роздрібній торгівлі - тільки за цінами продажу.

Розглянемо структуру цін на прикладі. Припустимо, що товар „Сік полунично-яблучний” 1л пройде всіма відомими ланцюгами торгівлі. Приклад формування цін наведено в таблиці 1.1. Деякі показники умовні.

Так, Одеським консервним заводом дитячого харчування виробляється сік натуральний без консервантів у тетрапакетах, ємністю 1л. Припустимо, що відпускна продажна ціна виробника за один пакет дорівнює 3 грн. 60 коп.

Таблиця 1.1

Розрахунок ціни продажу

Вартість складається з таких основних елементів ціни продажу:

- виробничої собівартості – 2.73 грн.,

- прибутку – 0.27 (рентабельність 10%),

- ПДВ – 0.60 грн.

Оптова база, купує товар за покупною вартістю (продажною для виробника), реалізує з оптовою націнкою – 0.57. Оптова націнка – додаткова вартість, тому треба нараховувати ПДВ – 0.11 (0.57 х 20%).

Продажна ціна – 4.28 (3.60+0.57+0.11), як у прикладі. Якщо зауважити, що ПДВ закладено у торгову націнку, то реальна націнка буде не 0.57, а 0,49 та ПДВ – 0.10, а продажна ціна не 4.28, а 4.17 грн. В обліковій політиці підприємства слід чітко визначитися з цього питання.

Якщо сік надійшов з оптової бази за ціною 4.28, то ціна продажу в роздрібній торгівлі зростатиме на суму торгової надбавки та ПДВ до неї, розрахункова ціна складатиметься таким чином: 4.28 +0.97+0.19 = 5.44.

Для роздрібної торгівлі та підприємств ресторанного господарства можна змінити варіанти надходження товарів.

Так, припустимо, що товар завезено з заводу. На заводі така продажна ціна – 3.60 грн., але, якщо попит у магазині не знизився, то реалізацію продовжують за ціною 5.44 грн. Роздрібна торгівля має більшу економічну вигоду, бо торгова націнка зросла з 0.97 грн. до 1.53 грн. на кожній пачці соку.

Далі, за прикладом підприємство ресторанного господарства тотожно роздрібній торгівлі, крім розміру торговельної надбавки, вона вища, ціна продажу – 6.43 грн. за 1л. Один стакан (200гр.) соку у барі коштує 1.29 грн. (6.43 грн.: 5).

Достовірна інформація про ціни та їх складові формується у системі бухгалтерського обліку.