Теоретичні основи зайнятості молоді

ВСТУП

На сьогоднішній день важливо актуальним є дослідження зайнятості молодого населення, адже його активна економічна поведінка впливає практично на всі аспекти економіки регіону та країни, і є одним із найважливіших джерел її розвитку.Ринок праці відображає більшість політичних і соціально-економічних процесів, що відбуваються в державі. Стан ринку праці визначає становище національної економіки в цілому, і методи макроекономічного регулювання, і ефективність соціальної політики, особливо у сфері загальної та професійної освіти. Тому необхідно оптимізувати ситуацію на ринку праці, що забезпечить зростання виробництва та добробуту українського населення.

Актуальність теми обумовлена тим, що молодь – головна рушійна сила сучасного світу. Вона перебуває в центрі міжнародних, соціальніх, економічних і політичних подій. Завдяки високому інтелектуальному потенціалу, мобільності та гнучкості молоді люди мають можливість впливати на суспільний прогрес, визначаючи майбутнє суспільства, держави та світового співтовариства. Проблема молоді постає особливо гостро тому, що молоде покоління найменше інтегроване в соціальні зв’язки, виявляє найменше стійкості у поглядах і поведінці.

Загострюється проблема молоді, зазвичай, під час кризових періодів розвитку суспільства. Проблема працевлаштування молодих спеціалістів та роль у цьому процесі вищої школи за умов переходу до ринкових відносин є недостатньо вивченими, оскільки у недалекому минулому за умов офіційно задекларованої повної зайнятості та обов’язкового розподілу випускників вузів серед державних підприємств її немов не існувало. Вивчення означеної проблеми зосереджувалось переважно на дослідженні дедалі нових протиріч між виробничо-необхідними потребами в конкретних професійних та соціальних якостях молодих спеціалістів та недостатнім фактичним рівнем їх підготовки до здійснення відповідних функцій. Проблемна ситуація висвітлювалась у цьому випадку як невідповідність конкретних знань, навичок та вмінь запитам і потребам виробництва.

Метою написання курсової роботи є дослідження проблем працевлаштування молоді та пошук основних шляхів та їх вирішення

Метою визначенні основні завдання курсової роботи:

-дослідити теоретичні аспекти ринку праці та значення молодих фахівців на ньому

-проаналізувати стан молодіжного ринку праці в Україні

-визначити проблеми та причини молодіжного безробіття

-виявити і обґрунтувати основні напрями вирішення проблем працевлаштування

Предметом дослідження є молодіжний ринок праці

Об’єктом дослідження є молодіжний ринок праці в Україні

Методи дослідження –методологічною основою проведеного дослідження стали загальні методи наукового пізнання і статистичні методи

Теоретичні основи зайнятості молоді

Молодь вважається важливим ресурсом продуктивних сил суспільства за рахунок уміння швидко навчатися, бути енергійною та працездатною. Успішне працевлаштування, особливо на першому робочому місці, створює фундамент для дальшого становлення особистості та професійного зростання. У контексті нашого дослідження доречним буде розуміння молоді як одного «з прихованих ресурсів, що є в кожному суспільстві і від мобілізації якого залежить його життєздатність. Особлива функція молоді полягає в тому, що вона – живлячий посередник, свого роду резерв, який постає на передній план, коли таке пожвавлення стає потрібним для пристосування до якісно нових обставин або до таких, що швидко змінюються». У Законі «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді» визначено, що молодь, молоді громадяни – це громадяни України віком від 14 до 28 років.Можна погодитися з думкою С. Бандур, що, «розглядаючи проблеми модернізації економіки в контексті її впливу на зайнятість населення, не можна обійти питання молодіжного безробіття, оскільки йдеться про молодих людей, яким належить активно включитися в процеси реформування вітчизняної економіки, забезпечити її виведення з кризового стану та довготривале піднесення. Проте значна їх частина через відсутність підходящої роботи просто деградує, а нерідко стає на шлях тіньових і кримінальних заробітків. Унаслідок своїх соціально- психологічних особливостей ці особи рідко повертаються до законослухняної поведінки у сфері зайнятості. Звідси існує реальна загроза втратити ціле покоління людей, яке з плином часу буде не спроможне реалізувати набуті знання». Адже невдачі на старті професійного становлення призводять до втрати професійної компетенції, іноді до перекваліфікації, що призводить до фінансових втрат держави (виплата з безробіття, фінансування перепідготовки спеціаліста).Сучасні соціально-економічні умови вимагають від випускника будь-якого навчального закладу психологічної, моральної, теоретичної та практичної підготовленості до життя і праці в сфері ринкових відносин, чіткого розуміння залежності свого майбутнього від обсягу та якості набутих знань і вмінь, усвідомлення й обґрунтування вибору сфери професійної діяльності, працьовитості й ініціативності. Усі поступово розуміють, що без відповідних знань не можна досягти значних успіхів у своїй трудовій діяльності. Якщо професія є для індивіда цінною, особисто значущою, то виникає потреба в праці саме за цією спеціальністю, відповідне ставлення до неї, розвивається професійний інтерес, з’являються цілі та ідеали, пов’язані з цією професією, а також прагнення оволодіти нею, переконаність у тому, що вона задовольнятиме матеріальні й духовні потреби. Зміни, що відбуваються в державі, викликають потребують ставлення людини до себе як до суб’єкта професійної діяльності на основі самопізнання й оцінки власних можливостей щодо вимог конкретної професії. За підрахунками соціологів США висококваліфіковані працівники створюють у країні додаткову додану вартість, що в перерахунку на одного такого працівника еквівалентна 400- 450 тис. дол. на рік.До проблемних питань професіоналізації молоді можна віднести: збільшення частки молоді з низьким рівнем освіти і відсутністю бажання продовжувати навчання (особливо при потребі ринку праці в «професійній освіті впродовж життя»); непрестижність загальної та професійно- технічної освіти; відставання рівня освіти від потреб ринку праці країни і світу в цілому; непідготовленість кадрів вищої, професійної та середньої школи до роботи в умовах швидких змін; орієнтація багатьох ланок освіти на підготовку фахівців без урахування вимог роботодавців; відставання матеріально-технічної бази всіх рівнів від нормативних вимог; спрямованість юнаків і дівчат на пошук робочого місця в інших країнах.Чинниками, які призводять до невідповідності попиту та пропозиції на ринку праці України, на думку А. Горшкової, є «ринкова домінанта формування замовлення для освітніх установ, а також низька частка об’єктивності у сформованому соціальному замовленні, недостатність корекції, що реалізується за допомогою державного замовлення». Аналізуючи схему формування замовлення для системи освіти, наведену дослідницею, можна стверджувати, що процес формування замовлення для системи освіти перебуває під впливом:· соціального замовлення, що формується соціальною системою із заданим рівнем потреб її елементів, яка перебуває під впливом чинників: суб’єктивних (моди – як відбиття потреби в новизні, престижу – як задоволення потреби в повазі та визнанні, урахування чужого успішного досвіду) та об’єктивних (покликання – як реалізації потреби в самоактуалізації особистості, аналізу та прогнозування майбутнього стану економічної системи, виявлення попиту на працю);· поточного «економічного» замовлення, що залежить від економічної системи із заданою галузевою структурою та рівнем технологічного розвитку характеристики (її поточного та програмного стану). Саме програмний стан національної економіки, інноваційно- інвестиційна модель «випереджальної модернізації» та високотехнологічна економічна структура під впливом системи державного управління та об’єктивних чинників формування замовлення опосередковано впливають на систему освіти через «програмоване в результаті розробки і реалізації державної стратегії соціально-економічного розвитку «економічне замовлення»;

«коригувального» державного замовлення від системи державного управління.Слушним є зауваження дослідниці, що «якщо різниця між поточним та програмним станами економічної системи значна, реакція системи освіти стає значущим чинником реалізації сформованої стратегії соціально-економічного розвитку. Так, якщо система освіти не встигне трансформуватися, то новий стан економічної системи так і не стане реальністю».На підставі аналізу досвіду зарубіжних країн можна стверджувати, що для більшості країн Заходу підґрунтям для державного замовлення є поточні потреби економіки, а особисті потреби громадян в освітніх послугах задовольняються за власний рахунок.Водночас І.Куліш наголошує на дискримінації молоді під час працевлаштування, адже проблемою, що погіршує шанси молодих людей, є відсутність у них практичного досвіду. Більшість працедавців шукають працівників із досвідом, але при цьому молодих та енергійних. Крім того, молодий спеціаліст, набувши необхідного досвіду, може вирішити шукати вищеоплачувану роботу і покине фірму, яка доклала зусиль для формування з нього спеціаліста. Молоді жінки перебувають у ще гіршій ситуації: працедавці бояться, що жінка в будь-який час може народити дитину та піти у відпустку по догляду за нею (що є природнім). Отже, виходить, що працедавцем витрачено час і кошти на навчання без жодної відчутної користі.Сьогодні ситуація з працевлаштуванням молоді виявляє чимало суперечностей, зокрема: наявність дисбалансу між попитом і пропозицією робочої сили на ринку праці за рахунок відсутності стратегічно обґрунтованого державного замовлення на підготовку кадрів; неузгодженість між соціальною та професійною орієнтаціями молоді та потребами підприємств і організацій в фахівцях відповідного профілю;

скорочення пропозиції робочих місць, особливо для молоді, перше робоче місце найчастіше не задовольняє саме через низький рівень оплати праці та відсутність соціального пакету; наявність бажання роботодавців приймати на роботу молодого фахівця, але з наявним досвідом роботи за фахом; суперечність між інтересами розвитку окремого підприємства та інтересами суспільства. Випускники вищих навчальних закладів не можуть знайти роботу ще й тому, що рівень їх кваліфікації не відповідає вимогам роботодавця або існує надлишок спеціалістів, не потрібних економіці.Крім того, роботодавець підвищує вимоги до якісного складу робочої сили, вимагаючи від працівника високого рівня кваліфікації, загальноосвітньої та професійної підготовки, наявності досвіду роботи, креативного ставлення до своєї праці, високого рівня виконання професійних обов’язків. Для сучасного роботодавця недостатньо лише високого рівня виконавчої дисципліни, зразкового виконання певного усталеного кола обов’язків і ґрунтовної теоретичної бази. Є додаткова потреба в гнучкій, мобільній, комунікабельній, творчій особистості, здатній вступати в ділові контакти, вести ділові переговори, творчо реагувати на потреби ринку, уносити раціоналізаторські пропозиції, підвищувати свій професійний рівень, урівноважено реагувати на реконструкцію професійного процесу. Крім того, важливою проблемою залишається слабка мотивація роботодавців до збільшення інвестицій у розвиток професійної освіти та підготовки, незначне залучення роботодавців до розроблення навчальних програм, атестації випускників навчальних закладів, оцінювання якості підготовкиробітничих і кваліфікованих кадрів.Для поліпшення трудової адаптації молоді при виході на ринок праці на законодавчому рівні (закони «Про зайнятість населення», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді», Положення про організацію професійної орієнтації населення) передбачається спрямованість у двох напрямках – сприянні працевлаштуванню (перше робоче місце, соціальні і трудові гарантії соціально незахищених категорій молоді тощо) та підтримці молоді в зайнятості, молодіжного підприємництва, підвищенні економічної активності.У Законі «Про зайнятість населення» держава зобов’язується забезпечувати надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці,зокрема «молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також особам, яким виповнилося п’ятнадцять років і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу».У Законі України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді» зазначено, що «сьогодні практично всім зрозуміло, що зміни, що відбуваються в економіці України, зумовлюють падіння попиту на некваліфіковану робочу силу, підвищують вимоги до її якості, що в свою чергу вимагає реального втілення в життя неперервного навчання для всіх працездатних громадян і передусім для молоді». Тому серед основних проблем у сфері кадрової політики, що потребують невідкладного вирішенні, наявні такі: стримування розвитку та функціонування системи кадрового забезпечення в державі; відсутність ефективної системи моніторингу потреб суспільства і держави у фахівцях із відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки, недосконалість механізму формування державного замовлення на підготовку фахівців; відсутність збалансованої системи управління професійною орієнтацією молоді, об’єктивних принципів її відбору і навчання, повільні темпи впровадження сучасних технологій професійного розвитку; недостатнє застосування наукових підходів, результатів наукових досліджень при формуванні та реалізації державної кадрової політики.Проблема першого робочого місця актуальна для випускників навчальних закладів різних рівнів акредитації, а тому «держава забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання в загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби».Важливого значення набуває встановлення обсягів підготовки спеціалістів диференційовано за напрямами та спеціальностями відповідно до масштабів і структури попиту ринку праці конкретного регіону й у цілому України. Державне замовлення на підготовку фахівців кожного року формується на підставі не лише з потреб ринку праці, а й конституційного права громадян України на безоплатне здобуття освіти.Обсяги державного замовлення в обов’язковому порядку передбачають місця для прийому до вищих навчальних закладів на бюджетні місця талановитих випускників за відповідними спеціальностями. Цей чинник впливає на обґрунтованість кількості місць навіть за умов перенасиченості в конкретний період фахівцями певних спеціальностей. Сьогодні держава через недосконалість державного замовлення на підготовку кадрів витрачає кошти двічі: спочатку на підготовку, а потім – на перенавчання та працевлаштування. На думку В. Супруна, «назріла необхідність створити загальнодержавний інформаційний банк даних про потреби підприємств, організацій та установ у фахівцях із вищою та професійно-технічною освітою»