Аналіз і оцінка варіантів упорядкування території сівозмін

Для оцінки проектних рішень з розміщення полів сівозмін визначаються конкретні значення відповідних показників, які характеризують ступінь виконання основних вимог, що ставляться до полів відносно їх рівно великості, форми, довжини сторін, компактності, рівноякісності ґрунтів, ступеня врахування рельєфу.

При оцінці рівновеликості полів з урахуванням якості ґрунтового покриву спочатку визначається середньозважений бал поля в цілому за формулою:

де: – середньозважений бал поля; - конкретні оцінки агровиробничих груп ґрунтів, що входять у поле; – площі агровиробничих груп ґрунтів у межах поля, га; – площа поля, га.

Так, для І поля сівозміни середньозважений бал становитиме:

Для оцінки полів сівозмін щодо їх конкретних технологічних характеристик (форма поля, робочi довжина і ширина, відстань до виробничих центрів, розмiщення за крутiстю схилів) визначаються значення відповідних показників. Форма поля визначається візуально за планом. Відстань вiд поля до виробничого центру визначається наступним чином. У полях, що складаються з двох і більше робочих ділянок, спочатку визначається графiчно на планi відстань до виробничого центру від кожної робочої ділянки (від центру ваги ділянки по перпендикуляру до найближчої дороги і по нiй - до виробничого центру). Використовуючи отримані відстані й площі робочих ділянок, визначається середньозважена відстань від поля до виробничого центру:

де: R_поля – середньозважена відстань від поля до виробничого центру, км; r_n – відстані від відповідної робочої ділянки поля до виробничого центру, км; Р_n – площі робочих ділянок, га; Р_поля – площа поля (сума площ робочих ділянок), га.

Робочi довжина і ширина полiв (робочих дiлянок) визначається шляхом безпосередніх вимірів на планi, якщо вони мають форму прямокутника або трапеції з вiдхиленням бокових сторiн від прямого кута до 15⁰. В інших випадках для визначення робочої довжини і ширини використовуються формули:

де: В_р – робоча ширина поля (дiлянки), м; L_р – робоча довжина поля (дiлянки), м; Н – висота трапеції, м; с і d – боковi сторони трапеції, м; Р– площа поля (робочої ділянки), м².

У полях (робочих ділянках), що мають складну конфігурацію, спочатку визначається напрям основного обробiтку поля (робочої ділянки), виходячи з його просторових характеристик i рельєфу. Потім вимірюють перпендикуляр до напряму основного обробiтку, довжина якого приймається у наведеній вище формулі за значення Н. За суму с i d беруть загальну довжину тієї частини периметра поля, що відхиляється від напряму основного обробiтку більше. Після відповідних обчислень одержують значення робочої ширини (В_р). Робочу довжину (L_р) визначають шляхом подiлуплощi поля або робочої ділянки (Р) на робочу ширину (В_р). У процесі виконання розрахунків по курсовому проекту дані формули не використовувалися, оскільки переважна більшість полів має правильну прямокутну або трапецієвидну форму.

За результатами проведених проектних рішень складено проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь ФГ «Мрія» Бобринецького району Кіровоградської області.