Розділ 3. Дорогий Романе, щиро дякую за тв1й Подарунок, ми його отримали зовс1м недавно

1.

Дорогий Романе, щиро дякую за тв1й Подарунок, ми його отримали зовс1м недавно. Не буду розказувати про Здоров’я своє та Братове. Гадаю, ти Знаєш, як Воно.

Мене Стривожила дивна Р1ч. Козодо1 знову гн1здяться коло Дому. Гадаю, 1 тут ти Знаэш, у чому Справа.

Передбачую, що з приходом зими ти будеш проводити Ритуал. Чи Впевнений ти у сво1х Силах? Як наразІ, Спроба у М1дних Буках э найперспективн1шою з час1в Пригод у Данв1ч1. За винятком Увеа та рифу Диявола, звичайно. Але ж То в1дбувалось Там! Нав1ть Іннсмут э Н1чим у пор1внянн1 з тво1м М1стом. Мене продовжуэ захоплювати Думка про Особлив1сть М1дних Бук.

Повн1стю розум1ю, що мо1 Слова Застороги не викличуть у тебе Серйозних Вагань, та все ж…

Старанно Розваж св1й Крок, аби не допустити Помилки.

Реч1, що ти Отримав з Бандероллю, - Продарунок в1д Ф. Використовуй 1х Розважливо та Продовжуй М1ркувати й Анал1зувати попередн1 Рази. Бережи себе.

Тв1й У.

М1скатон1к, штат Пенсильван1я

8-14-2000

США

P.S. Пов1дом мене, чи не зауважив ти, бува, певн1 Знаки.

2.

У грудні 1995 го року в одній із львівських шкіл була вчинена диверсія. Саме у цій школі студіював Банзай, будучи тоді в одинадцятому класі.

Під стіну школи хтось насипав велику купу скляних ампулок, всередині яких були певні піґулки. Препарат під назвою тарен. Оскільки диверсія припала на Миколая, не виключено, що ампулки підкинув саме він.

Банзай довідався, що тарен вкладається в армійську аптечку. У випадку, коли вояку, скажімо, відірвало руку, він міг зажити одну таблетку, поправити пілотку і сміливо кида тися у бій, не відчуваючи жодного дискомфорту. Так при наймні прояснював йому Дощ, великий спеціаліст у сфері «коліс». Тарен був надзвичайно сильним знеболюючим.

Якийсь фармаколог самоук безпомилково ідентифікував препарат і сам у першу чергу наробив собі запасів, напихаю чи ним рота, кишені та ранець. Тарен повільно, але невпинно поширився поміж учнями, і вже за півтора дня у школі практично не було людини зі здоровим глуздом, котра не покуштувала б цих диво таблеток. Учні їли його просто так, запиваючи водою з під крана, кидали в компот відмінницям, котрі легко віддавалися після цього просто в класі на парті, відкладали в потаємних місцинах про запас і ще раз ковтали, ковтали, ковтали… Навіть вчителі (потайки, звісно ж) ковтали коліщатка тарену. У невеликих дозах він викликав піднесений настрій, терпкість у тілі (наче тебе натерли котячою м’ятою) та специфічну ходу: здається, у тебе на ногах пружини, і ти не йдеш, а плавно скачеш. Учні, напако вані тареном, пісялися зі сміху, коли бачили, якими плав ними затяжними стрибками ішов до них на урок історик чи географ. Правда, на третій день по диверсії весь тарен кудись подівся (чи не в тумбочку історика або географа, бува?), та все ж кишені в багатьох розпирало від чогось твердого та продовгуватого. Сказати б, від якихось ампул.

Банзай не був ані захланним, ані не розвинув у собі рефлекс ховраха. Він всього лиш поклав у кишеню одну ампулу з «хімією». Дві таблетки він зажив у школі, запивши на перерві водою з під крана.

Банзай запам’ятав, як зайшов до спортзалу, потрапивши якраз на баскетбольний матч. У той час, як на майданчику пристрасті вирували, наче вариво в реторті, у спортзал зайшов ВІН. Не зважаючи на гравців, легким пружним кро ком пострибав через зал і всівся на лавці прямісінько коло вчителя фізкультури. У того від очманіння з рота випав заслинявлений свисток і зникла здатність говорити. Тому він не сказав Банзаю жодного слова.

Все ще почуваючись прекрасно, Банзай почав розглядати центральне коло, намальоване ядучо червоною фарбою (такого, знаєте, відтінку «Виколи око»). За певний час коло почало обертатися, до червоного додалось іще кілька кольо рів, які то гасли, то спалахували. Банзай не міг відірвати від цього видовища погляду. Раптом він зрозумів, що то звичайнісінька літаюча тарілка. І справді: літаюча тарілка зі спалахами на борту піднялась у повітря, тихо гуркочучи, неначе вентилятор. Із криками «Оце так так! НЛО в спорт залі - хто б подумав?» Банзай вибіг із приміщення. Більше його в той день ніхто не бачив.

3.

Наступні кілька годин були чорним отвором у його пам’яті. Він отямився у себе в під’їзді. Банзай ішов додому.

Тато, як звично, був на роботі. Баба сиділа вдома.

- Мий руки, будеш їсти, - здається, таке вона сказала.

Але Юрко не був упевнений. Миючи руки, він лиґнув третій тарен.

З ванної у дзеркало було видно вішак, на якому висів татів хатній халат. Банзай помив водою лице і спитав у тата, якого побачив у дзеркалі, чому той уже вдома. Тато сказав, що, знаєте, не чекав, не чекав, від кого кого, а від свого сина не чекав таких дурниць, які Юрко наробив сьогодні у школі.

Банзай щось відповів йому (щось таке влучне й дотепне, проте що? - він не міг пригадати), як пришкутильгала баба і спитала, з ким він тут варнякає.

Банзай сидів на кухні і їв борщ. Баба звалила до однієї зі своїх підстаркуватих подружок. У нього саме зав’язалася напрочуд цікава дискусія з чайником. Здається, щось на тему білих горошків на чайниковому череві.

Повернулася баба, і Банзай дуже тихо сказав чайнику, що не видасть старій ані слова з їхньої розмови.

Чайник, здається, поставився схвально до такого рішення.

4.

З наступного дня Банзай запам’ятав лише невеличкі, наче записочки, клапті. Зранку він проковтнув решту тарену - три піґулки. Зовсім не орієнтуючись у часі, він пропустив перший урок, алгебру. Сів на сходи перед школою, дивую чись, чому ніхто не йде на лекції.

Нарешті на горизонті з’явився завуч. Той здивовано спи тав Юрка:

- Чого це ти, Банзаю, не на уроці?

- Та вон, блядь, чекаю на ту йобану алгебру.

У завуча відвисла щелепа. Від кого, а від Юрка почути такі слова він очікував менш за все. Далі йшли видерті сторінки.

Повернувся (отямився) Банзай перед якимось класом.

Він сміливо, підстрибуючи, ввалився досередини, потра пивши на алгебру в паралельному класі. Йшов уже третій урок.

Юрко, весело посміхаючись, сів на задню парту. Вчитель ка пробувала прийти до тями; всі учні радісно зиркали на тареномана.

Вчителька вже повернулася до норми й продовжувала лекцію. Хлопець поряд із Банзаєм небезпечно розгойдував ся на кріслі. Раптом стілець із трухлявого дерева тріскуче розвалився, і опецькуватий хлопчина голосно ляпнувся на землю.

Банзай дико зареготав, зірвався з місця і вибіг із класу.

Потім знайомі переповідали, що той шалений сміх було чутно аж на третьому поверсі.

Далі знову йдуть видерті сторінки.

5.

На третьому тижні навчання Банзай оголосив своїм чадам, що у вівторок, коли у тих немає першого уроку, буде факультатив. І кожен, хто не байдужий серцем до чарівного світу біології, нехай приходить, ласкаво просимо.

Узагалі то в Банзая було три класи до заопікування, але цей (Дарця Борхес) з невідомих причин подобався йому найбільше. Подумки він називав його «своїм».

Перед першою лекцією, у понеділок, була гучна й бучна забава, День народження нашого коханого директора - вуйка Андрія. Всі учні (а дівчата підлизи особливо) дуже слічно вітали іменинника з пишною сороківкою. А Вітайль Ханигін Тичинда навіть написав мадриґал на його честь.

Мадриґал почепили на дошці оголошень, але перед тим він був прочитаний Автором на забаві яко Тост Дня (Автор нетвердо стояв, приховуючи маленькі відбекування за випинанням губ, і не зводив з уродинника під час декламації почервонілих блискучих очей). Ось цей чудесний мадриґал:

Нехай срібними росами будять Вас уранці,

Хай здійсниться тисяча Ваших бажань,

Дозвольте нам у Ваше свято

Привітати Вас від усієї душі,

І побажати Вам тільки щастя,

Добра, радості в житті.

Снаги трудової без ліку,

Ні грама бід, ні крапельки страждань,

Злету орлиного та віку лебединого,

І якнайменше нерозв’язаних питань.

З РОСИ І ВОДИ!

Юрка насторожило одне: чому «будять Вас уранці»? І чо му не нептунці чи плутонці, скажімо?

Тимчасово невизнані дитячі таланти також приклали свою шкодливу руку до теплих привітань. Хтось гелевою руч кою, імітуючи шрифт поздоровлення, дописав:

Солнце, воздух и вода

Не помогут никогда.

Лишь активный онанизм

Укрепляет организм.

ЦІЛУЄМО!

6.

26 го вересня, у вівторок, відбувся черговий факультатив.

На урок приходили різні люди, шукаючи знань, чи просто з підлабузницьких міркувань.

Основним ґенератором підлабузництва була Іра Корку ша. Банзаю вона дуже нагадувала Рибу Сонце з мультика про Умку. Від неї йшли невпинні флюїди підлизування.

Вона стала своєрідним ґуру, ідеологом цього тонкого і вельми непростого заняття. Коло неї згуртувалось іще четверо дівчат подібного віросповідання.

Банзай зайшов у клас. Там сиділо вже троє хлопців, Ігор чик Лель, як його всі називали, - серед них. Його Банзай бачив у невдалих спробах замаланювання до Дарці. Ну і, звичайно, Королева підлабузництва зі своїм кортежем. Вона сіла за другу парту… Не надто близько, щоб відразу ж викри лись її плани, і не надто далеко, щоб утратити вплив на Юрка.

Банзай вже замірявся почати лекцію. Він став посередині, збираючись розповісти про цикл трикарбонових кислот, як у клас зайшла Дарця Борхес. Вона привіталася, скинула легку осінню куртку, жбурнула шкіряний наплечник на крісло і сіла у порожньому ряду, де нікого не було (подалі від усіх, мабуть). Вона ледь посміхалася, чекаючи, що ж такого видасть сьогодні Банзай.

Раптом озвалася Риба Сонце:

- Слушай, Дарця, і ти ше сюда приперлася?

Дарця повернула до неї голову і щось проартикулювала губами. Що саме, не було видно, бо на лице з одного боку розсипалося волосся.

- Сама іді туда! Вали звідси, чюєш? - голосно пронявкала Риба Сонце.

- Да! Вали! - кракнула одна з її подруг. - Мєньше народу - більше кіслароду!

Банзай побачив, як здригнулось обличчя Дарці. Він хотів було сказати, що на лекцію вільно приходити кожному, кому захочеться, але Дарця вже встала і повільно пішла до виходу. Її чорне, хвилясте на кінчиках волосся знову закривало лице, та вона відкинула його одною рукою. Зауважив, що до того ж закусила обидві губи. Перед виходом Дарця люто копнула парту і зникла за дверима. Юрко здивовано подумав, що вона зовсім не чинила опору. Просто здалася. Мабуть, на неї тут добряче тиснуть.

Риба Сонце і її послідовниці задоволено посміхались.

«Атлічна, дєвачки, - подумав він. - Шяс я вам устрою лєкцию».

- Тема сьогоднішнього уроку… - Банзай відчував, як його обмацує погляд дівчини. - Тема уроку… Сперма!

Дівчата враз отетеріли. Можливо, все через багатообіцяю чу інтонацію… Це добре.

- Сперма… - Юрко розтягував слово, відчуваючи його тягучість та мінеральний запах. - Як відомо, сперма - дуж ж же цінний косметичний продукт. Зараз ДУЖЕ багато кремів виготовляють на основі сім’яної рідини. Тими кремами ви мастите собі писки… гм… личка. АЛЕ… Так так, у кожного цінного косметичного продукту є купа своїх АЛЕ.

Чим цінніший та косметичніший продукт, тим отих АЛЕ більше, і тим вони загрозливіші. От зокрема… які ви, скажімо, знаєте статеві гормони, що є у спермі?

- Ну… тестостерон, андростерон, - відразу знайшлася Риба Сонце.

- Абсолютно вірно, Іринко, - дівчина аж засяяла. Він продовжив: - І ці гормони відповідають за вторинні статеві ознаки. Оволосіння тіла зокрема. А тому…

У цьому місці Банзай застережливо підняв палець. Його погляд переходив з одного хлопця на іншого, вивчаючи, по кому б то завдати удару. -…А тому у мастурбантів, тобто тих, хто займається мастурбацією, на руках, внаслідок потрапляння на долоні сперми може рости - і росте, що найнеприємніше! - В О Л О С С Я.

Ігорчик, зовсім забувши, де він, підніс долоню до очей і повернув її до світла, щоб краще було видно; те саме, тільки покрадьки, робили й інші леґіні.

- Але це ще не все! - задоволений, Банзай перевів погляд на дєвачєк.

- Дуже важливим є те, що у спермі є що? - спермато зоони, або сперматозоїди, чи спермії, хто як любить. Як ви вже знаєте, у головках сперміїв міститься так звана гіалуроні даза, фермент, що розчиняє речовину, якою захищена яйце клітина: гіалуронову кислоту. Але знайте, що ота гіалуронова кислота є, в той же час, і основою рогівки ока. У медичній практиці неодноразово зафіксовані випадки втрати зору через попадання сперми в око! - Банзай задоволено посміхнувся. З Риби Сонця злетіли всі барви, вона побіліла, як стіна.

- Зрозумійте: гіалуронідаза розчиняє рогівку! І повер нути зір можна лише з пересадкою нового ока! Так що… - його голос враз опустився до інтимного шепоту -…будьте обережні, мої милі.

- А… а сліпота повна? - спитала Риба Сонце стриво женим голосом.

- Абсолютна.

- А якимись… якимись засобами можна знерухомити спермії? І чи якось то лікується? - її голос все слабшав і слабшав.

- Ну у у… - протягнув Банзай. - Як тобі, Іро, відомо, спермії знерухомлюються у кислому середовищі. Так що, коли тобі хляпне на око трохи сперми, можеш промити його сірчаною кислотою. А лікування… Тут, на жаль, тільки одне.

Вирізання пошкоджених тканин.

Банзая несло все дужче і дужче; він вже хотів було роз казати своїм наляканим підопічним, що провідні європейські сексопатологи рекомендують спеціальні окуляри, особливо надійні - це марки Sex O Vision™, а також Oral Eye™, але в останню хвилю дав собі на стримання.

Коли відведені солодкі сорок п’ять хвилин минули, Банзай широко посміхнувся своїм довірливим слухачам і сказав:

- Ну все, до третього уроку, наразі, - і вийшов із класу.

Як казала воннеґутівська Попелюшка: «Б’є годинник, курва мать, треба з балу утікать!»

7.

Шановний пане Романе Корій,

Ми отримали Ваше замовлення на книгу «Cultus Vermi».

На превеликий жаль, ми не можемо надіслати Вам оригінал, а тому обмежуємось лише дублікатом, перевиданим у 1879 р. за оригінальною редакцією В.І.Еванса-Вентца. Пішовши Вам назустріч, ми зменшуємо ціну з $21.000 до $4.995 за дублікат.

Заповніть доданий купон і надішліть не пізніше жовтня 18 а.і. Щиро дякуємо за замовлення, Компанія «Sator, Arepo, Tenet, Opera amp; Rotas Libromania Limited», Міскатонік, Штат Масачусетс

9-3-2000 США

8.

У той же день, коли відбулася незабутня лекція з техніки безпеки в царині сексу, тиждень після початку проблем зі сновидіннями та за два місяці до справжнього кошмару, Бан заєві нанесли два візити. Обидва відбулися після третього уроку, на великій перерві.

Першою до нього завітала Риба Сонце, Стефаник у підлабузництві, Дюма батько у кількості підкорених вчи телів, Її Просвітленість та Пишногрудість Іра Коркуша. Вона була дівкою в тілі: міцно збита, м’якенька, як домашній цвібак, з потужними пухкими персами та голодною посміш кою спраглої знань дівчинки. Вона мала нездорову прист расть до масної темної косметики і постійно підводила свої варґи тушевим олівцем, щоби були чіткішими контури. Ще вона була дуже падкою на всілякого роду біжутерію, здебільшого важку та масивну.

- Прівєт, - почала вона.

- Привіт, - відповів він, посміхаючись. Що він не любив у дівчатах, так це те, коли вони казали «прівєт» і «діскацєка».

- А то… То всьо правда, шо ви… ти розказував на факуль тативі?

- На повному серйозі. Хочеш, навіть можу тобі дати книж ку почитати. Там багато написано про це.

Банзай нахилився вперед і вибрав з поміж інших волюмів важкий том, обгорнутий білим папером. На корінці банзаєвим почерком писало:

СЕКСОПАТОЛОГІЯ: