Карьера. Политическая деятельность. 11.1980 — 12.1983 — инженер, старший инженер СПКБ, 12.1983 — 12.1986 — аспирант, 01.1984 — 11.86 — младший научный сотрудник

11.1980 — 12.1983 — инженер, старший инженер СПКБ,
12.1983 — 12.1986 — аспирант,
01.1984 — 11.86 — младший научный сотрудник, Львовский политехнический институт,
01.1987 — 04.1990 — главный инженер, институт «Укрзападграждпроект»,
04.1990 — 04.1991 — председатель, Львовский городской Комитет народного контроля,
04.1991 — 08.1993 — председатель Комитета контроля, Львовский горсовет, депутат,
09.1993 — 06.1994 — слушатель, институт государственного управления и самоуправления при КМ Украины.
06.1994 — 03.1998 — председатель совета и исполкома, Львовский городской совет.
04.1998 — 04.2002 — Львовский городской голова.
март 1994 — баллотировался в народные депутаты Украины по Франковскому избирательному округу № 265 (Львовская область), выдвинут Народным рухом Украины (НРУ). В 1-м туре получил 19,15 %, заняв 2 место из 8 претендентов; во 2-м туре одержал победу, собрав 49,03 % голосов.
март 1998 — избран в Верховную Раду Украины 3-го созыва от НРУ (№ 32 в списке). На время выборов: глава Львовского горсовета, член НРУ. Снял кандидатуру.
март 2006 — избран в Верховную Раду Украины 5-го созыва от блока «Наша Украина» (№ 17 в списке). На время выборов: заместитель председателя НРУ — руководитель аппарата Центрального провода НРУ. После выборов секретарь Комитета Верховной Рады по вопросам строительства, градостроения и жилищно-коммунального хозяйства (июль 2006—июнь 2007), член фракции Блока «Наша Украина» (апрель 2006—июнь 2007). Сложил депутатские полномочия 15 июня 2007 года.
Народный депутат Украины 6-го созыва с ноября по декабря 2007 от блока «Наша Украина — Народная самооборона» (№ 26 в списке). На время выборов: заместитель председателя НРУ. Был членом фракции Блока «Наша Украина — Народная самооборона». Сложил депутатские полномочия 19 декабря 2007 года.
С 2007 года — министр регионального развития во втором правительстве Юлии Тимошенко.
Министр регионального развития и строительства Украины (с 18 декабря 2007 до 11 марта 2010 г.);
Народный депутат 3, 5, 6 созывов; городской голова Львова в июне 1994 — апреле 2002 г.;
Заместитель председателя Народного руха Украины (с 05.2003),председатель Народного руха Украины(с 15.12.2012);
Председатель консультативного совета Ассоциации городов Украины; член правления Фонда содействия местному самоуправлению при Президенте Украины;
Вице-президент Союза лидеров местных и региональных властей Украины;
Президент Всеукраинской ассоциации магистров государственного управления (с 2000); советник Президента Украины (07.-08.2007).
Член Национального союза писателей Украины (с 1993), Национального союза журналистов Украины (с 2002).
«Городской голова года» (1997, 1998, общенациональная программа «Человек года»; г. Львов — «Город года-1997»).
В 2008 году под номером 198 вошёл в список «200 самых влиятельных украинцев» по версии журнала «Фокус».
С 15 декабря 2012 года — председатель Народного руха Украины.
Семья

Женат. Двое детей.

Програма Куйбіди Василя Степановича

Народний Рух України став рушійною політичною силою, що привела Україну до відновлення незалежності. Саме Народним Рухом України ще на початках 90 років минулого століття була розроблена програма Державотворення, якою визначався Європейський курс розвитку, як стратегічний для Української Держави. Саме рухівці наполягали на вступі України до європейської системи колективної безпеки НАТО. Саме Рухівці чітко вказували на Кремль, як головну небезпеку для України. Реальне життя підтвердило правильність рухівських передбачень.

Народний Рух України, як державотворча сила, був головною перешкодою для антиукраїнських промосковських сил. Тому вбивство лідера Народного Руху В’ячеслава Чорновола та послаблення політичних позицій Руху дало змогу ворогам Української Держави, через свої п’яті колони вибудувати в Україні владу відверто ворожу до українського народу. Особливо це проявилося під час правління Януковича і партії регіонів, коли вже не окремі сегменти української влади, а повністю вся влада, у тому числі і силові структури, діяли проти Українського народу.

Майдан, який скинув ненависний антиукраїнський режим, кардинально не змінив ситуацію, оскільки промосковські сили присутні майже в усіх структурах влади, в тому числі Верховній Раді, Уряді, силових структурах. Саме цим пояснюється пасивна позиція влади, яка привела до анексії Криму Росією. Саме цим пояснюється скрита підтримка владними органами в центрі і на місцях сепаратистських дій Росії проти України.

Щоб отримати реальну можливість позбутися небезпечних наслідків дій кремлівської влади в Україні – потрібно привести до влади національні українські сили, які протягом усього часу української незалежності, у владі чи поза нею, вірою і правдою служили Україні і Українському народу.

Народний Рух України був і залишається флагманом таких українських, державницьких сил. Його повернення до активного впливу на владу є гарантом і запорукою розвитку України, покращення добробуту її громадян, захисту їх мирного життя та праці.

Наші завдання

Політичні.

1. Усунення від влади усіх антидержавних політичних сил. Заборона політичних партій, які є носіями тоталітарної ідеології чи є спадкоємцями КПРС. Проведення люстрації кадрів.

2. Створення прозорої та підконтрольної суспільству політичної системи, яка унеможливить прихід до влади антиукраїнських сил.

3. Утвердження верховенства права, прав і свобод людини і громадянина, гарантоване забезпечення їх конституційних прав, у тому числі на: судовий захист через справедливий і неупереджений суд, надання та отримання інформації, через вільні та незаангажовані засоби масової інформації, можливість реалізації своїх природних та фахових здібностей, через усунення будь – яких владних перешкод.

4. Децентралізація влади і, в першу чергу, формування ефективної системи місцевого самоврядування з дієздатними територіальними громадами в її основі. Ліквідація районних державних адміністрацій, як органів загальної компетенції і створення виконкомів райрад. Формування ефективної системи державної влади. В тому числі - державної служби.

5. Розбудова потужної новітньої української армії. Відновлення системи державного оборонного замовлення. Вступ до НАТО. Повернення до військового обов’язку.

6. Децентралізація системи МВС. Перетворення МВС у цивільний орган за Європейськими зразками. Створення місцевої міліції та цивільних загонів захисту правопорядку на місцях. Реформа прокуратури та системи слідства.

7. Забезпечення безпосередньої участі громадян у прийнятті важливих рішень як на державному так і місцевому рівнях.

Економічні.

1. Неухильне проведення політики Євроінтеграції, з кінцевою метою набуття членства у Європейському Союзі.

2. Проведення декриміналізації економіки через забезпечення функціонування прозорих механізмів ринку. Запровадження реальних механізмів конкуренції. Прийняття антикартельного закону. Розвиток прозорого фондового ринку. Проведення політики капіталізації громадян. Зміцнення банківської системи, здатної забезпечити кредитування населення.

3. Запровадити політику створення робочих місць через підтримку власного виробника, створення внутрішнього ринку, а також лобіювання наших товарів та просування їх на закордонні ринки.

4. Проведення податкової та бюджетної реформ, зокрема: зменшити кількість податків і зробити їх зрозумілими для суспільства та необтяжливими для платників, усунути системи фіскальних перевірок бізнесу, перейти на спрощені автоматизовані системи адміністрування податків; децентралізувати бюджетну систему, забезпечити незалежність місцевих бюджетів від центрального, запровадити у повному обсязі програмно – цільовий метод формування бюджету, запровадити дієві механізми контролю бюджетних коштів, запровадити систему міжгалузевих балансів при плануванні.

5. Надавати підтримку діловій ініціативі громадян, малому і середньому бізнесу та фермерським господарствам на селі.

6. Заборонити вільний продаж орної землі. Не витребувані паї передати селянам, що живуть у цій місцевості.

7. Провести адміністративно-територіальну реформу, скоротити витрати на управлінській апарат.

Соціальні та гуманітарні.

1. Створення умов для функціонування і всебічного розвитку української мови, культури, традицій, а також надання гарантій розвитку мов національних і етнічних меншин.

2. Гуртування нації навколо українських духовних цінностей: розвиток українського театру, кіно, телебачення, книговидання, преси, електронних ЗМІ.

3. Утворення Єдиної Помісної православної церкви.

4. Реформа системи охорони здоров’я. Запровадження єдиних стандартів медичного забезпечення по всій державі. Запровадження системи страхової медицини.

5. Запровадити систему здорового способу життя, як комплексу заходів, що включає здорову екологію, екологічно чисті продукти, воду, повітря, а також можливість заняття фізичною культурою та оздоровленням. Підтримка професійного спорту.

6. Трансформація системи освіти у навчально-виховну систему, яка має забезпечити не тільки отримання якісних знань, але і виховувати свідомого українського громадянина.

7. Активна і постійна співпраця з закордонним українцями у різних сферах суспільного життя. Надання їм права вибирати своїх представників до парламенту України.

Народний Рух України завжди вірний Українському народові і Україні. Він боровся і бореться за їх утвердження, в тому числі і на Майданах. Тому ми говоримо Українцям: Хочете добра Україні – делегуйте владу РУХові. Він був і завжди буде Народним.