Дайте характеристику спостереження, як основного методу вивчення природи

в 1-4 класах.

За класифікацією методів за джерелом знань, спостереження (С.) відноситься до наочних методів, в яких джерелом знань є - показ, демонстрація предметів, речовин, явищ або їх зображення. Слово вчителя лише спрямовує С.,логіку,мислення, уточнює правильність висновків, усвідомлення знань. Учні на основі С. осмислюють факти, роблять відповідні висновки - основним джерелом знань є- С. С. - це цілеспрямований процес сприйняття того чи іншого педагогічного явища без втручання у його хід. Дослідник розробляє програму, визначає об’єкти і передбачає способи фіксації С.

Лабораторні і практичні роботи, використання підручників під час екскурсії, формування складних географічних понять. Такі С. привчають учнів глибше аналізувати їх, порівнювати, робити висновки, заповнюючи все це в свої щоденники. Методика організації будь-якого виду самостійного спостереження потребує послідовного виконання його елементів. Це - інструктаж учителя про мету, завдання, методику С, здійснення спостереження, фіксація, відбір і аналіз його результатів учнем, узагальнення і формування висновків. Ефективність методу С. значною мірою залежить від того якою мірою зібрані під час С. матеріали вивчають і відповідно обробляють під керівництвом вчителя й на їх основі роблять певні висновки,узагальнення.

З перших днів занять у школі вчитель повинен організувати систематичні, цілеспрямовані С. за погодою сезонними змінами в рослинному та тваринному світі та в праці людей. На С. не відводяться години, Вчитель планує цю роботу щоденно. Основні дані спостережень фіксуються у щоденниках, а черговий учень - в календар природи і праці людини. Процес С. необхідно постійно контролювати, бо увага дітей нестійка і вони можуть забувати про С. До щоденних С. першокласників залучають поступово, оскільки запобігають їх перевантаженню у перші дні навчання. На перших уроках вчитель виявляє ступінь розвитку спостережливості у дітей(учні розповідають, шо вони бачили в лісі, на морі...) мета на цьому етапі: розвинути спостережливість і довільну увагу, не тільки бачити, а й розповідати про це.

2 клас - С. стають різноманітнішими. Учні починають вчитись аналізувати дані своїх С, підбивати підсумки, виявляти причинні зв’язки між явищами природи, проводять більш точну деталізацію їх (діти спостерігають над сходом і заходом сонця, за його висотою над горизонтом у різні пори року,і протягом дня; починають розрізняти силу вітру, розуміють причини утворення туману, інею, помічають поступове похолодання восени і потепління навесні; виявляють,що взимку при похмурій погоді теплішає, а сонячно буває у морозні дні. Діти не тільки спостерігають за працею людей на полях, а й самі працюють на ділянках, стежать за розвитком посаджених рослин. Під час канікул діти самостійно ведуть спостереження.

У 3-4 класі С. за природою поглиблюються: учні починають користуватися деякими приладами, складнішим стає характер обробки С. У 4 класі учні систематично ведуть спостереження за погодою. Вони в дм чають стан неба,опади,температуру повітря і напрямок вітру. Для цього діти повинні навчитись працювати з компасом, флюгером. Опади вимірюють опадоміром, висоту снігового покриву визначають снігомірною рейкою, лінійкою. С. з приладами набувають конкретнішого характеру.

С. за неживою природою треба поєднувати з С. за змінами в рослинному і тваринному світі, звертаючи увагу на тісний взаємозв’язок між живою і неживою природою.

На початку кожного сезону учні одержують завдання перевіряти певні народні прикмети щодо погоди. Завдяки такій роботі в учнів розвивається спостережливість, бажання розгадувати таємниці природи.

З учнями 4 класів організовують фенологічні С. за рослинами і тваринами. Фенологічні С. мають велике значення у народному господарстві. За ними розробляють графіки польових робіт, прогнозують кількість і час появи шкідників - від досконального планування залежить підвищення врожайності. Для С. беруть ті види рослин, які вивчаються за програмою з природознавства. Результати С. - у таблиці, які є своєрідним планом ведення С. за найбільш характерними змінами в розвитку рослин, комах, птахів. Доцільно організовувати С. за найпоширенішими видами комах-шкідників. Під час проведення С. звертають увагу на те, коли з’являються шкідники,які умови сприяють їх появі і розвитку, які є методи боротьби з ними ознайомлюються з біологічними методами боротьби. Виявляють корисних комах. Результати заповнюють у таблицю. Проводять С. як за зимуючими птахами, так і за перелітними. С. за птахами становить для дітей великий інтерес, що є однією з умов дбайливого ставлення до пернатих друзів, з’ясовують їх роль і значення у природі.

Методика проведеним уроків, на яких підсумовують спостереження.

Щоб розкрити типові ознаки кожної пори року, треба чітко уявляти специфіку місяця. Тому підсумок С. проводять щомісяця. Це допоможе учням навчитись аналізувати дані своїх С.,що має велике значення для здійснення мети вивчення природознавства. Для проведення узагальнюючих уроків потрібні: щоденники С. учня класний календар «Календар природи і праці» та календарі минулих років за відповідний місяць, картини пір року, гербарії, тощо.

Розпочинають урок бесідою,в ході якої оголошують тему і мету уроку, виявляють погодні особливості відповідного дня. Звертають увагу на тривалість дня, шлях сонця по небосхилу температуру повітря, стан рослин і поведінку тварин. Учитель пропонує підрахувати за таблицею кількість днів (похмурих, сонячних, з опадами, без опадів, з температурою вище 0, нижче 0, середньомісячну температуру, у 4 класі — звідки найчастіше дмуть вітри, аналіз впливу напрямку вітру на стан погоди, користуючись записами прочитати, яка була погода певного дня.) На підставі своїх С. і С. за минулі роки, діти роблять висновки, якій порі року відповідає поточний місяць, чи збігаються календарні дні пір року з даними їх С.

Щоб систематизувати знання учнів 3-4 класів складають таблицю на дошці і в зошитах. На заключному етапі уроку вчитель робить висновок і оцінює знання учнів дає Д.З. з С. на наступний місяць, показує деякі прийоми роботи.

2. Розкрийте значення і методику проведення дослідів при вивченні теми

«Жива і нежива природа» (3 клас).

Досліди - пошукові завдання і проекти, що передбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань учнів. Відносяться до практичних методів навчання. Слово вчителя відіграє інструктивне значення, а також розкриває цілі і завдання роботи, вказує які теоретичні знання необхідні для правильного виконання роботи. Можуть бути використані підручники, інструктивні картки. У своїх відповідях учні пояснюють хід роботи, демонструють її результати,роблять висновки, записи в зошити, замальовки. Метод стимулює розумову діяльність учнів, забезпечує вирішення поставлених завдань.

Проведення дослідів має велике навчальне і виховне значення. Вони дають можливість показати виникнення, розвиток і дію того явища, яке іноді безпосередньо спостерігати неможливо і механізм якого може залишаться недоступним розумінню дітей. У класі за допомогою дослідів можна не тільки демонструвати і довести до дітей деякі явища, а й з’ясувати причинні взаемозвязки в природі.

При вивченні об’єктів природи за допомогою дослідів спостерігаються не тільки їх форма, забарвлення, величина, стан та ін., а й виявляються зміни, що відбуваються під впливом різних зовнішніх факторів(температура, вологість повітря)

Готуючись до уроку із застосуванням дослідів, учитель добирає і готує необхідне обладнання і матеріал, попередньо проробляє і перевіряє порядок проведення дослідів, складає ряд послідовних запитань.

Щоб учні свідомо поставились до роботи - до ведення необхідності постановки дослідів, запис на дошці запитань, на які треба дати відповідь після виконання дослідів. Перед початком проведення дослідів вчитель демонструє прилади, які будуть використані, вказує за чим вони повинні спостерігати. Однак під час виконання досліду вчитель не повинен пояснювати явище або процес. Дуже важливо, коли вчитель правильно керує спостереженням дітей, їх мисленням, щоб учні самостійно дійшли до потрібних висновків. Запитання типу: «Що ви спостерігаєте?» - спрямування уваги на певне місце приладу, на хід процесу «чому це відбувається?» - примушує шукати пояснення причинності явища «Де можна спостерігати подібне явище?» - привчає дітей зіставляти свої спостереження з процесами явищ. Досліди проводять в такому темпі, щоб діти могли запам’ятати всі етапи роботи, пояснити послідовність спостережуваного явища, кінцеві наслідки роботи.

Досліди:

Демонстраційні. Проводяться вчителем тоді, коли використовується вогонь або, якщо досліди складні. Треба проводити так, щоб їх добре було видно всім учням. Для безпеки - стіл учителя - 1.5 метрів від парт, прилади ставляться на підставку на рівні очей. При нагріванні води отвір у пробірці спрямовують у протилежному напрямку від учнів; екран.

Фронтальні. Проводять всі учні. Використовуються, щоб навчити дітей не тільки самостійно пояснювати досліди, а й виробляти навички самостійного їх виконання. Під час проведення лабораторних робіт кожен учень самостійно виконує прості досліди, вчиться поводитись з лабораторним обладнанням,речовинами.

Під час всіх дослідів проводять спостереження, аналізують їх, роблять висновки. Самостійне спостереження об’єктів, що вивчаються під час лабораторних робіт активізує увагу дітей, посилює інтерес до вивчення природи, привчає до творчого мислення. Перед виконанням фронтальних дослідів, чергові за допомогою вказівок вчителя ставлять перед кожним учнем відповідне обладнання і речовини. Вчитель показує, як користуватися обладнанням, як підготувати його до роботи, потім пропонує прочитати опис практичної роботи у підручнику і розглянути малюнки, які пояснюють дослід. Після цього, користуючись описом у підручнику за інструкцією, учні під наглядом учителя виконують дослід. Наслідки своїх спостережень вони пояснюють, аналізують, роблять відповідні висновки. Однак під час виконання дослідів учитель не повинен бути пасивним спостерігачем, він має спрямовувати розумову діяльність дітей за допомогою послідовних запитань.

Велике значення мають досліди, в ході яких порівнюються властивості двох предметів(торф і кам’яне вугілля, нафта і вода, лід і сніг і Т.І.) Відмінність при порівнянні двох предметів підкреслює їх індивідуальні ознаки, а схожість - дає змогу віднести до однієї групи (порівнюючи нафту і воду, учні виявляють, що це рідини, однак кожна з них має свої певні властивості нафта - темно-бура, легша за воду, горить)

У 3 класі проводять наступні досліди:

4. Яку роль у формуванні природничих понять відіграє екскурсія у природу?

Розкрийте структуру екскурсії.

Природнича екскурсія - це одна з форм організації навчального процесу, яка потребує застосування активних методів навчання. Екскурсія, як і урок, має тісний зв'язок з попереднім та наступним матеріалом, але проводиться в іншій обстановці.

Екскурсія цінна тим, що учні можуть сприймати природу безпосередньо різними органами чуття. Це дає можливість сформувати уявлення про природу як єдине ціле, в якому всі елементи перебувають у тісному взаємозв'язку. Екскурсія розширює кругозір учнів, розвиває спостережливість, уміння бачите те, що раніше залишалося поза їх увагою, виробляє практичні уміння і навички: орієнтування в просторі, визначення швидкості і напрямку течії річки, визначення видів рослин, комах, формує уявлення про їх життя і значення для людини.

Під час екскурсії на присадибні ділянки учні ознайомлюються із культурними, технічними рослинами, бур'янами, трудовою діяльністю людей. Виховне значення екскурсій полягає у тому, що спостереження взаємозв'язку у природі виховує матеріалістичний світогляд, викликає інтерес і почуття любові до природи, рідного краю, виробляє навички роботи у колективі. Екскурсії сприяє вихованню естетичних почуттів, а також бережливого ставлення до природи є наслідки людської діяльності, викликає почуття гордості за свій народ.

Екскурсії поділяють: за змістом (виробничі, біологічні історичні, географічні, краєзнавчі); за часом (короткочасні і довготривалі); за черговістю під час навчального процесу: попередні (на початку вивчення теми, розділу, програми), супровідні або проміжні (в процесі вивчення навчального матеріалу), заключні (наприкінці вивчення теми або розділу); за відношенням до навчальних програм (програмні та позапрограмні). Всі перераховані види екскурсій мають місце на уроках природознавства в початковій школі.

У початкових класах найчастіше проводять екскурсії в поєднанні з ілюстративною і дослідною екскурсією, коли вчитель пояснює питання, потім ставить перед учнями завдання, які вони виконують самостійно. Підготовка до екскурсії включає:

розробку річного календарного плану, де намічаються екскурсії з кожної теми;

визначення навчально - виховної мети екскурсії;

вибір місця екскурсії і попереднє ознайомлення з ним;

підготовка дитячого колективу: ознайомлення з метою та завданнями екскурсії;

підбір екскурсійного інвентарю і спорядження;

визначення маршруту і зупинок екскурсії;

розробка теоретичного матеріалу у поєднанні із спостереженням об'єктів екскурсії.

Після цього вчитель складає розгорнутий план екскурсії:

1. дата, клас
2. тема
3. мета
4. маршрут
5. обладнання
6. проведення екскурсії

7. опрацювання матеріалів екскурсії

Після екскурсії обов'язково слід закріпити набуті знання і уміння, опрацювати зібраний матеріал. На наступному уроці вчитель підбиває підсумки екскурсії, її результати пропонує учням зафіксувати у зошитах.

Таким чином навчальне екскурсія передбачає реалізацію не тільки навчальних цілей, а й розвиває і виховує учнів у дусі гуманістичної спрямованості на об'єкти природи.

3. Розкрийте особливості формування поняття «Рослини - частина живої природи»

в 1-4 класах.

Поняття «рослини» є одним із провідних понять природознавства. Воно формується протягом всього процесу навчання, згідно концентричної побудови навчальних програм, тобто тема «Рослини» вивчається кожен рік, але поглиблюючись, розширюючись і уточнюючи знання учнів.

У 1 класі діти ознайомлюються із поняттям «рослини», дізнаються, що дерева, кущі, трави, гриби, квіти - це рослини, вчаться впізнавати деякі рослини, знайомляться із значенням рослин для людини, лікарськими рослинами і їх практичною значимістю, вчать назви деяких ранньоквітучих рослин та їх особливості.

У 2 класі — поглиблюються знання про різноманітність рослин, формуються поняття «дерева», «кущі», «трави», вміння розрізняти їх, учні вчаться визначати плоди різних дерев. Також вони розглядають життя рослин в різні пори року, отримують уявлення про листяні і хвойні дерева, ранньоквітучі рослини та одержують загальне уявлення про органи рослин.

У 3 класі раніше отримані знання поглиблюються. Детально вивчаються органи рослин, їх значення для життя рослини; відбувається знайомство із способами їх живлення і розмноження. Діти дізнаються додатково про різноманітність рослин в природі, їхню практичну значимість. Важливим є вивчення теми «Довкілля рослини. Пристосування рослин. Охорона рослин.» під час розгляду якої вперше діти дізнаються про Червону книгу, її зміст і призначення.

Формування поняття про рослини у 4 класі особливе тим, що рослинність розглядається відносно до певної природної зони України, природного угрупування, дається власне поняття «природна зона». Роздивляються різноманіття рослин природних зон степу, лісу, луку, болота. Крім того учні знайомляться із рослинництвом у рідному краї, як галуззю народного господарства, отримують поняття про головні зернові, технічні культури, їх зовнішній вигляд, значення для людини.

Протягом вивчення теми «Рослини» мають широко застосовуватись вчителем методи демонстрації (таблиці будови рослини, ілюстрації, робота із гербарієм), дослідів (щодо пророщування насінини, визначення умов розвитку рослини). Також варто використати метод екскурсії в природу і спостережень, задля більш глибокого усвідомлення життя рослин, їх ролі для існування людини. Вивчення даної теми озброює учнів базовими знаннями про світ рослин і готує до більш докладного і широкого вивчення теми у середніх класах на уроках ботаніки.

Література

(основна)

1.Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах. Навчальний посібник. К.: «Веселка», 1998 р.

2.Миронов А.В. Методика изучения окружающего мира в начальных классах. - М.: Педагогическое общество России, 2002. - 360 с.

3.Коваль Н.С, Грущинська І.В., Варакута О.М. Готуємось до уроків приро­дознавства. Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. - 112 с.

(додаткова)

1.Закон України «Про загальну середню освіту». – К., 1999

2.Державний стандарт початкової загальної освіти. – К., 2000

3.Концепція загальної середньої освіти. – К., 2001

4.Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-2 класи. – К.: «Початкова школа», 2001.

5. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 3-4 класи. – К.: «Початкова школа», 2003.

6.Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 3-є видання. Доповнене, 2001. – 144 с.

7.Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К:Абрис, 1997. – 432 с.

8.Савченко О.Я. Сучасний урок в початкових класах. – К: Магістр, 1997.

9.Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. – К.: Радянська школа., 1988. – 310 с.

Зміст програм з методики навчання природознавства

ТЕМА. Форми організації навчального процесу природознавства

ПП.С.26.ПР.О.102.ІШ.409

Урок та нестандартні форми організації навчальної діяльності.

ТЕМА. Методи і прийоми формування природничих понять.

Date: 2015-07-23; view: 749; Нарушение авторских прав