Розділ I загальні положення

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 21 грудня 2000 року N 2171-III,
від 13 вересня 2001 року N 2683-III,
від 3 квітня 2003 року N 662-IV,
від 3 лютого 2004 року N 1420-IV,
від 2 червня 2009 року N 1414-VI,
від 16 лютого 2010 року N 1900-VI

Верховна Рада України постановляє:

1. Затвердити Дисциплінарний статут Збройних Сил України (додається).

2. Статтю 2 виключено

(згідно із Законом
України від 03.02.2004 р. N 1420-IV)

3. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

ДИСЦИПЛІНАРНИЙ СТАТУТ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Положення Статуту поширюються на громадян, звільнених з військової служби у відставку або у запас з правом носіння військової форми одягу, під час носіння ними військової форми одягу.

(частина третя преамбули із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 03.02.2004 р. N 1420-IV)

Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту.

(частина четверта вступу із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 21.12.2000 р. N 2171-III,
від 03.04.2003 р. N 662-IV,
від 02.06.2009 р. N 1414-VI)

РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

2. Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

3. Військова дисципліна досягається шляхом:

виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі;

особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів;

формування правової культури військовослужбовців;

умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;

зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;

підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;

(абзац сьомий статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.02.2010 р. N 1900-VI)

своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;

чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

4. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну та військову таємницю;

додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

5. За стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

(частина перша статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 03.02.2004 р. N 1420-IV,
від 16.02.2010 р. N 1900-VI)

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

(статтю 5 доповнено новою частиною другою
згідно із Законом України від 03.02.2004 р. N 1420-IV)

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

(статтю 5 доповнено новою частиною третьою
згідно із Законом України від 03.02.2004 р. N 1420-IV,
у зв'язку з цим частини другу - четверту
вважати відповідно частинами четвертою - шостою)

Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

(частина четверта статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 03.02.2004 р. N 1420-IV)

Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.

Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

6. Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу аж до арешту винного й притягнення його до кримінальної відповідальності.

Застосування зброї допускається лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

7. Застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.

Дисциплінарну владу, яка надана молодшим командирам, завжди мають і старші командири.

8. Командири, посади яких у цьому Статуті не визначені, користуються дисциплінарною владою щодо підлеглих військовослужбовців згідно з військовим званням, передбаченим їх посадою:

а) молодший сержант, сержант (старшина 2 статті, старшина 1 статті) - владою командира відділення;

б) старший сержант (головний старшина) - владою заступника командира взводу;

в) старшина (головний корабельний старшина), прапорщик (мічман), старший прапорщик (старший мічман) - владою старшини роти (команди);

г) молодший лейтенант, лейтенант, старший лейтенант - владою командира взводу (групи);

д) капітан (капітан-лейтенант) - владою командира роти (корабля 4 рангу);

е) майор, підполковник (капітан 3 рангу, капітан 2 рангу) - владою командира батальйону (корабля 3 рангу);

є) полковник (капітан 1 рангу) - владою командира полку (корабля 1 рангу);

ж) генерал-майор (контр-адмірал) - владою командира дивізії;

з) генерал-лейтенант (віце-адмірал) - владою командира корпусу;

и) генерал-полковник (адмірал), генерал армії України - владою командувача військ оперативного командування.

Командири, що мають посади, за якими в штатах передбачено два військових звання, користуються дисциплінарною владою згідно з вищим військовим званням.

9. Заступники (помічники) командирів військових з'єднань, частин (підрозділів), закладів та установ користуються щодо підлеглих дисциплінарною владою на один ступінь нижчою, ніж їх безпосередні командири.

(частина перша статті 9 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.02.2010 р. N 1900-VI)

Під час тимчасового виконання обов'язків, якщо про це оголошено наказом, командир користується дисциплінарною владою відповідно до посади, яку він обіймає тимчасово.

10. Офіцери (від заступника командира полку й нижче) під час перебування з підрозділами (командами) у відрядженні на посаді їх начальників, а також під час виконання визначеного наказом командира військової частини самостійного завдання поза місцем дислокації частини користуються дисциплінарною владою на один ступінь вищою за владу, передбачену посадою, яку вони обіймають. Військовослужбовці, призначені начальниками команд, у зазначених випадках користуються дисциплінарною владою:

рядові (матроси), сержанти (старшини) - владою старшини роти (команди);

старшини (головні корабельні старшини), прапорщики (мічмани) - владою командира взводу (групи);

прапорщики (мічмани), які мають посади командирів взводів (груп), - владою командира роти (корабля 4 рангу).

11. Офіцери - командири підрозділів слухачів, курсантів військових навчальних закладів користуються дисциплінарною владою щодо підлеглих на один ступінь вищою за владу, передбачену посадою, яку вони обіймають.

12. Заступники Міністра оборони України, командувачі видів Збройних Сил України користуються щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою командувача військ оперативного командування, а керівники структурних підрозділів Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України - дисциплінарною владою командира корпусу.

(частина перша статті 12 у редакції Закону
України від 03.02.2004 р. N 1420-IV,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.06.2009 р. N 1414-VI,
у редакції Закону України від 16.02.2010 р. N 1900-VI)

Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, Міністр оборони України, начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України користується дисциплінарною владою у повному обсязі цього Статуту, крім відповідних повноважень, визначених цим Статутом для кожного з них особисто.

(частина друга статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 03.02.2004 р. N 1420-IV,
від 16.02.2010 р. N 1900-VI)

Керівники центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, користуються щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою Міністра оборони України, а їх заступники та командувачі відповідних військових формувань, які за посадою не є керівниками центральних органів виконавчої влади, - дисциплінарною владою командувача виду Збройних Сил України.

(статтю 12 доповнено частиною третьою
згідно із Законом України від 13.09.2001 р. N 2683-III,
частина третя статті 12 у редакції
Закону України від 03.02.2004 р. N 1420-IV,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.06.2009 р. N 1414-VI)

Керівники регіональних органів і регіональних органів управління військових формувань, утворених відповідно до законів України, користуються дисциплінарною владою командувача військ оперативного командування.

(статтю 12 доповнено частиною четвертою
згідно із Законом України від 13.09.2001 р. N 2683-III)