Інфляція, її темпи і наслідки

Звичайно під інфляцією розуміють будь-яке підвищення загального рівня цін при зниженні купівельної спроможності грошей. Між тим інфляційний процес набагато складніший і не зводиться лише до простої зміни співвідношення між товарами і грошима. Не будь-яке знецінення паперових грошей є інфляційним. Для циклічної фази підйому, як правило, також характерний ріст цін, однак в основі його - не інфляція, а розширення масштабів виробництва, оновлення основного капіталу. Інфляція - це таке знецінення грошей, яке супроводжується порушенням законів грошового обігу і втратою грошима всіх або частини своїх основних функцій. В крайньому свойому вияві інфляція призводить до втрати довіри до грошових знаків і відродженню натурального обміну, розвитку бартеру. Розрізняють відкриту і придавлену інфляцію. Перша проявляється в рості цін, друга - в зникненні товарів. В умовах придавленої інфляції ціни контролюються державою. Тому підвищений попит на товари виражається в появі розриву між попитом і пропозицією і, як наслідок, у відхиленні адміністративно регульованої ціни від ціни рівноваги. Оскільки державна ціна стає нижчою рівноважної, то притупляються стимули для збільшення кількості і підвищення якості товарів. Результатом цього є виникнення дефіциту і ріст негрошових витрат споживачів.Відкрита інфляція приймає різні форми: повзуча (коли ціни змінюються повільно, звичайно до 10% в рік), галопуюча (коли ріст цін набуває стрімкого характеру) і, на кінець, форму гіперінфляції (ріст цін складає звичайно біля 1000% в рік), що призводить до повного розладу грошового обігу. Гіперінфляція була в багатьох країнах. Сильну гіперінфляцію пережила, наприклад, Німеччина в 1920-х рр. розрізняють два типи інфляції: 1. Інфляція попиту. Традиційно зміни в рівні цін пояснюються надмірним сукупним попитом. Економіка може спробувати витрачати більше, чим вона спроможна виробляти. Виробничий сектор не в змозі відповісти на цей надмірний попит збільшенням реального обсягу виробництва, тому що всі наявні ресурси уже повністю використані. Тому цей надмірний попит призводить до завищення цін на постійний реальний обсяг продукції і викликає інфляцію попиту. Суть інфляції попиту інколи пояснюють однією фразою: «Занадто багато грошей полює за надто малою кількістю товарів». 2. Інфляція, визвана ростом витрат виробництва, або зменшенням сукупної пропозиції. Збільшення витрат на одиницю продукції в економіці скорочує прибутки і обсяг продукції, який фірми готові запропонувати при існуючому рівні цін. В результаті зменшується пропозиція товарів та послуг в масштабі всієї економіки. Це зменшення пропозиції, в свою чергу, підвищує рівень цін. Отже, за цією схемою витрати, а не попит піднімає ціни, як це відбувається при інфляції попиту. До важливих джерел інфляції, обумовленої ростом витрат, відносяться збільшення номінальної зарплати і цін на сировину та енергію. Важливою причиною інфляції є дефіцит державного бюджету, обумовлений ростом урядових витрат. Якщо урядові витрати значно відриваються від податкових надходжень, то виникає дефіцит, який покривається за рахунок приросту державної заборгованості. Розміщуючи урядові цінні папери в центральному і комерційних банках, держава стимулює кредитну експансію - розширення масштабів банківського кредитування понад реальні потреби господарства, сприяє надмірній емісії грошей в готівковій і безготівковій формі, що поряд із збільшенням швидкості їх обороту може стати джерелом інфляції.Розвиток державного сектора, на думку багатьох економістів також ослаблює конкуренцію і призводить до інфляції. Цьому сприяє, насамперед, високі ставки податків, основний тягар яких падає на споживачів .Істотною причиною інфляції є цінова політика. Централізоване підвищення цін в державному секторі, яке мало місце в Україні та інших країнах колишнього СРСР, здатне спричинити подорожчання продукції в інших секторах економіки, в тому числі в тіньовому бізнесі. Не будучи підкріпленим заходами по розширенню виробництва, підвищення цін вичерпує свою стимулюючу роль і в результаті приведе до необхідності нового підйому цін.Джерелом росту цін є також практика компаній, яка орієнтована на обмеження конкуренції і штучного завищення вартості продукції в ряді сфер та галузей.З переходом до конвертованості валют посилюється роль зовнішніх факторів інфляції, зростає вірогідність її експорту і імпорту із країни в країну через експорт і імпорт товарів та послуг. Крім цього, обмін в банках іноземної валюти на національну служить базою для додаткової грошової емісії, так як на депозитних рахунках банків з’являються додатково випущені національні гроші. Інфляція неоднозначно впливає на економіку. Низькі темпи інфляції, як вважає багато зарубіжних економістів, сприяє економічному росту шляхом перерозподілу багатства і росту заощаджень, оживляє ділову активність, прискорює процеси інвестування, породжує валютний демпінг тощо. В процесі інфляції виграють боржники і спекулянти, а також ті, хто добре орієнтується в швидкоплинній економічній обстановці.Від інфляції страждають, насамперед, особи з фіксованими доходами, власники готівки і, безумовно, кредитори. Високі темпи інфляції обмежують ріст споживання, скорочують заощадження, призводять до згортання інвестиційних процесів і до вивозу капіталів за кордон. Скорочується експорт і збільшується імпорт, росте дефіцит платіжного балансу. Порушуються звичні пропорції, посилюється дезорганізація економіки, руйнується суспільне багатство, падають стимули до праці. В умовах високих темпів інфляції стає все важче здійснювати заходи, розраховані на тривалий термін. Зростає невизначеність і невпевненість в майбутньому, підвищується ризик підприємницької діяльності. Інвестиції перерозподіляються з довгострокових об’єктів на короткострокові, набувають спекулятивного характеру. Значна частина капіталів покидає сферу виробництва і спрямовується в сферу обігу. Падає рівень добробуту населення, зростає безробіття, загострюються соціальні проблеми.

Антиінфляційна політика включає в себе систему заходів, спрямованих на поновлення рівноваги між товарним і грошовим ринками. Вона передбачає ріст пропозиції при скороченні попиту, тобто підвищення товарності економіки і скорочення непродуктивних витрат, і насамперед дефіциту державного бюджету. Стратегічним завданням виступає всебічне підвищення темпів економічного зростання, створення сприятливих умов для розширення виробничих інвестицій. Важливим тактичним завданням є зниження ажіотажного попиту і обмеження інфляційних очікувань.