Політика дешевих і дорогих грошей

Здійснюючи грошово-кредитну політику, впливаючи на кредитну діяльність

комерційних банків і направляючи регулювання на чи розширення скорочення

кредитування економіки, центральний банк досягає стабільного розвитку

внутрішньої економіки, зміцнення грошового обігу, збалансованості

внутрішніх економічних процесів. Таким чином, вплив на кредит дозволяє

досягти більш глибоких стратегічних задач розвитку всього господарства в

цілому. Наприклад, недолік у підприємств вільних коштів утрудняє здійснення

комерційних справ, внутрішніх інвестицій і т.д. З іншого боку, надлишкова

грошова маса має свої недоліки: знецінення грошей, і, як наслідок, зниження

життєвого рівня населення, погіршення валютного положення в країні.

Відповідно в першому випадку грошово-кредитна політика повинна бути

спрямована на розширення кредитної діяльності банків, а в другому випадку -

на її скорочення, переходу до політики "дорогих грошей" (рестрикційною).

За допомогою грошово-кредитного регулювання держава прагне зм'якшити

економічні кризи, стримати ріст інфляції, з метою підтримки кон'юнктури

держава використовує кредит для стимулювання капіталовкладень у різні

галузі економіки країни.

Потрібно відзначити, що грошово-кредитна політика здійснюється як

непрямими (економічними), так і прямими (адміністративними) методами

впливу. Розходження між ними полягає в тому, що центральний банк або робить

непрямий вплив через ліквідність кредитних установ, або встановлює ліміти у

відношенні кількісних і якісних параметрів діяльності банків.

Потрібно відзначити, що за допомогою кредитного регулювання держава

прагне зм'якшити економічні кризи, стримати ріст інфляції, з метою

підтримки кон'юнктури держава використовує кредит для стимулювання

капіталовкладень у різні галузі народного господарства.

ПОЛІТИКА ДОРОГИХ ГРОШЕЙ - політика уряду і центрального банку,

спрямований на скорочення обсягу грошової маси в країні. Використовується

для рішення проблеми інфляції.

Вище вже були згадані політика дорогих грошей (рестрикційна) і

політика дешевих грошей (експансіоністська).

Розглянемо, у чому вона полягає і який механізм реалізації тієї чи

інший. Нехай економіка зштовхнулася з безробіттям і зі зниженням цін. Отже,

необхідно збільшити пропозиція грошей. Для досягнення даної мети

застосовують політику дешевих грошей, що полягає в наступних мірах. По-

перше, центральний банк повинний зробити покупку цінних паперів на

відкритому ринку в населення й у комерційних банків. По-друге, необхідно

провести зниження дисконтної ставки і, по-третє, потрібно нормативи по

резервних відрахуваннях. У результаті проведених заходів збільшаться

надлишкові резерви системи комерційних банків. Тому що надлишкові резерви є

основою збільшення грошової пропозиції комерційними банками шляхом

кредитування, то можна екати, що пропозиція грошей у країні зросте.

Збільшення грошової пропозиції понизить процентну ставку, викликаючи ріст

інвестицій і збільшення рівноважного чистого національного продукту. З

вищесказаного можна укласти, що в задачу даної політики входить зробити

кредит дешевим і легко доступним для того, щоб збільшити обсяг сукупних

витрат і зайнятість. У ситуації, коли економіка зіштовхується з зайвими

витратами, що породжує інфляційні процеси, центральний банк повинний

спробувати понизити загальні витрати шляхом чи обмеження скорочення

пропозиції грошей.

Щоб вирішити цю проблему, необхідно понизити резерви комерційних

банків. Це здійснюється в такий спосіб. Центральний банк повинний продавати

державні облігації на відкритому ринку для того, щоб урізати резерви

комерційних банків. Потім необхідно збільшити резервну норму, що

автоматично звільняє комерційні банки від надлишкових резервів. Третя міра

полягає в піднятті дисконтної ставки для зниження інтересу комерційних

банків до збільшення своїх резервів за допомогою запозичення в центрального