Екологічні проблеми води на території України

Безперервно погіршується якість поверхневих і підземних вод, зростає їх виснаження і забруднення. Кількість малих річок скоротилася сьогодні більш, ніж на 200 тис. Змінюється гідрологічний і гідрохімічний режим водних об'єктів (річок, озер, водосховищ, боліт, ставків), а також елементи водного балансу територій. Населенням і господарством України щорічно використовується близько 30 млрд.м3 води (така кількість води використовувалась в усьому світі у 1900 р. для потреб промисловості). Найбільшим споживачем води в нашій державі є промисловість (52% від загального споживання), на сільське господарство припадає 31%, в комунальному господарстві використовують близько 16%. Якщо врахувати потреби води на санітарні потреби, то виходить, що практично всі доступні для використання водні ресурси України вже практично вичерпані.

Доцільно зауважити, що Україна за кількістю води на душу населення належить до найменш забезпечених. У маловодні роки на одного мешканця нашої країни припадає усього близько 1000 м3 води. Це один з найнижчих показників серед республік колишнього СРСР і у 15 разів нижчий від норм Європейської екологічної комісії ООН.

Водна проблема в Україні загострюється забрудненням як поверхневих, так і підземних вод. За період 1990-1993 рр. у річки та водойми було скинуто близько 12 млрд. м3 забруднених стічних вод. При цьому промисловість скидає 63,4% стічних вод, сільське господарство - 16,6%, комунальне господарство - 19,5%, інші водоспоживачі - 0,5%. Основними забруднювачами є органічні речовини, сполуки азоту, важкі метали, феноли. Найзабрудненішими є річки басейнів Західного Бугу, Південного Бугу, Сіверського Дінця, Дністра та ін. Концентрація токсичних, особливо органічних речовин у річках та водоймах перевищує допустимі рівні у 1,5 - 2 рази.

Джерела токсичного забруднення води.

Одним з найбільш шкідливих проявів антропогенного впливу на водні екосистеми та гідросферу в цілому є хімічне забруднення, яке може призводити до отруєння водного середовища та його живого населення. Серед хімічних речовин, що надходять у водойми із стічними водами (токсикогенним стоком) та атмосферними опадами, більша частина отруйна для гідробіонтів. Речовини, які проявляють таку дію, називають токсикантами, а сам процес надходження отруйних речовин у водні об'єкти - токсифікацією.

Токсичні речовини бувають природного походження і такі, що синтезовані людиною. Останні мають назву ксенобіотики.

Отруєна токсикантами вода із середовища життєзабезпечення перетворюється у середовище токсичне, тобто агресивне, вороже для нормального існування гідробіонтів. У такому середовищі перебіг біологічних процесів відбувається за новими закономірностями життя, розмноження і розвитку гідробіонтів. Істотно змінюються процеси формування і динаміка популяцій та структура гідробіоценозів.

Перелік ксенобіотиків, які надходять у водні екосистеми, з кожним роком зростає. За даними міжнародних природоохоронних організацій кількість синтезованих і виділених з природних джерел токсичних речовин вже перевищила 6 млн. і продовжує зростати щорічно приблизно на 5%. Деякі з них не тільки токсичні, але й впливають на спадковість, спричиняють виникнення пухлин та народження виродливих особин у водяних тварин.

Стічні води промислових підприємств, як правило, містять цілий комплекс токсикантів різної хімічної природи.

Основні токсичні компоненти стічних вод різних виробництв наведені в таблиці № 1.

Таблиця № 1

Вплив токсикантів на водні екосистеми має комплексний характер, а роль окремих компонентів не завжди можна виділити і оцінити. Сільськогосподарський стік з полів містить, в основному, залишки пестицидів у поєднанні з мінеральними і органічними добривами. Протягом останніх десятиліть забруднення водних екосистем залишками пестицидів було однією з найгостріших проблем.

Токсиканти надходили у водойми з сільськогосподарським стоком після масових авіаобпилень полів, з стічними водами підприємств, що переробляють цукрові буряки та підприємств, на яких вироблялись інсектициди.

Хімічні підприємства різних країн продовжують випускати багато нових хімічних засобів захисту рослин, які надходять в Україну. Проте їх застосування обмежене. Ці речовини підлягають попередньому вивченню з точки зору токсичності для людини і довкілля. Створена спеціальна державна комісія, яка дає дозвіл на їх застосування після ретельної екологічної і токсикологічної оцінки.

У 50-80-ті рр. XX ст. у різних країнах світу широко застосовувались біоциди для боротьби з так званими шкідливими, або "смітними" гідробіонтами - личинками кровососних комах (інсектициди), кліщів (акарициди), водяних макрофітів (гербіциди), водоростями-збудниками "цвітіння" води (альгіциди), молюсками (молюскоциди), "смітними" рибами (іхтіоциди). Проте дослідження впливу біоцидів на гідробіонтів і водні екосистеми в цілому засвідчило, що вони мають багато небажаних побічних наслідків та істотно порушують екологічну рівновагу у водоймах, у зв'язку з чим їх застосування останнім часом обмежується або й зовсім забороняється.

Слід зазначити, що крім забруднення антропогенного походження токсичність водного середовища може бути зумовлена метаболізмом самих гідробіонтів (природна токсичність). Так, під час масового розвитку синьо-зелених водоростей ("цвітіння" води) у водне середовище надходить значна кількість токсичних метаболітів, що може призводити до загибелі зоопланктону та риб. Серед них найбільш небезпечні алкалоїди, які викликають тяжкі отруєння нервової системи у людей і тварин.

Водорості Microcystisaeruginosa виділяють у воду цілий комплекс токсичних речовин переважно пептидної природи, а Aphanizomenonflos-aquae - речовини, близькі за своєю дією до сакситоксинів.

Серед морських представників токсичного фітопланктону найбільш відома золотиста водорість Prymnesiumparvum, яка викликає так звані "червоні припливи", а на Атлантичному узбережжі США стали звичайними "бурі припливи", які пов'язані з масовим розвитком різних видів динофітових водоростей, здебільшого токсичних.

У Японії поширений молюск Babyloniajaponica, із шлункових залоз якого виділені кілька токсинів, що мають бактеріальне походження.

Тетродотоксин, яким смертельно отруїлося чимало людей, утворюється в організмі багатьох видів риб, що належать до родини голкочеревних, або скалозубових (Tetraodontidae). Цей токсин виробляється і у багатьох морських безхребетних. Так восьминіг Hepalochlaena maculosa виділяє його у воду під час полювання, внаслідок чого риби та інші тварини втрачають рухливість. Цей же токсин утворюється в організмах молюска Charonia sauliae, морських зірок Astropecten polyacanthusi, червоної морської водорості Sania.