Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
Тема 1.3.4. Паливно-енергетичні ресурси
Значення, структура, та основні риси паливно-енергетичного комплексуУкраїни.План 1.Вугільна промисловість.2.Нафтова промисловість.3.Газова промисловість.4.Торфова промисловість.5.Електроенергетика.Проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу.1. Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) – одна з найважливішихструктурних складових економіки України, ключовий фактор забезпеченняжиттєдіяльності держави.Паливно-енергетичний комплекс складається з підприємств, щоспеціалізуються на видобутку, збагаченні, переробці та споживаннітвердого, рідкого і газоподібного палива, виробництві, передачі тавикористанні електроенергії і тепла.До складу підприємств ПЕКу входять вугільні шахти, нафтові та газовісвердловини, електростанції, лінії електропередач. Вони групуються угалузі (рис.1), які виступають основними елементами галузевої структуриПЕКу.Галузі комплексу тісно пов’язані з усіма галузями господарства.Паливно-енергетичний комплекс має велике районоутворююче значення. Вінстворює передумови для розвитку паливоємних виробництв і є базою дляформування промислових комплексів, у тому числі не тількиелектроенергетичних, нафтохімічних, вуглехімічних, газопромислових, алей металургійних, хімічних, лісохімічних тощо.Паливо використовується не тільки в енергетиці, а й є сировиною дляодержання різноманітних цінних продуктів. Наприклад, нафта необхідна длярозвитку хімічної промисловості. З неї одержують, окрім паливнихматеріалів, різні масла й змащувальні матеріали, пластмаси, миючіречовини, синтетичні волокна та тканини, добрива. З природного газувиробляють синтетичні спирти і білкові препарати, вилучають сірку.Вугілля є цінною технологічною сировиною у чорній металургії, джереломдля одержання пластмас, бензину та інших продуктів виробництва.Особливістю паливно-енергетичного балансу України (ПЕБ – співвідношеннявидобутку і споживання паливних та енергетичних ресурсів) є високапитома вага вугілля та атомної енергії і незначна гідроенергії танафти. 2. Вугільна промисловість в Україні є давньою і традиційною галуззю, яказаймає домінуюче місце серед паливних галузей. Україна має великі запаси(до 200 млрд. т) високоякісного вугілля, яке здебільшого залягає назначній глибині у Донецькому, Львівсько-Волинському та Придніпровському(буре) басейнах. 75% вугілля використовується як паливо, 25% – яктехнологічна сировина для чорної металургії, хімічної промисловості тадеяких інших галузей.Найбільшим у країні районом видобутку кам’яного вугілля залишаєтьсяДонецький басейн. Він був відкритий у 1721 році Г. Капустіним, а першашахта закладена у 1795 році. Нині тут діє близько 270 шахт, майже наполовині з яких добувають високоякісне коксівне вугілля. Вугленосніплощі в Донбасі становлять понад 50 тис. км2 і зосереджують близько 98%запасів кам’яного вугілля України. Родовища вугілля басейну утворюютьтри компактних осередки: “Старий Донбас” (межа Луганської та Донецькоїобластей), “Західний Донбас” (Дніпропетровська область) та ПівденнийДонбас (південь Донецької і Луганської областей). Донецьке вугілля маєвисоку собівартість, що пов’язано з невеликою потужністю (0,5-2 м) таглибоким заляганням пластів. Так, тут знаходиться найглибша в Українішахта “Глибока” (405 м). Майже 90 шахт є нерентабельними і поступовомають бути закриті. Інші шахти вимагають суттєвої реконструкції. Цезумовлює серйозні фінансові і соціальні проблеми. Адже з вугільноюпромисловістю прямо чи опосередковано пов’язана діяльність майже 40%міського населення Донецької та Луганської областей. Львівсько-Волинський басейн був відкритий ще у 1912 р. російськимгеологом М. Тетяєвим, а перше вугілля почали добувати з 1954 р. Басейнрозташований на території Волинської та Львівської областей і охоплюєплощу близько 10 тис. км2. Загальні запаси вугілля тут не перевищують 1%від розвіданих у державі, глибина залягання – 300-650 м, потужністьпластів – 0,5-1,0 м, видобувають 14 млн. т вугілля. Тут нижчі (порівняноз Донбасом) і загальні показники якості вугілля, яке характеризуєтьсяменшою теплотворністю та більш високою зольністю. Запаси вугілляневеликі, тому передбачається, що в перспективі у басейні працюватимутьтільки 2 шахти з 15 діючих. Значну частину вугілля цього басейнувикористовують Бурштинська та Добротвірська теплові електростанції,невелика частка його і зараз вивозиться в Білорусію.Розвиток цієї вугільної бази сприяв поліпшенню паливного балансуЗахідного регіону України, формуванню нових промислових комплексів,виникненню міських поселень (м. Нововолинськ, м. Червоноград, м.Шахтарськ).Основними районами видобутку бурого вугілля є Придніпровськийбуровугільний басейн (Кіровоградська, Черкаська, Житомирська області), атакож Тернопільска і Закарпатська області. Він охоплює площу понад 100тис. км2, на якій виявлено близько 200 родовищ та проявів буроговугілля. Середня потужність буровугільних пластів у басейні становить4-5 м, сягаючи в окремих родовищах до 25 м. Переважно неглибокезалягання вугленосних нашарувань (від 10 до 150-200 м) дозволяєвидобувати буре вугілля відкритим (кар’єрним) способом. Лише 1/3 паливана початок 90-х років тут видобувалась підземними (шахтними) методами.Запаси вугілля, яке можна видобувати відкритим способом, розподіляютьсяу 58 родовищах. Найбільше таких родовищ у Кіровоградській (29),Дніпропетровській (19) та Черкаській (5) областях. За останні роки йоговидобуток перебуває в межах 4,0-4,5 млн. т. Вугілля басейну без брикетування непридатне для транспортування надалекі відстані, характеризується високою зольністю, сірчистістю тавикористовується здебільшого для місцевих потреб. При застосуваннісучасних технологій буре вугілля Придніпровського басейну можевикористовуватись і як хімічна сировина. Основними центрами йоговидобутку є міста Ватутіне на Черкащині та Олександрія в Кіровоградськійобласті.3. Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками,хоча потенційні можливості видобутку та переробки нафти значно більші.Вона представлена нафтодобувною та нафтопереробною галузями, які виниклив Передкарпатті ще у XIX ст. На початку XX ст. цей район був відомим уЄвропі центром нафтової промисловості. У середині шістдесятих років булорозвідано Дніпровсько-Донецьку нафтогазову провінцію.Причорноморсько-Азовська провінція є найбільш молодою і перспективноюдля видобутку нафти й газу в Україні.Домінуючу роль у видобутку нафти після війни стала відіграватиДніпровсько-Донецька провінція. Найбільші родовища зосереджені вПолтавській (Радченківське, Зачепилівське, Сагайдацьке та ін.), Сумській(Качанівське, Рибальське, Охтирське) та Чернігівській (Прилуцьке,Гнідинцівське та інші) областях. Тут видобувають близько 70% нафти вУкраїні, знаходиться найглибша свердловина – 4928 м (Чернігівська обл.,Тростянецьке родовище).Друге місце займає Прикарпатська провінція, де працюютьнафтогазовидобувні управління – Бориславнафтогаз і Долинонафтогаз.Обсяги видобутку тут невеликі через вичерпність запасів, недостатнімасштаби пошукових робіт, велику глибину залягання прогнозних запасівнафти. Причорноморсько-Азовська провінція охоплює Причорноморську западину,Керченську протоку, північно-західну частину акваторії Чорного тапівденну Азовського морів. Цей район перспективний на нафтовидобуток:орієнтовні запаси – до 4-5 млрд. т нафти. Зараз видобувається 200 тис. тнафти з покладів “Штормове” та “Дельфін” за участюбритансько-голандської компанії “Shell”.Видобута в Україні нафта має відносно високу собівартість черезнедосконалі технології видобутку: видобуток її найпрогресивнішимфонтанним способом майже припинився. Сьогодні при необхідних 40 млн. тсирої нафти щороку власний видобуток становить 4-5 млн. т. Тому Українає досить значним імпортером нафти і нафтопродуктів (переважно з Росії).Нафтопереробна промисловість України представлена сьома нафтопереробнимизаводами, переробна потужність яких складає 80-90 млн. т. сирої нафтищороку. Перші з них – Львівсько-Дрогобицький та Надвірнянський –розміщено в найстарішій Прикарпатській провінції. Науково-технічнийпрогрес, побудова нафтопроводів та морські перевезення нафти змінилигеографію нафтопереробної галузі. Були побудовані нові заводи уЛисичанську, Кременчуці, Одесі, Херсоні, Бердянську, які зараз єосновними центрами цієї галузі в Україні. Недоліком галузі є застарілітехнології та обладнання, що призводить до неповної переробки нафти (50%порівняно з 90% у розвинених країнах).Зараз будується нафтотермінал в Одесі потужністю 25 млн. т нафти на рікз можливістю її підвищення до 100 млн. т. Через нього будеперекачуватись нафта Азербайджану та, можливо, Казахстану, Ірану, Іраку,Саудівської Аравії, Ємена, Сірії, ОАЕ. Розпочато спорудження гілкинафтопроводу Одеса-Броди (Львівська обл.) для експорту нафти в Європу.Розробляється варіант будівництва нафтопроводу Казахстан-Туркменія-дноКаспійського моря-Азербайджан-Грузія (порт Сусла), а далі – морськиминафтоналивними танкерами до Одеського термінала. Можливо, будебудуватись гілка нафтопроводу і по дну Чорного моря:Грузія-Україна-Молдова-Західна Европа. Україна також візьме участь убудівництві нафтопроводу Джейкан-Самсун у Туреччині; нафтотермінал уСамсунзі вже збудовано.4. Газова промисловість є досить молодою і перспективною галуззю.Природний газ – найбільш ефективна паливна та хімічна сировина. Йоговидобуток було розпочато в Україні в 50-х роках ХХ ст. і на сьогоднішнійдень видобувається до 20 млрд. м3 газу, що задовольняє власні потреби вньому на 20-25%. Використання газу в 2 рази дешевше порівняно з нафтою. Першою було освоєно Передкарпатську нафтогазоносну провінцію з такимивідомими центрами газовидобувної промисловості, як Дашава (1924),Більче-Волиця (1949), Рудки, Угорське. Тепер на неї припадає 3,1% усьоговидобутку газу в Україні. Фахівці вважають, що в Прикарпатті можназбільшити видобуток газу, але для цього потрібно відновити занедбанісвердловини, поліпшити якість пошуково-розвідувального буріння,забезпечити бурові організації обладнанням для буріння свердловинзавглибшки 5-7 тис. м.Дніпровсько-Донецьку нафтогазоносну провінцію виявлено, як згадувалосьвище, у другій половині 60-х років. На неї припадає майже 94% видобуткугазу країни. Основні родовища природного газу розташовані у Харківській(Шебелинське, Хрестищенське, Кегичівське, Дружелюбівське), Сумській(Рибальське, Качанівське), Полтавській (Солохо-Дуканське);Дніпропетровській (Перещепинське) та Чернігівській (Гнідинцівське)областях.Найбільше із зазначених родовищ – Шебелинське, яке містить 80% усіхзапасів газу в Україні; найпродуктивніше з 1960р. – Гнідинцівське.Не так давно відкрито Причорноморсько-Азовську нафтогазоносну провінцію,в якій експлуатуються 17 газових родовищ. Найбільші з них: Глібівське,Джанкойське, Голицинське, Оленівське, Задорненське, Стрілківське. Україні щорічно потрібно майже 85 млрд. м газу. Його будуть надалізакуповувати в Росії, Туркменії та Узбекистані. У 1998 році 32 млрд. м3газу Україна отримала від Росії за транзит нашою територією 130 млрд. м3газу газопроводами “Союз” та “Прогрес”. Головними резервами нарощуваннягазовидобутку в Україні є пошуки перспективних родовищ та запровадженнянових технологій. 5. Торфова промисловість. Ця галузь у паливному балансі відіграє й тепернезначну роль. Торф зустрічається практично всюди, проте за поширеннямта особливостями торфових товщ розрізняють дві основні торфово-болотніобласті: Поліську та Лісостепо-Карпатську Основні родовища торфу зосереджені в Сумській, Чернігівській,Житомирській, Рівненській та Львівській областях.Торф може бути сировиною для виробництва парафіну, масел, фенолів,креоліну. Ресурси горючих сланців в Україні не використовуються, і томусланцева промисловість відсутня. 6. Електроенергетика є базовою галуззю народногосподарського комплексу,а використання електроенергії – рушійною силою науково-технічногопрогресу. Галузь впливає на територіальну організацію продуктивних сил.Достатня кількість електроенергії має комплексоформуюче значення іпритягує до себе підприємства та виробництва, в яких частка енергетичнихвитрат у собівартості готової продукції значно більша, порівняно зтрадиційними галузями промисловості. У ряді районів України (Донбас,Придніпров’я) вона визначає виробничу спеціалізацію, є основоюформування територіально-виробничих комплексів.Розміщення електроенергетики залежить від двох факторів: наявностіпаливно-енергетичних ресурсів і споживачів електроенергії.Усі електростанції за енергетичними ресурсами поділяються на 4 види: – теплові електростанції (працюють на твердому, рідкому і газоподібномупаливі); – гідравлічні (використовують гідроресурси);– атомні (як паливо використовують збагачений уран або інші радіоактивніелементи);– електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії (вітер,сонце).Провідна роль в електроенергетиці належить теплоелектростанціям – ДРЕС іТЕС1. Вони виробляють понад 60% усієї електричної енергії. Перевагою ТЕСє відносно вільне розміщення, вдвічі дешевша вартість капіталовкладеньпорівняно з ГЕС. Найбільша кількість великих теплових ДРЕС у Донбасі:Вуглегірська, Старобешівська, Курахівська, Слов’янська (Донецька обл.)та інші. Найбільшими ДРЕС також є Криворізька-2, Придніпровська(Дніпропетровська обл.), Зміївська (Харківська обл.), Бурштинська(Івано-Франківська обл.), Запорізька (Запорізька обл.), Ладижинська(Вінницька обл.), Трипільска (Київська обл.), Добротвірська (Львівськаобл.) та інші. Дедалі більшого значення набувають теплоелектроцентралі (ТЕЦ). Їхбудують поблизу споживача, оскільки радіус транспортування тепланевеликий (10-12 км), проте коефіцієнт корисного використання тепластановить майже 70%, тоді як на ТЕС – тільки 30-35%. ТЕЦ обігріваютьпонад 25 міст України. Найбільші з них: Київські ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6,Дарницька, Харківська ТЕЦ-5, Одеська, Краматорська та інші. Атомна енергетика України представлена такими діючими потужними атомнимиелектростанціями, як Запорізька, Південноукраїнська, Рівненська,Хмельницька, Чорнобильська. Під тиском громадськості припиненобудівництво Кримської, Чигиринської, Харківської АЕС та Одеської атомноїТЕЦ.АЕС орієнтовані винятково на споживачів, особливо на райони зобмеженимиресурсами палива та енергії. Ними виробляється біля 35% усієїелектроенергії. Гідроелектростанції України – Київська, Канівська, Кременчуцька,Дніпродзержинська, Дніпрогес, Каховська, Дністровська, Теребле-Ріцька –малоефективні (особливо Дністровського каскаду) через застарілеобладнання та рівнинний характер долини р. Дніпро. ГЕС дають до 4,5%електроенергії України. Усього на малих річках діє 55гідроелектростанцій. Найбільш ефективні вони на гірських річках.Районне значення можуть мати сонячні (Крим), вітрові (Поділля, степовийКрим), геотермальні (Карпати) електростанції.За останні роки сумарна потужність електростанцій зросла (до 55 млн. кВтгодин), а щорічне виробництво електроенергії зменшилось з 300 млрд. кВтгодин до 150 (1996 р.). Потужні ЛЕП з’єднують енергомережі України,Росії. Найбільшим споживачем електроенергії є промисловість (65%),транспорт і сільське господарство (по 10%), будівництво та інші галузі.У даний час електроенергетика, як і весь ПЕК України, знаходиться углибокій кризі.7. На сучасному етапі економічного розвитку головною проблемою ПЕКу єзагострення неплатежів за паливо та енергію. Також погіршуютьсягірничо-геологічні умови видобутку палива. Не вистачає коштів длявідтворення основних виробничих фондів у галузі. І як наслідок,продовжується спад виробництва енергоносіїв.Обсяги виробництва найважливіших видів продукції паливно-енергетичногокомплексу в 1985-1998 рр.Стан і технічний рівень діючих потужностей ПЕКу в даний час стаєкритичним.Важливим завданням подальшого розвитку паливної та енергетичноїпромисловості в умовах становлення і розвитку ринкових відносин єздійснення заходів з охорони природи і раціональногоприродокористування. Екологічна політика в даному комплексі повиннаспрямовуватись на навколишню природу. Нині на його частку припадаєблизько 45% викидів шкідливих речовин в атмосферу, більше 30% стічноїводи і стільки ж твердих відходів від усіх забруднювачів.На даному етапі важливим є завдання формування паливно-енергетичногоринку, контроль над яким здійснює держава за допомогою цінової таподаткової політики, а також створення конкурентного середовища тазалучення інвестицій.Регіональна стратегія держави в ПЕК повинна спрямовуватись на розвитокринкових відносин і максимальне енергозбереження кожного регіону.
Date: 2015-07-23; view: 488; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА... |