Гроші як загальний вартісний еквівалент. Переваги грошей над іншими формами обміну

В понятті товарного обміну відображається діалектична єдність товару в його вартісному виразі та грошей, розкривається одне з фундаментальних положень економічної теорії про те, що гроші являють собою специфічний засіб реалізації вартості. Вартість є тією реальною базою, що робить гроші і товар економічно тотожними структурами. Товар обмінюється на гроші, далі гроші — на інший товар завдяки тому, що ці ринкові величини мають спільну основу — вартість.

Це теоретичне положення має й інший аспект, що його, розглядаючи гроші як предмет пізнання, слід обов'язково враховувати. Важливо збагнути, що присутність грошей у метаморфозі Т — Г — Т не лише полегшує обмін, робить його мобільнішим та ефективнішим. Гроші в даному разі виконують складнішу функцію: потверджуючи суспільну значущість індивідуальних витрат на виробництво товару, що продається, вони, отже, виступають як засіб стихійної реалізації специфічної пропорційності товарного обміну. Якщо товар А не просто обміняно на товар Б, як це має місце у бартерній операції, а продано за гроші, то цим актом стверджується відповідність даного товару суспільній потребі. І це так, бо отримані на товар А гроші відкривають його власникові не лише можливість реалізації наявної потреби в товарі Б, а й шлях до будь–якого товару, пропонованого суспільством. А саме таку кінцеву мету і ставить перед собою товаровиробник. Він виробляє продукт для реалізації на ринку, щоб саме цим забезпечити передовсім задоволення всієї гами власних потреб — потреби в сотнях і тисячах інших споживчих вартостей.

Завдяки участі грошей у формулі Т — Г — Т забезпечуються не лише опосереднений обмін товару на товар і відповідні економічні стосунки індивідуальних виробників, а й реалізується специфічне відношення окремо взятого товару до всієї решти товарів, індивідуального (приватного) робочого часу до його загальних витрат, відношення особистої залежності окремого товаровиробника від суспільного виробництва в цілому. Вказане положення в характеристиці суті грошей є визначальним. В ньому втілюється визначення грошей як економічного відношення, відображається їхня винятково важлива функція — виступати не лише як простий посередник обміну, а й у ролі активного чинника розвитку товарного виробництва, особливої форми забезпечення його пропорційності.

Провідну роль відіграє визначення місця грошей не лише в системі товарного обміну, а й у ширшій сфері — у структурі виробничого відтворення, виявлення їхнього зв'язку безпосередньо з процесом виробництва. Як уже зазначалося, вартість є категорією виробничого відтворення. Вона характеризує специфіку витрат суспільної праці у сфері виробництва та їхній безпосередній зв'язок з іншими сферами суспільного відтворення — обміном, розподілом і споживанням виробленого продукту. А це означає, що характеристика грошей як самостійної форми вартості, її безпосереднього буття як загального вартісного еквівалента, виражаючи зміст системи грошових відносин, водночас фіксує органічний зв'язок останньої з усіма сферами суспільного відтворення, у т.ч. з його визначальною ланкою — сферою виробництва.

В процесі розвитку товарного виробництва істотна характеристика категорії «вартість» як підґрунтя грошових відносин, за допомогою якого гроші виражають свою якісну визначеність, наповнюється новим змістом. Як виробниче відношення вартість характеризується властивістю історизму — тобто спроможністю пристосовуватися до конкретно визначених умов виробництва та обігу товарів, що постійно змінюються, вдосконалюються.

Аналогічно поняття «загальний еквівалент» на кожному ступені історичного розвитку має розглядатися як вираз не суті грошей взагалі, а відображення специфічної суті, що наповнюється новим змістом у межах різних етапів товарного виробництва та обігу і відтак постійно збагачується. В основу цього закладено принцип історизму грошових відносин.

Важливо мати на увазі, що в розглядуваній площині гроші виступають не лише як безпосереднє втілення вартості, але і як суспільний еталон виміру останньої, як міра її кількісного визначення. Здійснення в товарному обігу функції еталона виміру вартості, її міри є суспільною монополією грошей. Визначеність грошей як загального вартісного еквівалента значною мірою сперта на реалізацію саме цієї монополії. А це своєю чергою означає, що теорія вартості і теорія грошових відносин — не ізольовані, а органічно пов'язані між собою, невід'ємні складові однієї економічної теорії — теорії товарно–грошових відносин.

Розглядаючи гроші як уособлення загального вартісного еквівалента, слід враховувати і те, що в цьому понятті дається лише абстрактна характеристика їхньої суті. Гроші в названій якості ще не визначаються у стані свого безпосереднього буття як органічна єдність змісту і форми. На цьому ступені пізнання вони розглядаються лише як результат розвитку їхньої глибинної суті — вартості. Тому тут поки що відсутня система зв'язків, яка поєднує гроші з усією структурою суспільного відтворення, її складовими ланками. На даному рівні пізнання гроші розглядаються лише як виробниче відношення, взяте поза його конкретно функціональним втіленням. Тут ще не йдеться про специфіку якоїсь окремої конкретної форми грошей у своїй реальності, яка функціонує в певній системі товарно–грошових відносин. Природа грошей на даній площині аналізу розглядається лише в межах простого визначення їхньої абстрактної загальності, як суть грошей взагалі, як економічна структура, не наповнена досі конкретним змістом.

Date: 2015-07-23; view: 1778; Нарушение авторских прав