Поняття та ознаки сторін в цивільному процесі, їх процесуальні права та обов’язки. Цивільна процесуальна правоздатність і цивільна процесуальна дієздатність

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, які беруть участь у справі і спір щодо цивільного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу яких повинен вирішити суд.

Стороною згідно зі ст. 30 ЦПК України можуть бути фізичні, юридичні особи, а також держава.

Позивачем може бути будь-яка заінтересована особа, яка у встановленій цивільно-процесуальним законом формі звертається з відповідною позовною заявою до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів й особисто порушує цивільну справу в суді, оскільки вважає, що її відносини матеріально-правового характеру порушено конкретною особою, або на захист прав якої до суду звертаються органи та особи у випадках, прямо передбачених цивільно-процесуальним законом

Відповідач - це інша сторона процесу, яка залучається судом до участі у справі за порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод або інтересів позивача, так як останній вказує на неї як на ймовірного порушника своїх прав.

Органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, не є позивачами, а тому якщо особа, яка має повну цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених вимог, то суд залишає заяву без розгляду.

Процесуальне становище, роль позивача або відповідача в певній мірі визначається вольовим моментом, наявністю ініціативи у вигляді звернення до суду.

Суд не має права на свій розсуд залучати будь-кого до участі у справі як позивача або відповідача. Пред'явлення вимоги до всіх відповідачів або тільки до деяких з них залежить від вибору позивача.

Позивач і відповідач є двома сторонами процесу, цивільно-правовий спір між якими розглядає і вирішує суд. Сторони в цивільному процесі характеризуються таким ознаками: вони є обов'язковими суб'єктами цивільного процесу; спір, який виник між ними, є предметом розгляду та вирішення судом; процес у справі вони ведуть від свого імені; з приводу їх справи ухвалюється судом рішення; на них поширюються всі правові наслідки судового рішення; вони несуть судові витрати; їх правосуб'єктність допускає процесуальне правонаступництво.

Сторони користуються рівними процесуальними правами, обсяг яких співпадає з правами та обов'язками інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 27 ЦПК).

Загальні права які визначають фактичну та юридичну спроможність виступати повноцінним учасником судового розгляду цивільної справи, викладені у ст. 27 ЦПК України

(знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом).

Крім загальних, їм належать специфічні, диспозитивні права, зафіксовані ст. 31 ЦПК України та ін. Спеціальні права визначаються суттю правового статусу сторони- ст. 31 ЦПК України (1. Позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов. 2. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу. 3. Кожна із сторін має право вимагати виконання судового рішення в частині, що стосується цієї сторони), ст. 62 ЦПК України (сторони за їх згодою можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи) та ст. 224 ЦПК України (позивач може заперечувати заочний розгляд справи).

1. Права, які характеризують повноваження на порушення провадження в справі - право на пред'явлення позову (ст. З ЦПК), зустрічного позову (ст. 123 ЦПК), вимоги про виправлення недоліків рішення судом, який його постановив (статті 219-221 ЦПК); право апеляційного, касаційного оскарження судових рішень і ухвал (ст. ст. 292, 324 ЦПК), про перегляд рішення, ухвали, що набрали законної сили, за нововиявленими обставинами (ст. 362 ЦПК) та Верховним Судом України (ст. 354 ЦПК), на пред'явлення вимоги про відновлення втраченого провадження (ст. 403 ЦПК).

2. Права на зміни в позовному спорі - право позивача на зміну підстави або предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, на відмову від позову; право відповідача на повне або часткове визнання позову; права сторін на укладення мирової угоди (ст. 31 ЦПК); доповнення, зміна апеляційної і касаційної скарги або відмова від них (ст. ст. 300, 330 ЦПК), надання відстрочки і розстрочки виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання, заміни сторони виконавчого провадження (ст. ст. 373, 378 ЦПК).

3. Права на подання і витребування доказів та участь в їх дослідженні- право сторін надати суду свої пояснення (ст. 62, 176 ЦПК), подавати докази (ст. 10 ЦПК), вимагати залучення у справу свідків і призначення експертизи (статті 136, 143 ЦПК), подавати клопотання про їх витребування (ст. 137 ЦПК). При розгляді справи - ставити питання один одному, свідкам, експертам (ст. ст. 176, 180, 189 ЦПК), знайомитися з письмовими і речовими доказами, брати участь в їх огляді на місці (ст. ст. 185, 187, 140 ЦПК). Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, що є в справі, подавати свої доводи, міркування та заперечення тощо (ст. 27 ЦПК).

4. Права, пов'язані із залученням до справи всіх заінтересованих осіб- право вимагати від суду залучення до справи співучасників, третіх осіб, органів державного управління, прокурора (ст. ст. 32, 33,36, 45 ЦПК).

5. Права, пов'язані із забезпеченням законного складу суду, об'єктивності розгляду справи і виконання судових постанов - право сторін заявляти клопотання про відводи суддів, експертів, перекладача, спеціаліста і секретаря судового засідання (ст. ст. 20,23 ЦПК).

6. Права на участь у судових засіданнях з розгляду справи і в здійсненні окремих процесуальних дій в суді першої інстанції, в провадженні справи в апеляційній і касаційній інстанціях та на стадії перегляду справи за новоявленими обставинами та Верховним Судом України (ст.ст. 105-1, 130, 158, 304, 333, 365, 360-2 та ін. ЦПК); на особисту участь і ведення справи або за участю чи через представника (ст. 38 ЦПК), на пояснення, заяви і виступи в суді рідною мовою і користування послугами перекладача (ст. 7 ЦПК); на одержання виклику та повідомлення про участь у судовому засіданні чи виконанні окремих процесуальних дій (ст. 74 ЦПК).

7. Інші права, що забезпечують захист у процесі по справі: вибір підсудності (ст. ст. 109-114 ЦПК), забезпечення доказів і позову (ст. ст. 133, 151 ЦПК), приєднання співучасників до апеляційної та касаційної скарги сторони (ст. ст. 299, 329 ЦПК), передання справи на вирішення третейського суду (ст. 17 ЦПК) та ін.

На сторони покладаються також процесуальні обов'язки - загальні і спеціальні. Загальні полягають у добросовісному користуванні належними їм процесуальними правами (ч. 3 ст. 27 ЦПК). Спеціальні - у виконанні певних процесуальних дій: доведенні сторонами тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ЦПК), подання позивачем копій позовної заяви та документів (ст. 120 ЦПК та ін.), повідомлення про третю особу без самостійних вимог у процесі (ст. 36 ЦПК), участь відповідача у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про встановлення батьківства, материнства (ч. 2 ст. 146 ЦПК) та ін.

Рівність прав і обов'язків сторін полягає в тому, що обидві сторони рівною мірою мають право відстоювати свої права особисто або через представників. Праву позивача на пред'явлення позову відповідає право відповідача на заперечення проти позову та на пред'явлення зустрічного позову з метою захисту своїх прав. З процесуальними правами сторін пов'язані їх процесуальні обов'язки.

Цивільна процесуальна правоздатність – це здатність мати цивільні процесуальні права та обов’язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (ст. 28 ЦПК). Вона визнається за усіма фізичними та юридичними особами. Однак у даному випадку слід визначити, що положення ст. 28 ЦПК не у повному обсязі визначають коло усіх учасників, які наділяються цивільною процесуальною правоздатністю. Тому цивільна процесуальна правоздатність визнається за усіма учасниками матеріально-правових відносин, які можуть стати предметом судового розгляду та вирішення. Тобто допуск того чи іншого учасника до участі у матеріально-правових відносинах зумовлює потенційну можливість бути суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин. Це стосується, наприклад, участі у цивільному процесі як самостійного суб’єкта держави Україна, АРК, територіальних громад чи інших правових утворень, які не наділені правами юридичної особи, але виступають учасниками матеріально-правових відносин (наприклад, щодо відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, влади АРК чи органами місцевого самоврядування).
Наділення цивільною процесуальною правоздатністю може бути пов’язане із досягненням певного віку, з яким матеріальний закон визначає можливість вступу у матеріально-правові відносини. Так, наприклад, суб’єктом трудових відносин особа може бути у певних випадках лише після досягнення 14-річного віку (ст. 188 КЗпП), а тому суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин у трудовій справі може бути тільки при дотриманні цих умов.
Цивільна процесуальна дієздатність – здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді (ст. 29 ЦПК). На відміну від правоздатності цивільна процесуальна дієздатність залежить від різноманітних чинників (віку, стану здоров’я, інших причин).

За обсягом цивільної процесуальної дієздатності суб’єкти можуть розглядатися як такі, що наділені повною цивільною процесуальною дієздатністю, особи з частковою цивільною процесуальною дієздатністю та фізичні особи, які не мають цивільної процесуальної дієздатності.
Повним обсягом дієздатності наділені фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (ч. 1 ст. 29 ЦПК). Такими також є фізичні особи, які до досягнення повноліття зареєстрували шлюб, а також набути повного обсягу цивільної дієздатності у порядку емансипації. Така фізична особа набуває повного обсягу цивільної процесуальної дієздатності відповідно з моменту реєстрації шлюбу чи вступу в силу рішення про надання повного обсягу цивільної дієздатності у порядку, встановленому актами цивільного законодавства.
Частковий обсяг дієздатності мають неповнолітні (віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років), а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена. Вони можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Так, якщо справа виникає з правочину, на укладення якого неповнолітнім потрібна згода батьків, усиновителів або піклувальників, суд повинен притягнути останніх до участі у справі для захисту інтересів неповнолітніх.

Date: 2015-07-23; view: 754; Нарушение авторских прав