Статистика зворотного руху товарів

11.1. Поняття про відходи та порядок здійснення їх державного обліку

Провідне місце у структурі економіки України тепер і в найближчій перспективі належатиме галузям і виробництвам, які утворюють сотні мільйонів тонн відходів, що часто перевищує обсяг корисної продукції.

Щорічно в Україні утворюється близько 1 млрд тонн відходів виробництва та споживання, з яких приблизно 10––15 % застосовуються як вторинні матеріальні ресурси, решта потрапляє у сховища, шламонакопичувачі, терикони. Відходи займають площу близько 160 тис. гектарів, а загальний їхній обсяг досяг 25 млрд тонн. Вони є одним із найбільш вагомих факторів забруднення довкілля. Інфільтрація сховищ, горіння териконів, пилоутворення, інші фактори, що зумовлюють міграцію токсичних речовин, призводять до забруднення підземних та поверхневих вод, погіршення стану атмосферного повітря, земельних ресурсів тощо.

Витрати на складування і захоронення відходів становлять майже 20 % вартості продукції.

Основними джерелами утворення відходів в Україні залишаються підприємства гірничо-рудного, хімічного, металургійного, машинобудівного, паливно-енергетичного, будівельного та агропромислового комплексів, які розосереджені по всій території країни.

Намітилася стійка тенденція до зменшення використання відходів у виробництві. Немає засобів ефективного впливу на підприємства і вони використовують відходи лише тоді, коли це дає негайний прибуток.

Така ситуація призводить до поступового руйнування науково-технічного потенціалу України у сфері поводження з відходами, невикористання численних розробок технологій, устаткування та обладнання, набутого досвіду утилізації відходів вугільної, паливно-енергетичної, металургійної, хімічної, інших галузей промисловості, а також вторинної сировини (макулатура, ганчір’я, склобій, полімерні відходи тощо), тоді як відходи виробництва і споживання можуть відігравати значну роль у забезпеченні промисловості сировиною, замінюючи первинні ресурси (рудні концентрати, природні нерудні матеріали, паливо, деревину тощо).

Основною метою Програми використання відходів виробництва і споживання на період до 2005 року є ефективне розв’язання проблеми використання відходів в Україні, збільшення обсягу переробки та утилізації відходів, зменшення їхнього негативного впливу на довкілля, розроблення та впровадження ресурсозберігаючих технологій, а також удосконалення всієї системи поводження з відходами, що значно поліпшить екологічну ситуацію та умови життя людей.

Очікувані результати від реалізації Програми:

· збільшення обсягу випуску продукції, виробленої з відходів;

· заощадження первинної сировини за рахунок використання відходів;

· одержання прибутку внаслідок реалізації продукції, виробленої з відходів;

· збільшення експорту та скорочення імпорту за рахунок реалізації продукції, виробленої з відходів;

· зменшення негативного впливу на довкілля.

Для інформаційного забезпечення Програми передбачено заходи щодо створення системи обліку, удосконалення системи нормативної документації та статистичної звітності, розроблення основоположних державних стандартів щодо відходів відповідно до європейських та міжнародних, нагромадження та обміну інформацією, моніторингу поводження з відходами, інформаційних баз даних щодо відходів та технологій поводження з ними. Це має бути єдина загальнодержавна (міжгалузева та міжрегіональна) система інформаційного забезпечення управління у сфері поводження з відходами, яка є складовою інформаційного забезпечення управління раціональним використанням природних ресурсів України.

11.2. Визначення основних термінів статистики відходів. Класифікатор відходів

Відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Небезпечні відходи — це відходи, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють чи можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

До відходів виробництва належать запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які утворилися при виробництві продукції чи виконанні робіт і при цьому повністю чи частково втратили споживчі властивості.

Відходи споживання — вироби та матеріали, які втратили свої споживчі властивості в результаті зносу.

Металобрухт — непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які втратили експлуатаційну цінність і містять у собі чорні або кольорові метали чи їхні сплави, а також вироби з непоправним металевим браком, залишки від виробництва та обробки чорних і кольорових металів та їх сплавів. Доменний присад — найбільш низькосортна частина брухту та відходів чорних металів: поржавілі, які зазнали тривалого температурного або кислотного впливу, чавунна кришка, дріб та гранули тощо. Інші види брухту і відходів чорних металів — амортизаційний лом зі сплавів та відходи від розробки шлакових відвалів і заводських звалищ, які не можуть бути ідентифіковані.

Обліку підлягають обсяги брухту та відходів за всіма джерелами утворення, а саме: при виробництві чавуну, сталі, сталевого, чавунного та кольорового литва, зливків, труб сталевих і чавунних, поковок і штамповок, металовиробів, виробів подальшого переділу, електрокорунду, прокату, кабельних виробів, ливарних вторинних сплавів, хімічної та іншої продукції при гарячому покритті, при електролітичному покритті; у металообробці, зокрема при обробці прокату і тягнутих виробів, при обробці литва (включаючи відходи від кування та штампування), при обробці кабельних виробів, у будівництві та при іншому використанні; амортизаційний брухт (від ліквідації основних засобів, включаючи акумулятори, від капітальних і поточних ремонтів; вибуття до брухту устаткування металургійного виробництва, інструменту, приладів, малоцінного майна та інвентарю, оснастки ливарного і ковальсько-пресового виробництва); від розробки шлакових відвалів і заводських звалищ та інші джерела.

Виробник відходів — фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.

Поводження з відходами — дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Збирання відходів — діяльність, пов’язана з вилученням, нагромадженням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення.

Зберігання відходів — тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах (до їх утилізації чи видалення).

Оброблення (перероблення) відходів — здійснення будь-яких технологічних операцій, пов’язаних зі зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.

Перевезення відходів — транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об’єктів оброблення, утилізації чи видалення.

Транскордонне перевезення відходів — транспортування відходів з території на (або через) територію України, на (або через) територію іншої держави.

Утилізація відходів — використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Видалення відходів — здійснення операцій з відходами, що не приводять до їх утилізації.

Знешкодження відходів — зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення.

Захоронення відходів — остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об’єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини не перевищував установлених нормативів.

Об’єкти поводження з відходами — місця чи об’єкти, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів.

Спеціально відведені місця чи об’єкти — місця чи об’єкти (місця видалення відходів, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

У сфері поводження з відходами встановлюються такі нормативи:

· граничні показники утворення відходів у технологічних процесах;

· питомі показники утворення відходів, використання та втрат сировини у технологічних процесах;

· інші нормативи, передбачені законодавством.

Нормативи у сфері поводження з відходами розробляються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями за погодженням зі спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

За розміщення відходів із суб’єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їхньої небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі. Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України.

Одержані кошти зараховуються до відповідних фондів охорони навколишнього природного середовища.

Суб’єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, підприємства, установи, організації усіх форм власності, діяльність яких пов’язана із поводженням із відходами.

Класифікатор відходів (далі — КВ) входить до державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. КВ забезпечує інформаційне підтримування у розв’язанні широкого кола питань державного управління відходами та ресурсовикористанням на базі системи обліку та звітності, гармонізованої з міжнародними системами, зокрема в галузі екології, захисту життя та здоров’я населення, безпеки праці, ресурсозбереження, структурної перебудови економіки, сертифікації продукції (послуг) та систем якості.

Використання КВ створює нормативну базу для проведення порівняльного аналізу обсягу та структури утворення відходів у межах європейської статистики усіх видів економічної діяльності, у тому числі європейської виробничої статистики, статистики агрокомплексу, статистики послуг, а також порівняльного аналізу послуг, пов’язаних з відходами, на міжгалузевому, державному і міждержавному рівнях.

Об’єктами класифікації у КВ є відходи, під якими розуміють будь-які речовини та предмети, утворювані у процесі виробництва та життєдіяльності людини, внаслідок техногенних чи природних катастроф, що не мають свого подальшого призначення за місцем утворення і підлягають видаленню чи переробці з метою забезпечення захисту навколишнього середовища і здоров’я людей або з метою повторного їх залучення до господарської діяльності як матеріально-сировинних і енергетичних ресурсів, а також послуги, пов’язані з відходами.

Структурно КВ складається з двох частин: класифікації відходів (частина 1), у тому числі специфічних відходів, утворюваних у сировинних, видобувних та обробних галузях економіки (розділ А), а також специфічних відходів, утворюваних у сфері надання послуг (розділ Б); класифікації послуг, пов’язаних з відходами (частина 2, розділ В).

У КВ прийнято 11-знакову структуру коду відходів, яка складається з чотирьох частин. Код прийнято цифровий з кількістю знаків у абетці десять. Структуру коду відходів ілюструє рис. 11.1.

У разі відсутності деталізації класифікаційного угруповання за фазами або елементами процесу, від яких утворилися відходи, у відповідному розряді коду ставиться цифровий індекс “0”.

У КВ прийнято 8-знакову структуру коду послуг, яка складається з чотирьох частин. Код прийнято цифровий з кількістю знаків у абетці коду десять. Структуру коду спеціалізованих послуг, пов’язаних з відходами, ілюструє рис.11.2.

Рекомендації щодо застосування класифікатора відходів викладено в Довідково-методичних настановах щодо застосування класифікатора відходів [3].

Державний облік відходів базується на поточних і разових (інвентаризація) спостереженнях за відходами і передбачає ведення державної статистичної звітності з відходів. Для складання державної статистичної звітності підприємства зобов’язані вести первинний облік відходів за затвердженими в установленому порядку типовими формами первинного обліку (журналами обліку тощо), використовуючи технологічну, нормативно-технічну, планово-економічну, бухгалтерську та іншу документацію, а також дані внутрішньовиробничої інвентаризації. Склад даних первинного обліку відходів, що відображається в зазначених документах, має зумовлюватись системою показників, необхідних для заповнення форм державної статистичної звітності та паспорта відходів.

Цифровий індекс виду відходу:

Цифровий індекс елемента процесу, від якого утворилися відходи:

а) для відходів вхідних компонентів:

1 – відходи основних (сировинних) матеріалів

2 – відходи допоміжних матеріалів та речовин

3 – відходи напівфабрикатів, комплектувальних виробів

4 – відходи енергоносіїв

9 – відходи інших компонентів

б) для виробничо-технологічних відходів:

1 – відходи гідромеханообробки

2 – відходи термічного та термомеханічного оброблення

3 – відходи фізико-хімічного оброблення

4 – відходи хімічного та фотохімічного оброблення

5 – відходи від складальних процесів

6 – відходи від допоміжних процесів, у тому числі промивання та очищення, складування, пакування, маркування, вантажно-розвантажувальних робіт

7 – відходи біологічного оброблення

8 – відходи виробничо-технологічні інші, що є важливими для даного угруповання

9 – відходи виробничо-технологічні інші, не позначені іншим способом, або відходи від комбінованих процесів

в) для відходів кінцевої продукції (від надання послуги):

1 – бракована продукція

2 – продукція, забруднена радіонуклідами та (або) шкідливими (небезпечними) речовинами

9 – відходи кінцевої продукції (від надання послуги)

Цифровий індекс фази процесу, на якій утворилися відходи:

1 – відходи вхідних компонентів для даного виду діяльності

2 – відходи від процесів виробництва, оброблення, перероблення (виробничо-технологічні відходи)

3 – відходи кінцевої продукції (від надання послуги)

Цифровий індекс виду економічної діяльності, за якої утворилися відходи (гармонізований або пов’язаний з кодами угруповань класифікатора видів економічної діяльності — КВЕД)

Рис. 11.1.Структура коду відходів

Цифровий індекс конкретного найменування послуги

Цифровий індекс узагальненого найменування послуги

Цифровий індекс виду послуг (прогнозування, експертиза тощо; надання дозволу, координування тощо; випробування, вимірювання тощо)

Цифровий індекс групи послуг:

1 – законодавчі послуги

2 – управлінські (адміністративні, організаційно-економічні, економічні, правові, соціальні) послуги

3 – науково-технічні, техніко-методичні послуги

4 – виробничо-технологічні послуги

5 – послуги з інфраструктурного забезпечення та обслуговування

Рис.11.2. Структура коду послуг, пов’язаних з відходами

Первинний облік відходів ведеться окремо за кожним видом технологічних та інших операцій (виконуваних робіт, послуг). Щодо безгосподарчих відходів джерелом первинної інформації про них служить акт комісії з питань поводження з безгосподарчими відходами. Типові форми первинного обліку відходів та інструкції щодо їх заповнення розробляються Мінекобезпеки та Держкомстатом України за участю заінтересованих міністерств і інших центральних органів виконавчої влади і затверджуються спільним наказом Держкомстату та Мінекобезпеки України за погодженням з Міністерством охорони здоров’я України.

Державний статистичний облік відходів здійснюється за встановленими уніфікованими формами звітності та номенклатурою відходів, які забезпечують отримання системної кількісної інформації щодо обсягів їх утворення, зберігання, оброблення, утилізації та видалення на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Форми державної статистичної звітності заповнюються підприємствами, діяльність яких пов’язана з відходами чи поводженням з ними, на основі документів первинного обліку і подаються до територіальних органів державної статистики та інших органів виконавчої влади згідно з установленим порядком. Статистичний облік небезпечних відходів здійснюється за окремою звітністю. Реєстр звітних статистичних одиниць щодо небезпечних відходів формується територіальними органами державної статистики за поданням органів Мінекобезпеки на місцях.

Територіальні органи державної статистики здійснюють статистичні спостереження щодо утворення відходів та поводження з ними відповідно до реєстру звітних статистичних одиниць, а також забезпечують контроль повноти заповнення встановлених форм статистичної звітності, автоматизоване ведення обліку на територіальному рівні, взаємодію з базами даних відповідних територіальних органів державної влади та інформаційно-довідкове обслуговування користувачів в установленому порядку.

У разі необхідності для розв’язання додаткових завдань у сфері обліку відходів (у тому числі безгосподарчих) проводяться інвентаризації відходів, які можуть стосуватися тих чи інших аспектів поводження з відходами, які здійснюють також нагляд за виконанням відповідних робіт.

Інвентаризація в галузевому аспекті проводиться за рішенням відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Державний облік доповнює паспортизація відходів, яка здійснюється з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення найбільш адекватних шляхів поводження з ними — знешкодження, утилізації, видалення тощо. Паспортизація відходів передбачає складання паспортів відходів і здійснюється згідно з чинними нормативно-правовими актами як обов’язковий елемент діяльності виробників відходів та власників об’єктів поводження з відходами, а також розробників проектної і технологічної документації.

Паспортизація відходів — процес послідовного виявлення, уточнення та документування даних про кожний конкретний вид відходів, їхнє походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології зберігання, оброблення, утилізації, перевезення, видалення, знешкодження і захоронення.

Користувачами даних державного обліку відходів є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, у тому числі громадські, а також окремі громадяни.

Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування використовують дані державного обліку та паспортизації відходів у господарській діяльності:

· при здійсненні організаційно-економічних заходів щодо забезпечення утилізації відходів і зменшення обсягів їх утворення;

· при встановленні розміру плати за розміщення відходів;

· для стимулювання заходів щодо утилізації відходів та зменшення обсягу їх утворення, запобігання змішуванню чи захороненню відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія;

· для регулювання збирання та заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини;

· для обґрунтування рішень щодо захоронення відходів у надрах, реалізації необхідних заходів у сфері поводження з відходами та при виконанні правоохоронних дій.

11.3. Табель форм державної статистичної звітності про відходи

Державному обліку та паспортизації підлягають в обов’язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України.

Форми звітності, порядок надання і використання відповідної інформації про відходи, а також порядок перегляду їхньої номенклатури розробляються на основі Державного класифікатора відходів.

З метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про об’єкти утворення, оброблення та утилізації відходів ведеться їх реєстр, в якому визначаються номенклатура, обсяги утворення, кількісні та якісні характеристики відходів, інформація про поводження з ними та заходи щодо зменшення обсягів утворення відходів і рівня їх небезпеки.

Збір інформації про вторинні ресурси, відходи виробництва і споживання здійснюється Держкомстатом України згідно із Загальним державним табелем форм статистичного спостереження для об’єднань, підприємств, організацій і установ України всіх форм власності, який щорічно переглядається і вдосконалюється. До основного переліку форм статистичної звітності про вторинні ресурси і відходи належать такі:

· форма 1-ВР “Звіт про заготівлю і первинну переробку брухту та утилю” (річна);

· форма 2-тп “Звіт про охорону атмосферного повітря” (річна, піврічна);

· форма 1 — екологічні витрати “Звіт про екологічні збори та поточні витрати на охорону природи” (річна);

· форма 1 — токсичні відходи “Звіт про утворення, використання та знешкодження токсичних відходів” (річна);

· форма 11-мтп “Звіт про результати використання палива, теплоенергії та електроенергії” (квартальна).

· Додаток № 1 до форми 11-мтп “Фактичні витрати палива на виробництво окремих видів продукції і робіт (річна)

· Додаток № 2 до форми 11-мтп “Утворення та використання вторинних енергетичних ресурсів” (річна);

· форма 14-мтп “Звіт про утворення, використання і поставку вторинної сировини і відходів виробництва” (піврічна);

· форма 2-ДМ “Звіт про залишки, надходження і витрати дорогоцінних металів та виробів із них” (квартальна).

· Додаток до форми 2-ДМ “Звіт про залишки, надходження і здачу до Держфонду дорогоцінних металів у вигляді лому та відходів” (квартальна);

· форма 1-МБ “Звіт про заготівлю та поставку брухту кольорових металів” (квартальна);

· форма 2-МБ “Звіт про заготівлю та поставку брухту чорних металів” (квартальна);

· форма 3-МБ “Звіт металургійного підприємства про використання металобрухту” (квартальна);

· форма 1-опт “Звіт про діяльність підприємства оптової торгівлі за ___ квартал _____ року” (квартальна).

Розглянемо, наприклад, методику державного обліку відходів за формою 14-мтп.

Утворення, використання і поставка вторинної сировини і відходів виробництва обліковуються за затвердженою Держкомстатом України номенклатурою у статистичній звітності 14-мтп (піврічна, річна), яка включає в себе 58 найменувань. Облік за кожним найменуванням вторинної сировини (макулатура, шини, матеріали текстильні і шкіряні вторинні, склобій, шлаки, зола і т. д.), а також відходів (титано-магнієвого виробництва, графіто- і залізовмісні, будівельного виробництва, гумові відходи, суміші, шлаки, породи розкривні та ін.) ведеться балансовим методом (табл. 11.1).