Характеристика договору факторингу

Відповідно до ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За ст. 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Види предметів договору

1) наявна вимога, строк платежу за якою настав; 2) майбутня вимога.

Сторони договору:

Фактор – фінансова установа, підприємець, які мають ліцензію;

Клієнт – суб’єкт підприємницької діяльності.

Не є стороною договору факторингу боржник клієнта, для цього договору він є третьою особою. Боржник клієнта знаходиться з клієнтом в договірних відносинах за іншим договором, наприклад, він може бути замовником за договором підряду, де клієнт буде підрядником.

За договором повного факторингу-купівлі-продажу банк (фактор) є фінансовим посередником між кредитором (клієнтом банка) та боржником (третьою особою, стосовно якої відступається право вимоги). Кредитор (клієнт банка) уступає (продає) банку свої грошові вимоги до боржника (дебіторську заборгованість) за мінусом винагороди банку, тобто банк сплачує кредитору не всю суму, а частку, певний відсоток від суми боргу зразу після уступки. Банк чекає повного погашення заборгованості боржником, та, якщо це передбачено договором, виплачує кредитору залишок суми за мінусом комісії (плати за послугу). Оскільки фактор-банк несе за цим договором певні ризики, то він має право отримати від клієнта всю документацію, що підтверджує право вимоги, та може відмовитися від уступки йому грошових вимог, в оплаті яких у нього маються сумніви.

Ціна є суттєвою умовою договору, це винагорода банку, вартість послуги, а не розмір самої грошової вимоги.

Нормативна база: глава 73 ЦК, ЗУ «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р., ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р., ЗУ «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р., ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р., ЗУ «Про фінансовий лізинг» від 11.12.2003 р., ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» від 12.07.2001 р., Роз'яснення Вищого господарського суду від 14.12.93 р. № 06-6/1301 «Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу».

Характеристика договору: двосторонній, відплатний, реальний або консенсуальний, комерційний. Договір факторингу-купівлі-продажу є алеаторним.

Види предметів договору:

1) право наявної грошової вимоги, строк платежу за якою настав;

2) право майбутньої грошової вимоги, яке вважається переданим фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлено певною подією, воно вважається здійсненним з моменту настання цієї події (ст. 1078 ЦК).

Права фактора:

Ø за основним факторингом (купівлі-продажу), якщо фактор купив грошову вимогу – то клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані фактором суми від боржника є меншими. Оскільки факторинг-купівля-продаж для фактора є більш ризиковим договором, тому й ціна як винагорода фактору на практиці є більшою;

Ø за повним факторингом (без права регресу), якщо мета – забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором, то фактор повертає клієнту суму, отриману від боржника, що перевищує борг або клієнт сплачує факторові залишок боргу, тобто різницю від суми, отриманої від боржника, та суми, наданої клієнту. За факторингом-засобом забезпечення винагорода фактору звичайно дорівнюється процентам річним як при звичайному кредитуванні.

Дійсність грошової вимоги. Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідальність клієнта:

§ Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Клієнт зобов’язаний гарантувати існування боргу, що передається. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

§ Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається за основним факторингом і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу. Це означає, що ризик невиконання переданої вимоги лежить, як правило, на факторові.

Обов’язки боржника. Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.