Європейські бюджетні стандарти

Загальний бюджет Європейського Союзу розглядають як один із його найважливіших фінансових інструментів. Як єдиний фонд коштів він почав функціонувати із 1967 p., коли у бюджет ЄС було об'єднано бюджети трьох Європейських співтова­риств — Європейського об'єднання вугілля і сталі, Європейського співтовариства з атомної енергії та Європейського економічного співтовариства.

Бюджет ЄС має дві основні складові — дохідну й видаткову. Водночас євробюджет значно відрізняється як від державних національних бюджетів, так і від бюджетів традиційних міжна­родних організацій. У ЄС немає фіксованих сум членських внес­ків. Окрім того, на відміну від інших міжнародних організацій, на управлінські видатки та потреби персоналу спільнот іде мен­ша сума євросоюзних коштів. На відміну від державних бюдже­тів, бюджет Євросоюзу має бути завжди збалансованим, тоб­то його не можна приймати ані з дефіцитом, ані з профіцитом. У євробюджеті неможливе вилучення фінансових коштів із при­ватного сектора для вирішення соціальних або масштабних еко­номічних проблем. Зазвичай обсяг бюджету ЄС становить до 1,27% сукупного валового продукту всіх держав—членів Євро­союзу. Зокрема, саме цю цифру встановили як граничну вели­чину загального бюджету ЄС на період із 2000 по 2006 p., коли вирішувалося питання дотримання жорсткої бюджетної дис­ципліни. Останні два роки цей показник було навіть зменшено. У свою чергу, в національних бюджетах європейських держав цей показник зазвичай коливається в межах 20—45%⁴.

Первинно бюджет ЄС формувався за рахунок внесків дер-жав-членів, проте згідно з рішенням Ради Європейського еко­номічного співтовариства від 21 квітня 1970 р. було створено власні фінансові ресурси ЄС. На сьогодні вони складаються з: митних зборів на імпорт; відрахувань держав-членів у розмі­рі 0,75% податку на додану вартість (далі — ПДВ); відрахувань держав-членів, установлених відповідно до величини їх внут­рішнього національного продукту (далі — ВНП); податків на імпорт сільськогосподарської продукції; інших відрахувань. При цьому основними дохідними джерелами є відрахування від ПДВ та від розмірів ВНП.

Що стосується видатків, то майже половина бюджетних кош­тів іде на провадження загальної сільськогосподарської політи­ки. Разом із тим порівняно з 60—70-ми роками, частка аграрних

витрат істотно скоротилася, водночас зросли видатки ЄС на ре­гіональну й соціальну політику.

Через загальний бюджет частково фінансуються й інші на­прями внутрішньої політики ЄС (наприклад, науково-техніч­ний, транспортний тощо), а також зовнішня політика. Із цього фонду надається гуманітарна і продовольча допомога країнам світу, що мають у ній потребу. Крім того, з 2000 р. щороку понад З млрд.. евро спрямовували на фінансування проектів технічного і структурного розвитку країн, які готувалися до вступу до Євро­союзу і пізніше до нього ввійшли (це становило близько 40% витрат на зовнішню політику ЄС). На утримання адміністра­тивного апарату намагаються витрачати не більше 5—6%'.

Найважливіші бюджетні статті реалізуються через спеціаль­ні структурні фонди ЄС:

—Фонд орієнтації і гарантій у галузі сільського господарст­ва, відповідальний за реалізацію загальної сільськогосподарсь­кої політики ЄС;

—Фонд регіонального розвитку, відповідальний за програ­ми допомоги регіонам, що відстають у розвитку (наприклад, ура­жених структурною кризою в промисловості);

—Соціальний фонд, завданням якого є стимулювати пере­кваліфікацію трудівників у регіонах і галузях із високим рівнем безробіття, професійне навчання молоді;

—Фонд сприяння економічному зближенню держав-членів (Фонд об'єднання), створений відповідно до Маастрихтського договору і орієнтований на розвиток країн із найменшими показ­никами ВВП на душу населення.

Існує також спеціальний фінансовий інструмент сприяння рибальству, через який виділяють кошти на підвищення конку­рентоспроможності підприємств, пов'язаних із риболовецьким промислом у прибережних районах ЄС.

Бюджетний процес і бюджетні процедури мають особли­вості. Річний бюджет Євросоюзу розробляють Європарламент і Рада ЄС спільно. Після узгодження з країнами-членами Євро­пейська комісія готує попередній проект бюджету. Його пред­ставляють Раді ЄС, яка вносить у проект зміни і приймає його. Саме за Радою ЄС закріплено повноваження встановити оста-

точну суму дохідної й видаткової частин у проекті спільного бю­джету. Потім проект прямує до Європарламенту, який може за­пропонувати внести до нього поправки й зміни. Після двох почергових читань проекту бюджету Європарламент приймає остаточний бюджет, і голова підписує його. Бюджет вважають незатвердженим, доки його не підписав голова Європарламен­ту. Зазвичай бюджет набуває чинності після офіційної ратифі­кації його Європарламентом і країнами—членами ЄС.

У євробюджеті передбачено обов'язкові й необов'язкові ви­трати. Стосовно необов'язкових витрат, то з правових позицій вважають, що Європарламент має значні повноваження щодо розподілу фінансів, наприклад виділення фінансових коштів для структурних фондів або проведення наукових досліджень і подальшого розвитку ЄС. У певних рамках Європарламент мо­же або збільшити ці витрати, або внести зміни у схему розподі­лу фінансування. З приводу обов'язкових витрат Європейський парламент може висувати пропозиції з внесення поправок, про­те останнє слово залишається за Радою ЄС. Особливо це стосу­ється розподілу бюджету для сільського господарства. Водночас за потреби Європейський парламент може відхилити весь про­ект бюджету і вимагати розробки нового.

Протягом року Комітет Європейського парламенту з кон­тролю над бюджетом Є Є стежить за витрачанням бюджетних коштів. Парламент щороку ухвалює рішення про затвердження управління бюджетом попереднього фінансового року Європей­ською бюджетною комісією. Такий процес називається свідоц­твом про виконання бюджету.

Загальні показники з бюджету ЄС зростають. Якщо у 2000 р. загальні асигнування євробюджету становили 93,3 млрд евро (що відповідало приблизно 2,5% загальних державних витрат держав-членів), то, наприклад, 2008 р. вони збільшилися до 129,1 млрд евро і становили 1,03% валового національного до­ходу ЄС.

При цьому близько 45% усіх витрат було передбачено на сприян­ня економічному зростанню ЄС, 40% — на допомогу сільськогоспо­дарським виробникам. Загальні витрати на пряму підтримку ферме­рів сягнули 40,9 млрд евро. На 11 % — до 6,1 млрд евро було збільшено інвестиції в науку і дослідницьку роботу. На 93% зросло фінансуван­ня проектів в енергетиці й транспорті, передусім за рахунок фінансу­вання трансграничних проектів, таких, наприклад, як будівництво

тунелю Ліон—Турин. Окрім того, в бюджеті-2008 було закладено фі­нансування європейської навігаційної супутникової системи GALI­LEO в розмірі 940 млн евро і фінансування створення Європейсько­го інституту технологій — 2,9 млн евро. 46,9 млрд евро передбачалося на регіональний розвиток у рамках політики схожості ЄС. При цьо­му 47% цих коштів спрямовували до 12 нових країн—членів ЄС.

Бюджет закріпив зростання витрат на програми безпеки, бороть­би зі злочинністю і нелегальною міграцією на 16,7% порівняно з

2007 р. — до 0,7 млрд евро. На 10,2% збільшилося фінансування захо­дів у рамках Європейської політики сусідства— до 1,6 млрд евро. Водночас через розширення Євросоюзу зросли й адміністративні ви­трати на утримання європейських інститутів — до 7,3 млрд евро істановили 6% усіх витрат бюджету ЄС.

Разом із тим, унаслідок різкого погіршення економічної си­туації, спричиненого глобальною світовою фінансовою кризою, країни—члени ЄС не лише провели масштабні дії з надання до­помоги фінансовим ринкам, а й готові стимулювати економічне зростання шляхом витрачання значного обсягу власних коштів. У зв'язку з цим європейські країни, які мають значний фінан­совий тягар, спрямували свої дії на скорочення бюджету ЄС у 2009 р. Саме тому загальний бюджет Євросоюзу на 2009 р. було скорочено порівняно з минулим роком. Якщо спершу на пле­нарній сесії у Страсбурзі у проекті бюджету-2009 обсяг асиг­нувань, які дозволено було витратити, становив 124,5 млрд ев­ро (0,96% загального ВВП країн ЄС), то наприкінці листопада

2008 р. було прийнято рішення й дозволено витратити лише116,1 млрд евро.

Окрім стандартів, пов'язаних із формуванням бюджету Євро­союзу, є й окремі бюджетні стандарти, що застосовуються до всіх країн—членів ЄС. Так, Пакт про стабільність і економічне зростання ЄС, прийнятий у 1997 p., передбачає, що витрати бюд­жетів членів єврозони не можуть перевищувати 3% ВВП, а націо­нальний борг — 60%.

Однак слід зауважити, що зазначених вимог не завжди до­тримувалися. Наприклад, за підсумками 2004 р. 10 із 25 країн ЄС перевищили 3-відсоткову планку дефіциту бюджету. Суттє­во погіршила економічні показники країн і нинішня фінансова криза. Скажімо, в Німеччині (яка разом із Францією, Італією та Великою Британією становлять левову частку економіки Євро­союзу, фактично 3/4 його ВВП) у 2009 р. дефіцит бюджету залишається у межах передбаченої вище норми, однак 2010 р. він за проектом перевищить 4%. Допустимий поріг бюджетного дефіциту в 2008 р. перевищили п'ять країн — Ірландія, Іспанія, Греція, Франція та Мальта. Адже в умовах кризи багато держав вимушені збільшувати витрати бюджету, щоб обмежити збитки для власних економік.

Латвія навіть після суттєвого зменшення бюджетних видат­ків та зростання податків (наприклад, ПДВ збільшено із 18% до 21%) як єдиний спосіб подолання економічної кризи обрала зовнішні запозичення. Сума кредитів, наданих Міжнародним валютним фондом та кількома країнами-сусідами, становить 7,5 млрд евро. Однак ця цифра перевищує бюджет Латвії у пів­тора рази.

Країна, що порушує встановлені Пактом правила, одержує попередження з вимогою якнайшвидше повернутися до нор­мальної бюджетної політики. Якщо цього не буде, до неї засто­сують штрафні санкції. Проте у Програмі зі стабілізації еконо­міки, прийнятій Єврокомісією 26 листопада 2008 p., країнам— членам ЄС дозволили дещо перевищити поріг бюджетного дефіциту. Водночас таке послаблення діє лише в тому разі, як­що перевищення незначне і короткочасне — до року. У грудні 2008 р. Єврокомісія пообіцяла не застосовувати санкцій з огля­ду на надзвичайні обставини в європейській економіці, що ви­никли внаслідок глобальної фінансової кризи.