За причинами виникнення

- вимушений є наслідком низького рівня виробництва і зумовлюється недостатністю фінансових ресурсів у країні.

- Свідомий визначається характером фінансової політики держави, коли знижується рівень оподаткування з метою стимулювання економіки.

4. За напрямком дефіцитного фінансування

- активний дефіцит – кошти спрямовуються на інвестиції в економіку

- пасивніий дефіцит – на покриття поточних витрат

Джерелами покриття дефiциту вистувають державнi позики та грошова емісія. Державнi позики можуть погашатись за рахунок:

- додаткових податкових надходжень;

- підвищення рівня оподаткування;

- зменшення видатків;

- випуску нових позик.

Джерелом бюджету, крім державних позик, можуть бути:

- прямі та непрямі податки. В бюджетах держави вони займають домінуюче положення (до 90%).

- Емісія паперових та кредитних грошей.

У кожиiй країнi структура бюджету має свої особливості. Вона визначається економiчним потенцiалом країни, мiсцем держави в суспiльних процесах, масштабністю економiчних зрушень, методами господарювання на підприємствах, виконанням державою економiчних та соціальних завдань.

В залежностi вiд рiвня державного втручання в економiчнi процеси залежить i полiтика формування доходiв та здiйснення видаткiв державою. Перерозподiл ВВП в рiзних країнах має свої особливостi. За американською (лiберальної) моделi господарювання регулювання економiчиих процесiв державою здiйснюсться за залишковим принципом, тобто держава врегульовує те, що не пiд силу риновим структурам. Враховуючи високий рiвень приватної власності та високу купiвельну спроможність громадян в данiй країнi, через державний бюджет розподiляється незначна частка ВВП i на задоволення соцiальних потреб держава витрачає відносно невеликi кошти. За англiйської моделi ринку (Великобританiя, Францiя. Iталiя) державний бюджет виступає як фактор впливу на попит шляхом концентрацiї та перерозподілу доходiв. Це стає можливим завдяки наявностi значної частини державної власностi, великих державних замовлень та державних інвестицiй для підтримки необхiдного рiвня зайнятостi та вйрiшення соціальних проблем.

За шведської моделi господарювання (Скандинавськi країни, Іспанія, Португалiя, Грецiя) за рахунок державного бюджету забезпечується високий рівень задоволення соцiальних потреб населення через трансфертнi платежі. В той же час доходи бюджету формуються за рахунок високого рiвня податків та платежів, останнi ж спричиняють пiдвищення цін на вітчизняні товари, що зумовлює необхiднiсть протеціонізму та замкнутiсть економіки.

Уряд кожної країни намагається вести полiтику «балансу доходу», тобто щоб витрати бюджету покривались його доходами. В реальній дійсності, як правило превалює “дефiцит бюджету”, що пов’язано зі: спадом суспільного виробництва, завищенням витрат на реалізацiю соцiальних програм, ростом тіньового сектора.

1.3 Ознаки бюджету як економічної категорії. Функції бюджету

Бюджет як самостiйна економiчна категорiя є формою iснування реальних, об’єктивно обумовлених розподiльних вiдносин, якi виконують специфiчне призначення — задоволення потреб як суспiльства в цiлому, так i його адмiнiстративно-територiальних структур у фiнансових ресурсах.

Бюджет як економiчна категорiя має такi ознаки:

1. Історичність. Бюджет як категорiя склався iсторично, мав свої специфiчнi риси зародження в рiзних країнах, вони проявляються і в сучасних умовах

2. Плановість. Основою функцiонування бюджету е його плановий характер, тобто має передбачати виконання всіх функцій держави на загальнодержавному та місцевому рівнях. Характеризується трьома показниками – рівновага доходів і витрат, бюджетний надлишок (профіцит), бюджетний дефіцит.

3. Юридичний характер. Бюджет має силу нормативного акта

4. Термін дії. Бюджет складається i функцiонує протягом певного термiну.

Як провідна ланка фінансової системи бюджет виконує розпо­дільну і контрольну функції.

За допомогою розподільної функції бюджету досягається планомірний міжгалузевий і міжрегіональний розподіл фінансових ресурсів держави та їх розподіл між виробничою і невиробничою сферами суспільства. Особливість міжгалузевого розподілу зумовлюється тим, що платежі до бюджету здійснюють суб´єкти господарювання усіх галузей діяльності, а з бюджету спрямовуються кошти лише галу­зям (підприємствам), визнаним пріоритетними.

Міжрегіональний розподіл відбувається на основі закріплення за певними органами державної влади надходжень до бюджету. Завдяки цьому у кожній адміністративно-територіальній одиниці держави ство­рюється бюджетний фонд, який забезпечує фінансування витрат, перед­бачених планом. Розподіл фінансових ресурсів між виробничою і неви­робничою сферами діяльності зумовлюється тим, що частина фінансових ресурсів сфери матеріального виробництва спрямовується на фінансування сфери діяльності нематеріальних благ і послуг.

Суспільна корисність функціонування соціальної інфраструктури суспільства характеризується результатами її діяльності, зокрема:

а) економічною ефективністю і зворотним позитивним впливом на діяльність сфери матеріального виробництва;

б) збереженням нею певного обсягу непродуктивного часу працівників сфери матеріального виробництва;

в) створенням духовних благ, необхідних для всебічного інтелектуального і культурного розвитку членів суспільства.

Розподільна функція бюджету характеризується такими особли­востями:

а) можливістю багаторазового проходження однієї і тієї самої ча­стини валового внутрішнього продукту через механізм бюджетного регулювання;

б) значними обсягами фінансових ресурсів, що проходять через бюджетний механізм;

в) високою маневреністю фінансових ресурсів бюджетів різних рівнів;

г) різноманітністю потоків формування фінансових ресурсів і утворенням цільових фондів;

д) широким колом учасників, що беруть участь у формуванні і використанні фінансових ресурсів бюджету держави.

Контрольна функція бюджету характеризується тим, що з її допо­могою досягається рівномірність у тенденціях розвитку усіх регіонів та економічних районів країни. На основі контрольної функції бюд­жету держави діє система бюджетного контролю. Комплексна контрольно-аналітична робота, що проводиться у процесі складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету пронизує кожну лан­ку бюджетної системи України. Вона зумовлюється природою роз­подільної функції: будь-який розподіл не може залишатися безконт­рольним. Тому обидві функції бюджету держави реалізуються у єдності і взаємодії.

Належне виконання функцій бюджету зумовлює вирішення пе­редбачених завдань у процесі його формування, зокрема таких, як: визначення реальних обсягів доходів бюджету, встановлення опти­мальної структури видатків бюджету на основі забезпечення макси­мального зростання валового внутрішнього продукту та збалансуван­ня бюджету в усіх ланках бюджетної системи держави.

Державний бюджет є найважливішим механiзмом реалiзацiї фiнансової полiтики держави. У доходах бюджету вiдображається податкова полiтика держави, а у витратах прiоритетнi напрямки вкладення капiталу. Держава використовує бюджет для удосконалення територіального, внутрiшнього та міжгалузевого розподiлу ВВП з метою удосконалення структури суспiльного виробництва та забезпечення соцiальних гарантiй населенню.

Обсяг бюджету України щорiчно визначається Верховною Радою. Вона щорічно загверджує Закон «Про державний бюджет», визначає порядок мобілiзацiї коштiв у централізований фонд та їх витрачання за умов надходження до фонду.

Починаючи з 2000 року, вiдповідно до Закону України про Державний бюджет, бюджет починає дiлитися на загальний та спецiальний фонди. До цього часу такого розподiлу не iснувало.

До загального фонду державного бюджету входять доходи Державного бюджету України, визначені для забезпечення фiнансовими ресурсами загальних видаткiв і не призначені на конкретну мету; видатки Державного бюджету, здійснення яких передбачається за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету; надходження вiд здйснення запозичень, забезпечення виконання державних гарантiй. Вiдповiдно до Бюджетного кодексу загальний фонд бюджету включає:

• всi доходи бюджету, крім тих, що призначенi для зарахування до спецiального фонду:

• всi видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету:

• фiнансування загального фонду бюджету.

До спецiального фонду державного бюджету включаються доходи Державного бюджету України на конкретну мету та видатки, якi провадяться за рахунок цих коштiв. Вiдповiдно до положень Бюджетного кодексу спецiальний фонд бюджету включає:

- бюджетнi призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

- гранти або дарунки, одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

- різниця між доходами та видатками спеціального фонду бюджету.

Передача коштiв мiж загальними та спецiальними фондами бюджету дозволяється тiльки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змiн до закону про Державний бюджет України чи рiшення вiдповiдальної ради про бюджет. Платежi за рахунок спецiального фонду здiйснюються в межах коштiв, що надійшли до цього фонду на вiдповiдну мету.

Створення позабюджетних фондiв органами державної влади та мiсцевого самоврядування, бюджетними установами забороняється.

1.4 Роль бюджету у соціально-економічному розвитку суспільства

Роль бюджету у державі визначається насамперед тим рівнем за­безпечення фінансовими ресурсами, потреб економічного й соціаль­ного розвитку суспільства, який здійснюється на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. При цьому бюджет служить важливим засобом вирішення завдань, передбачених еко­номічною політикою держави. Можливості використання бюджету як економічного засобу впливу на соціально-економічний розвиток суспільства зумовлені рядом факторів.

По-перше, бюджет як об´єктивна економічна категорія відобра­жає розподільні відносини, що безпосередньо впливають на еко­номічні інтереси усіх суб´єктів суспільства: держави, суб´єктів госпо­дарювання та населення. Саме розподільні відносини та інтенсив­ність їх цільового спрямування активно впливають на розвиток суспільного виробництва, сприяють зростанню його ефективності.

По-друге, бюджет як економічна категорія тісно пов´язаний зі всією сферою товарно-грошових відносин. Рух грошових коштів і то­варів, формування й використання фінансових ресурсів, ціноутворен­ня, формування фондів споживання і нагромадження — все це еко­номічні стосунки, які так чи інакше знаходять своє відображення у бюджеті. Звідси і адекватний вплив його на суспільне виробництво, оскільки бюджет впливає на нього не ізольовано від інших еко­номічних категорій, а разом і одночасно з ними.

По-третє, оскільки бюджет тісно пов´язаний зі всією сферою то­варно-грошових відносин, він не розчиняється у цій сфері, а займає особливе місце. Відображуючи економічні відносини між суб´єктами суспільства, бюджет є складовою частиною економічної політики держави. Він виступає важливим засобом, що активно впливає на соціально-економічний розвиток суспільства, на всі сторони суспільних відносин. Бюджет концентрує у собі економічний по­тенціал суспільства, є дійовим засобом зростання й удосконалення суспільного виробництва.

По-четверте, у бюджеті знаходять своє відображення результати однієї з головних функцій держави — управління економікою, що яв­ляє собою взаємопов´язану систему адміністративних і економічних методів, за допомогою яких держава цілеспрямовано визначає про­цес розширеного відтворення. Усі масштабні економічні заходи у суспільстві відбуваються за безпосереднього використання бюджету.

Бюджет значною мірою впливає на рівень ефективності суспіль­ного відтворення, тому його результативність двояка: з одного боку, прямо, шляхом нееквівалентного перерозподілу засобів поза зв´язком із законом вартості, з другого — опосередковано, через різні форми вартісних відносин, впливаючи на економічні інтереси суб´єктів суспільства. За допомогою бюджету створюється такий режим функціонування суб´єктів суспільства, який економічно спонукає до підвищення ефективності їх діяльності.

Певною мірою бюджет відображує рух валового внутрішнього продукту. В Україні з його допомогою розподіляється і перероз­поділяється 27—29% валового внутрішнього продукту.

З допомогою одного суспіль­ство наповнюється фінансовими ресурсами, головним джерелом яких є податкові надходження. Обсяг ресурсів бюджету систематично зро­стає. З допомогою другого виду находжень відбувається зворотний процес — використання мобілізованих у бюджеті ресурсів на фінансування заходів, передбачених економічною політикою суспільства. Отже, формування бюджету і фінансування за його раху­нок заходів соціально-економічного розвитку являє собою двоєдиний акт органічного впливу на процес розширеного відтворення. Вплив бюджету на результативність соціально-економічного розвитку дося­гається завдяки виконанню ним своїх функцій: розподільної й кон­трольної.

Сучасні умови розвитку ринкової економіки в Україні характери­зуються сприятливими можливостями для посилення тих сторін роз­подільної й контрольної функцій бюджету, які безпосередньо вплива­ють на соціально-економічний розвиток суспільства. Водночас це лише потенційна можливість. Щоб перетворити її у реальну дійсність, необхідно постійно удосконалювати всю систему економічного уп­равління. Зокрема, необхідно знайти точний математичний вираз для розрахунку поточних витрат, щоб рівномірно рознести їх тягар між поколіннями і у процесі життя кожного покоління. Такі заходи мо­жуть забезпечити очікувані позитивні результати.