Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
Голодомор 1932—1933 рр. в Україні
|
|
Голодомор — цілеспрямована політика влади на створення штучне голоду.
Причини голодомору
знищення селянства як анальної вер-южувала імпер-нням Москви
Непосильні для селян хлібозаготівлі, конфіскація владою продовольчих запасів; надмірний хлібний експорт
Небажання
колгоспників
працювати
в громадському
господарстві
Економічні прорахунку спроба здійснити соціалістичне будівництво воєнно-комуністичними методами
V
V
Точки зору на причини голодомору
В був спланований Й. Сталіним заздалегідь, щоб вийти українське селянство, у якому вбачався оплот оналізму і приватновласницької психології
Необдумана політика добування коштів на індустріалізацію, коли доля селянства не бралася до уваги
V
Голод розпочався у грудні 1931 р. і тривав до початку 1934 р. Найбільшого прояву досяг у червні 1933 р.
були охоплені Кубань, Північний Кавказ, Казахстан. Найбільше голод уразив Україну
Наслідки голодомору
ектнвіза-""тіерлжен-;-:: лг: глної темп, оозо-
Масові жертви (за різними оцінками від 2,5 до 8 млн осіб). Підрив генофонду української нації
Придушення опору українського селянства
Переселення селян з Росії в Україну (Донецьку, Дніпропетровську, Харківську, Одеську обл.)
Голодомор став приводом до розгортання боротьби з «українським буржуазним націоналізмом» (прибуття у 1933 р. комісії на чолі з П. Постишевим)
Створення Організації українських націоналістів (ОУН)
Українська військова організація (УВО)
Створена в липні 1920 р. на чолі з Є. Коновальцем
Акції УВО
Замах на С. Федака і Ю. Пілсудського (1921 р.) Кампанія саботажу та терористичних актів проти українських угодовців (1922 р.) Експропріаційні заходи (1924—1926 рр.)
Організація українських націоналістів (ОУН)
Створена в січні—лютому 1929 р. у Відні на чолі з Є. Коновальцем
Студентські, жіночі та інші націоналістичні організації
І Ставлення населення західноукраїнських земель до радянізації
| Заходи, які були підтримані населенням | Заходи, які викликали невдоволення населення |
| • Ліквідація польського і румунського органів влади • Конфіскація земель великих власників, націоналізація торгівлі та промисловості (ці галузі здебільшого знаходилися в руках поляків та євреїв) | • Заміна польських, румунських чиновників на місцевих комуністів та людей, надісланих зі сходу України • Насильницька колективізація (на червень 1941 р. в колгоспи було об'єднано 15 % господарств) • Тиск на церкву (як греко-католицьку, так і православну) |
Заходи, які були підтримані
нжелеиним
Заходи, які викликали невдоволення населення
Українізація та зміцнення системи освіти (кількість українських шкіл збільшилася до 6,5 тис. з одночасним скороченням польських, румунських; у Львівському і Чернівецькому університетах, Політехнічному, Медичному, Ветеринарному інститутах, Вищій торговельній школі, консерваторії, Вищій школі образотворчого мистецтва, а також технікумах та училищах мовою викладання стала українська) Розвиток системи соціального забезпечення, особливо охорони здоров'я
Розгром політичних партій і громадських об'єднань, у тому числі таких шанованих у народі, як Наукове товариство ім. Т. Шевченка, «Просвіта», «Сільський господар», «Маслосоюз» та ін.
Масові репресії (розпочалися практично відразу після захоплення краю Червоною армією)
Серед українців раніше за інших зазнали репресій активісти політичних партій. Єдиною організованою силою Опору залишалась Організація Українських Націоналістів (ОУН). Навесні 1940 р. режим розпочав широкомасштабні репресії: з осені 1939 р. до осені 1940 р. у Західній Україні було репресовано за політичними ознаками і депортовано близько 10 % населення (318 тис. сімей, близько 1,2 млн осіб). Смертність серед депортованих склала 16 % (депортовано в Сибір і Казахстан 400 тис. осіб)
Людей переслідували без суду і слідства, але з метою залякування населення інколи проводилися показові процеси (Львівський процес над 59 членами ОУН, січень 1941 р.)
| Рух Опору — національно-визвольний рух народів, окупованих Німеччиною та її союзниками в роки |
И Рух Опору на території України (1941 —1944 рр.)
Другої світової війни. Боротьба набирала різних форм: від духовного опору до збройної боротьби.
Причини
Окупація батьківщини загарбниками
Жорстокість
окупаційного
режиму
Цілеспрямована діяльність радянського керівництва щодо організації руху Опору на окупованих територіях
Цілеспрямована діяльність ОУН щодо організації руху Опору
| Форми опору | |
| Пасивні | Активні |
| • Різноманітна допомога партизанам • Відмова співробітничати з окупаційною владою • Саботаж заходів, що проводила окупаційна влада • Випуск бракованої продукції • Зрив поставок продовольства для окупаційної армії • Ухиляння від примусових робіт тощо | • Партизанський рух • Діяльність підпілля • Диверсійна діяльність • Пропагандистська діяльність |
_____________________ і_________________________________________ 4____________
Джерела формування, партизанських загонів
| • Залишення в тилу ворога спеціально сформованих загонів • Окремі солдати і підрозділи, що опинилися в оточенні й не мали змоги прорватися для з'єднання з фронтовими частинами • Окремі громадяни, які не були призвані до армії, але здатні були носити зброю і за своїми переконаннями і бажанням готові були вести партизанську боротьбу • Цілеспрямована організація підпілля і збройних формувань ОУН • Самоорганізація населення з метою створення самооборони проти мародерів |
І Боротьба радянської влади з УПА (1944—1950-ті рр.)
| Період, дата | Зміст |
| І період. Грудень 1944 — червень 1945 рр. | Три широкомасштабні антиповстанські операції із залученням великої кількості регулярних військ, військ НКВС, бійців партизанських загонів, каральних загонів (понад 200 тис. з важким озброєнням і авіацією). Здійснено 40 тис. малих операцій |
| II період. 1946 р. | «Велика блокада». Для проведення операції залучалось понад 60 тис. бійців регулярної армії, НКВС |
| III період. 1947—1950-ті рр. | Систематичні операції по знищенню, витісненню за межі УРСР бойових загонів УПА |
| У боротьбі з УПА загинуло ЗО тис. цивільних (партійні, державні функціонери, голови колгоспів, керівники підприємств, учителі, лікарі тощо), понад 25 тис. військових, міліціонерів, прикордонників |
| • Військові операції. Проведення масових мобілізацій до лав Радянської армії, що підривало соціальну базу повстанського руху • Облави і арешти тих, хто підозрювався у співробітництві з повстанцями • Арешт і депортація у східні райони СРСР підозрілих у зв'язках з повстанцями, членів їхніх сімей і близьких. Акції тривали до 1949 р. Загалом було депортовано понад 200 тис. осіб • Агітація, пропаганда, ідеологічний тиск на мирне населення • Дія перевдягнутих у повстанців загонів НКВС, які влаштовували терор над місцевим населенням • Створення загонів самооборони • Здійснення політики радянізації • Амністія учасникам повстанського руху (першу було оголошено у травні 1945 р. Амністовано 41 тис. повстанців, дезертирів і тих, хто ховався від призову до Радянської армії. Із них 17 тис. осіб було заарештовано. До 1949 р. було об'явлено ще чотири амністії, але вони вже не мали такого успіху) |
______________________________________ у_____________________________________
Методи боротьби
Колективізація на західноукраїнських землях
| Мета | |||||||
| Зламати приватновласницьку психологію місцевого населення; установити тотальний контроль над селянством | Уніфікувати господарську систему краю з існуючою в інших районах УРСР та СРСР | Зламати опір місцевого населення процесу радянізації | Позбавити УПА підтримки населення | ||||
| \ | і | \ | і | і | і | ||
Методи: примус, шантаж, залякування, провокації, висилки до Сибіру, убивства
Заходи
На початку колективізації основний удар був нанесений по заможних господарствах (вони становили 4,8 % від загальної кількості й володіли 13,7 % земель)
Було збільшено на 50 % норми поставок сільгосппродукції, скорочувалися нормативні терміни здачі, скасовувалися будь-які пільги
Усіх, хто чинив опір або не виконував завдання, виселяли до Сибіру
Результат
Зросла кількість колгоспів (із 145 колгоспів у 1945 р. до 7200 у 1950 р.) До колгоспів увійшло 93 % селянських господарств Створення радгоспів на базі великих маєтків
Упровадження широкої мережі машинно-тракторних станцій (МТС) для прискорення колективізації
Створення при МТС спеціальних політвідділів для посилення керівної ролі партії в перетвореннях на селі
| Україна в першому повоєнному десятилітті (1945—1955 рр.) |
На кінець четвертої п'ятирічки процес колективізації був в основному завершений
И Індустріалізація на західноукраїнських землях
| Мета | |||||||||
| Вирівнювання розвитку різних регіонів України | Включення західноукраїнських земель в єдиний союзний промисловий комплекс | Модернізація існуючої промисловості | Освоєння місцевих природних ресурсів | Зміна соціальної структури населення | |||||
| \ | і | N | \ | \ | / | \ | |||
Особливості
* Значно вищі темпи промислового розвитку: у 1940 р. підприємства західних областей становили 4,7 % від загальної кількості підприємств, а в 1949 р. — уже 12,6 %
* Відбулись якісні зміни у традиційних галузях виробництва: лісовій, нафтодобувній. Продукція цих галузей стала перероблятися на місцях, а не у вигляді сировини вивозитись за межі краю
* Створення нових для західних областей галузей індустрії: металообробної, машинобудівної, приладобудівної, електролампової, інструментальної, хімічної; реконструкція й розширення деревообробної, харчової, нафтодобувної, гірничої галузей
* Визнання пріоритетності розвитку краю споричинило спрямування сюди найсучаснішого устаткування й обладнання, що вивозилися з Німеччини за репараціями
* Успадкувала традиційні недоліки сталінської моделі розвитку: диспропорція розвитку важкої і легкої промисловості на користь першої, домінування кількісних показників над якісними, незавершеність технологічного циклу в межах певного регіону
Підсумки
На кінець 1950-х рр. промисловий рівень розвитку Західної України був таким самим, як і в східних областях України. За період індустріалізації тут було збудовано 2,5 тис. великих і середніх промислових підприємств. Обсяг валової продукції на 1950 р. зріс у 3,2 разу
Ліквідація Української греко-католицької церкви (УГКЦ)
| Мета | ||||||||
| Ліквідувати духовні основи українства на західноукраїнських землях | Підірвати український національно-визвольний рух, що підтримувався й освячувався УГКЦ | Усунути вплив Заходу на території СРСР (УГКЦ підпорядковувалася Папі Римському) | Сприяти радянізації і русифікації краю | |||||
| V | \ | і \ | і \ | і | ||||
| Рік | Події | |||||||
| Підготовка детальної інструкції з ліквідації УГКЦ (схвалена Й. Сталіним). Арешти вищих ієрархів УГКЦ. Закриття церковних освітніх установ, розгром метрополії та єпархіального управління, арешт і висилка до Сибіру понад 2 тис. священиків, монахів | ||||||||
| Закритий судовий процес над ієрархами УГКЦ на чолі з митрополитом Й. Сліпим. Львівський собор (неканонічний), якрій прийняв рішення про скасування Берестейської унії 1596 р., розрив з Римом і підпорядкування УГКЦ Російській православній церкві | ||||||||
И «Культурна революція» на західноукраїнських землях
| Мета | |||
| Насадження комуністичної ідеології. Витравлення зі свідомості людей ідеї українського націоналізму | Виховання населення в дусі відданості тоталітарному режиму | ||
| і | \ | і | |
| Складові «культурноїреволюції» | |||
* Формування нової системи освіти, яка б охоплювала все населення. Ліквідація неписьменності
* Ідеологізація освіти та всіх сторін життя
• Направлення на постійну роботу понад 50 тис. учителів різних спеціальностей зі східних і центральних областей УРСР
• Забезпечення підручниками і наочними посібниками
• Створення мережі професійно-технічної та вищої освіти
* Розбудова вищої школи та її русифікація
| \ | і |
| Результати | |
| * Ліквідація неписьменності | |
| • Уніфікація системи освіти з іншими районами УРСР | |
| • Ідеологізація системи освіти і всіх сторін життя | |
| • Формування місцевої радянської інтелігенції |
Операція «Вісла» (1947 р.)
| Причини проведення | ||
| Завершити перетворення Польщі на мононаціональну держави | Придушити український національно-визвольний рух на Холмщині, Підляшші, Надсянні, Лемків-щині («Закерзоння») | Завдати поразки УПА |
| Мета | ||||||||||
| Завершити процес обміну населенням між Польщею і УРСР. Частина українського населення не бажала залишати свою батьківщину | Деукраїнізація Холмщини, Під-ляшшя, Надсяння, Лемківщини («Закерзоння»); остаточна полонізація цих земель | Сприяти заселенню «повернутих земель» (землі, що відійшли від Німеччини до Польщі за рішенням Потсдамської конференції) | Позбавити УПА підтримки з боку населення | Завдати поразки основним силам УПА | ||||||
| / \ | \ | і \ | і \ | і | ||||||
| Привід. Загибель у сутичці з вояками УПА 28 березня 1947 р. заступника міністра національної оборони Польщі К. Сверчевського | ||||||||||
| і | ||||||||||
| Період здійснення: 28 квітня 1947 р.— липень 1947 р. | (фактично завершилася у жовтні 1947 р.) | |||||||||
| і | ||||||||||
Польські війська та міліція загальною кількістю ЗО тис. осіб за підтримки радянських і чехословацьких військ здійснили насильницьку депортацію українського населення. Для особливо непокірних було створено концтабір в Освенцимі. Через табір з травня 1947 по січень 1949 рр. пройшло 3870 осіб, із яких 160 загинуло
| Кількість, тис. осіб |
«Ждановщина»
«Ждановщина» — система заходів, спрямованих на відновлення ідеологічного контролю над суспільством.
ОБ£: 127.0.0.1:8080
Причини
Послаблення ідеологічного тиску на радянське суспільство в роки Другої світової війни
Зростання патріотичних почуттів національної інтелігенції
Початок розгортання «холодної війни >;
Мета
Нейтралізація патріотично налаштованої інтелігенції
Культурно-ідеологічна ізоляція країни
Зміцнення тотального контролю над суспільством
Відтворення образу зовнішнього і внутрішнього ворога
1946— 1951 рр.
Заходи
Було прийнято 12 партійних постанов з ідеологічних питань. Постанови ЦК ВКІІ(б) «Про журнали "Звезда" і "Ленінград"», спрямовані проти творчості А. Ахматової і М. Зощенка, «Про кінофільм "Большая жизнь"» та ін.
ЦК КП(б)У 1946 р. за шаблоном, виготовленим у Москві, ухвалив кілька постанов «Про перекручення і помилки у висвітленні української літератури в "Нарисі історії української літератури"», «Про журнал сатири і гумору "Перець"», «Про журнал "Вітчизна"», «Про репертуар драматичних та інших театрів України» та ін. Призначення Л. Кагановича для «зміцнення керівництва» українською парторганіза-цією (М. Хрущов був переміщений на другорядний пост голови уряду), який розгорнув бурхливу діяльність по боротьбі з «українським буржуазним націоналізмом». Ним фактично була підготовлена велика розстрільна справа, жертвами якої мав би стати цвіт української інтелігенції того часу: А. Малишко, П. Панч, М. Рильський, Ю. Яновський та ін. Та ініціатива Л. Кагановича виявилась невчасною, і він був відкликаний до Москви
Січень 1949 р.
Боротьба сталінського керівництва з «низькопоклонством» перед Заходом, проти «космополітизму». Об'єктом переслідувань були обрані літератори, митці, учені. Сигналом до атаки проти космополітів стала редакційна стаття «Про одну антипатріотичну групу театральних критиків», опублікована в газеті «Правда». Відгомоном цієї статті в Україні стало навішування ярликів «безрідних космополітів» на літературних і театральних критиків О. Борщагівського, А. Гозенпура та ін.
Початок 1950-х рр.
Розпочалася нова хвиля звинувачень стосовно української інтелігенції. Переслідувань зазнали українські композитори Б. Лятошинський, М. Колесса, М. Вериків-ський, К. Данькевич (опера «Богдан Хмельницький»), науковці. Нещадній критиці було піддано творчість В. Сосюри за вірш «Любіть Україну» (1944 р.), який оголошувався «ідейно порочним твором»
Україна в період загострення кризи радянської системи (середина 1960-х — початок 1980-х рр.)
її _ —
■ Структурна криза радянської моделі суспільно-політичного розвитку
| Складові | Прояви |
| Економічна | • Дефіцит товарів • Відмова або повільне запровадження нових технологій • Невисока якість більшості товарів • Продовольча криза, хронічна криза сільського господарства • Прихована інфляція (зростання цін при незмінних розмірах заробітної плати) • Переважно екстенсивний шлях розвитку економіки • Висока затратність виробництва, енергоємність і матеріалоємність продукції |
| Політична | • Воєнні авантюри і нездатність вийти з них (Афганістан, Ефіопія, Ангола тощо) • Нездатність вищого керівництва реагувати на нові тенденції розвитку світу. «Старіння» керівництва • Недієздатність законодавчих органів • Утрата динамічності в розвитку радянської моделі й, відповідно, її привабливості для інших країн • Корупція у вищих ешелонах влади: хабарництво, криміналізація, просування по службовій драбині за принципом знайомства, родинних зв'язків, особистої відданості • Посилення репресій проти інакомислячих |
| Ідеологічна | • Розчарування в правильності обраного шляху розвитку (побудова комунізму) • Розходження між ідеологічними догмами і реаліями життя • Усвідомлення нереальності досягнення мети побудови комунізму • Зростання дисидентського руху і настроїв у суспільстві • Посилення ідеологічного тиску на суспільство |
| Екологічна | • Бездумна експлуатація природних ресурсів • Відсутність наукового обґрунтування розміщення виробничих потужностей • Руйнування природного середовища, придатного для життя людей (забруднення водоймищ, атмосфери тощо) • Поступова деградація нації (генетичні зміни, зростання кількості дитячих захворювань і народження нездорових дітей, скорочення народжуваності, зростання числа хронічних захворювань тощо) |
| Моральна | • Поява явища подвійної моралі (розбіжності між декларованим стилем поведінки і реальними устремліннями та настановами; безвідповідальність, прагнення перекласти відповідальність на інших) • Зростання престижності професій та посад, які дають змогу отримувати нетрудові доходи • Зростання кількості побутових злочинів • Прагнення досягти мети незаконним шляхом • Зростання кількості економічних (господарських) злочинів • Наростання споживацьких настроїв • Швидке поширення пияцтва та алкоголізму |
І Дисидентський рух другої половини 1960-х — першої половини 1980-х рр.
Особливості руху
За соціалізм з «людським обличчям»
Національно-визвольна течія
Демократична право-захистна течія
Релігійна течія
| Методи боротьби дисидентів | ||||
| Листи-протести до керівних органів УРСР і СРСР. Протести, відкриті листи, звернення на адресу міжнародних організацій та урядів демократичних країн | Акції солідарності з іншими народами, які зазнали утисків з боку тоталітарної системи; підтримка кримських татар у їх прагненні повернутися на батьківщину; відстоювання ідеї рівноправності народів | Видання і розповсюдження самвидаву, розповсюдження листівок | Індивідуальні протести, вивішування синьо-жовтих прапорів | Створення правоза-хисних організацій |
| Розправи над дисидентами (форми і методи боротьби з дисидентським рухом) | ||
| Арешти | Ізоляція в психіатричних лікарнях | Позасудові переслідування |
| • Перша хвиля арештів — серпень—вересень 1965 р. (заарештовано 25 осіб) • Друга хвиля арештів— 1970—1972 рр. (заарештовано понад 100 осіб) • Третя хвиля арештів — початок 1980-х рр. (заарештовано близько 60 осіб) | • Звільнення з роботи • Виключення з партії, громадських, громадсько-політичних організацій, спілок • Позбавлення радянського громадянства • Організація громадського осуду |
І Українська Гельсінська група (УГГ) (1976—1982 рр.)
| Загальна характеристика | |
| Створення | 9 листопада 1976 р. в Києві було проголошено створення Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод, або Української Гельсінської групи (УГГ) |
| Основне завдання | Ознайомлення урядів країн — учасниць Гельсінської наради і західної громадськості з фактами порушень норм Загальної Декларації прав людини та гуманітарних статей Заключного Акта |
| Засновники | 0. Бердник, П. Григоренко, І. Кандиба, Л. Лук'яненко, 0. Мешко, М. Матусевич, М. Маринович, 0. Тихий, Н. Строката-Караванська, М. Руденко |
| Підсумки діяльності | Арешти, засудження і заслання фактично припинили діяльність УГГ. Із 37 членів УГГ 23 були на засланні, 6 — позбавлені радянського громадянства і виїхали за кордон, 3 члени групи загинули (0. Тихий, В. Стус, Ю. Литвин). Але УГГ на відміну від інших гельсінських груп не оголосила про припинення своєї діяльності. На початку 1988 р. на її основі постала Українська Гельсінська спілка (УГС) |
| Причини страйків | ||
| Невдале реформування економіки | Невирішеність багатьох економічних і соціальних питань: низька технічна оснащеність копалень, тяжкі умови праці, значна частка ручної праці, низька заробітна плата | Непослідовність у лібералізації суспільно-політичного життя |
15 липня 1989р. розпочався страйк на шахті «Ясинуватська-Глибока». Через кілька днів страйкували вже 193 шахти з 400
______________________________________ V__________________________________
Вилюги страйкуючих
• Покращення соціальних умов • Націоналізація майна КПРС
• Покращення умов праці [1] Відставка уряду
• Підвищення зарплати • Деполітизація правоохоронних органів
• Ліквідація парткомів на підприємствах
______________________________ %_____________________________
Особливість страйку: поєднання соціально-економічних і політичних вимог
______________________________________ %_____
| • Масові виступи шахтарів завдали могутнього удару по тоталітарній системі • Уперше за роки радянської влади робітники відкрито продемонстрували, що їхні, інтереси розходяться з інтересами комуністичної партії, з інтересами тоталітарної держави |
Значення страйків
[1] Він започаткував новий етап робітничого руху
Date: 2015-06-11; view: 375; Нарушение авторских прав