Міжнародне та національне законодавство у сфері протидії торгівлі людьми

Основними міжнародними документами з питань протидії торгівлі людьми, які набули чинності в Україні, є:

1. Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року (ратифіковано Україною 4 лютого 2004 року) та два протоколи до неї: Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протокол проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю;

2. Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення (CETS № 201), ратифіковано Верховною Радою у листопаді 2007 року;

3. Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, ратифікована Україною у жовтні 2010 року;

4. Конвенція МОП № 182 Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, ратифікована Україною у травні 2000 року;

5. Конвенція № 29 МОП Про примусову чи обов’язкову працю, ратифікована Україною у 1956 році.

Протокол про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї дає таке визначення поняття «торгівля людьми» у підпункті (а) ст. 3:

Торгівля людьми - означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою чи її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю становища, шляхом підкупу, у вигляді платежів, вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан або вилучення органів.

У підпункті (b) ст. 3 Протоколу зазначено:

згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію, про яку йдеться в підпункті (a) цієї статті, не береться до уваги, якщо було використано будь-який із заходів впливу, зазначених у підпункті (a).

У підпунктах (с) і (d) Протоколу зазначається:

c) вербування, перевезення, передача, приховування або отримання дитини з метою експлуатації вважаються «торгівлею людьми» навіть у тому разі, якщо вони не пов’язані із застосуванням будь-якого із заходів впливу, зазначених у підпункті (a) цієї статті;

d) «дитина» означає будь-яку особу, що не досягла 18-літнього віку.

Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, на відміну від Конвенції ООН, не звужує поняття торгівлі людьми лише до транснаціональної злочинності, а також визначає міжнародні стандарти у сфері забезпечення прав осіб, які постраждали від торгівлі людьми, попередження різних форм торгівлі людьми, а також кримінального переслідування цього злочину та започатковує окремий механізм моніторингу.