Пояснення. Одним із провідних мікрофакторів соціалізації дитини є інститути соціального виховання

Одним із провідних мікрофакторів соціалізації дитини є інститути соціального виховання. Приорітетне місце серед них, без сумніву, належить школі. Школа - це досить складний феномен. Тут стикаються та перегукуються найрізноманітніші сторони життя людини. Саме школу більшість науковців розглядають як провідний інститут соціального виховання.

В першу чергу, необхідно зазначити, що в загальноосвітні заклади дитина приходить як особистість, яка розвивається і формування якої вже почалося в сім'ї, групі однолітків, найближчому мікросоціумі. Тому життя дитини в школі доцільно розглядати як органічну частину та продовження її соціалізуючого процесу.

Досить часто процес соціалізації особистості в умовах загальноосвітніх закладів супроводжується появою різноманітних соціально-психологічних проблем в дитячому та підлітковому середовищі, особливостей взаємодії учнівського та педагогічного колективів, різних труднощів підлітків, пов'язаних з усвідомленням та розумінням ними власного- "Я" - образу. Все це викликає необхідність організації соціально-педагогічної роботи з вихованцями загальноосвітніх закладів, яку має здійснювати кваліфікований спеціаліст. Ним на сьогодні виступає соціальний педагог - фахівець відповідної кваліфікації, об'єктом діяльності котрого є діти та молодь, що потребують допомоги.

Функціональні обов'язки соціального педагога окреслені в листі MHO України від 02.08.2001 р. "Про особливості діяльності практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх навчальних закладів". Відповідно до цього листа перед соціальними педагогами ставляться такі професійні завдання:

• формування гуманних стосунків між вихованцями, учнями та педагогами;

• охорона та захист прав і інтересів дітей;

• вивчення особливостей особистості учня, соціальної ситуації розвитку та умов життєдія л ьн ості;

• вияв інтересів та потреб, проблем і труднощів дітей та підлітків;

• створення атмосфери психологічного комфорту для учнів у навчальній та позанавчальній діяльності;

• організація та координація різних видів позанавчальної діяльності дітей та підлітків;

• робота з обдарованими дітьми та дітьми з творчими здібностями;

• попередження конфліктів в учнівських колективах;

• допомога старшокласникам у професійному самовизначенні;

• орієнтація учнів на здоровий спосіб життя;

• профілактика правопорушень серед неповнолітніх, робота з учнями "групи ризику";

• посередницька діяльність між вихованцями та адміністрацією, педагогами школи, батьками, різними соціальними інститутами;

• взаємодія з педагогами, психологом, батьками або опікунами для надання допомоги учням;

• попередження суїцидальних спроб неповнолітніх.

До посадових обов'язків соціального педагога входять також турбота про дітей, які за певних причин виключені зі школи; надання допомоги та підтримки батькам при переведенні дитини в інший навчальний заклад; захист прав дітей, що є представниками національних меншин; виявлення дітей, які незаконно зайняті на роботі в навчальний час і вирішення питання їх освіти; сприяння дітям та батькам в отриманні гарантованих їм пільг; організація різноманітних благодійних акцій.

Основними функціями соціального педагога в загальноосвітніх навчальних закладах є наступні.

Діагностична - вивчення та оцінювання реальних особливостей діяльності особистості, мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об'єднань; спрямованості впливу мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання, позитивних сил в мікрорайоні та джерел негативного впливу на дітей та підлітків.

Прогностична - прогнозування на основі спостережень та досліджень посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості чи групи.

Консультативна - надання порад, рекомендацій учням, батькам, вчителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога.

Захисна - забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їх інтересів у різноманітних інстанціях (службі у справах неповнолітніх, міліції, суді тощо).

Організаторська - забезпечення змістовного дозвілля дітей та підлітків у школі та соціальному середовищі, залучення сім'ї та представників громадськості до соціально-педагогічного процесу в навчальному закладі.

На основі цих функцій виокремлюють такі основні напрями професійної діяльності соціального педагога в загальноосвітніх закладах: - вивчення соціально-психологічних особливостей особистості та соціально-педагогічного впливу мікросередовища на вихованців шляхом спостереження, бесід, опитування експертів, інтерв'ювання, тестування, аналізу документів;

- організація соціально-педагогічної взаємодії з особистістю, яка потребує допомоги, що забезпечується підтримкою дітей із проблемних сімей, спонуканням особистості до самоорганізації та самостійності, сприянням особистості у вирішенні проблем, співробітництво з сім'єю, школою та громадою;

- соціально-психологічна допомога та підтримка особистості в кризових ситуаціях здійснюється шляхом з'ясування проблеми, обговорення шляхів її вирішення, розробки плану дій, допомоги в організації виходу з проблеми, координації зусиль найближчого оточення особистості, створення груп підтримки;

- корекція стосунків, способів соціальної дії, посередництво в творчому розвитку особи і групи можуть бути реалізовані при моделюванні ситуацій, які сприятимуть оволодінню підлітками новим досвідом, допомозі в розблокуванні позитивних емоцій, створенні ситуації успіху, зміні уявлень вихованця про своє "Я", підтримці ініціатив окремого учня чи групи, створенні умов для творчості..

З метою ефективного забезпечення вищезазначених функціональних обов'язків соціальний педагог у своїй практичній роботі широко використовує такий метод аналізу соціуму, як складання соціального паспорту класу. Соціальна паспортизація класних шкільних колективів здійснюється на основі даних, отриманих соціальним педагогом у результаті вивчення біографічних даних учнів, індивідуальних бесід з ними, а також батьками та класними керівниками, спостереження за класним колективом тощо. На сьогодні в соціально-педагогічній практиці не існує стандартизованої форми соціального паспорту класу. Це пояснюється наявністю широкого спектру різних типів навчальних закладів, що, у свою чергу, обумовлює специфіку певного контингенту учнів. Орієнтовна структура соціального паспорту класу може мати такі блоки:

І.Гендерна характеристика класу:

• кількість хлопців;

• кількість дівчат.

II. Вікові характеристики учнів класу (кількість учнів певного року народження).

III. Стан здоров'я вихованців:

• здорові;

• мають тимчасові розлади здоров'я;мають хронічні соматичні хвороби;

• мають психосоматичні захворювання;

• мають інвалідність.

IV. Види позанавчальної діяльності вихованців:

• кількість дітей, які навчаються в музичних школах;

• кількість дітей, що відвідують спортивні секції;

• кількість дітей, що займаються в гуртках та клубах за інтересами;

• кількість осіб, які не відвідують позашкільні заклади.

V. Соціальна поведінка учнів класу:

• число учнів, що скоїли різні правопорушення;

• число учнів, що стоять на обліку в кримінальній міліції у справах неповнолітніх;

• наявність учнів з різними видами адиктивної поведінки;

• кількість учнів, які систематично порушують дисципліну, мають стійкі конфлікти з вчителями.

VI. Інформація про соціальне середовище розвитку учнів:

• кількість учнів з повних сімей;

• число учнів з неповних сімей;

......

• кількість учнів, яких виховують опікуни чи прийомні батьки;

• число учнів, що проживають з алкозалежними батьками;

• число учнів, які проживають з наркозалежними батьками;

• число учнів з матеріально забезпечених сімей;

• кількість учнів з малозабезпечених сімей;

• число учнів з багатодітних родин.

У запропонованому варіанті соціального паспорту класу помітне місце належить характеристиці родин учнів. Це не випадково, оскільки сім'я є важливим інститутом соціального виховання підростаючого покоління. Вона є персональним середовищем життя та розвитку дітей. Якість цього середовища залежить від освітнього рівня батьків та їхньої участі в житті суспільства, від майнового стану та зайнятості на роботі, від умов проживання та структури родини. Водночас сучасна сім'я переживає період глибоких змін. Взаємини дітей та батьків стають все більш емоційно психологічними, на зміну батьківській владі приходить авторитет особистості батьків. Часто діти мають вищий рівень освіти, проводять більшість вільного часу поза родиною. Характер занять та місце проведення часу з однолітками, як водиться, не задовільняє батьків. А контролювати, дозволяти чи забороняти батьки не завжди вміють і можуть. Взаємини між батьками та дітьми часто загострюються, стають драматичними. На жаль, класний керівник чи інші вчителі не завжди можуть надати кваліфіковану допомогу батькам. Тому саме робота соціального педагога з сім'ями вихованців сприяє створенню педагогічно доцільних стосунків у сім'ї. Батьків більше за все хвилюють труднощі в поведінці, спілкуванні, навчанні дитини, конфліфкти з вчителями, тяжка сімейна атмосфера, бездуховність, гіперактивність, неврози, суїцидальні спроби, проблеми, пов'язані з сексуальною поведінкою та статевим вихованням дітей. Робота шкільного соціального педагога з сім'єю проводиться в кілька етапів: інформаційно-теоретичний (лекції, семінари для батьків); тренінговий; консультативний.

Варто зазначити, що саме останні два етапи роботи соціального педагога з батьками відносно недавно увійшли в соціально-педагогічну практику школи. Однією із ефективних інноваційних форм роботи соціального педагога можна вважати тренінги, в яких разом з батьками беруть участь і діти. Сумісне виконання різноманітних вправ, програвання та розбір певних ситуацій допомагають їм краще зрозуміти потреби, почуття та причини емоційних реакцій одне одного. Ставлення батьків до дитини під час тренінгу як до рівноправної особистості дозволяє останній показати своє бачення життя та суспільно значущих норм.

Ще одним із надзвичайно важливих напрямів роботи соціального педагога в загальноосвітніх закладах сьогодні є популяризація серед учнів переваг здорового способу життя. Досить тривожним є той факт, що з року в рік збільшується число неповнолітніх з різними видами наркогенної залежності. Широкомасштабна профілактична робота з підлітками, яка проводиться в Україні останнім часом, на жаль, не принесла відчутних результатів. Однією із причин цього є те, що в більшості випадків ця робота систематично не ведеться в загальноосвітніх закладах і, в основному, носить епізодичний характер. В останні роки в Україні почали впроваджуватися профілактичні програми за методом "рівний-рівному", ефективність яких перевірена в інших країнах. Реалізація їх в умовах школи, безперечно, не може відбутися без активної роботи в цьому напрямі соціального педагога, оскільки інформація, отримана в процесі соціальної діагонстики дасть йому можливість відібрати та підготувати потрібних для підлітків інструкторів-однолітків. Спільно з соціальним педагогом вони зможуть сформувати позитивне ставлення ровесників до здорового способу життя.

Використана та рекомендована література

1. Безпалько О.В. Зміст та напрями професійної діяльності соціального педагога в загальноосвітніх закладах //Проблеми педагогічних технологій. Випуск 2. - Луцьк, 2002.

2. Василькова Ю.В., Василькова Т.А. Социальная педагогика. Курс лекций. -М.,1999.

3. Капська А.Й., Безпалько О.В., Вайнола Р.Х. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання). - К.,2002.

4. Мустаева Ф.А. Основы социальной педагогики: Учебник для студентов высших педагогических заведений. - М.,2002.

5. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. - М.,2001.

6. Социальная педагогика: Курс лекций / Под общей ред. М.А.Галагузовой. - М.,2000.

7. Социальная работа: теория и практика: Учеб. пособие / Отв. ред. Е.И.Холостова. - М.,2001.

8. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учеб. пособие для студ. высших учебных заведений. - М.,2001.

9. Шептенко П.А., Воронина Г.А. Методика и технология работы социального педагога: Учеб.лособие для студ. высш. лед. учеб. заведений / Под ред. В.А.Сластенина. - М.,2000.

ДОДАТКИ

ПРОГРАМА КУРСУ "СОЦІАЛЬНА ПЕДАГОГІКА"

Date: 2015-06-11; view: 442; Нарушение авторских прав