Звуковидобування та штрихи

Виявлення художньо-виражальних якостей звучання баяна сконцентровано в штрихах.Проблема штрихів обговорюється протягом усієї історії професійного викладання баяну.

3 категорії формулювань:

А)Характерність реального звучання, відповідно терміну, що вживається.

Б)Ємкість, лаконічність, доступність штрихових термінів і позначок.

В)Однозначність термінології, яка повинна забезпечувати легкість засвоєння системи штрихів.

Історичне визначення терміну штрихи охоплює 2 загальні риси: художню, технічну.

Якщо бачити в штрихах лише артикуляційну рису, то формально можна обмежити їх по горизонталі(зв’язна, роздільна гра). При цьому із системи штрихів випадають ті, що характерні атакуванням звука і темброво-інтонаційними акустичними ефектами-легатісимо з напливом, тремоло і рікошет міха. А різниця в поняттях штрих і артикуляція нівелюється. Беручи до уваги музичне вимовлення звуків, що означає в широкому значенні як сукупність динамічних, тембрових та інтонаційних змін усереді тону.То зону штрихів треба поширити на вертикаль, тобто на сферу динаміки, ритміку та артикуляція. Кожен з цих виражальних засобів у штрихах має своє оригінальне, характерне виявлення.Динаміка в штрихах пов’язана з атакуванням виявляється характер входження в звук. М’якими, твердим, різким. У роздільних штрихах мірою повноти витриманних звуків, їх мови. В зв’язних напруженністю злиття тонів. У тремолюванні частотою дрібномасшабних тривалостей, у комбінованих штрихах рівень динамічної напруженності і співнапруженності створюються суми названих засобів.,

Артикуляція у штрихах являється характером розчлінування цілого і об’эднання роздільного, співвідношення переривчатого і безперервного звучання, припинення звуків і цезур поміж ними. Характером зв’язності звуків, глибиною легато.Характеризуючий аспект артикуляції динаміки, внутрішньої ритміки, тембру та інтонації.Лежить в основі деференціації штрихів. Не тільки за ознакою «зв’язно-роздільно» та «протяжно-коротко». Що є найзагальнішою рисою для штрихів, а й іншими ознаками, а саме: м’яко, активно, фонічно, в певній ритмо-інтонаційній подачі і тембрі.

У кожному штриху одна з перелічиних рис, в тому числі і артикуляціядомінуючою, тому. Що ця риса визначає його назву.Роздільні штрихи характерезуються різноманітним атакуванням і визначаються реальною витриманістю від тенуто(точно відержать) до стакатіссімо.Атакувальні штрихи мають певну міру витриманності характер від м’кого до різкого.Таким чином штрих не зводиться до єдиної хоча й провідної ознаки, а включає й інші аспекти, бо потік музики не тільки об’єднує елементи-ноти, а й тече у середині самих нот. Нота вібрує, філірується, нюансуючи при цьому свої інтонації, динаміку, тембр.Таким чином повну гамму штрихової палітри, можна об’єднати в групи:

1.Атакувальні штрихи.

Деташе- м’який початок звуку, атака, м’ке ведення міху з натиском клавіши, м’яка подача повітряного струму, різноманітне продовження і закінчення. Позначка.,

Маркато- Тверда, чітка атака, чітка подача повітря поєднанні с туше(дотик). Позначка:

Мартеле. тверда атака, чітка подача повітря, рівне витримування, ірзке припинення звука в поєднанні з ударами і різким зняттям пальця з клавіатури.

Сфорцандо. різко, гостро. З миттєвим спадом звука. Спосіб звуковидобування, різкий ривок міхом в поєднанні з туше. Позначка:sF

2.Роздільні:нонлегато- протяжність звучання від полної до половини.

Тенуто- максимальна витриманність.

Стаккато- краткість ноти від половини і меньше.Це удар, поштовх, натискування у поєднуванні з різноманітними або за характером односпрямованими рухами міхом. Позначки:

3.Зв’язні штрихи:легатісимо. Характеристика звучання. Зв’язок звуків з напливом більшої або меньшоїтміри, запізнювальне зняття попередньої клавіши.Позначка:

Легато(леджиеро) харктер звучання:зв’язність звуку без напливу.Чисто, сухо.Плавний. але швидкий перехід з однієї клавіши на іншу, що забезпечує максимальнішу чистоту при злитності сусідніх звуків.

Туше -в залежності від змісту музики.

4.Комбіновані:1.легато, ДТШ(легато, портато, односпрямоване портато)Характер звучачння:Поєднання м’яко підкресленої атаки з легато. Позначка:

Легато, маркато. Характеристика: Поєднання твердої атаки з легато, чіткі поштовхи міха на тлі легато або легатісимо.Позначка:

Легато, сфорцандо. характеристика: поєднання різкої, гострої атаки з лігато.Різкі ривки міха, на тлі легато або легатісимо.Позначка:

5.Штрихи міха:Тремоло міха. Характеристика:Зв’язно роздільне звучання при ріноспрямованих рухах міха.Тримолювання міхом при натиснутих клавішах.

Рікошет міха. Характеристика:гостре атакування при зв’язно роздільному звучанні.Поєднання різких різноспрямованих та інерційних рухів міха при натиснутих клавішах.

Мануально міхове портато. Характеристика:Поєднання зв’язно роздільного і тущованого атакування.поєднання міхових прийомів тримолювання з мануальним розчленуванням.

6.Специфіні звукові ефекти: (динамічне вібрато, нетемпероване глісандо) Характеристика:коливання гнучкості звука ковзанння зміни висоти звука.

Білет№6

1.зміст уроку, складові частини та матеріал уроку

Практика показує,що робота з учнем буває найбільш продуктивною якщо викладач:

-перевіряє домашнє завдання

-виправляє недоліки,працює над удосконаленням гри

-робить підсумок зробленного на уроці та ставить нові завдання.

Розподіл часу 45 хвилин:гамми,вправи(15хв),етюди(10хв),п’єса(20-25 хв),д/з(2-3хв).

При цьому час від часу давати учню невеличкий відпочинок заповнюючи його бесідами.Урок починається з перевіркид/з.Для цього дають учню можливість учню виконати п’єсу,етюд,вправу спочатку до кінця.Цілічне прослуховування дає можливість оцінити самостійну роботу учня.Оцінка повинна бути загальною.Оцінка дисциплінує учня, виховує у нього почуття відповідальності за свою роботу.Урок в якійсь мірі наближаться до концертного виступу, а це допомагає успішному вихованню естрадної витримки.Прослуханий без зауваження матеріал потрібен для того, щоб помітити основні недоліки гри і вірно побудувати подальшу роботу.на основі висновків зроблених під час перевірки домашнього завдання викладач приступає до основної частини уроку.Працює над удосконаленням твору, виконавськими навичками.Відповідно до розвитку учня до характерів недоліку його гри.Викладач застосовує різні методи роботи по частинам. За їх допомогою закріплюється робочий контактз учнем виховуючи у нього вольову зосередженність.Настрливість в подоланні труднощів.Необхідно щоб учень свідомо піддавався вимогам викладача.на уроці працював з найбільшою інтенсивністю.Як раз у цій жругій частині уроку здійснюється процесс навчання пізнання нового, ще невідомого йому вчора.Тому викладач повинен проводити її з повною віддачею та методичною активністю.

Третя частина уроку уроку.Під час якої викладач робить висновок всього що зроблено,коротко викладає основне завдання поставлене перед учнем, а також знайомить його з новим матеріалом.Знайомство проводиться у формі розбору всього твору або окремих частин.Спочатку пояснюються характерні особливості музики, а тоді грають в першу чергу долають складні фрагменти.

Частіше практикується такий розбір котрий дає загальне уявлення характеру музики на початку п’єси, а потім зацікавлює учня.Для д\з залишається посильна частина яка в той же чай буде вимагати особистої ініциатіви.Розбір нового розвиває навик читки з листа, але можливе знайомство з новим матеріалом обмежети усним пояснюванням. Всі 3 частини уроку складають одне ціле учбового процесу. 1 частина зв’язує данний урок з попереднім етапом навчання.2 етап дає навчання та навички.3 частина-це відправний пункт для майбутньої роботи.

2.Зміст та форма навчальної роботи

Високі досягнення аккордеонистів(баянистів) загально відомі на усій земній кулі.Всі ці успіхи стали можливими завдяки розвитку музичної освіти,вдосконалення навчання. Освіта по класу баяна від музичних шкіл до аспірантури побудували значку армію трудящих музичної культури, мистецтва.Серед яких викладачі, артисти філармонії, заслужені робітники культури, народні артисти, заслужені діячи мистецтв, академіки.

Викладач ДМШ повинен навчити цінувати мистецтво.те прекрасне, що воно дає людям пізнання радості творчої праці. Важливо щоб молодший музикант отримав якомога більше вражень. Частіше від душі щиро говорити. Як це прекрасно, як чудово звучить ця модуляція, чи нова тональна фарба. Жива реакція викладача здатна викликати найсильніше пробудження естетичних почуттів учнів. Чим різноманітніше естетичне виховання тим воно успішніше.

Викладач ДМШ відповідає не тільки за фаховий та загально-музичний розвиток учня, але й за широку виховну роботу.При всій різноманітності можна виділити деякі основні напрямки-це виховання об’єктивного сприйняття світу та моральних якостей, волі та характеру, естетичних смаків та любові до музики, цікавості до праці та вміння працювати, клопіт про здоров’я та фізичний розвиток учня.Досвідчений викладач вивчаючи твори Шопена згадає про його патріотизм, оптимізм Моцарта, любов до людини-Чайковський.Вивчаючи народну музику він зверне увагу на те, що народна музика є зразком найвищої художної цінності.

Важлива форма виховання це- концерти, концерти класу, збори класу, зв’язок СШ, ДМШ.Більша чатина вище перелічених закладів повинна плануватися наперед.Треба ураховуввати і зовнішні моменті: охайність, дисципліна, доброзичливість, відкритість, правдивість, повага до старших. Велике значееня має культура мови. Бо той хто не вміє розмовляти той не може зв’язно мислити.Ніколи не навчиться добре грати

Розширення музичного кругозору: гра викладача під час занять, відвідування концертів, обговорювання цікавих фільмів, радіо та телепередач і т.д.

Перш за все викладач повинен вміти індівідуально підійти до учня.Обходячи недоліки розвинути його сильні сторони.навчання грі на інструменті не дає ніякого результату, якщо учень не вміє працювати самостійно.

Білет№7

1.Робота над трьома розділами на уроці(інструктивно-технічний матеріал, етюди та п’єми)

На уроці використовується такий учбовий матеріал: гамми та вправи, художні п’єси.Відомо, що швидке і успішне вдосконалення музиканта виконавця формується перш за все завдяки вивченю художньї літератури, котра своєю образністю пробуджує творче уявлення і стимулює, розвиток виконавської майстерності. Не менш ніж половина кожного уроку повинна йти на вивчення різноманітних п ‘єс.При виченні художнього матеріалу необхідно спеціальна система тренування. Спеціальне заняття технікою допомагає також фізичному стану організму, вихованню витримки.Це перш за все вправи, гамми, арпеджіо, акордові послідовності.Удосконалення якості штрихів.Робота тут повинна іти у трьох напрямках:

1.Вивчення новиз гамм, вправ, технічних навиків, прийомів гри.

2.опанування динамікою, філірувати(многократное изменение силі и протяжённости звука).Якістю штрихів на гаммах та вправах які добре засвоєні.

3.Розвиток моторності за допомогою поступової інтенсивності, прискорення темпів.Кожен урок повинен попвнювати знання та навички учня у техниці.Прийомів гри, володіння звуком.Етюди призначенні для більш конкретного вичення виконавських прийомів(вузько-технічні).Етюди відрізняються від вправ деякими елементами музики-мелодичність. Метроритмічна характерність.

Під час вивчення етюдів шліфується м’язове відчуття технічного прийому.Яке завдяки визначенному емоційному відчуттю. Надовго запам’ятовується та закріплюється у виконавському аппараті.При роботі над трима видамиматеріалу, викладач спостерігає щоб зберіглась між ними пропорція.Тому що, в навчальному процесі вивчення технічного матеріалупідкоряється виченню художнього матеріалу. Виходячи з цього робота над технікою не повинна займати багато місця, але на деяких етапах розвитку учняможуть бути часові відхилення від норми, коли є можливість працювати тільки над інструктивним матеріалом.Вцілому робота над художнім матеріалом повинна переважати.

Взагалі доцільно починати урок над найскладнішим твором який вимагає найбільшої енергіє та уваги для його засвоєння.

2.Основи аплікатури

Багатогранність музики вимагає нескінченну кількість пальцевих сполучень. Разом з цим, якщо уважнодослідити різноманітні пассажі, фігурації, то можна виділити ряд типових аплікатурних закономірностей які часто зустрічаються в гаммах та арпеджіо. Якщо баяніст має навички гри гамм та арпеджіо, то йому буде досить легко застосувати надбані навички у творах, але треба зауважити що мати гтові варіанти на всі випадки неможливо.Кожен виконавець повинен знати основи аплікатурних принципів.Перш за все треба керуватися художнью необхідністю та зручністю.

Серед аплікартних прийомів можна виділити такі: підкладування та перекладування пальців, ковзання, підміна, застосування всіх п’яти пальців. Виконання пассажа тільки двома, трьома навіть одним пальцем.

Найкраща аплікатура та, що допомагає виконавцю найкоротшим шляхом виконати його художні наміри: стильові, артикуляційні, темпові та агогічні задачі. Кожен виконавець використовує аплікатуру виходячи з іедивідуальних фізіологічних особливостей. Обов’язково треба враховувати те, що природна сила пальців різна.Тому треба домагатись різної ритмічної та штрихової рівності в атаці будь-яким пальцем.

При грі чотирьох або п’яти пальців підряд треба уважно контролювати стики. При русі вверх перший підкладується під 4,5, а навпаки 4,5, перекладається через 1. Короткі позиції 2,3, 4 пальці швидше запам’ятовуються особливо якщо мотиви повторюються ы складаються з рывних груп нот. Використання позицыйноъ аплыкатури групами по 3,4 пальці дає більшу впевненність і стабільність у грі. Першу ноту кожної нової позиції необхідно підготувати. Тим самим дістати непомітну аплікатуру. У використанні подвійних нот краще уникати 5-2, 3-1.краще 5-1,4-2.У збірках аплікатура розставдена досить гравмотно, але дещо формально.Велике значення має термін виставлення аплікатури. Треба своєчасно передбачати технічні і художні задачф, встановити доцільну аплікатуру котра мала б невиликі зміни.

Індівідуальність аплікатури враховує фізичні можливості кожного виконавця, характер техніки, ступенем розвинутості тих чи інших пальців.Пальцевої чи кистьвої гнучкості.Важливе значення має аплікатура деяких виконавських прийомів:репітиція, підміна пальців на витриманих нотах, трілі, тремоло, форшлаги, глісандо, кластери.

Сучасні інструменти вимагають подолання суттєвої різниці між функціями правої і лівої рук. Коли всі пальці зайняті грою фігурації.Виконавські прийоми ліва рука виконує майже тіж самі, що і права. При всй різноманітності умов одним з керуючих принципів у вирішенні аплікатурних питань завжди повинен бути принцип художньї цілоспрямованності.

Білет№8

1.Методика роботи з учнями над муз.твором(характеризувати від сумарного програвання до виступу на академ концерті)

1.Ознайомлення з твором. насамперед треба ознайомлення з його художнью ідеєю, змістом.Без уявлення про характер музики усієї п’єси немає сенсу одразу розпочинати роботу над її деталями.Активна форма ознайомлення яка полягає в самостійному прочитуванні нотного тексту, інколи без інструменту, внутрішним слухом.У першому програванні можуть бути спрощення фактури та інші дрібні неточності.При цьому бажано досягнути цілісного сприймання змісту музики, прочитувати по можливості без зупинок.У трохи сповільненому темпі, але не дуже далекому від справжнього, авторського темпу.Це допоже створити правильне уявлення про особливості твору.Активне ознайомлення з малопідготовленими учнями проводиться у класі під контролем викладача. Домашній розбір дається лише ти учням які достатньо володіють навичками самостіної роботи.також по можливоті вивчити загальні відомості про твір.

2.Докладне вичення твору. Буває в умовному відокремлені деталей від цілого, в технічному опрацюванні окремих виконавських прийомів, в аналізі і відборі основних засобів, вираження в тимчасово ізольваній роботі над художнім виконанням окремих фрагментів п’єси, у виконанні різноманітних допоміжних методів вивчення.Важиливим моментом на 2 етапі має бути уважне і сумлінне засвоєння авторського тексту.Творча фантазія виконавця не матиме під собою грунту, якщо не сприратиметься на об’єктивні данні нотного запису.Педагог не повинен миритися з неточностями у відтворенні запису, бо будь яка неточність це спотворення задуму композитора.Оскільки перед учнем постає багато нових завдань над п’єсою треба деякий час працювати по частинам.Найбільше дробляться складні технічні і важкі для запам’ятовування епізоди.треба також пам’ятати що багаторазові невдалі проби дуже шкідливі, бо знижують творчий етап виконавця.

Методи вивчення окремих фраз

А) Гра з поправками, коли помітивши помилку чи неточність зупиняються, щоб виправити її і тільки після цього продовжують виконання.

Б)Гра з невеликими затримками руху в складних мясцях.

В)гра без зупинок із запам’ятовуваннями усіх неточностей, щоб виправити їх рід час наступного програвання.

Г)Варіантне вивчення

Д)Вибір і чергування між собою різних темпів. У яких повторюють окремі уривки.грати у різних темпах.різноманітність форм роботи над уривком повинна виявлятися і в застосуванні різної динаміки.грати різними штрихами.

3. Цілісне оформлення твору. Третій етап роботи коли може дуже впенено виконати весь твір на пам’ять.на цьому етапі підсумовується вся попередня робота і на перше місце висувається творче завдання- вміння виконати п’єсу як оригінальне художнє ціле, де всі деталі підпорядковуються чіткому, виконавському задумові. Важлива робота належитьелементові роботі подумки який допомагає глибше усвідомити зміст твору і в зв’язку з цим власні недоліки.Запам’ятовування міцніє і під час тренування в чергуванні реальної гри та гри подумки.Не рекомендується грати на репетиціє одну й ту саму п’єсу кілька разів.Це створює не вірний стан про готовність учня до виступу, бо при повторенні майже завжди звучить краще.Треба прагнути щоб вже перше виконання було добрим.Робота на третьому етапі має на меті досягнути естрадної готовності викинонання.При остаточному засвоєнні п’єси вже не має думки про технічні труднощі, а під час гри не відчувається втоми або напруження.Всі рухи стаються зручними і керованими.В останні дні перед виступом треба дотримуватися режиму.Фізична бадьорість, свіжість відчуття і психологічна врівноваженність-важливі умови вдалого виступу на концерті.Після виступу педагог повинен проаналізувати досягнення і недоліки гри свого вихованця.Довести до свідомості музиканта ті завдання які поставють перед ним у подальшій роботі над усіма елементами музики які осмислюються в їх єдності і водночас це є роботою над виявленням худ.змісту.

2.особливості роботи над вправами та етюдами

Робот над вправами повинна ідти поряд з чітким уявленням звукового результату.попередні заготовки основних конструкцій доцільні лише тоді охоплюють типові види баянної та аккордеонної музики фактури,які найчастіше зустрічаються в худ.творах з яких потіммонтується худ.виконання.Вправи допомагають систематично контролювати постановку, шліфувати ведення міху.швидкість руху,руху кисті,предпліччя і плеча обох рук,посадку.Вправи повинні бути різноманітними.На кожному етапі навчання щоденні вправи поділяються на постйні і додаткові.

Постійні -посідають головне місце як матеріал для підтримання і розвитку техніки.

Додаткові -мають більш індівідульний характер техніки,спеціально для данного художнього твору.Гами і арпеджіо-це універсальний найдійовиший вид вправ.Який потрібен для розвитку техніки обох рук.Їх координації, ритму,оволодіння штрихами.Розвиває гнучкість і різноманітність виконавських навичок.

Основні варіанти: 1.різні тональності і лади,2.регістри,3.темпові,4.Динамічні. 5.темброві,6.штрихові.7.Метроритмічні,8.Аплікатурні, 9.гама від різних ступенів.10.Ломаний рух,11Подвійними нотами.12.Фактурні.

Робота над етюдами

Етюди являють собою проміжну ланку між вправами і п’єсами.Від вправ вони відрізняються емоційним змістом який випливає з наявності вних ладотонального плану.Ритмічної характерності, пропорціональності форм, елементів мелодичності.У зв’язку з цим для виконання етюдів потрібні:гнучкіша техніка і тонші звукові фарби ніж для вправ.За їх допомогою досягаютьскладнішої координації пухів обох рук.Вирівнюють техніку і надають їй виражального характеру, сприяють плановому накопиченню виконавських навичок, готують техніку виконання конкретних худ.творів.Умовно етюди можна поділити на тренувальні і художні.

Тренувальні -переважає однотипна фактура з використанням одним чином одного прийому(темп,штрих,зміна позицій, тональностей,тощо)За своїм емоційним змістом вони відносно обмежені і наближаються іноді до вправ.

Художні -включають в себе більшу кількість різнорідних засобів техніки і значно різноманітніші за фактурою.По суті їх слід вивчати як п’єси.

Обидва види повинні бути рівномірно представлені.над складними елементами деякий час працюють більш менш ізольовано.Під час повільного виконання застосовуються ті ж самі рухи, динамічні відтінки і фразування, авторські позначки які потрібні для швидкого темпу.

Варіанти роботи над етюдами: штрихові та метроритмічні;динамічні;транспонування;спрощення фактури;ускладнення(стрибки на октаву,тріолі. Арпеджіо,секстами, терціями);арпеджування акордів або поєднання аккордів в арпеджіо; розчленування матеріалу октавних етюдів.Спочатку установлюють аплікатуру нижнього, потім верхнього голосу.

Білет№9

1.Виховання стійкого ритму і ритмічної свободи у учня ДМШ при вивченні художнього твору.

Існує традиційна практика вистукування абстрактного ритму музичного рисунку. Спочатку ритм вистукує викладач, а потім пропонує теж саме зробити учню. Вистукування повинно носити ускладнювальний характер. Алетдля більш глтбокогл виявлення відчуття ритму необхідно перевірити це відчуття співом.Спочатку вимагають виконати учнютзнайому пісню, потім проспівати іі про себе з одночасним відображеням ритму стуками в лодоні.Після цього дають учню незнайомий відрізок музики з характерною ритмічною побудовою і проонують вистукати його ритмічний рисунок.Завдання ускладнюється поступово.Спочатку дають мелодіі з дуольними, кватольними поєднанями звуків, потім триолями, складними затактами, синкопами і різноманітними ритмічними співвідношеннями. Інтонаційна структура мелодіі повинна бути дуже простою, щоб головна уавга була зосереджена на ритмі.

Перевірка відчуття ритму можлива і під час виконання завдань з перевірки інтоніціі. Слухаючи спів мелодіі можна скласти уявлення про відчуття ритму. І у відповідності до цього починають специфічні завдання з поступовим ускладненням труднощів, звертаючи увагу на те, що відчуття ритму має моторну природу і відкривається під час руку. Доцільно запропонувати учню станцювати, якщо він це уміє. Вміле і точне виконання танцювальних рухів під музику свідчить про добрі музично-ритмічні здібності.

2.Методика виставлення оцінок учням дмш(критерії оцінок на академ концерті.іспити,заліки, д/з.)

Систематична робота у класі та вдома контролюється викладачем на кожному уроці.перевірка успішностівідбувається також у формі обов’язкових для учнів виступів, на академ концертах, екзаменах та заліках.Які приймає спеціальна комісія викладачів. Форма їх проведення нагадує умови майбутньої професіональної діяльності музиканта і відіграє велику роль у навчальному процесі. Примушуючи учнів мобілізувати всі свої сили.Активізують працездатність і виховують почуття відповідальності за якість роботи.В оцінках кожен учень бачить об’єктивний підсумок своєї роботи за значний підсумок роботи за значний період часу.Знаходить стимул до подальшого її піднесення або вказівку на необхідність ліквідувати певні недоліки.Оцінки виставлені комісієй викладачів мають вирішальне значення для характеристики успішності учня.та виведення річної перевідної оцінки перевіряється з урахуванням декількох функцій:

А)Контролююча -це перевірка знань та навичок, виявляє рівень засвоєння учбового матеріалу.

Б)Навчальна- вчитель і учень отримують якісну характеристику,засвоєння учбового матеріалу та навичок. Викладач отримує інформацію про те, що знає і вміє учень. Удосконалює методику виконання.Учень усвідомлює, що він робить добре, ащо погано, над чим слід попрацювати.Оцінка діє на учня емоційно,виховує вольові якості,відповідальність, дисциплінованність, впливає на характер взаємовідносин між дітьми, відношення до них дорослих.

В)розвиваюча- вірно застосована перевірка та оцінка, розвиває у чня увагу, пам’ять, мислення,уяву, поглиблює їх інтереси.До числа вимог відноситься:систематисність, об’єктивність, гласність,разноманітність,іедівідуальність.Поформі перевірка може бути:усна.письмова,комбінована,тематична, попередня ітогова.

Білет№10

1.Інструктивний матеріал та його призначення

Интруктивный(от латинского-наставлять, обучать).Материал в музыке это гаммы. Этюды и различные упражнения напрвленные на развитие технического мастерства осбенности рабоиты над упражнениями.Упраднения помагают,систематизировать,одтачивать ведение меха,движения китси,предплечья,посадки.На кажом етапе изучения,упражнения делятся на 6постоянные дополнительные,постоянные – занимают главное место как материал для развития общей техники.Дополнительные – имеют болле индивид.характер,используются когда ученик имеет техначесские проблемы,тут нужно творчесски подходить к развитию техники у каждого ученика.Гаммы арпеджио – самый результативный вид занятий,кторый нужен для развития техники обеих рук.Основный варики исп. Гам-1 разные тональности и лады,темповые.динамичесские,штриховые,аппликатурные,двойными нотами

Этюды отличаются от упражнений емоциональным содержанием в котором есть тональный план,ритм.характеристика,элементы мелодичности,при помощи етюдов достигают сложности кардинации движений обеих рук.Условно этюды можно поделить на тренировочные и худож.Тренировочные-однотипная фактура приближенная к упражнениям.художеств.-включает в себя разные способы техники,их нужно учить как пьесы

2..Методика проведення уроку зі спец. Класу з учнями старших класів.

Робота з учнями старших класів пов’язана з перехідним віком і пов’язана з додатковою увагою при виховній роботі. В цей період сосбливо важливо з розумінням віднестись до духовних потреб учня. Необхідно максимально розвинути його інтерес до мистецтва. У старших класах виявляються учні які мають відповідні здібності до подальшого професіонального навчання.Тобто це майбутні абітурієнти музичних училищ.Робота з ними вимагає особливої уваги. В цей період треба подбати про розширення музичного кругозору, укріпленнб музично-теоретичної бази.Звернути увагу до технічної підготовки. Підвищити вимоги до якості домашньої роботи. У старших классах вивчаються більш складні твори, а це додаткові труднощі і різноманітні задачі які вимагають від учня додаткових зусиль. Виникає необхідність вирішувати цілу низку проблем. Пов’язаних з самими творами та їх виконанням. В цей період план побудови та форми проведення уроку. Це підсумки та постановка нових завдань.Старшокласники поступово придбали досвід самостійної роботи і якщо продовжити класний розбір творів, то це вже буде одною з форм натаскування.Яка виховує пасивність та безвідповідальність учня.

У старших классах розбирають тільки початок п’єси або найскладніші епізоди.Чим розвинутіший учень тим коротші відрізки з якими він знайомиться на уроці.З найбільш розвиненими і здібними дітьми можна обійтись без розбору, а обмежетись усним роз’ясненням особливо коли новий матерііал не складний, а засоби його виконання уже відомі учню. У старших класах можна запропонувати учню розставити аплікатуру,штрихи, дінаміку.У старших класах вживають метод теоретичного аналізу виконавсьвих прийомів,стилю, характеру п’єси.Прицьому мова викладача повинна відповідати розвитку учня.бути не дуже складною і недуже спрощеною.показ на інструменті корисний тоді, коли учень взмозі виконати п’єсу приблизно так як це зробив викладач. Від розвитку учня залежить і рівень художніхвимог до нього. Від початківця викладач вимагає простих елементів художнього використання(штрихи,динаміка).Від старшокласників добиваються більш складних елементів виконання(муз.фраз,кульмінацій, темпів,виконання).Усвідомленний відрізок п’єси повторюють з учнями молодших класів багато разів, а з старшими які вже знають методи домашньої роботи мають досвід.Повторюють 1-2 рази.Метод уроку змінюється в залежності від стадії вивчення музичного твору. Викладач який вторчо підходить до навчального процесу повинен завжди бути готовим у кожен конкретний момент додати досвоєї попередньої методики роботи нові прийоми які б відповідали конкретним особливостяям учня.

Білет№11

1.Підготовка викладача до уроку

Практика показує, що для успішного проведення уроку викладача з фаху постійно треба готуватися. Кожен урок приносить викладачу несподівані учбово-виховні, педагогічні, творчо-естетичні заввдання. В таких випадках викладач частково перебудовує урок, експерементує. Але чим передбачливіше спланований, обдуманий урок, тим легше його перебудувати, тим якісніше він пройде, тим більшу користь принесе як учню, так і викладачу Приблизній план уроку викладач повинен обмірковувати двічі;

1)Після чергового дня занять, проаналізувавши недоліки у своїй роботі, Обдумавши подальшу роботу, шукає творчі завдання.

2) Перед днем занять викладач повинен скласти приблизне коло питань, які він повинен ставити перед собою і учнем:

-про що потрібно поговорити з учнем перед початком уроку(успішність, здоровя),

- чи треба якось змінити характер спілкування з учнем,

-які риси поведінки учня на уроці на сцені ще не зовсім влаштовують викладача,

- чи треба допомогти учню в процесі самопідготовки,

-як розкласти матеріал уроку на художній, технічний, гру на слух,

-що нового слід показати учню, проілюструвати, що він вивчить самостійно.

Нове повинно даватися на кожному уроці, у кожній п!єсі, навіть якщо попередне завдання не виконано. Викладач повинен вміти програти кожен твір, запропонований учню. З увагою слід ставитися до нотного тексту, у якому можуть бути опечатки, що темпи і штрихи відності, що артикуляційні і фразові лігинічим не відрізняються, що аплікатура недосконала.всі ці недоліки викладач повинен передбачити заздалегіть.

Щоб працювати з учнем викладач повинен володіти виконавськими навичками. Якщо викладач взагалі не грає то у роботі з добре розвиненим учнем він не зможе зіграти не лише твір в цілому але й окремі частини.