Захворювання IV етапу

До захворювань IV етапу відносяться сепсис без метастазів та сепсис з метастазами (рис. 86).

Сепсис без метастазів (септицемія). Виникає у ослаблених породіль через 3-4 дні після пологів і протікає бурхливо — ви­сока температура з лихоманкою. Частіше викликається грамнегативною фролою (кишкова паличка, протей, іноді синьо-гнійна паличка, нерідко з анаеробною флорою).

Сепсис з метастазами (септикопіємія). Протікає хвилепо­дібно. Періоди погіршення стану, пов'язані з метастазуванням інфекції і утворенням нових вогнищ, змінюються відносним покращенням.

Септикопіємія виникає в результаті інфікуван­ня грампозитивною флорою, частіше золотистим стафілоко­ком.

Діагностика. Діагноз ставлять з урахуванням на­явності вогнища інфекції, високої температури з озно­бом, виявлення збудника у крові. Блідість, сірість або жовтушність шкірних по­кривів, іноді наявність петехій свідчать про сепсис. Про­явами його також можуть бути тахікардія, лабільність пульсу, схильність до гіпо­тензії. З'являються ознаки порушення функції ЦНС, що проявляються в ейфорії, пригніченості, порушенні сну. Збільшуються печінка і селезінка.

У крові різко знижуєть­ся рівень гемоглобіну і чис­ло еритроцитів, високий лейкоцитоз із різким зсувом формули вліво, лімфопенія, анеозинофілія, поява токсичної зернистості у нейтрофілах. Порушення гомеостазу проявляється гіпо- і диспротеїнемією, гіпоглікемією, гіповолемією.

Лікування. Лікування повинно йти за двома напрямками: ліквідація вогнища інфекції і комплексна терапія, що вклю­чає: антибактеріальну - антибіотики широкого спектру дії, од­ночасно призначають не менше 2 антибіотиків із врахуванням чутливості мікроорганізмів; сульфаніламідні препарати, нітро-фуранові похідні, метронідазол; імуностимулюючу та імуно-замінну терапію (антистафілококова плазма, гама-глобулін, лейкомаса, тималін, Т-активін); десенсибілізуючу терапію; протизапальну терапію — стероїди (глюкокортикоїди) і нестероїди (аспірин, індометацин); інфузійну і детоксикаційну тера­пію (хлорид натрію, глюкоза, поліглюкін, реополіглюкін, аль­бумін).

Якщо терапія малоефективна, проводять екстирпацію мат­ки з видаленням маткових труб. При тривалій антибактеріаль­ній терапії розвивається кандидоз. З метою його лікування призначають орунгал по 100 мг 2 рази на день.

Післяпологовий лактаційний мастит. Вхідними воротами інфекції найчастіше є тріщини, що виникають на сосках.

В етіології провідне місце займає патогенний стафілокок. Особлива роль у виникненні маститу відводиться лактостазу, для якого характерне підвищення температури тіла 38-38,5"С, рівномірне нагрубання і болючість молочних залоз. У молоці знаходять велику кількість патогенних стафілококів. При лак-тостазі слід тимчасово припинити годування.

Мастити поділяють на серозні, інфільтративні і гнійні.

Клініка. Мастити починаються завжди гостро. Різко підні­мається температура до 38,5-39°С, у стадії нагноєння вона пе­ревищує 39°, виникає біль голови, загальна слабкість, незду­жання.

Місцевими проявами хвороби є: болючість молочної зало­зи, місцеве підвищення температури. Гіперемія, набряк, ущіль­нення в ураженій ділянці свідчать про інфільтративну форму маститу. Якщо виникає нагноєння, ділянка ущільнення розм'як­шується, з'являється флюктуація.

Діагностика базується на клінічних даних та показниках аналізу крові (лейкоцитоз, зсув формули вліво, підвищення ШОЕ).

Лікування. Застосовують антибіотики широкого спектру дії (напівсинтетичні пеніциліни, аміноглікозиди, антистафілоко-ковий гамма-глобулін). Ретельне спорожнення молочної за­лози, для зменшення кількості молока — парлодел. При гній­них формах необхідне хірургічне втручання.

Date: 2015-07-02; view: 340; Нарушение авторских прав