Зразок оформлення титульного аркушу реферату

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ І СОЦІОЛОГІЇ

Реферат на тему: “ __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________”

Аспіранта_________________

Кафедри _________________

Науковий керівник ________

_________________________

2009.

ПІДРУЧНИКИ, НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ З КУРСУ "ФІЛОСОФІЯ"

1. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник для вузов. – М., 1996.

2. Андрущєнко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. – К.,1996.

3. Барулин В.С. Социальная философия: Учебник. – М., 1993.

4. Горський В.С. Історія української філософії. Курс лекцій. – К., 1996.

5. Історія філософії України. Підручник // М.Ф.Тарасенко, М.Ю. Русин, І.В.Бичко та ін. – К., 1994.

6. Історія філософії України. Хрестоматія: Навчальний посібник / Упорядники: М.Ф.Тарасенко, М.Ю. Русін, А.К. Бичко та ін. – К., 1993.

7. Канке В.А. Философия. Учебник для вузов. – М., 1996.

8. Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. – Мюнхен – Львів, 1995.

9. Людина і довкілля: у 2 кн. / Упорядник, автор вступних розділів, біогр. довідок та коментарів В.С. Крисаченко. – К., 1995.

10. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини: Навчальний посібник для студентів вузів. – К., 1995.

11. Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. Філософія. Навчальний посібник для студентів і аспірантів. – К., 2000.

12. Причепій Є.М., Чекаль Л.А., Черній А.М., Філософія. Навч. посіб. "Академвидав". – К., 2003.

13. Мир философии. Книга для чтения. В 2 ч. – М., 1992.

14. Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія: Навчальний посібник. – К., 1996.

15. Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки. Хрестоматія: Навчальний посібник. – К., 1996.

16. Філософія: Підручник / За ред. Г.А.Заїченко та ін. – К., 1995.

17. Філософія: Навчальний посібник. / За ред. І.Ф.Надольного. – К., 1997.

18. Философия: учебник для высших учебных заведений. – Ростов н/Д, 1999.

19. Философия: Учебник / Под ред. В.Д. Губина и др. – М., 1998.

20. Чекаль Л.А., Черній А.М. Філософський практикум: Навчально-методичний посібник для студентів і аспірантів. – К., 1998.

21. Шаповалов В.Ф. Основи философии. От класики к современности. – М., 1998.

ОРІЄНТОВНІ ПИТАННЯ ДО КАНДИДАТСЬКОГО ІСПИТУ

1. Предмет і функції філософського знання

2. Культурно-історичні передумови виникнення філософи

3. Місце і значення історії філософії в освоєнні філософського знання

4. Основи періодизації західноєвропейської філософії

5. Східна і західна парадигми філософування

6. Загальна характеристика класичної філософії

7. Проблема першопочатку світу в античній натурфілософії

8. Сократ і поворот грецької філософії до проблем людини

9. Проблема ідеального в Античності (Платон, Аристотель)

10. Пригадування як спосіб пізнання

11. Значення платонівського вчення для становлення філософського змісту поняття «держава»

12. Ідея Бога в світлі середньовічної філософії

13. Проблема співвідношення віри й знання у філософії Хоми Аквінського

14. Суперечка реалізму і номіналізму

! 5. Антропологічні та натурфілософські ідеї епохи Відродження

16. Основні етапи розвитку емпіризму в філософії Нового часу

17. Основні концепції новоєвропейського раціоналізму

18. Обґрунтування емпіризму Ф. Беконом. Поняття "індуктивний метод"

19. Поняття дедуктивного методу. Р.Декарт про метод наукового пізнання (за книгою "Міркування про метод" Розділ "Основні правила методу")

20. Філософія Д. Юма

21. Французьке Просвітництво: смисл теорії природного права і суспільного договору

22. І.Кант про трансцендентальні основи можливості існування метафізики, математики та чистого природознавства

23. Філософія Й. Фіхте

24. Філософія Ф. Шелінга

25. Своєрідність гегелівської діалектики

26. Критика німецького ідеалізму в філософській антропології Л.Фейєрбаха

27. Загальна характеристика некласичної філософії

28. Марксистська філософія: вихідні положення й історичні форми

29. Філософія Ф. Ніцше як підгрунггя переосмислення цінностей

30. Концепція "творчої еволюції" А. Бергсона

31. Філософські проблеми фрейдизму та їх історична доля

32. Історичні трансформації позитивізму

33. Філософія постмодерну (загальна характеристика)

34. Проблема свободи і вибору людини в екзистенціалізмі

35. Трагізм людського існування (А. Камю і Ж. Марітен)

36. Герменевтика: співвідношення істини та методу

37. Методологічні концепції структуралізму і постструктуралізму

38. Особливості та основні етапи розвитку філософської думки в Україні

39. Філософії українського відродження та бароко

40. Кордоцентризм філософії Г. Сковороди

41. Історіософська концепція В. Липинського

42. Етапи й особливості розуміння буття в історії філософії

43. Поняття субстанції. Субстанція та акциденція. Модуси й атрибути субстанції

44. Світ як ціле й проблема його граничних підвалин

45. Субстанційна і реляційна концепції простору і часу

46. Проблема єдності та множинності світу

47. Філософські позиції в Історії філософії: монізм, дуалізм, плюралізм

48. Знання та віра. Історичні форми співвідношення

49. Проблема суб'єкта й об'єкта пізнання

50. Роль ідеї розуму в історії філософії. Логос, Раціо в античності й середньовіччі

51. Структура пізнавальних здібностей суб'єкта

52. Співвідношення пізнання й розуміння

53. Проблема суб'єкта і об'єкта наукового пізнання

54. Свідомість та самосвідомість

55. Мислення й мова

56. Визначення знання в класичній та некласичній філософії

57. Гносеологічне й онтологічне розуміння істини

58. Релятивізм, догматизм і діалектичне розуміння істини

59. Місце та роль філософії в структурі наукового знання

60. Проблема, гіпотеза, теорія як основні форми наукового пізнання

61. Методологія та основні групи методів наукового пізнання

62. Структура емпіричного знання і методи емпіричного дослідження

63. Структура теоретичного знання і методи теоретичного дослідження

64. Методологічні принципи конкретних наук як складова стилю наукового мислення

65. Принципи класифікації наук

66. Глобальні наукові революції і зміна історичних типів наукової раціональності

67. Проблема реальності в сучасній науці

68. Філософські засади наукових картин світу: системність, цілісність, складність як способи розуміння єдності багатоманітності світу

69. Синергетика як нове світобачення

70. Методологічні проблеми нелінійного природознавства як феномену постнекласичної науки

71. Індуктивний метод і поняття позитивних наук (О.Конт, Г.Спенсер)

72. Методологічні розробки “віденського гуртка”

73. К. Поппер про поступ наукового знання.

74. Т. Кун про структуру наукових революцій

75. Методологія науково-дослідницьких програм І. Лакатоса. Раціональна реконструкція науки

76. Поняття "діалектика" в історії філософії. Діалектика та метафізика

77. Суспільство як феномен і як предмет наукового та філософського осмислення

78. Сутність соціальної практики. Матеріально-виробнича і соціально-перетворююча практика

79. Сфери суспільного життя як елементи цілісності соціального організму

80. Спільнота та суспільство

81. Проблема відчуження в марксизмі. Можливість подолання відчуження шляхом соціальної революції

82. Типології суспільства в сучасних концепціях соціальної філософії (К.Поппер, Д.Белл, О.Тоффлер)

83. Циклічна та лінійна моделі розвитку історії

84. Філософський зміст принципу історизму

85. К. Ясперс про сенс та значення історії

86. Філософське осягнення феномену техніки

87. Поняття екологічної ситуації Екологічна ситуація як функція цивілізації

88. Історичні типи взаємодії суспільства і природи. Вчення В. Вернадського про ноосферу

89. Глобальні проблеми сучасної цивілізації і загальнолюдські цінності.

90. Природні, соціальні та духовні виміри людського буття

ЗМІСТ

1. Вступне слово……………………………………………………………………………

2. Орієнтовні питання для вступників до аспірантури………………………………….

3. Тематичний план курсу "Філософія"………………………………………………….

4. План семінарських занять………………………………………………………………

5. Перелік обов'язкових філософських першоджерел…………………………………..

6. Орієнтовна тематика рефератів………………………………………………………..

7. Загальні вимоги до реферату…………………………………………………………..

8. Підручники, навчальні посібники з курсу "Філософія"……………………………..

9. Орієнтовні питання до кандидатського іспиту……………………………………….

Короткий виклад деяких базових тем до кандидатського екзамену з філософії.

Тема 1. ФІЛОСОФІЯ, ЇЇ РОЛЬ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ Й СУСПІЛЬСТВА.

1. Дофілософські світогляди й картини світу.

2. Філософія як світогляд.

3. Матеріалізм і ідеалізм – основні напрямки філософії.

1. Дофілософські світогляди й картини світу.
1.1. Поняття світогляду.

Філософія – світоглядна форма свідомості. Однак не всякий світогляд можна назвати філософським. Насамперед необхідно відзначити, що світогляд – це соціально-історичний феномен, що виник з появою людського суспільства. Процес вироблення світогляду є суспільною потребою. На певному етапі розвитку усвідомлення людиною світу, у якому він живе, самого себе й свого місця в цьому світі стає умовою подальшого соціального прогресу.

Світогляд являє собою сукупність переважаючих у той або інший період історії гранично загальних поглядів на мир і людину в їхніх складних співвідношеннях. У світогляді сплавлені особливості емоційного, психологічного й інтелектуального відношення людини до світу: його почуття й розум, сумніви й переконання, знання й оцінка й більш-менш цілісне розуміння людського світу й самого себе. Це свого роду духовна призма, через яку сприймається й переживається все навколишнє.

Історія духовного розвитку людства знає кілька основних типів світогляду: міфологічний, релігійний, філософський. До філософських мають відношення перші два типи.

1.2. Міфологічний світогляд.

Кожний, хто був ознайомлений з міфами Стародавньої Греції або з міфами інших народів, знає, що протягом сотень і тисяч років люди жили як би в особливому світі мрій і фантазій. Ці вірування й подання грали в їхньому житті дуже важливу роль: вони були своєрідним вираженням і зберіганням історичної пам’яті, регулятивом їхньої соціальної організації.

Чи пішли міфи й міфологічна форма світогляду в минуле? Чи не залишилися сліди міфотворчості в сучасній свідомості й культурі? У наш «освічений» час, мабуть, уже ніхто не вірить в «трьох китів», на яких тримається Земля. Але в широкій свідомості мас діються й живуть інші, не менш, а може бути, й більше ілюзорні ідеї (з повною підставою їх варто визнати ідеями світоглядними): про расову й національну перевагу, про непогрішність деяких політичних партій і нескінченну мудрість їхніх вождів, про комунізм, до якого ведуть «всі шляхи», та ін. Міфологічним світоглядом – незалежно від того, до далекого минулого або сьогоднішнього дня воно ставиться – ми назвемо такий світогляд (або таку систему поглядів на об’єктивний світ і на місце в ньому людини), що заснована на художньо-емоційному переживанні миру, або на суспільних ілюзіях, породжених неадекватним сприйняттям значними групами людей (класами, націями) соціальних процесів і своєї ролі в них. Одна з особливостей міфу, що безпомилково відрізняє його від науки, укладається в тому, що міф пояснює «все, тому що для нього немає непізнаного й невідомого». Він є найбільш ранньої, а для сучасної свідомості – архаїчною формою світогляду.

1.3. Релігійний світогляд.

З надр ще не розчленованої, не диференційованої суспільної свідомості розвився релігійний світогляд. Як і міфологія, релігія звертається до фантазії й почуттів. Це можуть бути дуже високі почуття любові, віри, надії, благоговіння перед життям, буттям, світобудовою. Однак у відмінності від міфу релігія не «змішує» земне й сакральне, а найглибшим і необоротним образом розводить їх на два протилежних полюси. Творча всемогутня чинність – Бог – знаходиться над природою й поза природи. Буття Бога переживається людиною як одкровення. Як одкровення людині дано знати, що душа його безсмертна, що за смертю його чекає вічне життя й зустріч із Богом.

Релігія, релігійна свідомість і релігійне відношення людини до світу залишилися незмінними. Протягом історії людства вони, як інші утворення культури, розвивалися, здобували різноманітні форми на Сході й Заході, у різні історичні епохи. Але всіх їх поєднувало те, що в центрі будь-якого релігійного світогляду знаходиться пошук вищих цінностей, щирого шляху життя а також те, що як дані цінності, так і ведучий до них життєвий шлях переносяться не в земне, а в «вічне» життя. Всі речі і вчинки людини й навіть її помислів оцінюються, схвалюються або засуджуються по цьому вищому, абсолютному критерію.

1.4. Дофілософське мислення й філософія.

Релігія ближче до філософії, ніж міфологія. Погляд у вічність, ціннісне сприйняття життя, пошук вищих цілей й змістів властиві всім формам свідомості. Однак є й розходження. Релігія – свідомість масова. Філософія – свідомість теоретична. Релігія не вимагає доказів, розумного обґрунтування своїх положень, істини віри вона вважає вище істин розуму. Філософія – це завжди теоретизування, завжди робота думки.

Стосовно філософського світогляду філософські світоглядні форми й історично, й логічно виявляються їх необхідною, природною підставою. Міфологічна свідомість була свідомістю глибокого, інтимного зв’язку людини й природи в епоху родового ладу. Релігійна свідомість (якщо говорити про її саму коштовну, гуманістичну сторону) була першим людським поглядом у вічність, першим усвідомленням єдності людського роду.

Взаємовідношення філософії і релігії в історії культури не було однозначним. У середині століття, коли духовна влада релігії та заснована на ній політична влада церкви над людьми була безроздільною, філософії приділялася лише роль «служниці» богослов’я. У Новий час, особливо в епоху Просвітництва (XVIII ст.), філософія заявила про свою «емансипацію» від релігії, а потім – в особі найбільш радикальних атеїстів – почала дійсну атаку на релігію та її догмати. В XIX ст. великий філософ-ідеаліст Гегель, будучи сам людиною помірковано-релігійних поглядів, в ієрархії форм духу релігію та філософію відніс до самих його вищих форм, але все-таки на вершину піраміди поставив понятійне мислення, тобто філософію, а релігії «присудив» друге місце.

Подібні за своїм характером з релігією проблеми пояснення світу й впливу на свідомість і поводження людей вирішує філософія.

2. Філософія як світогляд.

2.1. У масовій свідомості філософія нерідко представляється чимсь досить далеким від реального життя. Філософствування в такім розумінні – це велике, мрячне міркування, істинність якого не можна не довести, не спростувати. Цієї думці, однак, суперечить той факт, що в культурному, цивілізованому суспільстві кожна мисляча людина хоча б «трошки» - філософ, навіть якщо вона й не підозрює про це. Філософ – не «надлюдина», якої ніщо людське не чуже. Вона, звичайно, не знає. Але вона знає про своє незнання.

Філософське знання, як і всяке теоретичне знання, розвивається, збагачується все новим змістом. При цьому зберігається спадкоємність пізнаного. Але філософська свідомість – це не тільки теорія. Науково-теоретичне знання становить лише одну сторону ідейного змісту філософії. Іншу, провідну його сторону, створює духовно-практичний компонент. Це означає, що у філософській творчості вихідні ідеї часто черпаються із глибокого переживання. Роль логіки укладається в тім, щоб розкрити ідею, пояснити, викласти філософське відкриття.

Найперша ознака бездуховності – самовдоволення. Філософія – це завжди критика, завжди небажаний баламут спокою. Не випадковий той факт, що несправедлива влада не має потреби в істині, вона створює міф. Так, у тоталітарному суспільстві «немає проблем», тому що все в цьому суспільстві регламентовано, людина є тільки «гвинтик» великого державного механізму. І ідеологія в такім суспільстві – не філософія, а директива.

2.2. Специфіка філософського знання.

Міцним фундаментом філософії є розуміння світу й людини з позицій розуму й знань. Виникає філософія на основі потреби в такому розумінні світу, що дозволив би визначитися людині в цьому світі. Положення людини в нескінченному світі таке, що вона сприймає з моменту свого зародження осмислити мир з погляду його цілісності й єдності.

Специфічна особливість філософії полягає в тому, що вона виступає синтезуючою формою пізнання. Філософія як особливий спосіб духовного освоєння світу, є теоретично сформульованим світоглядом і історично першою формою теоретичного знання.

Суспільна єдність світу знаходить своє вираження в загальних законах його розвитку. Філософія розкриває, досліджує ці загальні закони розвитку природи, суспільства, мислення, розробляє систему принципів, законів і категорій, що є інструментарієм пізнання й пояснення світу. При цьому, відмінною рисою філософського пізнання як основи світогляду на противагу міфології і релігії є його доказовість, логічна обґрунтованість і аргументованість. З цього приводу можна згадати зауваження Демокрита про те, що для нього, як філософа знайти один науковий доказ значить більше, ніж опанувати всією Перською затокою.

Органічна сполука у філософії двох початків – теоретичного і практично-духовного – визначає специфіку її як зовсім унікальної форми свідомості. Як наука, що осягає реальні відносини в об’єктивному світі й пізнанні, вона розвивається, її побудови мінливі. Як ціннісно-особистий прояв духу, як сенсожиттєва орієнтація свідомості філософське навчання прориває завісу часу, воно звертається до Вічності, а тому ні «застаріти», не поступитися своїм унікальним місцем в культурі воно не може. «Нове» і «старе» - на рівних умовах представляють світову філософію незалежно від століть і тисячоріч, що розділяють їх за часом.

Ідейні побудови філософії мають величезну притягальну чинність. Ідеї виражають потреби часу, і якщо цей час прийшло, то ніякі перешкоди не мають сил стримати, зупинити натиск філософських ідей, їхній потужний вплив на розум й серця сучасників.

Помітною рисою філософської творчості є ще й те, що воно глибоко особисте. Особистість, спосіб життя філософа не відділені від його думки. Філософія не терпить стандарту, сумовитої одноманітності. Справжній філософ завжди унікальний. Той світ, що він створив, вже ніхто не створить. Але якщо всі філософи пишуть на свій лад і кожний з них знаходить свою істину, то як же зрозуміти, хто з них прав? – запитають прихильники точного знання. Але саме різноманіття, неповторність, несподіванка філософських ідей становлять чинність філософської творчості. У цьому багатстві ідей кожна людина може знайти те, що співзвучно її досвіду, її життєвої позиції, що допоможе зрівняти власні погляди з досвідом попередників. Про можливості співіснування протилежних ідей у філософії, про повагу до інших думок колись сказав Вольтер: «Я не згодний з жодним Вашим словом, але готовий віддати життя за те, щоб Ви могли його вільно висловити».

3. Основне питання філософії та дві його сторони.

Філософія – це навчання про сутності світу й про людину. Споконвічна межа філософії – це система відносин «світ – людина». Для філософії принципово важливо не окремий розгляд цих протилежностей, а постійне їх співвідношення. На цій основі формується найбільш яскраво виражена й теоретично загострена у філософському світогляді особливість – його біполярність. Безліч філософських проблем в остаточному підсумку націлена на розуміння суб’єктивно-об’єктивних відносин, різних форм взаємодії людини й світу. Таким чином, для того, щоб визначити відношення людини до світу, її місце в цьому світі, обґрунтувати відповідні ідеали, необхідно з’ясувати питання про відношення суб’єктивної й об’єктивної реальності. Осмислення цього відношення породжує дві сторони основного питання філософії.

Перша сторона – це питання про те, що є первинним і визначальним: свідомість або буття, дух або природа?

Друга сторона – чи у змозі наше мислення пізнати дійсний світ, чи можемо ми в наших поданнях і поняттях про дійсний світ встановити вірне відбиття дійсності?

3.1. Матеріалізм і ідеалізм – основні філософські напрямки.

Протилежні рішення першої сторони розділяють філософів на два основних напрямки: матеріалізм і ідеалізм.

Ідеалізм є такий тип і такий спосіб філософствування, що активну, творчу роль у світі відводить винятково духовному початку, лише за ним визнаючи здатність до саморозвитку. Ідеалізм не заперечує матерію, але розглядає її як нижчий рід буття – не як творчий, а як вторинний (створений) початок. Звичайно, творча природа духовного виробництва «помітніша», зовні яскравіша, більше відкрита й для погляду теоретика, й для суспільної свідомості в цілому, у порівнянні з матеріальним виробництвом. Дух (думка, свідомість) є вищі кольори матерії, без чого матерія не повна, не виражена у всю силу своїх глибинних можливостей.

В остаточному підсумку матеріалізм є переконаність свідомості, яка пізнає, у її вторинності від природної й соціальної реальності, яка для матеріалістів самоцінна й самодостатня, ніким не створена, тобто існує вічно. Коріння матеріалізму виходять з матеріально-виробничої та соціально-перетворювальної практиці людини.

Форми матеріалізму й ідеалізму різноманітні. Розрізняють об'єктивний і суб'єктивний ідеалізм, метафізичний, вульгарний і діалектичний матеріалізм. Матеріалізм і ідеалізм - протилежні філософські навчання. Протягом всієї історії філософії вони вели й продовжують вести складну, напружену й змістовну суперечку один з одним, знаходячи в суперечливій дійсності все нові й нові аргументи для зміцнення й захисту своїх позицій.

3.2. Дуалізм.

Певною спробою зближення, компромісу між ними можна вважати дуалізм – філософське навчання про існування двох незалежних друг від друга початків: матеріального й духовного. Типовим прикладом такого роду поглядів були філософські побудови Декарта, Канта. Однак дуалізм не можна назвати «третьою лінією» у філософії. Дуалізм – лише різновид ідеалізму, оскільки, як і ідеалізм у цілому, визнає незалежність, не виводимість духу з матерії (природної й соціальної).

3.3. Гносеологія.

Протилежні рішення другої сторони ділять філософів на тих, хто визнає пізнавальність світу, відповідність образів свідомості явищам дійсності, і тих, хто це заперечує. Останній напрямок одержав назву агностицизм.

Агностицизм заперечує (повністю або частково) принципову можливість пізнання об’єктивного світу, виявлення його закономірностей та знайдення об’єктивної істини. (Кант: предмети, хоча й існують об’єктивно, але являють собою непізнавані «речі–в–собі»). Особливості агностицизму: 1) не можна вважати, що він заперечує сам факт існування свідомості, мова йде не про пізнавання, а з’ясуванні його можливостей і про те, що воно собою представляє у відношенні до реальної дійсності; 2) елементи агностицизму можна виявити у всіляких філософських системах; 3) живучість агностицизму пояснюється тим, що він зміг уловити деякі реальні труднощі й складні проблеми процесу пізнання, які й донині не вирішені; 4) спростування агностицизму можливо в практичній діяльності людини. Скептицизм не заперечує пізнаванність світу, але або сумнівається в можливості його пізнання, або не сумніваючись у цьому, зупиняється на негативному результаті (скептицизм як «параліч істини»). Вони розуміють процес пізнання як «даремне заперечення», а не як діалектичне (з утриманням позитивного). Такий підхід незмінно приводить до суб’єктивізму, хоча скептицизм (особливо «мислячий») у певному змісті сприяє подоланню оман у досягненні істини.

В наш час, як і в попередні століття, філософія усе ще залишається елітарною формою культури. І все-таки з розвитком суспільства, з подоланням всіх форм відчуження, з ліквідацією на цій основі людини, що поневолює, твердого подолу праці, з перетворенням усього життєвого часу під час його справжньої вільної життєдіяльності, а людської праці – у систему властиво творчих актів філософія перестає бути чисто професійним заняттям, долею й монополією деяких. Крок за кроком вона невблаганно стає серцевиною способу життя й образом думки кожної людини цивілізованого суспільства.

Основні поняття: світогляд, міф, релігія, філософія, ідеалізм, матеріалізм, дуалізм, гносеологія, агностицизм, скептицизм.

Питання та вправи.

1 рівень.

1. Що такий світогляд? Чи всі люди мають світогляд?

2. Які основні риси міфологічного світогляду? Релігійного?

3. Що такий філософський світогляд? Чим він відрізняється від релігійного й міфологічного світогляду?

4. Чи можливо існування «чисто наукового» світогляду?

5. Чи може філософія змінити світ? Яким чином?

6. Що таке матеріалізм? Ідеалізм? Дуалізм?

7. Які особливості агностицизму?

8. Що таке скептицизм?

2 рівень.

1. У якій формі людина усвідомлювала навколишній світ і своє власне життя до виникнення філософії?

2. Чи мають місце прояви дофілософського способу мислення зараз, у цивілізованому світі, у Вашому власному мисленні?

3. Чому міфи й легенди про богів й героїв не мають особистого автора, а філософські теорії обов’язково мають?

4. Чому єгипетська й вавилонська математика, що виникли на основі рішення практичних завдань, так і не стали наукою, а грецька математика (геометрія) перетворилася в строго доказову науку?

Тема рефератів.

1. Поняття світогляду.

2. Філософія й релігія.

3. Філософія й політика.

4. Особистість філософа (філософія як спосіб життя).

Література.

1. Введение в философию. В 2 ч. Ч. 1. – М., 1989. Гл. 1.

2. Ильенков Э.В. Философия и культура. – М., 1991.

3. Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию. – М., 1990.

4. Мир философии Ч. 1. С. 10-12, 86-88.

5. Ортега-и-Гассет. Что такое философия? – М., 1991.

6. Семинарские занятия по философии. – М., 1991. Т.1.

7. Философия: учебник для высших учебных заведений. – Ростов н/Д.: «Феникс», 1997. Гл. 1.

8. Філософія: Навчальний посібник. – Київ: Вікар, 1997. Ч.1.

Тести

I вариант

(історія філософії)

1. Хто з античних філософів вважав, що все в світі складається з атомів?

а) Демокріт;

б) Епікур;

в) Платон;

г) Арістотель.

2. Які форми державного устрою Платон вважав позитивними?

а) олігархія; тіранія, демократія;

б) арістократія, монархія;

в) охлократія, тимократія.

3. Назвіть періоди розвитку середньовічної філософії.

а) патристика та схоластика;

б) класичний, еллінистичний та римський;

в) номінализм та реализм.

4. Хто являється автором 5 доказів буття Бога?

а) Ансельм Кентерберийський;

б) Фома Аквінський;

в) Августин Блаженний;

5. Яку назву мала історична концепція Августина Блаженного?

а) Циклічна концепція;

б) Прогресивна концепція;

в) Лінейна концепція історії.

6. Кого називають “батьком гуманізму”?

а) Данте Алігєрі;

б) Франческо Петрарка;

в) Лоренцо Валла.

7. Назвіть 3 щляхи пізнання по Фр. Бекону.

а) мурашки, павука, бджоли;

б) ведмідя, лисиці, вовка;

в) сенситивний, демонстративний, чуттєвий.

8. Назвіть основні напрямки в теорії пізнання, які склались у XVII – XVIII ст.

а) раціонализм та емпіризм;

б) гностицизм та агностицизм;

в) матеріализм та ідеалізм.

9. Що є “природним станом людини” по Т. Гоббсу?

а) покій;

б) боротьба;

в) “війна усіх проти усіх”;

10. Кому належить фраза: “Знання – це сила!”?

а) Фр. Бекон;

б) Т. Гоббс;

в) Дж. Локк.

11. Кому належить фраза: “Коли б Бога не існувало, його треба було б вигадати”?

а) Ж.-Ж. Руссо;

б) Вольтер;

в) К. Маркс.

12. Проти чого боролись французькі філософи-просвітники?

а) проти матеріалізму та атеізму;

б) проти феодалізму, абсолютизму та клерікализму;

в) проти торговлі індульгенціями.

13. Кому з французьких філософів даної доби належить робота “Людина-машина”?

а) Вольтер;

б) Ламетри;

в) Руссо.

14. Кому належить ідея про розподіл влади на 3 гілки (законордавча, виконавча та судібна)?

а) Дж. Локк;

б) Монтескьє;

в) Вольтер.

15. Які ступені проходе людина в процесі пізнання по Канту?

а) чуттєвість, россудок, розум;

б) відчуття, сприйняття, уява;

в) поняття, судження, умовисновок.

16. Кого призивав ставити на місце Бога Л. Фейєрбах?

а) Філософа;

б) Людину;

в) Тварину.

17. Хто з вишезгаданих німецьких філософів явився творцем діалектики як теоретичної системи, її принципів, законів та категорій?

а) Фейєрбах;

б) Гегель;

в) К. Маркс.

18. Хто з німецьких філософів класичного періоду бачив в Пруській монархії зразок ідеальної держави?

а) К. Маркс;

б) Л. Фейєрбах;

в) Гегель.

19. Що є сутністю світа за А. Шопенгауером?

а) Мислення;

б) Воля;

в) Почуття.

20. Кому з філософів цього періоду належать поняття “сверх-людина”, “воля до влади”, “белокура бестія”?

а) Ніцше;

б) Шопенгауер;

в) Енгельс.

21. Засновником якого філософського напрямку явився Сьорен К’єркегор?

а) Психоаналіз;

б) Екзистенціализм;

в) Позитивізм.

22. З яких частин складається свідомість людини по З. Фрейду?

а) оно, я, сверх-я;

б) відчуття, сприйняття, уява;

в) поняття, судження, умовисновок.

23. До якого напрямку відноситься філософія Бердяєва?

а) Позитивизм;

б) Прагматизм;

в) Екзістенціализм.

24. З яким античним філософом порівнюють Сковороду?

а) Арістотель;

б) Платон;

в) Сократ.

II вариант

(філософія)

1. Які ви можете назвати типи світогляду?

а) Міфологія, релігія, філософія;

б) Наука, мистецтво, ідеологія;

в) Мислення, память, воля.

2. Як переводиться термін “філософія”?

а) Любов до мудрісті;

б) Мудрствовання;

в) Світогляд.

4. Хто першим з людей назвав себе філософом?

а) Платон;

б) Піфагор;

в) Аристотель.

5. Укажить основні форми ідеалізму;

а) Метафізичний, діалектичний, вульгарний;

б) Обєктивний та субєктивний;

в) Класичний та некласичний.

6. Дайте визначення терміну “матерія” з точки зору діалектичного матеріализму.

а) Це філософська категорія для визначення обєктивної реальності, яка дана людині в її відчуттях, існує незалежно від неї;

б) Це енергія;

в) Це все те, з чого усе в світі складається.

7. Назвіть атрибути матерії.

а) вага, протяжність;

б) простір, час, рух;

в) память, воля, мислення.

8. Назвіть автора основних форм руху матерії.

а) Л. Фейєрбах;

б) Гегель;

в) Ф. Енгельс.

9. Назвіть властивості простіра.

а) необратимість та одномірність;

б) обратимість та многомірність;

в) вага та протяжність.

10. Які фактори сприяюють виникненню свідомості?

а) спілкування, труд, мова;

б) охота та собирательство;

в) орудійна діяльність.

11. Чи має свідомість новороджена дитина?

а) Має;

б) Не має.

12. Які властивості свідомості принципово відрізняють її від психики тварини?

а) Абстрактне мислення та самосвідомість;

б) Способність відображати обєктивну реальність;

в) Способність мати відчуття, сприйняття, уяву.

13. Які елементи складають структуру свідомості?

а) мислення;

б) память;

в) воля;

г) знання;

д) відчуття;

е) уявлення.

14. Який розділ філософії займається вивченням проблем, повязаних з пізнавальною діяльністю людини?

а) онтологія;

б) соціальна філософія;

в) гносеологія.

15. Назвіть ключові поняття гносеології.

а) матерія та свідомість;

б) субєкт та обєкт;

в) поняття, судження, умовисновок.

16. Які форми має чуттєвий рівень пізнання?

а) поняття, судження, умовисновок;

б) почуття, відтворення, уявлення;

17. Що є критерієм істинності того чи іншого твердження?

а) практика;

б) точка зору авторитетної людини;

в) інтуіція.

18. Що з вишезгаданого є принципами діалектики?

а) розвиток;

б) звязок;

в) детермінизм;

г) метафізика.

19. Який з законів діалектики розкриває механізм розвитку?

а) закон єдності та боротьби протилежностей;

б) закон взаємного переходу кількісних змін в якісні;

в) закон заперечення заперечення.

20. Назвіть напрямок, протилежний детермінизму.

а) індетермінизм;

б) матеріализм;

в) дуалізм.

21. Який напрямок вважає ціле простою сумою його частин?

а) холізм;

б) елементаризм;

в) детермінизм.

22. Що таке “ноосфера”?

а) сфера розуму;

б) сфера життя;

в) буття Бога, Абсолюта.

23. Хто з вишезгаданих є представником “філософської антропології”?

а) М. Шелер;

б) А. Гелен;

в) Плеснер.

24. Як називається наука, метою якої є дослідження майбутнього?

а) футурологія;

б) майбутнєзнавство;

в) космологія.