Семінарське заняття № 1

Лекція 1

Предмет, завдання, зміст курсу.

Семінарське заняття 1.

Використання природи у вихованні дітей дошкільного віку в історії західної прогресивної педагогіки.

Семінарське заняття № 1

Тема: Використання природи у вихованні дітей дошкільного віку в історії західної прогресивної педагогіки. Діячі освіти України про формування особистості дитини.

План:

- Я.А. Коменський про виховання дітей дошкільного віку.

- Ж.Ж.Руссо та Й.І Песталоцці про природне виховання.

- Ф.Фребель - засновник дитячого садка.

- М.Монтессорі - про розвивальне середовище.

- С.Ф.Русова про формування дитини засобами природи.

- А.С.Макаренко про оцінку праці дітей в природі.

- Спадщина В.О. Сухомлинського про природу як засіб фізичного, розумового, морального та естетичного виховання.

Проблема виховання дітей засобами природи та запитання охорони навколишнього середовища хвилювали педагогів всіх часів.

Видатний чеський педагог Ян Амос Коменський вважав, що уже із раннього дитинства слід давати потрібні знання про природу, котрі є такими ж важливими для їхнього розумового розвитку, як знання мови і математики. Він мовивши, що пізнання природи починається із реальних явищ й предметів. Навчання треба починати не із словесного тлумачення, а із предметного спостереження.

Цікаві подивися були висловлені видатним французьким мислителем Жан Жаком Руссо. Він був прихильником природного виховання, тобто такого, яку б відповідало особливостям дітей й було б близьким до природи. Важливого значення надавав здійсненню розумового розвитку под годину ознайомлення із природою, особливо таких якостей, як увага й допитливість.

Швейцарський педагог Й.Г.Песталоцці наголошував на значенні ознайомлення із природою для нагромадження чуттєвого досвіду дітей. Природа, вказував він, - це джерело, завдяки якому розум піднімається від чуттєвих сприймань до чітких зрозуміти. Весь запас знань, який набуває людина за допомогою відчуттів, є результатом уважного ставлення до природи.

У 1817 р. Фребель відкрив у себе на батьківщині в Кейльгау (Тюрінгія) виховний заклад для дітей шкільного віку, в якому намагався втілити педагогічні принципи Песталоцці. У 1837 р. відкрив перший дитячий садок, де на практиці розробив методику дошкільного виховання. Основна мета дитячого саду сприяти розвитку природних особливостей дитини: дитина рослина, яка розвивається (звідси і назва закладу). Вихователь повинен бути у ньому садівником. Формулюючи завдання дитячого саду, Фребель відзначав, що він має не лише прийняти під нагляд недозрілих ще для школи дітей, але й зміцнити тіло, вправляти їх почуття, зайняти їх душу і розумно знайомити їх як з природою, так і з людським суспільством.
Цінними для соціальної педагогіки є також думки Фребеля щодо самовиховання. Вважаючи природу і людину творінням Бога, він вважав, що в людині треба розвивати її божественну сутність, спонукати її пізнавати себе, Бога та природу.
Велика заслуга Фребеля полягала також у тому, що він відзначив величезне розвивальне, виховне та освітнє значення дитячої гри. Вважав, що саме у грі найкраще проявляється творчість і самодіяльність дитини, що однак, не виключає керівного впливу дорослих на ігри дітей.
Надаючи великого значення самодіяльності, Фребель підкреслив роль вправ у шкільних заняттях. При цьому наголошував на потребі розвитку дитини, вважаючи знання – засобом досягнення мети.

Розвивальне середовище — комплекс психолого-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, ергономічних, естетичних умов, що забезпечують організацію життя дітей у дошкільному закладі.
Навчання, виховання, розвиток дитини повинні відбуватися в атмосфері захищеності, психологічного комфорту. Це означає, що оточення дитини має бути безпечним як щодо гігієни, умов життєдіяльності загалом, так і в морально-психологічному аспекті. Передусім навколишнє середовище повинно відповідати структурі когнітивної (пізнавальної) сфери дитини, передбачати можливості вільного розвитку ігрової та інших видів її діяльності.
Однією з перших звернула увагу на проблему розвивального середовища М. Монтессорі, яка найважливішою передумовою розкриття дитиною внутрішнього потенціалу вважала вільну самостійну діяльність у створеному педагогом просторово-предметному середовищі. Тому, на її думку, завдання педагога полягає насамперед у наданні дитині засобів саморозвитку й ознайомленні її з правилами користування ними. Такими засобами є автодидактичні (самонавчальні) Монтессорі-матеріали, з якими дитина працює спочатку під опікою педагога, а потім самостійно.

Цікавою постаттю в педагогіці був С.Ф.Русова.
Основний шлях виховання любові до природи - її знання. С.Ф.Русова вважала природу душею, основою виховного процесу. Бо коли дитина набула вміння спостерігати, досліджувати все, що її оточує, це навчить її любити рідний край, свою батьківщину як щось неповторне.
С.Ф.Русова висловила думку про ті, що найкращий метод тієї, який викликає інтерес дитини, враховує місцеві умови. Знайомство із природними об'єктами, вивчення їхні винне проводитись на справжніх об'єктах й явищах. Ніякий малюнок й ніяка модель не може дати кращого початкового знайомства із природою ніж саму природу.

У педагогічній системі А.С.Макаренка питання праці, трудове виховання займає особливе місце. Добре організована праця і раціонально педагогічно скерована у певній системі виховання А.С.Макаренка є однією із основ виховання і перевиховання молоді. Проблема праці розкривається у ряді робіт А.С.Макаренка – "Педагогічна поема”, "Прапори на баштах”, "Книга для батьків”, "Лекції про виховання дітей”, а також у статті "Виховання за допомогою праці” та ін. Праця, труд завжди були основою людського життя і культури, – писав А.С.Макаренко.
У трудовому вихованні А.С.Макаренко дотримувався таких принципів:

- праця повинна бути творчою, радісною…

- важлива користь праці у моральному, духовному розвитку людини.

- у праці виховуються правильні стосунки між людьми…

- праця має позитивний вплив на фізичний розвиток людини…

- праця має важливе значення в особистому житті людини.

Видатний український педагог В.О. Сухомлинський (1918- 1970) важливого значення надавав природі як засобу фізичного, розумового, морального та естетичного виховання.

Спостереження за навчанням молодших школярів привели його до висновку, що одна з основних причин низької успішності учнів початкової школи – поганий стан здоров'я. Для зміцнення фізичних сил дітей В.О. Сухомлинський радив проводити більше часу серед природного оточення. Він організовує прогулянки у ліс, поле, на луки, де діти ходять босоніж, дихають цілющим повітрям, захоплюються простором і неповторною красою природи.

Особливу роль він відводив природі, спілкуванню з нею як фактору розумового розвитку. В книзі "Серце віддаю дітям" він писав, що прагнув до того, щоб, перш ніж відкрити книгу, прочитати по складах перше слово, діти повинні прочитати сторінки найкращої в світі книги – книги природи.

Кожну подорож у природу В.О. Сухомлинський називав уроком мислення, уроком розвитку розуму. На його думку, найважливіше, щоб у процесі спілкування з природою дитина нагромадила чуттєві враження. Адже дитина мислить образами, а це означає, що, слухаючи розповідь учителя про подорож краплини води, вона малює у своїй уяві і сріблясті хвилі ранкового туману, і темну хмару, і гуркіт грому, і весняний дощ. Думки В.О. Сухомлинського особливо актуальні у наш час, позначений гуманізацією навчально-виховного процесу у дитячих дошкільних закладах.

Перший дитячий садок в Україні був відкритий сестрами Ліндфорс у 1872 р., проте він не проіснував довго через платне перебу­вання дітей у ньому. Н. Д. Лубенець було засновано Товариство народних дитячих садків, що існували на пожертвування. Праці Н. Д. Лубенець «Монтессорі і Фребель», «Дошкільне виховання і народна школа», а також звіти про діяльність Товариства народ­них дитячих садків свідчать про її глибоке переконання у потребі створити громадське дошкільне виховання, прагнення осмислити ті педагогічні ідеї, які набули найбільшого поширення в той час,, підтримати все прогресивне в них. Важливе місце в роботі народ­них дитячих садків відводилося природі. Звіти свідчать про те, що, незважаючи на обмежені кошти, дітей кожного літа вивозили на екскурсії в ліс, де вони перебували цілий день, а ввечері поверта­лися на поїзді. В роботі дитячих садків використовувалися ідеї Ф. Фребеля.