Ващенко В.В

ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК ОСНОВНИЙ МЕХАНІЗМ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ КОМУНАЛЬНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Ващенко В.В.

Науковий керівник – Бубенко П.Т., д-р.екон.наук, професор

В країнах з ринковою економікою досить універсальним заходом вирішення економічних проблем комунального сектору є залучення приватного капіталу у цю галузь. Цей варіант розглядається державою, коли операційна ефективність комунальних підприємств є досить низькою, постає необхідність в управлінських і технічних нововведеннях, впровадження передового технічного і управлінського досвіду, який в першу чергу мають приватні компанії. Варіант залучення приватного сектору у житлово-комунальне господарство розглядається і тоді, коли існує невідкладна потреба у капітальному ремонті житлово-комунальної інфраструктури, а держава і органи місцевого самоврядування постійно зазнають брак коштів, або роблять спроби зменшення бюджетного навантаження і розглядають варіанти залучення додаткових фінансових ресурсів на капітальне інвестування.

Існує декілька форм співпраці держави з приватним сектором, серед яких треба відмітити: контракти на виконання робіт, оренда, лізинг, концесія, приватизація, тощо. Вони різняться між собою головним чином по домінуючій ролі і формі власності державного чи приватного сектору:

1. При укладанні контракту на виконання робіт з приватним підприємством, підприємство житлово-комунального господарства несе всю відповідальність за якість наданих населенню послуг або виконаних робіт, воно тільки делегує частину своїх функцій виконувачу – приватній компанії.

2. За договором оренди (або лізингу) приватна компанія за встановлену плату отримує ексклюзивне право на експлуатацію потужностей комунального підприємства, як правило, на тривалий період, який визначається договором.

3. У випадку приватизації підприємства, державні органи можуть разом з приватними інвесторами створювати спільні підприємства (акціонерні компанії), це може дати можливість залучити зовнішній капітал, не приносячи в жертву державний контроль за експлуатацією підприємства і наданням послуг.

4. Концесія - надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику (Закон України «Про концесії» від 16 липня 1999 року № 997-XIV).

Проте перевагою концесії є і те, що вона дозволяє залучити до управління державною і муніципальною власністю ефективного керуючого. Приватний управлінець-концесіонер, що працює за цивільно-правовим договором за винагороду, прямо пов’язану з результатами його праці, буде ефективніше призначеного державного чиновника, що працює за одержувану з бюджету "платню", не пов’язану безпосередньо з результатами його праці. Концесіонеру належить право власності на прибуток, отриманий від управління (експлуатації) об'єкта концесій, а також на продукцію, отриману в результаті виконання умов концесійного договору. Амортизаційні відрахування, нараховані на основні фонди, отримані у концесію або створені у зв'язку з виконанням умов концесійного договору, залишаються у розпорядженні концесіонера і використовуються виключно на відновлення основних фондів, отриманих у концесію або створених у зв'язку з виконанням умов концесійного договору. Концесіонер має право відповідно до умов концесійного договору за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення майна, отриманого в концесію. Право власності на поліпшене, реконструйоване, технічно переоснащене майно залишається відповідно за державою або територіальною громадою.

Таким чином, обираючи концесію, як форму залучення приватного сектору у сферу житлово-комунальних послуг, у держави є шанс створити дієві ринкові механізми у галузі, разом з тим захистити свої інтереси і інтереси населення завдяки перевагам концесії перед іншими формами державно-приватного партнерства.