Типовий інтерфейс електронних таблиць. Форматування даних. Формули та функції

Усі відомі табличні процесори мають типову структуру інтерфейсу. При роботі з електронною таблицею на екран виводяться робоче поле таблиці і панель керування, яка включає: Головне меню, допоміжну область керування, рядок вводу в рядок підказки. Розташування цих областей на екрані може бути мимовільним і залежить від особливостей конкретного табличного процесора.

Рядок головного меню містить імена меню основних режимів програми. Вибравши один з них, користувач отримує доступ до меню, що містить перелік команд, які в нього входять. Після вибору деяких команд меню з'являються додаткові підменю.

Додаткова область керування включає рядок стану, панелі інструментів, вертикальну і горизонтальну лінійки прокрутки.

У рядку стану (статусному рядку) користувач знайде відомості про поточний режим роботи програми, імені файлу поточної електронної таблиці, номер поточного вікна і т.п.

Панель інструментів (піктографічне меню) містить певну кількість кнопок (піктограм), призначених для швидкої активізації виконання певних команд меню і функцій програми. Щоб викликати на екран ті області таблиці, які не ньому на даний момент не відображені, використовуються вертикальна і горизонтальна лінійки прокрутки. Бігунки (движки) лінійок показують відносну позицію активної комірки у таблиці і використовуються для швидкого переміщення по ній. У деяких табличних процесорах на екрані створюються спеціальні зони швидкого виклику. При натисканні миші у такій зоні викликається відповідна функція. Наприклад, при натисканні мишею на координатній лінійці викликається діалог параметрів сторінки.

Рядок введення відображає дані, що вводяться у комірку. У ній користувач може переглядати чи редагувати вміст поточної комірки. Особливість рядку введення – можливість бачити формулу чи функцію, що міститься у комірці, а не її результат. Рядок вводу зручно використовувати для перегляду чи редагування текстових даних.

Рядок підказки призначений для надавання повідомлень користувачу відносно його можливих дій у даний момент.

Робоче поле – простір електронної таблиці, що складається з комірок, назв стовпців і рядків.

Панель керування – частина екрану, що дає користувачу інформацію про аквтину комірку і її вміст, меню і режими роботи.

Електронні таблиці надають користувачу комп'ютерний варіант так званої робочої книги для проведення розрахунків. Книга складається з окремих пойменованих аркушів (таблиць), які у свою чергу формуються з комірок, які виходять з перетину рядків та стовпців. Стовпці таблиці нумеруються прописними латинськими літерами (A, B,..., Z, AA,...,AZ,...), а рядки – числами. Кожна комірка має унікальну адресу, що складається з імені стовпця і рядка, наприклад, A1 чи D55.

Перед тим як помістити дані в ту чи іншу комірку таблиці, її слід виділити (натиском лівої кнопки миші). Введення даних можна як і в саму комірку, так і у поле, що відображає вміст комірки (рядок формул). Виділити групу комірок можна за допомогою миші або клавіатури. Можна виділити не тільки блок комірок, але й цілі рядки і стовпці. Окремі комірки чи групи комірок можна форматувати, встановлювати різні шрифти, їх накреслення і розмір та ін.

3.Загальна технологія роботи з електронними таблицями

Табличний процесор може мати кілька режимів роботи, найбільш важливі з них: режим готовності, режим вводу даних, командний режим, режим редагування.

Режим готовності – режим, у якому відбувається вибір комірки або блоку для корегування чи виконання якоїсь операції. У цьому режимі текстового курсору немає, а є виділення активної комірки кольором.

Режим ведення даних – режим, коли починають вводити дані у певну комірку, з якого після введення даних знову переходять до режиму готовності або до командного режиму.

Режим редагування. При переході в режим введення даних попередній вміст поточної комірки втрачається. Щоб цього не відбувалося використовується режим редагування, що ініціюється певною клавішною комбінацією. У режимі редагування вміст активної комірки з'являється на контрольній панелі, доступний для внесення змін.

Табличний процесор має велику кількість команд, кожна з яких має різноманітні параметри (опції). Команди разом із додатковими опціями утворюють систему ієрархічного меню, яка у кожного типу табличних процесорів має свої особливості. Не верхньому рівні ієрархічного меню знаходиться головне меню. Вибір команди з меню робиться одним з двох способів: за допомогою клавіш керування курсором з натисканням клавіші введення або введенням з клавіатури спеціально виділеного символу команди.

Додаткову інформацію про команди, що складають меню електронної таблиці, і їх використання можна отримати, викликавши довідку.

Сукупність команд, що надається у розпорядження користувача деякої середньої електронної таблиці, можна розбити на такі типові групи:

• команди для роботи з файлами (збереження, завантаження, відкриття, пошук);
• команди редагування (переміщення, копіювання, видалення, вставка, пошук та заміна, відміна);
• команди форматування (вирівнювання тексту, вибору: шрифтів, товщини та розташування ліній, висоти рядка, ширину стовпця, колір фону та ін.);
• команди для роботи з вікнами (відкриття, закриття, вибір режиму, перехід між відкритими вікнами та ін.);
• команди для роботи з електронною таблицею як з базою даних (сортування, пошук потрібного рядку, стовпця чи комірки та ін.);
• друк;
• сервіс (команди для створення макросів, об'єднання електронних таблиць чи їх частин, встановлення захисту, експорту та імпорту, підключення додаткових математичних інструментів та ін.);
• отримання довідкової інформації;
• використання графіки.

Робота в кожній електронній таблиці має свої особливості, проте можна говорити про деяку узагальнену технологію роботи з нею.

На першому етапі формується структура електронної таблиці, яка включає: визначення заголовку, назв рядків і стовпців, а також введення в комірки вихідних даних, формул і функцій.

На другому етапі відбувається робота з даними, яка має на увазі дослідження сформованої таблиці, яке пов'язане з використанням певних математичних моделей (моделюванням), методів одночасної роботи з кількома таблицями і методів роботи з базами даних.

Третій етап технології дозволяє у графічному виді представити результати, що отримані на першому і другому етапах, і найбільш яскраво їх інтерпретувати.

Четвертий етап забезпечує вивід результуючих даних на друк. При цьому результати можуть бути роздруковані у табличному вигляді або у виді графічних діаграм.