Тема № 3: Взаємодія людини і права

Орієнтовний план:

Вступ.

1.Біопсихосоціальна природа людини і вплив на неї права.

2.Об'єктивне право і міра свободи особи.

3.Правовий статус особи, права громадянина, права людини.

4.Інститут прав людини в Україні.

Висновки

Перелік використаних джерел

Методичні вказівки:

Розгляд першого питання потребує врахування трьох основних форм прояву людини. По-перше, людина є біопсихосоціальною істотою. Іншими словами людина може розглядатися як біологічна форма життя, що виражається в морфологічних, фізіологічних, генетичних, нервово-мозкових, електрохімічних і інших явищах і процесах людського організму. По-друге, людина може розглядатися і з погляду її психічного вираження. У цьому розумінні розглядається її внутрішній духовний світ, аспекти її свідомого і несвідомого, процесів прояву волі, переживань, пам'яті, стабільних і рухливих рис характеру, темперамент і багато чого іншого. По-третє, людина як особистість розглядається і в соціальному контексті. Цей підхід відображає особливість існування людини в суспільстві, у співвідношенні із собі подібними. Саме в цьому аспекті людина становить особливий інтерес для юриспруденції взагалі і для теорії держави і права зокрема. Це не означає, що для правової науки і практики біологічна і психологічна природа людини не значима. Право у своєму втіленні в юридичних нормах орієнтується і на упорядкування біопсихологічних аспектів взаємин суб'єктів у тих випадках і межах, де це необхідно для захисту інтересів індивіда і суспільства.

Друге питання передбачає необхідність висвітлення поняття «свобода», що далеко виходить за рамки юридичних понять і інститутів. У юриспруденції таке поняття має пряме відношення до вибору особою варіантів своєї поведінки (правомірної або протиправної). Критерієм такої поведінки є норма права. Всяка норма права вказує на вибір поведінки з ряду варіантів, тим самим, обмежуючи поведінку суспільно-корисними формами, визначаються усілякі його різновиди. Протиправна поведінка проявляється в порушенні встановлених юридичних рамок. «Міра свободи» визначається нормами права - об'єктивним правом (системою норм даної держави), означає, що право - інструмент реалізації й обмеження свободи. Реалізація свободи пов'язана із суб'єктивними правами, обмеження - з юридичними обов'язками.

Роз'яснюючи правовий статус особи слід враховувати, що це юридична категорія, пов'язана з внутрішньодержавним правом даної держави. Правовий статус особи виражає міру її свободи, визначену і гарантовану законом, забезпечену державою. Правовий статус громадянина характеризується максимально повним набором прав, свобод, обов'язків, що існують у даній державі, оскільки громадянин – це особа, що має громадянство, тобто постійний юридичний зв'язок із даною державою, що виражається в їх взаємних правах і обов'язках. Права громадянина тісно пов'язані з «правами людини», але не тотожні ним. Права людини – це, так зване, природне право в його сучасному розумінні, сучасному трактуванні, сучасному бутті – у теорії і на практиці.

Дослідження четвертого питання доцільно будувати з урахуванням того, що Україна належить до числа держав, що припускають наддержавний (міжнародний) контроль за станом дотримання прав людини. Декларація про державний суверенітет України проголосила пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права стосовно норм внутрішньодержавного права, гарантує всім громадянам України права і свободи, передбачені Конституцією України і нормами міжнародного права, що визнані Україною.

Рекомендований перелік літератури до теми № 3:

1, 2, 3, 5, 13, 40, 44, 50, 51, 53, 54, 63, 77, 81, 90, 92, 93, 95, 107, 110, 111, 112, 135, 136, 166, 167, 170, 177, 180, 185, 186, 187, 191, 194, 197, 198, 214, 246, 247, 248, 279, 285, 304, 307.