Шкідливе програмне забезпечення

Одним з найнебезпечніших способів проведення атак є впровадження в системи, які атакують, шкідливого програмного забезпечення. Ми виділимо наступні межі шкідливого ПЗ:

· шкідлива функція;

· спосіб поширення;

· зовнішнє подання.

Частину, що здійснює руйнівну функцію, будемо називати "бомбою" (хоча, можливо, більш вдалими термінами були б "заряд" або "боєголовка"). Загалом кажучи, спектр шкідливих функцій необмежений, оскільки "бомба", як і будь-яка інша програма, може володіти якою завгодно складною логікою, але звичайно "бомби" призначаються для:

· впровадження іншого шкідливого ПЗ;

· отримання контролю над системою, яку атакують;

· агресивного споживання ресурсів;

· зміни або руйнування програм й/або даних.

По механізму поширення розрізняють:

· віруси – код, що володіє здатністю до поширення (можливо, зі змінами) шляхом впровадження в інші програми;

· "хробаки" – код, здатний самостійно, тобто без впровадження в інші програми, викликати поширення своїх копій по ІС й їхнє виконання (для активізації вірусу потрібен запуск зараженої програми).

Віруси звичайно поширюються локально, у межах вузла мережі; для передачі по мережі їм потрібна зовнішня допомога, така як пересилання зараженого файлу. "Хробаки", навпаки, орієнтовані в першу чергу на подорожі по мережі.

Іноді саме поширення шкідливого ПЗ викликає агресивне споживання ресурсів і, отже, є шкідливою функцією. Наприклад, "хробаки" "з'їдають" пропускні шляхи мережі й ресурси поштових систем. Із цієї причини для атак на доступність вони не мають потреби у вбудовуванні спеціальних "бомб".

Шкідливий код, що виглядає як функціонально корисна програма, називається троянським. Наприклад, звичайна програма, будучи ураженою вірусом, стає троянською; часом троянські програми виготовляють вручну й підсувають довірливим користувачам у якому-небудь привабливому пакунку.

Відзначимо, що дані нами визначення й наведена класифікація шкідливого ПЗ відрізняються від загальноприйнятих.

Вікно небезпеки для шкідливого ПЗ з'являється з випуском нового різновиду "бомб", вірусів й/або "хробаків" і перестає існувати з відновленням бази даних антивірусних програм і накладенням інших необхідних латок.

За традицією із усього шкідливого ПЗ найбільша увага громадськості зосереджується на частку вірусів. Однак до березня 1999 року з повним правом можна було стверджувати, що "незважаючи на експонентний ріст числа відомих вірусів, аналогічного росту кількості інцидентів, викликаних ними, не зареєстровано. Дотримання нескладних правил "комп'ютерної гігієни" практично зводить ризик зараження до нуля. Там, де працюють, а не грають, число заражених комп'ютерів становить лише частки відсотка".

У березні 1999 року, з появою вірусу "Melissa", ситуація кардинальним чином змінилася. "Melissa" – це макровірус для файлів MS-Word, що поширюється за допомогою електронної пошти в приєднаних файлах. Коли такий (заражений) приєднаний файл відкривають, він розсилає свої копії по першим 50 адресам з адресної книги Microsoft Outlook. У результаті поштові сервери піддаються атаці на доступність.

У цьому випадку нам хотілося б відзначити два моменти.

1. Як уже говорилося, пасивні об'єкти відходять у минуле; так званий активний уміст стає нормою. Файли, які по всіх ознаках повинні були б відноситься до даних (наприклад, документи у форматах MS-Word або Postscript, тексти поштових повідомлень), здатні містити інтерпритовані компоненти, які можуть запускатися неявним чином при відкритті файлу. Як і всяке в цілому прогресивне явище, таке "підвищення активності даних" має свій зворотний бік (у розглянутому випадку – відставання в розробці механізмів безпеки й помилки в їхній реалізації). Пересічні користувачі ще не швидко навчаться застосовувати інтерпритовані компоненти "у мирних цілях" (або хоча б довідаються про їхнє існування), а перед зловмисниками відкрилося власне кажучи необмежене поле діяльності. Як не банально це звучить, але якщо для стрілянини по горобцях викочується гармата, то постраждає в основному стріляючий.

2. Інтеграція різних сервісів, наявність серед них мережевих, загальна зв’язність багаторазово збільшують потенціал для атак на доступність, полегшують поширення шкідливого ПЗ (вірус "Melissa" – класичний тому приклад). Образно кажучи, багато інформаційних систем, якщо не вжити захисних заходів, виявляються "в одному човні" (точніше – у кораблі без перебирань), так що досить однієї пробоїни, щоб "човен" відразу пішов на дно.

Як це часто буває, слідом за "Melissa" з'явилися на світ ціла серія вірусів, "хробаків" і їхніх комбінацій: "Explorer.zip" (червень 1999), "Bubble Boy" (листопад 1999), "ILOVEYOU" (травень 2000) і т.д. Не те що б від них був особливо великий збиток, але суспільний резонанс вони викликали чималий.

Активний уміст, крім інтерпритованих компонентів документів й інших файлів даних, має ще одне популярне обличчя – так звані мобільні агенти. Це програми, які завантажуються на інші комп'ютери й там виконуються. Найбільш відомі приклади мобільних агентів – Java-аплети, що завантажують на користувальницький комп'ютер й інтерпритовані Internet-навігаторами. Виявилося, що розробити для них модель безпеки, що залишає досить можливостей для корисних дій, не так вже й просто; ще складніше реалізувати таку модель без помилок. У серпні 1999 року стали відомі недоліки в реалізації технологій Active й Java у рамках Microsoft Internet Explorer, які давали можливість розміщати на Web-серверах шкідливі аплети, що дозволяють одержувати повний контроль над системою-візитером.

Для впровадження "бомб" часто використовуються помилки типу "переповнення буфера", коли програма, працюючи з областю пам'яті, виходить за межі припустимого й записує в потрібні зловмисникові місця певні дані. Так діяв ще в 1988 році знаменитий "хробак Морріса"; у червні 1999 року хакери знайшли спосіб використати аналогічний метод стосовно Microsoft Internet Information Server (IIS), щоб одержати контроль над Web-сервером. Вікно небезпеки охопило відразу біля півтора мільйона серверних систем...

Не забуті сучасними зловмисниками й випробувані троянські програми. Наприклад, "троянці" Back Orifice й Netbus дозволяють одержати контроль над користувацькими системами з різними варіантами MS-Windows.

Таким чином, дія шкідливого ПЗ може бути спрямована не тільки проти доступності, але й проти інших основних аспектів інформаційної безпеки.

Date: 2015-06-11; view: 822; Нарушение авторских прав