Державне регулювання
Державне регулювання економіки здійснюється через її економічні функції:
-забезпечення правової основи та громадської атмосфери, що створює сприятливі умови для ефективного функціонування ринкової економіки (без існування законів, що захищають право власності, люди не могли б мати стимулів до ек активності, бо можливість накопичення практично була б виключена; держава створює та підтримує правову систему, яка не тільки захищаю право власності, а й надає законного статусу приватним підприємствам, встановлює такі правила здійснення ек діяльності, що регулюють відносини між суб’єктами, визначають заходи компенсації населенню збитків, накладають обмеження на види діяльності, не забезпечені правовими санкціями; в межах правового поля держава створює відповідні служби та організації, покликані забезпечувати перелічені завдання);
-заходи захисту конкуренції. Існування антимонопольного законодавства та впровадження методів його реалізації; б-ба з нечесними методами конкуренції такими як, порушення патентів, копіювання товарних знаків, заниження цін (демпінг), фальшива реклама;
-заходи із коригування розподілу ресурсів з метою зміни структури нац продукту. Потреба в коригуванні зумовлена зовнішніми ефектами та вир-вом сусп благ, що спричинює переміщення частини витрат вир-ва до третіх осіб, зниження сусп витрат вир-ва; створення держ сектора, впровадження системи податків, що знижують прибутковість і перешкоджають переливу додаткових ресурсів у неконтрольовані та шкідливі вир-ва.
-перерозподіл доходів і багатства (ринковий механізм не забезпечує соц справедливого розподілу, а призводить до поглиблення розшарування членів сус-ва за рівнем доходів та багатства, для зменшення чого держава використовує систему оподаткування доходів та майна, різного роду трансфертні платежі та допомоги окремим групам громадян з низькими доходами, регулювання цін, заходи соц забезпечення.
57.ОБ*ЄКТИВНІ ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ ТА СУТНІСТЬ СУЧАСНОЇ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА.
Світове господарство — внутрішньо суперечлива єдність національних економік, пов'язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв'язками.Етапи розвитку світового господарства:I —Ікінець XIX — початок 20-х років XX ст.;II — друга третина 20-х років — кінець 80-х роківXX ст.; Етапи рої шику світового господарства1. Виникнення світового господарства (кін. ХУП ст*)2. Поступове утвердження світової системи господарства І (поч. XVIII сер, XIX сг.). 3. Завершення формування світового господарства (кін. XIX «| поч. XX ст.).4. Період кризових явиш у розвитку світового господарства (кін. 20-х сер. 80-х років XX ст.).5. Глобалізація світово! економіки (кін. 80-х років XX ст. -поч. XXI ст.).кінець 80-х — початок 90-х років XX ст. і продовжується нині.Світове господарство характеризується:— зростанням інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення міжнародного поділу праці;__створенням багатогранної системи міжнародних економічних відносин;— формуванням міжнаціональних механізмів регулювання економічних взаємовідносин між країнами.Економічні засади функціонування світового господарства.Провідну роль у сучасному світовому господарстві відіграють інтернаціональні промислові та банківські корпорації.Міжнародні корпорації (МНК) — концерн або союз концернів різних країн, які домінують в одній або кількох сферах світового господарства.Транснаціональні корпорації (ТНК) — основні суб'єкти світогосподарських зв'язків на сучасному етапі.ТНК — фірми, які здійснюють основну частину своїх операцій за межами країни, в якій вони зареєстровані, — 600 найчастіше в декількох країнах, де розміщені їхні відділення, філії, підприємства.Транснаціональні банки (ТНЕ) — крупні банки, які виконують посередницьку роль у міжнародному русі позичкового капіталу (спираючись на мережу закордонних підприємств) і контролюють (за державної підтримки) валютні й кредитні операції на світовому ринку.Класифікація країн світового господарстваЗа специфікою господарських систем:— країни з розвиненою ринковою економікою;— країни з ринковою економікою, що розвивається;— країни з перехідними до ринку економіками;— країни з неринковою економікою. Проблемам світової торгівлі, міжнародних валютно-фінансових відносин та міграції робочої сили присвячені наступні параграфи. Зараз же ми ретельніше розглянемо дві форми МЕВ: міжнародний рух капіталів і науково-технічне, співробітництво.XМіжнародний рух капіталів (МРК) — переміщення засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отри-мання прибутку.Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується трансформаційними зрушеннями в системі міжнародних економічних відносин.Фактора, що зумовлюють трансформації у системі МЕВ:— поширення кризи в енергетичній, сировинній та фінансовій сферах;— швидка зміна пріоритетів, зумовлена розвитком інформаційного суспільства;— зміни суспільно-економічних та політичних устроїв, зокрема постсоціалістичних держав;— економічні, науково-технічні й технологічні зрушення, які зумовлюють зміну форм і напрямків міжнародної спеціалізації; — зміна місця окремих країн, регіонів та фірм у системі міжнародного поділу праці та в структурі світового господарства.
58.СВІТОВИЙ РИНОК І МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ.
59.МІЖНАРОДНА ВАЛЮТНА СИСТЕМА ТА ЕТАПИ ЇЇ ЕВОЛЮЦІЇ.
Валюта в широкому розумінні — це грошова одиниця країни (гривня, рубль, долар і т. ін.);у вузькому розумінні — це грошові одиниці іноземних держав.
Національна валютна система — форма організації валютних відносин країни, що визначається національним законодавством (рис. 21.13).
Структура національної валютної системи:
· Національна грошова (валютна) одиниця
· Золотовалютні резерви країни
· Умови конвертованості національних валют
· Режим ринку валют
· Режим ринку золота
· Статус національних установ, що регулюють валютні відносини країни
Етапи розвитку міжнародної валютної системи (МВС). Система "золотого стандарту" (рис. 21.4):
— золотомонетний стандарт (діяв із 1867 р. до початку XX ст.);
— золотозливковий стандарт (з початку XX ст. до Першої світової війни);
— золотодевізний (золотовалютний) стандарт (із 1922 р. Д° початку Другої світової війни).
Переваги:
— стабільність курсів валют сприяє розвитку торгівлі та зменшує ризики;
— жорстке саморегулювання. Недоліки:
— відмова від самостійної грошової політики;
— залежність від видобутку золота.
Форми золотого стандарту:
Золотомонетний стандарт — обіг золотих монет і вільний обмін паперових та кредитних грошей на золото
· Золотозливковий стандарт — можливість обміну знаків вартості на золото тільки тоді, коли пред'явлена сума грошових знаків відповідає ціні золотого зливка
· Золотодевізний стандарт — дозволяє обмінювати банкноти на іноземну валюту (девізи), розмінну на золото
Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.) Основні принципи:
— встановлення твердих обмінних курсів країн-учасниць до курсу долара;
— курс долара фіксований відносно золота;
—центральні банки підтримують стабільний курс національної валюти відносно долара;
— організаційною ланкою виступають МВФ і МБРР.
Ямайська валютна система (створена в 1976 р.) Основні особливості:
— заснована на кількох валютах;
— відмінено монетний паритет золота;
—основний засіб розрахунків — вільно конвертована валюта, а також міжнародні кредитні гроші — СПЗ і резервні позиції
МВФ;
—вільний плаваючий курс валют визначається попитом і пропозицією;
60.ГЛОБАЛІЗАЦІЯ СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ*ЯЗКІВ ТА ЗАГАЛЬНО ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДЕЙ.
Економічний, соціально-політичний, культурний розвиток людства відбувається під знаком глобалізації:- зростають обсяги міжнародної торгівлі та інвестицій;- відбувається розширення і поглиблення міжнародного поділу праці на всіх рівнях - від регіонального, міжнародного до світового;- зростає взаємозв'язок між учасниками світового відтворювального процесу;- поглиблюється інтернаціоналізація виробництва;-зростає роль ТНК у світогосподарських процесах;-загостюється глобальна конкуренція;- з'являються системи глобального менеджменту. Глобалізація— всеохоплюючий процес трансформації світового співтовариства у відкриту цілісну систему інформаційно-технологічних, фінансово-економічних, суспільно-політичних, соціально-культурних взаємозв'язків та взаємозалежностей. На сьогодні регулювання у системі міжнародних економічних відносин здійснюється міжнародними організаціями, такими, зокрема, як:І- Організація Об'єднаних Націй (ООН);- Світова організація торгівлі (СОТ);- Міжнародний валютний фонд (МВФ);- Світовий банк та ін. Глобальна економіка — якісно новий стан світової економіки, яка поступово перетворюється в цілісний глобальний організм, поєднаний гігантською виробки-чо-збутовою мережею, глобальною фінансовою системою, планетарною інформаційною мережею тощо.Глобалізація є складною ієрархічною системою, яка розстається на різних рівнях Глобалістика - це самостійна галузь знань про най-загальніші, планетарні проблеми сучасного і майбутнього розвитку людської цивілізації.Класифікація глобальних проблем:•найбільш "універсальні проблеми" політичного і соціально-економічного характеру: недопущення ядерної війни і збереження миру, забезпечення стійкого розвитку світового співтовариства і підвищення рівня організованості управління ним;•проблеми природноекономічного характеру: екологічна, енергетична, сировинна, продовольча, Світового океану;•проблеми соціального характеру: демографічна, зайнятості, міжнародних відносин, дефіциту демократії тощо; проблеми змішаного характеру, невирішеність яких призводить до загибелі людей: регіональні конфлікти, техногенні аварії, стихійні лиха та ін.;•проблеми суто наукового характеру: освоєння космосу, довгострокове прогнозування клімату;•нові проблеми: організована злочинність, тероризм, незаконний обіг наркотиків і т.п.;• "малі проблеми", що супроводжують весь розвиток людської цивілізації: бюрократія, егоцентризм тощо. Форми міжнародного співробітництва у вирішенні глобальних проблем:- реалізація спільних проектів і програм;- передавання технологій;- виділення кредитів;- надання країнам, що розвиваються, доступу на світовий ринок;~ угоди під егідою ООН та інших міжнародних організацій. Глобальні проблеми неможливо вирішити на рівні окремих країн. Потрібен єдиний міжнародний механізм їх розв'язання і регулювання, визначення міжнародних правових та економічних проблем.Міжнародне співробітництво набуває особливого значення у вирішенні глобальних проблем людства.програма дій повинна передбачати досягнення саме основних цілей, у контексті кожної з яких необхідна взаємодія на національному і міжнародному рівнях, це:1) удосконалення діяльності, спрямованої на розвиток людського потенціалу;2) зменшення загрози турбулентності фінансових потоків та пов'язаних із цим втрат;3) активізація міжнародного співробітництва у сфері боротьби з глобальними загрозами щодо безпеки людини;4) активізація діяльності з розроблення нових технологій для забезпечення розвитку людини, ліквідації злиденності;5) припинення процесів маргіналізащі та подальшої поляризації багатства і бідності;7) формування цілісної та демократичної системи глобального регулювання.
Date: 2015-07-17; view: 265; Нарушение авторских прав Понравилась страница? Лайкни для друзей: |
|
|