Обчислювальні системи з розподіленою пам’яттю

Ідея побудови таких обчислювальних систем є дуже простою. Береться деяка кількість обчислювальних вузлів, кожен з яких складається з процесорного елемента та оперативної пам’яті, доступ до якої має тільки цей процесорний елемент. Доступ до оперативної пам’яті відбувається іншим, більш складнішим шляхом. В наш час в ролі обчислювальних вузлів все частіше використовуються повноцінні комп’ютери. Комунікаційне середовище може спеціально розроблятися для певної системи, або бути стандартною мережевою технологією, вільно доступною на ринку. Переваги в таких системах наступні:

- Користувач може довільно конфігурувати систему, в залежності від своїх бажань та можливостей;

- Дана система може практично необмежено розростатись і вартість такої системи значно менша ніж інші паралельні системи.

Дані системи отримали назву – комп’ютери з масовим розпаралелюванням або масово паралельні комп’ютери.

Серед найпопулярніших систем можна виявити Intel Paragon IBM SP1 SP2. Всі вони різняться тільки процесорами, що входять до їхнього складу та комунікаційним середовищем. Наприклад, в комп’ютері Intel Paragon використовується процесор Intel І860, що розміщується у вузлах двохвимірної сітки. В обчислювальних вузлах IBM SP використовуються процесори Power PC, Power 3. Сімейство комп’ютерів Cray T3E/T3D використовує процесори сімейства Dec Alpha.

Розглянемо, як приклад, комп’ютери класу Cray T3E/T3D. Ці комп’ютери є масово паралельними комп’ютерами, які можуть містити до 2000 процесорів. Як і всі комп’ютери даного класу, він складається з вузлів та комунікаційного середовища. Всі вузли комп’ютера діляться на 3 групи: вузли користувачів, вузли операційної системи та обчислювальні вузли. Користувач має доступ тільки до вузлів користувачів, які можуть працювати в багатозадачному середовищі. Доступу до вузлів операційної системи користувач не має. На цих вузлах виконуються файли операційної системи і служать для підтримки багатьох сервісних функцій.

Обчислювальні вузли призначені для виконання програм користувача в монопольному режимі. При запуску програми користувача, для її виконання виділяється потрібна кількість вузлів і забезпечується монопольний режим використання цих вузлів.

Кількість вузлів кожного типу залежить від конфігурації системи. Наприклад, реально працююча система має таку конфігурацію – 24/16/576 (24 – вузли користувача; 16 – вузли операційної системи; 576 – кількість обчислювальних вузлів).

Кожен вузол системи складається з процесорного елементу та мережного інтерфейсу. Процесорний елемент складається з процесора Dec Alpha, локальної пам’яті і допоміжних підсистем. В системі Т3Е-1200Е використовуються процесори Alpha-21164 з частотою 600МГц. Мережний інтерфейс зв’язаний з мережевим комутатором, що являється частиною комунікаційного середовища.

Всі маршрутизатори розміщуються у вузлах n-мірного гіперкубу. Дану топологію можна уявити як тривимірний куб в якому всі вузли зв’язані безпосередньо шістьома своїми сусідами, в незалежності від того, де розміщується вузол: чи на грані, чи на ребрі, чи на його вершині. Два вузли зв’язані між собою двома однонаправленими каналами у різних напрямках. В комп’ютерах Cray T3E-1200E швидкість передачі даних по цих каналах досягла 480Мб/с, а час затримки на рівні апаратури – 1мс. Пошук вузла в трьохвимірній решітці відбувається наступним чином: спочатку відбувається зміщення по вісі х до того моменту, поки поточна координата х не буде рівна координаті х шуканого вузла. Аналогічний пошук відбувається по осях y, z. Також кожен маршрутизатор може паралельно передавати дані в трьох напрямках. Цікавою особливістю даного комп’ютера є апаратна підтримка бар’єрної синхронізації (рис.18). Бар’єр – це таке місце в програмі, доходячи до якого процес зупиняє своє виконання до тих пір, поки решта процесів не дойдуть до цієї точки.

Цей вид синхронізації досить часто використовується при написанні програм, проте програмна реалізація бар’єру є досить складною і вимагає витрат ресурсів. Апаратна реалізація значно скорочує витратність ресурсів.

Рис. 18. Приклад апаратної підтримки бар’єрної синхронізації

Кожен процесорний елемент має вхідний і вихідний регістри синхронізації. Кожен з цих регістрів зв’язаний зі своїм власним ланцюгом синхронізації. Сам же ланцюг синхронізації складається з елементів двох типів – це реалізація логічного множення (операція And) і пристрій, що дублює значення свого одного входу на свої два виходи (елемент 1-2). Вихід останнього елемента And є входом для першого елемнта 1-2. Самі елементи зв’язані один з одним структурою бінарного дерева. Пояснимо принцип його роботи. Якщо деякий процес дійшов до бар’єру, то у відповідному процесорному елементі у вхідний регістр синхронізації записується 1. Процесор не продовжить роботу даних до тих пір, поки у його вихідному регістрі синхронізації не буде 1. Якщо уважно переглянути структуру бар’єру, то можна помітити, що якщо хоча б на одному процесорному елементі у вхідному регістрі синхронізації буде 0, тобто процес ще не дійшов до бар’єру, то у всіх вихідних регістрах всіх процесорних елементів також будуть нулі і всі процеси будуть очікувати моменту, коли даний процес дійде до бар’єру.

Ці ж ланцюги в комп’ютерах даного сімейства можна використовувати і в наступних цілях. Наприклад, якщо замінити оператор множення на оператор логічного додавання, то ми отримаємо так звану "систему еврика". Тобто коли певний процес дійшов до точки бар’єру, то одиниця, записана у вхідний регістр синхронізації перейде на всі регістри всіх процесорних елементів. Тобто всі решта процесів «дізнаються» про те, що деякий процес уже завершив роботу. Такий метод використовується у різних задачах, наприклад, в задачах пошуку.

Також крім традиційних суперкомп’ютерів класу Cray T3E/T3D, IBM SP використовується обчислювальний кластер. В комп’ютерній термінології поняття кластер може мати декілька значень. Наприклад, кластерна технологія використовується для покращення швидкодії та надійності серверів баз даних та веб-серверів. Ми ж надалі будемо мати на увазі тільки обчислювальні кластери, тобто кластери, що використовуються для проведення обчислень.

Поштовхом для розвитку обчислювальних кластерів є велика наявність на ринку не дорогої комп’ютерної техніки, ресурси якої можна об’єднати для вирішення конкретної задачі, в той же час, як суперкомп’ютери є дорогими і малодоступними.

Взагалі кажучи, обчислювальний кластер – це є об’єднання декількох комп’ютерів в рамках єдиної мережі для вирішення конкретної задачі. Кожен комп’ютер може працювати під своєю власною операційною системою: Windows-NT, Linux, Unix, тощо. Поштовхом для розвитку є велика наявність на ринку не дорогої обчислювальної техніки, ресурси якої можна об’єднати для вирішення конкретної задачі, в той час як суперкомп’ютер є дорогим і малодоступним.

Склад і потужність вузлів може змінюватися в рамках єдиного кластера. Кожен вузол може бути як однопроцесорною машиною, так і багатопроцесорною SMP. Кластером можна вважати як пару комп’ютерів, з’єднаних 100 Мбіт Ethernet мережею, так і обчислювальну систему Cplant, яка об’єднує 1400 вузлів на процесорах Alpha і об’єднаних мережею Myrinet.

Розглянемо найважливіші кластерні проекти.

Date: 2015-07-17; view: 600; Нарушение авторских прав