Структура потенціалу підприємства

При формуванні та використанні потенціалу підприємства проводиться його декомпозиція на компоненти, встановлюються їх функції і зв'язки, тобто здійснюється структуризація.

Чіткого та однозначного уявлення про структуру потенціалу підприємства поки не сформульовано. Це обумовлено тим, що дослідження з даної проблеми здійснюються в рамках окремих проявів потенціалу. У результаті накопичено багатий інструментарій оцінки ринкових, виробничих, фінансових можливостей підприємства, але разом з тим відчувається недолік повноти охоплення та систематизованого підходу в представленні структури його сукупного потенціалу.

Оптимальна структура потенціалу повинна мати мінімальну кількість компонентів, але, разом з тим, вони повною мірою повинні виконувати задані функції. Існує кілька можливих підходів до структуризації потенціалу підприємства:

1. Блочно-модульна структуризація.

2. Функціональна структуризація.

Блочно-модульна структуризація потенціалу підприємства заснована на взаємодії трьох складових, які охоплюють всі стратегічні компоненти підприємства, що дозволяють досягати поставлені цілі, та найбільш повно характеризують внутрішній стан підприємства – ресурсів, системи управління та діяльності персоналу (рис. 1.3) [67, 68].

Рис. 1.3. Блочно-модульна структуризація потенціалу підприємства

Відповідно до ресурсної концепції, потенціал підприємства розглядається як система ресурсів, що вступають у взаємодію й обумовлюють досягнуті ре­зультати. Блок ресурсів, незважаючи на нібито однозначність їхнього трактування, в економічній літературі представляється різним набором модулів. Так, автори блочно-модульної структуризації пропонують у складі ресурсів виділяти кадрові, інформаційні, фінансові та матеріальні. Такий підхід, на наш погляд, упускає з розгляду цінні організаційні ресурси та нематеріальні активи.

Деякі автори розглядають у якості ресурсних складових тільки персонал і основні фонди [99], інші виділяють у складі ресурсів тільки людський, матеріальний і організаційний аспекти [6], що навіть при глобальному розумінні даних складових залишає за межами розгляду технологічні розробки, привабливість територіального розташування й інші елементи.

Найбільше поширення одержала концепція виділення в сукупності ресурсів наступних елементів [13, 20]:

– технічні ресурси (виробничі потужності та їхні особливості, обладнання, матеріали і т. ін.);

– технологічні ресурси (технології, наявність конкурентоспроможних ідей, наукові розробки й ін.);

– кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їхнє прагнення до знань і удосконалювання, інтелектуальний капітал);

– просторові ресурси (характер виробничих приміщень і території підприємства, розташування об'єктів нерухомості, комунікацій, можливість розширення й ін.);

– інформаційні ресурси (кількість і якість інформації про внутрішнє та зовнішнє середовище, каналів її поширення, можливості розширення та підвищення вірогідності інформаційної бази і т. ін.);

– ресурси організаційної структури системи управління (характер і гнучкість керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів і ін.);

– фінансові ресурси (наявність і достатність власного та позикового капіталу, стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній і т. ін.).

Слід зазначити, що за умов декомпозиції потенціалу підприємства з роз­гляду виключається така складова технічних ресурсів, як предмети праці. Це пов'язано з тим, що можливість предметів праці ставати матеріальною основою продукції не залежить від часу та характеристик виробничої системи, але має місце завдяки її наявності. Предмети праці вибувають з виробничого процесу протягом одного циклу, відтворюються поза підприємством і не завжди бу­вають адекватними продукції, що випускається, тому вважається, що вони не визначають величину технічного та виробничого потенціалу підприємства [28].

Наведене вище групування теж не позбавлене певних недоліків, тому що в сучасних умовах конкурентне становище підприємства за інших рівних виробничих, організаційних і фінансових умов визначається ще і діловою репутацією підприємства, наявністю в нього позитивного іміджу, що, на наш погляд, правомірно розглядати як невід'ємний елемент системи ресурсів.

Узагальнюючи вищевикладене, блок ресурсів підприємства, на наш погляд, повинен включати наступні складові (рис. 1.4):

Рис. 1.4. Ресурсні складові потенціалу підприємства

Кожний із зазначених видів ресурсів становить сукупність можливостей досягнення цілей підприємством. Це означає, що маючи у своєму розпорядженні ті чи інші засоби виробництва, кадри, виробничі приміщення з певними характеристиками, спорудження та інші ресурси, підприємство тією чи іншою мірою здатне задовольняти потреби та запити потенційних покупців.

2. Крім ресурсної складової в сучасній економічній теорії виділяють блок системи управління. В управлінському блоці формулюється місія, розробляється стратегія розвитку, визначаються цілі на найближчу перспективу, ставляться задачі. У ньому, як правило, розрізняють три підсистеми [29, 67]:

1) планування – націлена на виявлення майбутнього потенціалу успіху. З урахуванням довгострокових цілей підприємство повинне вирішити, чи треба намагатися формувати новий потенціал або діяти за раніше наміченим курсом, тобто використовувати уже виявлений;

2) реалізації – має завданнями створення нового потенціалу та перетворення існуючого у фактори успіху. Підсистема, націлена на створення нового потенціалу, знаходиться в тісному зв'язку з адаптивним (на основі сформованих уявлень, удосконалювання устояних моделей) і генеративним (заснованим на стимулюванні підприємницького духу, виникненні оригінальних компетенцій і ринкових шансів) навчанням. Підсистема, націлена на перетворення існуючого потенціалу у фактори успіху, повинна забезпечити трансформацію компетенцій і внутрішніх ресурсів, які відповідають ринковим шансам, у ринкові конкурентні переваги, що повинні, у свою чергу, впливати на рішення про закупівлі з боку покупця;

3) контролю – виконує функції перевірки ефективності здійснення планів і рішень (чи дотримуються плани, чи досягається адекватна конкурентна позиція, чи забезпечує ця позиція задовільні результати) і постійного контролю за вірогідністю планових передумов. Останнє пов'язано з тим, що будь-який план фактично базується на очікуванні певного розвитку ринкової ситуації, що відрізняється нестабільністю та мінливістю, і тому вимагає постійної перевірки на придатність у випадку можливих змін.

3. Особлива увага приділяється блоку діяльності персоналу, оскільки будь-яка організація – це насамперед люди. Даний блок містить три складові:

1) аналітична діяльність персоналу – містить у собі наукові дослідження та розробки і є основою для виробництва того чи іншого ресурсу або продукції;

2) виробнича діяльність персоналу – охоплює безпосередньо діяльність, пов'язану зі здійсненням виробничого процесу;

3) комунікаційна діяльність персоналу – діяльність, спрямована на взаємо­дію з ринком. Вона виконує функції розробки та застосування комплексу маркетингових інструментів впливу на ринок (просування, стимулювання, ціноутворення, товарна політика). Разом з тим за допомогою комунікаційної складової забезпечується надходження інформації про зовнішнє середовище, яка необхідна для управління на етапі планування та розробки стратегічних цілей.

Залежно від специфіки підприємства в його внутрішній структурі виділяють наступні функціональні області: маркетинг, виробництво, кадри, менеджмент, фінанси, інформацію, наявність яких обумовлює необхідність функціональної структуризації потенціалу підприємства. У рамках кожної функціональної області формується свій внутрішній потенціал, який умовно можна структурувати на об'єктний і суб'єктний залежно від ознак, що лежать у його основі (існування поза людиною, зовнішнє стосовно неї або існування, обумовлене діяльністю людей).

До об'єктних складових потенціалу підприємства відносяться:

– виробничий потенціал;

– інноваційний потенціал (характеризує здатності підприємства в сфері розробки та впровадження інновацій);

– фінансовий потенціал;

– потенціал відтворення (характеризує можливості діючої системи формування та відновлення основних фондів із забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності продукції підприємства);

– інформаційний потенціал ( характеризує можливості створеної інформаційної бази гарантувати своєчасне та повне насичення підприємства достовірною вхідною, вихідною, нормативно-довідковою, оперативною інформацією для прийняття рішень у процесі господарської діяльності підприємства та досягнення цілей його розвитку);

– інфраструктурний потенціал (характеризує привабливість місця розташування підприємства з погляду розвитку ринкової інфраструктури, транспортних комунікацій і інших факторів).

До суб'єктних складових потенціалу підприємства відносяться:

– науково-технічний потенціал (характеризує здатності працівників підприємства здійснювати наукові дослідження та розробки, спрямовані на удосконалювання виробничих і технологічних процесів, диференціацію видів продукції);

– маркетинговий потенціал;

– потенціал організаційної структури управління (характеризує можливості сформованої організаційної структури управління забезпечувати високий рівень ефективності функціонування підприємства в умовах мінливості зовнішнього середовища);

– кадровий потенціал (сукупність здібностей і можливостей кадрів забезпечувати ефективне функціонування організації );

– управлінський потенціал (сукупність здібностей і можливостей системи управління забезпечувати досягнення стратегічних цілей діяльності).

Питання для обговорення

1. Охарактеризуйте потенціал підприємства як економічну категорію. Які його характерні риси?

2. Чому за певних умов господарювання потенціал ототожнювався з виробничою потужністю підприємства, його розміром?

3. Чому ресурсна концепція потенціалу є найбільш поширеною? Чи можна трактувати потенціал підприємства виключно як систему ресурсів, що має забезпечити досягнення певних цілей? Чому?

4. Які складові повинні включатися до моделі потенціалу підприємства? Чому?

5. В чому полягає сутність результатної концепції потенціалу підприємства?

6. За якими ознаками можна класифікувати видові прояви потенціалу підприємства?

7. Чому ринковий потенціал прийнято вважати зовнішнім?

8. Чи можна вважати величину потенціалу підприємства еквівалентною сумі потенціалів його бізнес-одиниць? Чому?

9. Що означає поліструктурність потенціалу підприємства? Які його елементи можна вважати поліструктурними?

10. Які блоки визначають блочно-модульну структуру потенціалу підприємства? Чому?

11. Які існують підходи до визначення складу ресурсного потенціалу?

12. Назвіть основні модулі системи управління. Які основні їхні завдання стосовно формування потенціалу підприємства?

13. Які складові діяльності персоналу підприємства задіяні у створенні його потенціалу?

14. За яким принципом в межах функціональної структуризації потенціалу виділяють об’єктну та суб’єктну його складові?

15. Чому доцільно окремо розглядати виробничий потенціал і потенціал відтворення; інноваційний та науково-технічний?

Тестовий контроль

1. Потенціал підприємства – це:

а) сукупність ресурсів підприємства, що забезпечує досягнення певних результатів підприємства;

б) сукупність ресурсів і компетенцій, які створюють певний ефект для зацікавлених сторін;

в) здатність управління забезпечувати досягнення цілей діяльності підприємства за рахунок використання матеріальних ресурсів;

г) можливості системи ресурсів і компетенцій підприємства створювати результат для зацікавлених сторін за допомогою реалізації бізнес-процесів.

2. Існують наступні ознаки класифікації сутності потенціалу підприємства:

а) за об'єктами дослідження;

б) за характером реагування на зміни;

в) за цілями формування;

г) залежно від перспектив розвитку бізнесу.

3. Основу результатної концепції до визначення сутності потенціалу становить:

а) здатність бізнесу формувати систему ресурсів;

б) здатність бізнесу задовольняти суспільні потреби за допомогою освоєння і переробки певних ресурсів;

в) обсяг виробленої продукції в натуральних показниках;

г) засоби виробництва, необхідні для господарської діяльності.

4. За ступінню реалізації розрізняють потенціал:

а) зовнішній і внутрішній;

б) виробничий і фондовий;

в) ринковий і неринковий;

г) досягнутий і перспективний.

5. Характер виробничих приміщень підприємства визначають його:

а) технічні ресурси;

б) технологічні ресурси;

в) просторові ресурси;

г) фінансові ресурси.

7. Наявність конкурентноздатних ідей визначають:

а) технологічні ресурси підприємства;

б) інформаційні ресурси підприємства;

в) ресурси організаційної структури управління;

г) усі перераховані вище види ресурсів.

8. Блок системи управління в структурі потенціалу підприємства включає підсистеми:

а) закупівлі, виробництво, збут;

б) маркетинг, виробництво, персонал, фінанси;

в) організація, мотивація, контроль;

г) планування, реалізація, контроль.

9. Блок діяльності персоналу включає такі складові:

а) організаційну, виробничу, наукову;

б) аналітичну, виробничу, комунікаційну;

в) комерційну, виробничу, управлінську;

г) аналітичну, виконавчу, організаційну.

10. До об'єктних складових потенціалу підприємства відносять:

а) виробничий потенціал;

б) науково-технічний потенціал;

в) управлінський потенціал;

г) кадровий потенціал.

11. Найбільш повно відбиває ринкові можливості підприємства:

а) місце розташування;

б) маркетинговий потенціал;

в) науково-технічний потенціал;

г) інформаційний потенціал.

12. Спроможності підприємства в сфері нововведень характеризує потенціал:

а) технічний;

б) відтворення;

в) інформаційний;

г) інноваційний.

13. Привабливість місця розташування підприємства відбиває потенціал:

а) маркетинговий;

б) технічний;

в) інфраструктурний;

г) виробничий.

14. До суб'єктних складових потенціалу підприємства відносять:

а) інноваційний потенціал;

б) фінансовий потенціал;

в) інфраструктурний потенціал;

г) маркетинговий.

Date: 2015-07-17; view: 2015; Нарушение авторских прав