Модель товарного господарства

Модель ринкової економіки, у центрі системи якої знаходиться людина, у своєму розвитку проходить декілька стадій.

Першою стадією є просте, чи не розвинене товарне виробництво.

При розвиненому товарному виробництві товарами становляться не тільки усі продукти праці, але й фактори виробництва, у тому числі й робоча сила. Ринкові відносини набирають загального характеру. Здійснюється й матеріалізація усієї системи суспільних відносин, котрі виступають як відносини між речами, виникає товарний фетишизм.

Досягнення товарним виробництвом його найвищого ступеню розвитку пов’язане із затвердженням капіталістичного способу виробництва у процесі первісного накопичування капіталу, котре формує передісторію капіталу і включає в себе дві сторони:

1. Перетворення маси виробників у особисто вільних, але в той же час позбавлених усіх засобів виробництва. Цей процес означає появу на ринку нового товару – робочої сили.

2. Концентрація грошового багатства і засобів виробництва в руках меншості.

Перша сторона процесу первісного нагромадження капіталу – відокремлення виробників від засобів виробництва – проходило дуже повільно, і сам по собі цей процес не складав ще епохи первісного накопичування капіталу і переходу товарного виробництво у нову якість.

Прискорювачем цього процесу стала активна економічна роль держави, котра сприяла формуванню первісного накопичування капіталу, а саме відокремлювання безпосередньо виробника від засобів виробництва, в основу чого було покладено обезземелювання селян.

Друга сторона – це накопичування крупних грошових сум і поява перших капіталістів.

Основні методи первісного накопичування грошей: колоніальна

система, система державних займів, податкова система, система протекціонізму. У цьому процесі дуже важливу роль відігравала держава.

Особою формою суспільного господарства є адміністративно-командна, централізована економіка. Хоча по своїй суті вона примикає до товарної форми, тому що зв’язки виробництва і споживання зберігаються, вони серйозно деформовані підвищеним впливом єдиного економічного центру, котрий віддає накази і доручення, розробляє плани, директиви, нормативи (які мають силу законів) безпосередньому виконавцю-господарю. Таким центром була держава у обличчі Госплану чи вищих партійних організацій, котрі вирішували, що виробляти, як розподіляти ресурси (використовуючи метод фондування), прикріплювали виробників до споживачів, централізовано встановлювали ціни.

Матеріальною основою цієї системи було розвинене машинобудування і розвинена система суспільного розподілу праці. Ця форма суспільного господарства виникає на більш високому рівні виробництва.

Таким чином, адміністративно-командна, централізовано-планова економіка – це така форма суспільного господарства, коли в умовах розвиненого суспільного розподілу праці, спеціалізація виробників, великої кількості економічних структур здійснюється жорстке регулювання розвитку економіки як органічного цілого з єдиного центру.

Можна виділити дві основні моделі даної форми суспільного господарства: планово-директивну та планово-нормативну.

Обидві ці моделі суспільного господарства являють собою жорстко регульовану економіку на основі директивного плану чи планових документів.

При цьому самостійність підприємств ігнорується в тому чи іншому ступені, а оцінка їх діяльності здійснюється на основі планів та нормативів.

Date: 2015-07-17; view: 318; Нарушение авторских прав