Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






На підприємствах найпоширеніші дві форми оплати праці: погодинна і відрядна





Погодинна форма оплати праці передбачає визначення розміру за­робітку залежно від відпрацьованого часу з урахуванням рівня квалі­фікації. Існує кілька різновидів погодинної форми оплати праці. Роз­глянемо основні з них.

1. Проста погодинна оплата праці. Заробіток працівника розра­ховується за формулою

де s – годинна тарифна ставка відповідного розряду; t – кількість відпрацьованих годин.

Ця система оплати праці недостатньою мірою пов'язана з кінце­вими результатами діяльності колективу працівників і не сприяє про­яву ініціативи та творчості. Тому в чистому вигляді її застосовують не часто, здебільшого для визначення тарифних заробітків при бри­гадній оплаті праці.

2. Погодинно-преміальна оплата праці. Заробіток працівника роз­раховується за попередньою формулою з нарахуванням премії (т) - додаткової суми до окладу за досягнення певних кількісних і якісних показників:

Різновидом погодинно-преміальної системи вважається система оплати праці за посадовими окладами. Згідно з цією системою оплата праці працівників має стабільний характер.

Відрядна форма оплати праці передбачає визначення розміру заробітку за кількість виробленої продукції в одиницю часу за встановленими тарифними ставками і нормами виробітку. Застосовують цю форму на роботах, де можливий облік колективної або індивідуаль­ної праці й кінцевий результат можна обчислити в натуральних одиницях. Залежно від особливостей, техніко-організаційних умов і завдань виробничої ділянки застосовують ті чи інші різновиди цієї системи оплати праці.

1. Пряма відрядна система оплати праці визначається кількістю виготовленої продукції і розцінкою за її одиницю за тарифною ставкою, що відповідає певному розряду робіт та нормі часу або нормі виробітку. Заробіток працівника за цією системою визначають за формулою

де p – підрядна розцінка за одиницю продукції; V — обсяг виготовленої продукції

Відрядну розцінку встановлюють так:

або

де Т – тарифна ставка робітника першого розряду; Нчас – норма часу на виготовлення одиниці продукції; Нвир норма виробітку продукції в одиницю часу.

Пряма відрядна система оплати праці добре спрацьовує там, де аналогічну операцію виконує один робітник. Проте ця система стимулює робітників до досягнення високих колективних показників, а також майже не пов'язана з якістю вироблюваної продукції

2. Відрядно-преміальна система оплати праці призначена виправити недоліки попередньої системи. Заробіток за цією системою обчислюється так, як і в попередній системі, але з додатковим нарахуванням (т) за досягнення певних якісних і кількісних показників:

3. Відрядно-прогресивна система оплати праці передбачає оплату виготовленої продукції в межах плану за прямою відрядною системою, а оплату виготовленої понадпланової продукції – за підвищеною розцінкою. Ступінь підвищення регламентується спеціальною шкалою, де зазначений відсоток збільшення основної розцінки зале­жить від результатів перевиконання основного завдання. Заробіток за цією системою обчислюють за формулою

де p0 - збільшена розцінка за прогресивною шкалою; VQ — обсяг продукції, виробленої понад план.

Відрядно-прогресивна система істотніше стимулює робітників до підвищення продуктивності праці, ніж проста відрядна система, але призводить до випереджаючого збільшення заробітної плати по­рівняно з виробітком. Тому застосовують її рідко і на короткий час на "вузьких" ділянках виробництва, що стримують підвищення про­дуктивності праці.

4. Непряму відрядну систему оплати праці використовують для окремих категорій допоміжних робітників, які безпосередньо не ви­робляють продукцію, але обслуговують основних працівників-відрядників. Це наладчики, ремонтники, кранівники та робітники деяких інших категорій, чия праця не піддається нормуванню й об­ліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робіт­ників. Заробіток за цією системою обчислюється так:

де s – погодинна тарифна ставка; t – фактично відпрацьований час; kВ.Н - коефіцієнт виконання норм виробітку основними робіт­никами.

5. Акордну систему оплати праці застосовують тоді, коли необхі­дно підсилити матеріальний інтерес робітників у скороченні термінів виконання робіт, у дотерміновій здачі об'єктів в експлуатацію. З цією метою встановлюється фонд оплати на весь обсяг робіт. Щомісяця працюючим виплачується аванс, а остаточний розрахунок здій­снюється після здачі об'єкта.

6. Колективна система оплати праці (бригадна). У разі викорис­тання цієї системи спочатку розраховується заробіток бригади (Zбр) як при прямій відрядній системі за бригадною розцінкою. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним з наведених далі методів.

1. Метод годино-коефіцієнтів. Використовується тоді, коли члени бригади працюють в однакових умовах. Спочатку визначають за­гальну кількість відпрацьованих бригадою годино-коефіцієнтів:

де т — кількість робітників у бригаді; Фі — кількість годин, фак­тично відпрацьованих i -м робітником; Кі — тарифний коефіцієнт за розрядом i -го робітника.

Потім підсумовують бригадний заробіток, що припадає на один годино - коефіцієит:

Після цього обчислюють заробіток /-го робітника:

2. Метод коефіцієнта виконання норм. Використовується тоді, коли члени бригади працюють у різних умовах. При цьому загальна сума заробітку вважається відомою. Спочатку визначають заробіток бри­гади у випадку стовідсоткового виконання норми виробітку:

де Фi - дійсний фонд часу i -го робітника; Si - годинна тарифна ставка i -го робітника.

Потім обчислюють коефіцієнт виконання норм виробітку:

Після цього розраховують заробітну плату /-го робітника бри­гади:

В умовах становлення ринкових відносин на підприємствах поши­рюється безтарифна система оплати праці. Вважається, наприклад, що фактична заробітна плата кожного працівника підприємства є часткою фонду оплати праці колективу і залежить від кваліфікацій­ного рівня працівника (К), коефіцієнта трудової участі (КТУ) і фак­тично відпрацьованого часу (Фд).

Кваліфікаційний рівень і КТУ встановлюють для всіх членів тру­дового колективу залежно від виконуваних ними функцій і рівня ква­ліфікації. Окрім того, КТУ затверджує рада трудового колективу.

Заробітну плату працівників за цією системою розраховують у такій послідовності:

• визначають кількість балів, зароблених кожним i -м працівником:

де Фi кількість днів, фактично відпрацьованих i -м працівником;

• підсумовують бали, зароблені всіма працівниками:

• обчислюють частку фонду оплати праці (ФОП), що припадає на
один бал:

d = ФОП: Б;

• розраховують заробітну плату і- го робітника:

zi=dBi

Контрактна система оплати праці базується на укладанні догово­ру між наймачем і виконавцем роботи, де обумовлюються режим ро­боти і умови праці працівників, права та обов'язки сторін, рівень оплати праці тощо. Згідно з цим договором може бути оплачений або час перебування виконавця на підприємстві, або конкретне вико­нане ним завдання.

 

Date: 2015-07-17; view: 817; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.005 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию