Розвиток маловідходних і ресурсозберігаючих технологій, технологічні зміни

У матеріалах Європейської економічної комісії ООН і Декларації про маловідходної і безвідхідної технології, прийнятої в 1979 р. на нараді по загальноєвропейському співробітництву в області охорони навколишнього середовища, маловідхідна і безвідхідна технологія визначається як практичне застосування знань, методів і коштів для того, щоб у рамках потреб людини забезпечити найбільш раціональне використання природних ресурсів і захистити навколишнє середовище. З визначення випливає, що маловідходна технологія вирішує двуєдину задачу: ефективного використання природної сировини і продуктів його переробки з одного боку, і охорони навколишнього середовища від різного роду забруднень, відходів — з іншого.

Ціль розвитку маловідходних і ресурсозберігаючих технологій — створення замкнутих технологічних циклів, з повним використанням сировини, що надходить, і не виробляють відходів, що виходять за їхні рамки. Це спроба відтворити природні цикли, тому що біосфера є закритою системою, де всі елементи взаємозалежні й обумовлюють один одного. Сучасна техногенна економіка є відкритою системою, де одержання щодо невеликого кінцевого продукту вимагає величезних витрат ресурсів і супроводжується великими відходами. Стосовно загального обсягу відчужуваної природної речовини зараз кінцевий продукт складає всего 2—4%, а інша частина йде у відходи (порожня порода, шлаки, стоки і т.д.).

Людство знає відносно замкнуті економічні системи. Це сільське господарство, а точніше — натуральне сільське господарство, де кількість відходів мінімально. Система «землеробство — тваринництво» утилізує відходи усередині себе: землеробство дає тваринництву корму, а також відходи переробки зерна, соняшника, цукрового буряка й інших культур; у свою чергу тваринництво забезпечує землеробство надзвичайне корисними для родючості органічними добривами. У результаті створювався більш-менш замкнутий кругообіг речовин.