Поняття суспільно-економічної формації. Цивілізаційний підхід розвитку суспільства

Формаційна модель всесвітньої історії розроблена К. Марксом. Відповідно до неї, людство від однієї стадії, за марксистською термінологією - формації, рухається до іншої, більш високої і, таким чином, ніби піднімається сходами прогресу. Суспільно-економічна формація - це сукупність усіх сторін життя суспільства на відповідному ступені розвитку.

К. Маркс виділяв три суспільно-економічні формації: первинну (первісну, архаїчну); вторинну (економічну, засновану на приватній власності); третинну (комуністичну). Історичний розвиток постає як послідовна зміна суспільно-економічних формацій.

Вирішальну роль у розвитку суспільства, відповідно до марксистської теорії, відіграють виробничі (економічні) відносини. Вони виступають базисом формації, що визначає надбудову суспільства, тобто пануючі ідеї і погляди та відповідні їм організації.

ХВИЛІ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ.Критикуючи марксистську теорію формації, ряд дослідників, проте, підтримує саму ідею виділення стадій у світовому історичному процесі. Ось,- приміром, якою бачиться всесвітня історія О. Тоффлеру. 10 тисяч років тому почалася перша хвиля великих змін. Вона перетворила племена кочівників в осілих селян. Ця аграрна революція поклала початок цивілізаційному етапу людської історії. Таким чином, першою стадією світової цивілізації стало аграрне або традиційне суспільство. Потім, приблизно 300 років тому, у Західній Європі почалася промислова революція. її результатом стало перетворення аграрного суспільства в індустріальне. І знову істотно змінився спосіб життя людей. Сьогодні ми спостерігаємо третю хвилю змін, що не менш глибока, ніж промислова революція, але протікає значно швидше. Світ вступає в стадію постіндустріального інформаційного суспільства.

Подібну схему суспільно-історичного розвитку запропонував інший американський соціолог У. Ростоу. Він виділяє п'ять стадій розвитку, дві з яких є проміжними, що забезпечують перехід до нової фази розвитку:

1. Традиційне суспільство. Це аграрні суспільства з досить примітивною технікою, перевагою сільського господарства в економіці, станово-класовою структурою і владою великих земельних власників.

2. Перехідне суспільство. На цьому етапі розвитку відбуваються досить бурхливі зміни в суспільному житті: росте сільськогосподарське виробництво" з'являється новий вид діяльності - підприємництво і відповідний йому новий тип заповзятливих людей, складаються централізовані держави, посилюється національна самосвідомість. Усе це готує передумови для переходу суспільства до нового ступеню розвитку.

3. Стадія "зрушення" із промисловими революціями і наступними за ними соціально-економічними і політичними перетвореннями.

4. Стадія "зрілості", пов'язана з розвитком науково-технічної революції, ростом значення міст і чисельності людського населення.

5. Ера "високого масового споживання". її найважливіша риса - значний ріст сфери послуг, виробництва товарів споживання і перетворення їх в основний сектор економіки.

Сьогодні прихильники стадіально-цивілізаційного підходу, з огляду на економічні фактори розвитку, усе більше значення надають духовним цінностям суспільства. Так, постіндустріальне суспільство характеризується, в першу чергу, такими поняттями, як "знання", "інформація", "освіта", "наука".

Стадіально-цивілізаційний підхід широко використовується в сучасному суспільствознавстві, хоча багато хто визнає його слабкі сторони. Так само як і формаційний підхід, він схематичний, слабко враховує особливості розвитку окремих країн і регіонів. Критикується і ставлення до західного суспільства як до "локомотива історії"" що прокладає шляхи розвитку всього людства.

10. Характеристика суспільного продукту та його форм.

У кожному конкретному випадку результат виробництва - це певний продукт: верстат, трактор, хліб, тканини і т.д. Результатом суспільного виробництва є суспільний продукт. Суспільний продукти - синтезоване поняття. До його складу входять різнома­нітні матеріальні й нематеріальні блага та послуги, які створюють­ся в різних галузях виробництва. Він являє собою всю суму матеріальних і духовних благ, створених суспільством за певний проміжок часу. Як правило, за рік. У практиці господа­рювання суспільний продукт розраховується по-різному, і тому в реальному житті ми маємо справу з різними його формами залеж­но від того, які елементи включають до його складу.

Валовий суспільний продукт — вартість створених у суспільстві матеріальних благ, які за винятком проміжного продукту, використовують на задоволення матеріальних потреб населення.

Валовий національний продукт (ВНП) — сукупність усіх вироблених у країні товарів та наданих послуг за рік незалежно від розташування національних підприємств. Цей показник стали використовувати в колишньому СРСР, у тому числі в Україні, з 1987 року. Він характеризує кінцеве споживання матеріальних благ і послуг, кінцеві результати економічної діяльності у сфері матеріального і нематеріального виробництва; позбавлений повторного рахунку (на відміну від показника валового суспільного продукту, який до 1987 року використовувався в СРСР), а отже, дає змогу зіставити обсяг перенесеної та новоствореної вартості у складі річного продукту.