Банкрутство підприємства як економічне явище. Чинники, що зумовлюють банкрутство

Цивілізована процедура ліквідації боржника, продажу його майна і розрахунку з кредиторами називається банкрутством підприємства.

Банкрутство в суворо юридичному значенні слова настає за рішенням суду або після офіційного оголошення боржником про своє банкрутство при його добровільній ліквідації. До цього можна говорити про неплатоспроможність, передбанкрутний або кризовий стан (хоч в повсякденній мові поняття «банкрот» вживається як оцінна характеристика підприємства, що зазнає стійких труднощів в розрахунках).Розглядаючи справу про банкрутство, суд може і не оголошувати підприємство банкротом, а піти шляхом спроб фінансового оздоровлення підприємства.Банкрутство є юридичний факт, що наступає після визнання даного факту арбітражним судом або після офіційного оголошення боржником про банкрутство при його добровільній ліквідації.Банкрутство є результатом розвитку кризового фінансового стану, коли підприємство проходить шлях від епізодичної до стійкої (хронічної) нездатності задовольняти вимоги кредиторів, в тому числі по обов'язкових платежах до бюджету і позабюджетних фондів.Отже, банкрутство є можливим юридичним підсумком несприятливого розвитку фінансового стану підприємства, при якому його здатність своєчасно гасити борги прогресивно меншає.Звідси слідує, що первинні причини або передумови банкрутства зароджуються всередині фінансів підприємства, в тому числі в структурі його капіталу, через що по якихсь причинах виникає регулярна нездатність платежу.Охарактеризуємо попереджаючи ознаки потенційного банкрутства. Якщо банкрутство можливо передбачити, підприємство в цьому випадку може що-небудь зробити для його запобігання. До краху підприємство ведуть різні шляхи, включаючи технічну неплатоспроможність і банкрутство.Надзвичайно важливо уміти розпізнати загрозливі ознаки банкрутства, яке насувається і знати, що треба робити, щоб уникнути краху.Оскільки банкрутство загрожує, коли підприємство нездібно сплатити свої фінансові зобов'язання, рух грошових коштів — один з основних прогнозних індикаторів. Фінансові труднощі негативно впливають

а показник відношення ціна/прибуток, рейтинг облігацій і фактичну ставку відсотка.Для прогнозу краху компанії використовуються наступні кількісні чинники:• низька величина показника відношення руху грошових коштів до

загальних зобов'язань;• висока величина показника відношення боргових зобов'язань до акціонерного капіталу і показника відношення боргових зобов'язань до загальної суми активів;• низький прибуток на інвестиції;• низька рентабельність;• низька величина відношення нерозподіленого прибутку до загальної суми активів• низька величина відношення оборотного капіталу до загальної суми активів і низька величина відношення оборотного капіталу до суми продаж;• низька величина відношення необоротних активів до середньо-строкових

і довгострокових зобов'язань;• недостатній коефіцієнт покриття відсотка;• нестабільний прибуток;• невеликі розміри компанії, що визначаються обсягами продаж і/або загальною сумою активів;• різке зниження ціни акцій, ціни облігацій і прибутку;• значне збільшення коефіцієнта Бета (Бета-коефіцієнт являє собою зміниціни акції компанії відносно ринкового індексу);• велика різниця між ринковою ціною акції і балансовою вартістю акції;• зменшення дивідендних платежів;• значне зростання середньозваженої вартості капіталу компанії;• високий показник відношення постійних витрат до загальних витрат (такзваний операційний левередж);• нездатність підтримувати належний рівень необоротних активів (наприклад, зменшення величини відношення ремонтних витрат до необоротних активів).Якісні чинники, які використовують для прогнозування банкрутства, включають:• погану систему фінансової звітності і нездатність контролювати витрати;• недосвідченість керівництва підприємства;• спад в промисловості;• високу міру конкуренції;• нездатність отримувати відповідне фінансування і значні кредитні обмеження на будь-яке фінансування, що отримується;• нездатність погасити прострочені зобов'язання;• некваліфіковане управління;• впровадження в сфери, де у керівництва немає досвіду роботи;• нездатність підприємства йти в ногу з часом, особливо в технологічно орієнтованому бізнесі;• високий рівень комерційного ризику;• недостатнє страхове покриття;• шахрайські дії (наприклад, спотворення даних про товарно-матеріальнізапаси з метою уникнуга банкрутства, що насувається);• циклічна діяльність бізнесу;