Нормування оборотних активів

Оборотні кошти поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих оборотних коштів відносяться виробничі запа­си, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, залишки готової продукції.

Визначення потреби підприємства в оборотних коштах здійснюється за відповідними нормами їх витрат. Вони розроб­ляються відповідними службами підприємств або на їх замов­лення галузевими науково-дослідними установами.

Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних наукових принципів:

а) прогресивність;

б) технологічна та економічна обґрунтованість;

в) динамічність;

г) забезпечення можливості зниження норм та інше.

Норма витрат матеріальних ресурсів – це гранично допустима планова величина витрат сировини (матеріалів, пали­ва, енергії) на виготовлення одиниці продукції (роботи) за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найбільш прогресивної технології та матеріалів найвищої якості.

Основні методи нормування оборотних коштів, які вико­ристовуються у практиці господарювання:

• розрахунково-аналітичний метод передбачає аналіз фактичних даних про величину товарно-матеріальних цінностей з наступним корегуванням: вносяться корективи відповідно до змін умов постачання і збуту та вилучення надлишкових запасів;

• коефіцієнтний метод передбачає визначення норма­тиву оборотних коштів шляхом внесення коректив в норматив попереднього періоду, які враховують зростання обсягу вироб­ництва і прискорення оборотності оборотних коштів. Коефіці­єнтний метод може бути застосованим, коли корективи, які вно­сяться у діючий норматив, є економічно обґрунтовані;

• метод прямого розрахунку полягає в тому, що визна­чаються затрати в кожний елемент конкретного виду нормо­ваних оборотних коштів (виробничі запаси, незавершене вироб­ництво, витрати майбутніх періодів). Потім вони складаються у загальний норматив. Загальний норматив представляє суму нор­мативів по всім складовими елементам. У виробництві метод прямого розрахунку є основним, тому що забезпечує розрахунок економічно обґрунтованих нормативів.

При нормуванні виробничих запасів потрібно виходити з того принципу, що їх величина повинна бути мінімальною, але достатньою для забезпечення безперебійної роботи підпри­ємства.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначають як добуток денної потреби в матеріальних ресурсах у вартісному виразі на норму оборотних запасів у днях забез­печеності.

Норма виробничих запасів у днях забезпеченості залежно від їх призначення включає:

• транспортний запас – запас на час перебування матеріалів у дорозі. Його величина визначається як різниця між часом грузообороту і часом документообороту. Звичайно, транспортний запас не перевищує двох днів;

• підготовчий запас – запас на час розвантаження, прийому, сортування, складування та інше визначається на основі встановлених норм або фактично витраченого часу;

• технологічний запас – запас на час підготовки матеріалів для використання згідно з виробничим процесом;

• поточний запас – запас на час перебування мате­ріалів на складі для задоволення поточних потреб. Основою для розрахунку є інтервал між поставками. Величина поточного запасу дорівнює 50% середнього інтервалу між поставками.

• страховий запас – запас, який гарантує сталу роботу підприємства у випадках перебоїв у постачаннях. Це мінімальний запас на випадок непередбачених перебоїв у поста­чанні. Визначається за періодом, необхідним для термінового оформлення договору поставки, та самої доставки матеріалів від виробника до споживача. Страховий запас встановлюється, як правило, у розмірі 50% поточного запасу.

Норма виробничих запасів по кожному виду матеріалів в днях забезпеченості розраховуються як сума визначених вище днів запасу в днях.

Для визначення загального нормативу оборотних коштів нормативи по кожному матеріалу додаються. Середня норма оборотних коштів по матеріалам визначається діленням загального нормативу на сумарний середньодобовий обсяг витрат.

Норматив оборотних коштів у незавершене вироб­ництво визначає вартість розпочатих, але незакінчених у вироб­ництві виробів, які знаходяться на всіх стадіях виробничого процесу. При нормуванні повинна бути розрахована величина мінімального, але достатнього для роботи заділу.

Норматив оборотних коштів у незавершене виробництво здійснюється в тих галузях виробництва, де тривалість вироб­ничого циклу більше двох місяців. Величина обсягу незавер­шеного виробництва залежить від:

а) середньодобового випуску продукції, який облікову­ється за фактичною виробничою собівартістю;

б) тривалості технологічного циклу;

в) коефіцієнта наростання витрат, який враховує співвід­ношення середньої собівартості незавершеного виробництва і собівартістю готової продукції.

Коефіцієнт наростання витрат (К_нв) розраховується так:

(7.1)

де В_п – витрати, які мають місце на початку періоду вироб­ництва (витрати сировини, основних матеріалів, напівфаб­рикатів), грн.;

В_н – всі наступні витрати (до закінчення виробництва продукції), грн.;

0,5 – коефіцієнт, що характеризує рівномірність наростання наступних витрат. Джерелом даних для розрахунку коефіцієнта наростання витрат можуть слугувати планові калькуляції собі­вартості по виробам.

Норма оборотних коштів у незавершене виробництво в днях представляє добуток тривалості виробничого циклу і коефіцієнта наростання витрат.

Норматив оборотних коштів у незавершене виробництво визначається як добуток середньодобового випуску продукції за виробничою собівартістю і норми оборотних коштів у незавершене виробництво в днях.

Норматив оборотних коштів в запасах готової продукції враховує час, необхідний на комплектування партій продукції, що відвантажується, на оформлення документів і транспортування виробів зі складу на станцію відправлення.

Норматив оборотних коштів у запаси готової продук­ції розраховується як добуток норми оборотних коштів в днях (час, необхідний на комплектування партій продукції, що відвантажується, на оформлення документів і транспортування виробів зі складу на станцію відправлення) на середньодобовий випуск продукції за собівартістю виробництва (у гривнях).

Норматив оборотних коштів у витрати майбутніх періодів розраховується, виходячи із залишку коштів на початок періоду та суми витрат протягом розрахункового пері­оду (витрати, які фінансуються за рахунок банківського креди­ту, в норматив не включаються).

Загальний норматив оборотних коштів представляє собою суму вказаних вище нормативів оборотних засобів, які вираховуються за окре­мими елементами нормованих обігових засобів на кінець кожного запланованого року.

Середня норма оборотних коштів по підприємству в цілому розраховується діленням загального нормативу на одноденний випуск продукції за виробничою собівартістю.

Використання оборотних коштів оцінюється їх відповід­ністю розрахунковому нормативу, що передбачає розрахунок наявності надлишку або нестачі оборотних коштів.

Основні джерела: [1, 2, 3]

Додаткові джерела: [21, 22, 27]