Тест із підтеми. 1. У Сонячній системі знаходяться:

1. У Сонячній системі знаходяться:

А 4 планети Б 8 планет В 139 астероїдів Г понад 1 мільйон супутників

2. Великі розжарені космічні тіла — це:

А зорі Б планети В астероїди Г супутники

3. Найближча від Сонця планета Сонячної системи:

А Меркурій Б Юпітер В Земля Г Нептун

4. Серед планет супутників не має:

А Земля; Б Юпітер В Марс Г Венера

5. Відстань від Землі до Сонця:

А 384 тис. км; Б близько 149,6 млн км В 365,24 млн км; Г близько 30 млн. км

6. Місяць обертається навколо Землі з періодом близько:

А 29,5 земних діб Б 15,5 земних діб В 24 години Г 384 земні доби

7. Серед найближчих до Землі планет два супутники має:

А Меркурій Б Юпітер В Марс Г Венера

8. Скільки планет-гігантів є у Сонячній системі?

А дві Б три; В чотири Г вісім

9. Найбільша за розмірами планета у Сонячній системі:

А Сатурн Б Уран В Юпітер Г Нептун

10. Найбільшу кількість супутників мають серед планет Сонячної системи:

А Сатурн Б Уран В Юпітер Г Нептун

11. Найбільш віддалена планета від Сонця у Сонячній системі:

А Сатурн Б Уран В Юпітер Г Нептун

12. Малі небесні тіла, які обертаються подібно до планет між орбітами Марса та Юпітера, називають:

А кометами Б метеорами В астероїдами Г супутниками

13. Тверді тіла небесного походження, які падають на поверхню Землі з космосу називають:

А кометами Б метеорами В метеоритами Г супутниками

14. Явище падіння тіла з космосу, яке супроводжується світловими і звуковими явищами, називається:

А кометами Б метеорами В метеоритами Г супутниками

15. Встановіть відповідність між поняттями, що стосуються географічної карти та їх визначеннями:

А малі космічні частинки, які згорають при стиканні з ат­мосферою Землі;

Б небесні тіла, що обертаються навколо планет;

В до них належать Плутон, Церера;

Г малі небесні тіла, які обертаються навколо Сонця подібно до планет між орбітами Марса і Юпітера;

Д на відміну від орбіт планет, їх орбіти дуже сильно витягнуті.

16. Розташуйте назви планет у послідовності їх віддаленості від Сонця, починаючи з найближчої:

17. Розташуйте назви планет у послідовності зростання тривалості періоду їх обертання по орбітах навколо Сонця:

18. Розташуйте назви планет у послідовності зменшення їхнього розміру:

19. Вкажіть твердження, які правильно характеризують планети:

Розвиток уявлень про форму Землі. Розміри земної кулі. Фізико-географічне значення форми і розмірів Землі

Земля, як і інші планети Сонячної системи, має кулясту форму. Її діаметр становить в середньому 12 742 км. Оскільки людина бачить лише невелику частину Землі, земна поверхня здається їй плоским кругом. Тому багатьох давніх народів було уявлення про те, що Земля плоска. Пізніше, у Древній Греції в часи Гомера (IX—VIII ст. до Хр.), Землю уявляли злегка опуклим диском, який з усіх боків омиває океан.

У часи Піфагора (VI ст. до до Хр.) стали припускати, що Земля — куля. Перші докази кулястості Землі належать давньогрецькому вченому Арістотелю (IV ст. до Хр.). До них він відносив спостереження за місяч­ними затемненнями, під час яких тінь від Землі, що насувається на поверхню Місяця, завжди кругла; зміна виду зоряного неба при русі по меридіану; розширення обрію при піднятті.

Першим, хто визначив розміри земної кулі, був давньогрецький учений Ератосфен (III—II ст. до Хр.). Він визначив довжину дуги великого кола Землі в 1°, а тоді розрахував довжину всього кола Землі. Вона виявилася рівною близько 40 000 км.

У період середньовіччя, аж до XV ст. вчення про кулястість Землі відкидалося. У кінці XV ст. починається період великих географічних відкриттів. Христофор Колумб, вірячи, що Земля має форму кулі, шукав західний шлях до Індії і відкрив — Америку (1492 р.). Фернан Магеллан і його супутники зробили перше кругосвітнє плавання (1519—1522 рр.). Від тоді вже Землю стали зображати у вигляді об’ємної моделі — глобуса. Перший глобус діаметром більш як 0,5 м був виготовлений німцем Мартіном Бехаймом (1492 р.).

У зв’язку з розвитком знань про природу Землі уявлення про її форму продовжували удосконалюватися. Отже, на сьогодні можна стверджувати, що наша планета має кулясту форму – тобто дуже близьку до форми кулі. Земля, як і інші планети Сонячної системи, обертається навколо уявної осі. Завдяки кулястій формі Землі і її осьовому обертанню на земній поверхні є дві відносно нерухомі точки — полюси (точки, де уявна вісь Землі перети­нається із земною поверхнею). Лінію перетину поверхні земної кулі уявною площиною, яка перпендикулярна осі Землі і проходить через її центр називають екватором. Екваторіальний радіус Землі (у площині екватора) становить понад 6378 км, а полярний радіус (співпадає із уявною піввісю Землі) – близько 6357 км. Отже, екваторіальний радіус Землі на 21,4 км довший від полярного. Довжина великого кола проведеного через обидва полюси складає близько 40009 км, а дов­жина екватора — 40076 км.

Для створення точних карт, на яких відображені невеликі території, враховується сплюснутість Землі. За основу створення карт у цьому випадку береться уявна правильна геометрична фігура, яка має форму і розміри близькі до Землі. Її назвали еліпсоїдом обертання, або сфероїдом – тобто фігурою утвореною обертанням еліпса навколо коротшого діаметра (осі). Для створення карт світу, материків Землю приймають за правильну кулю із середнім радіусом 6371 км, оскільки різниця екваторіального і полярного радіусів є дуже незначна – становить близько 1/300 від реального екваторіального радіуса Землі. Довжину екватора приймають при цьому за 40000 км.

Щоб відобразити реальні форми земної поверхні, яку називають фізичною поверхнею Землі,науковці придумали теоретичну (уявну) поверхню, яку назвали рівневою. Вона відповідає поверхні Світового океану, яка уявно продовжена в межах всіх ділянок суходолу з умовою, що у кожній точці вона перпендикулярна до прямовисної лінії (лінії вздовж якої спрямовується будь який підвішаний над земною поверхнею тягарець). Уявне геометричне тіло, яке обмежене рівневою поверхнею, називають геоїдом, що у дослівному перекладі означає «землеподібний».

Абсолютна висота точок реальної (фізичної) земної поверхні за своїм змістом є висотою над рівнем моря, тобто над рівневою поверхнею (поверхнею геоїда). Усі висоти і глибини точок твердої земної поверхні проектуються на поверхню геоїда і відображаються на картографічних творах.

Маса Землі становить близько 6*10¹⁸ т, а площа поверхні Землі — 510 млн км². Близько 149 млн км² (29%) припадає на сушу і 361 млн км² (71%) на поверхню Світового океану.

Форма і розміри Землі мають велике географічне значення. Куляста фігура Землі обумовлює зменшення кута падіння сонячних променів на земну поверхню від екватора до полюсів. Це у свою чергу призводить до перерозподілу тепла на поверхні Землі, а також до закономірної зміни природних процесів і явищ у географічній оболонці у напрямку від екватора до полюсів.

Розміри і маса Землі визначають таку силу земного тяжіння, що утримує атмосферу визначеного складу та гідросферу, без яких неможливе життя. Розподіл площі між Світовим океаном і суходолом також суттєво впливає на розподіл температур, опадів, живих організмів.