Співдружня косоокість

Двоїння немає

Рухи очного яблука не обмежені

Є установочний рух

Лікування косоокості проводять у двох основних напрямках: підвищення гостроти зору (плеоптичне лікування) і віднов­лення правильного положення очей та бінокулярного зору (ортоптичне лікування). Якщо необхідно, застосовують хірургічні методи виправлення косоокості.

Плеоптичне лікування. Як зазначалося вище, дуже часто причиною косоокості є аномалії рефракції. Тому у разі косо­окості насамперед потрібно провести корекцію аномалій реф­ракції. За умови акомодаційної косоокості інколи саме тільки призначення окулярів може виправити косоокість. Окуляри призначають, як правило, після повної циклоплегії (параліч акомодації під впливом атропінових крапель, які закрапують протягом 6 днів). Однак, якщо у хворого вже розвинулася амбліопія, окуляри не тільки не виправляють положення очей, але й не завжди підвищують гостроту зору. У таких випадках амбліопічне око треба «заставити працювати». Для цього проводять оклюзію — закрива­ють здорове око. Спочатку призначають короткочасну оклюзію, потім — щораз довшу.

Іншим методом лікування амбліопії є пеналізація. У здо­рове око зранку закрапують один з мідріатиків корот­кочасної дії, наприклад, 1 % розчин гоматропіну. Унаслідок розширення зіниці та часткового па­ралічу акомодації зір здо­рового ока знижується, і в роботу включається друге око.

Існують також різноманітні методи стимулювання сітківки амбліопічного ока за допомогою засвічування жовтої плями.

Після досягнення достатньої (0,2—0,3) гостроти зору почи­нають ортоптичне лікування.

Ортоптичне лікування. Основним методом ортоптичного лікування є вправи на синоптофорі. Вправи на цьому апараті виробляють фузію (злиття зображень на сітківці двох очей в одне) і зменшують кут косоокості.

У домашніх умовах діти старшого віку можуть робити таку просту вправу. Перед книжкою на відстані 10 см ставлять олівець у вертикальному положенні. Якщо «працює» тільки одне око, олівець закриває деякі букви. Якщо ж у роботу включається і друге око, олівець перестає бути перешкодою. Таким чином вправа стиму­лює розвиток бінокулярного зору.

Хірургічне лікування. Якщо ортоптичне лікування не да­ло результату до 5—6-річного віку, необхідно провести хірургічне лікування косоокості. В останні роки багато хірургів вважають, що операцію потрібно робити якомога раніше. За наявності великого кута косоокості хірургічне лікування прово­дять, не чекаючи результатів ортооптичного лікування.

Операція полягає у посиленні функції одного м'яза і по­слабленні протилежного. Найчастіше роблять резекцію (вкоро­чення) одного прямого м'яза і рецесію (пересадку назад) пря­мого м'яза на протилежній стороні. У разі недостатнього ефекту операцію можна провести на другому оці, оскільки рухи очей взаємопов'язані (тому цей вид косоокості і називається співдружньою косоокістю). Однак слід зрозуміти, що операція не виключає плеоптичного і ортоптичного лікування. Якщо після операції не проводити належне консервативне лікування, результат хірургічного втручання може бути зведений нанівець.

Профілактика косоокості. Треба знати, що дитина повинна фіксувати предмети двома очима вже з 3-місячного віку. Якщо після 3 міс рухи очей не координовані, це свідчить про пору­шення розвитку бінокулярного зору. У такому разі дитину не­обхідно направити до окуліста.

Усі батьки повинні знати, що іграшки не можна вішати близько до очей маленької дитини. Це викликає напруження акомодації та конвергенції і може спровокувати виникнення косоокості.

Оскільки частою причиною косоокості є аномалії рефракції, необхідно проводити ранні огляди дітей з метою виявлення та корекції аметропій. Усіх дітей віком до 1 року повинен оглянути окуліст. Якщо він виявить аномалії рефракції, зокрема далекозо­рості середнього і високого ступеня, дитині слід призначити оку­ляри. Окуляри можна призначати дітям уже з 6-місячного віку.

Диспансеризація. Усі діти з косоокістю повинні знаходитися на диспансерному нагляді в окуліста. Суть диспансерного на­гляду полягає у забезпеченні постійного контролю за функ­ціями органа зору, своєчасного застосування всіх методів пле­оптичного та ортоптичного лікування, а за потребою — хірургічного лікування.

Необхідно постійно стежити за гостротою зору обох очей. Зниження гостроти зору як провідного ока, так і ока, що ко­сить, вимагає повної корекції. У разі досягнення гостроти зору 0,2—0,3, треба почати ортооптичне лікування. Якщо воно не дало ефекту, дитину направляють на хірургічне лікування.

.