Операційна стратегія організації як основа проектування операційної системи

Стратегія підприємства виявляється в тому, щоб за допомогою операційної системи виробляти продукцію або пропонувати послуги з метою задоволення основних потреб споживачів. Визначення основних потреб споживача та функції діяльності підприємства є стратегічним рішенням. Стратегічне призначення кожного підприємства можна представити у вигляді ланцюга “виробництво -- потреби споживача” Операційна стратегія (Operations Strategy) полягає в розробці загальної політики і планів використання ресурсів фірми, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії. Операційна стратегія, у сукупності з корпоративною стратегією (Corporate Strategy), охоплює весь спектр діяльності компанії і передбачає довгостроковий процес, покликаний забезпечити фірмі можливість швидко реагувати на будь-які неминучі зміни в майбутньому. Операційна стратегія виражається в прийнятті рішень, зв'язаних з розробкою виробничого процесу й інфраструктури, необхідної для його підтримки. Розробка процесу полягає у виборі необхідної технології, складанні тимчасового графіка процесу, визначенні товарно-матеріальних запасів, а також способу розміщення даного процесу. Рішення, зв'язані з інфраструктурою, стосуються систем планування і управління, способів забезпечення якості і контролю якості, структури оплати праці й організації операційної функції компанії. Для розробки ефективної стратегії організації перш за все необхідно виявити можливості економічної системи. Потім визначається мета організації, тобто який внесок вона буде вносити в суспільство. Причина існування організації є місія. Місія -- це концепція, навколо котрої організація може об'єднатись. Місія визначає резон існування організації. Наприклад: Місія для телефонної компанії: “Бути найкращими в спільних комунікаційних послугах для наших користувачів”. “Форд-Мотор” Місія -- покращувати постійно товари та послуги до рівня запитів замовника, забезпечувати отримання доходу власникам бізнесу. Місія виконується за допомогою стратегії. Стратегія -- це план, складений для виконання місії. Виробнича стратегія -- частина загальної стратегії, спрямованої на виробничу діяльність організації. При розробці виробничої стратегії розвитку організації обирається цільова спрямованість, яка характеризується багатогранним вектором Qц=f(q1ц;q2ц;…;qnц), де q1ц -- qnц -- структурні елементи стратегії (цільовий стан об'єкта). Діюча стратегія підприємства розглядається також як деякий вектор Q0=f(q10;q20;…qn0), де q0 -- структурні елементи діючої стратегії. Векторна інтерпретація процесу управління стратегічним розвитком виробництва (сервісу) має вигляд:? X? розходження між стратегіями X підприємства,?>0. Кут між векторами Qц та Q0 може слугувати мірою відхилення розвитку від цілі виробничого об'єкту, а добуток відношення величин векторів на косинус кута між ними (??) характеризує ступінь наближення об'єкта до його цільового стану.??=(Q0 /Qц) •cos(Qц; Q0). При розробці стратегії фірми зазвичай використовують концепцію Бостонської Консультативної Групи (БКГ). Стратегія розробляється через аналіз загроз, можливостей, сил та слабкостей організації. Ця концепція розглядає загрози і можливості навколишнього середовища, а потім використовує слабкі та сильні сторони самої компанії. Ідея в тому, щоб визначити можливості, які відповідають сильним сторонам фірми, чи хоча б визначити потенційні моменти, котрі за допомогою менеджменту можна розвинути. Аналогічно менеджер шукає спосіб виявити свої слабкості. Можливості/ загрози навколишнього середовища: культурні, демографічні, економічні, політико-правові, технологічні, суспільні/ постачальники, замовники, конкуренти. Сильні / слабкі сторони компанії: вимоги до капіталу, здібності менеджерів, рентабельність, потужність / завантаження, продуктивність, технічна компетентність, нововведення, позиції на ринку. Розглянемо комплекс стратегічних та виробничих рішень, які являються типовими структурними елементами стратегії виробничих (сервісних) підприємств. Стратегічні та тактичні рішення операційного менеджменту Стратегічні рішення: 1. Стратегія товару визначає процес його виготовлення. Рішення пов'язані, з виробничими витратами і якістю товару. Рішення встановлюють нижню межу витрат та верхню межу якості. 2. Стратегія процесу - можливості процесу, котрі доступні для виробництва товару. Рішення по процесу прив'язують менеджмент до основних підходів стосовно технології, ресурсів, обслуговування. 3. Стратегія вибору місця знаходження. Рішення по місцезнаходженню підприємства можуть як покращити, так і погіршити бізнес. 4. Стратегія розміщення. Рішення по розташуванню потужностей, персоналу, складів і т. д. Будуть залежати від стратегії розміщення. 5. Стратегія людських ресурсів. Людські ресурси -- основна та одна з дорогих частин будь-якого проекту, тому рішення, що приймаються в цій області, забезпечують успіх проекту.

((4)) Управління проектами. Проект – це задум (завдання, проблема) та необхідні засоби його реалізації з метою досягнення бажаного економічного, технічного, технологічного чи організаційного результату. Термін “проект” (від латинського “кинутий вперед”) спеціалісти трактували до недавнього часу як креслення, пояснювальна записка і кошториси, на основі яких можна збудувати літак, споруду чи завод; або це текст, що передує документу – плану, договору, угоді [4]. Наведемо ще кілька варіантів визначення поняття “проект”, які зустрічаються в літературі: Ø Проект – це окреме підприємство з конкретними цілями, які часто включають вимоги до часу, вартості та якості результатів, що досягаються (Англійська асоціація проект-менеджерів); Ø Проект ‑ це певне завдання з визначеними вихідними даними й встановленими результатами (цілями), що обумовлюють спосіб його вирішення (Тлумачний словник з управління проектами). Ці визначення є універсальними, методологічно виваженими та широко застосовуваними в зарубіжній практиці управління проектами. Відповідно до теоретичних та методологічних вимог необхідно розрізняти поняття проекту, бізнес-плану та техніко-економічного обґрунтування інвестицій: 1) інвестиційний проект – це сукупність документів, що характеризують проект від його задуму до досягнення заданих показників ефективності та обсягу та включають передінвестиційну, інвестиційну, експлуатаційну і ліквідаційну стадії його реалізації; це будь-який комплекс забезпечених інвестиціями заходів. Усі проекти є інвестиційними, оскільки без вкладення коштів реалізувати проект неможливо. 2) бізнес-план – це детальне викладення цілей та шляхів їх досягнення, що створюється для обґрунтування інвестицій. Бізнес-план проекту (підприємства) може входити в інвестиційний проект, як його складова частина, замінювати інвестиційний проект або включати декілька інвестиційних проектів (при розширенні, модернізації, реконструкції і реструктуризації підприємства); 3) техніко-економічне обґрунтування інвестицій – включає в себе передпроектну розробку інженерно-конструкторських, технологічних і будівельних рішень, порівняння альтернативних варіантів і обґрунтування вибору конкретного способу здійснення проекту. Техніко-економічне обґрунтування проекту передбачає поглиблену й детальну розробку, а також всебічну оцінку вибраного способу реалізації проекту. Є проекти наукові, технічні, комерційні, виробничі, фінансові тощо. Але кожний конкретний проект визначають такі чинники як складність, терміни реалізації, масштаб, вимоги до якості тощо. Таким чином, можна зробити висновок, що проект має ряд лише йому властивих ознак, наявність яких допоможе здійснити ефективну реалізацію проекту. Основними ознаками проекту є наступні: Ø зміна стану проекту задля досягнення його мети; Ø обмеженість у часі; Ø обмеженість ресурсів; Ø неповторність. До основних властивостей проекту, які випливають із його ознак та за якими вони можуть бути класифіковані на типи, відносять: масштаб проекту, його розмір, кількість учасників та ступінь впливу на навколишнє середовище. На сьогодні управління проектами – це визнана у всьому світі методологія вирішення організаційно-технічних проблем, це філософія керівництва проектами. Умови ринку стають більш вибагливими, підвищуються темпи змін, що відбуваються тощо. Управління проектами – це процес управління командою, ресурсами проекту за допомогою спеціальних методів та прийомів з метою успішного здійснення поставленої цілі. Важливим елементом є оточення проекту, оскільки важливо визначити середовище, в якому виникає, існує і завершується проект. Оточення проекту – це чинники впливу на його підготовку та реалізацію. Їх можна поділити на внутрішні й зовнішні. До зовнішніх відносяться політичні, економічні, суспільні, правові, науково-технічні, культурні та природні. До політичних чинників належать: політична стабільність, підтримка проекту державними установами, міжнаціональні взаємини, рівень злочинності, міждержавні стосунки тощо. До правових ‑ стабільність законодавства, дотримання прав людини, прав власності, прав підприємництва. До економічних – структура внутрішнього валового продукту, умови регулювання цін, рівень інфляції, стабільність національної валюти, розвиненість банківської системи, стан ринків, рівень розвитку підприємництва і т.д. Важливим при визначенні оточення проектів є рівень розвитку фундаментальних та прикладних наук, рівень інформаційних та промислових технологій, рівень розвитку енергетики, транспорту, зв’язку, комунікацій тощо. До внутрішніх належать чинники, пов’язані з організацією проекту. Організація проекту є розподілом прав, відповідальності та обов’язків між учасниками проекту. Учасниками управління проектами є юридичні або/та фізичні особи, які зобов’язанні виконати деякі дії, передбачені проектом, та інтереси яких будуть задіяні при реалізації проекту. В число учасників можуть входити інвестори, банки, підрядчики, постачальники, гуртові покупці продукції, лізингодавці та інші фізичні чи юридичні особи. Учасником проекту може бути також держава. Команда проекту - це специфічна організаційна структура, яку очолює керівник проекту. Вона створюється на період здійснення проекту і завданням її є здійснення функцій управління проектом.

((5)) Управління процесом проектування операційних систем. Проектування операційної системи: сутність, цілі та етапи. Склад критеріїв і факторів проектування операційної системи. Ефект операційної системи. Підходи до побудови операційних систем. Базові концепції проектування операційної системи: підхід "конкурентні переваги", підхід "якість", модель соціотехнічної системи, модель логістичної системи. Особливості розробки продукту та вибору технологічного процесу у виробничій сфері. Еволюція основних підходів до управління розробками. Фази типового проекту. Проектування продукту очима споживача. Етапи вартісного аналізу. Критерій ефективності процесу проектування продукту. Інструменти при плануванні процесів. Операційні технології. Сучасний рівень розвитку операційних систем: системи автоматизованого проектування, автоматизовані системи управління виробництвом, системи автоматизованого складування та подачі товарів, гнучкі виробничі системи, інтегровані автоматизовані системи управління виробництвом. Проектування послуг. Особливості сфери послуг. Проектування операційних систем сфери послуг. Підходи до розробки послуг. Особливості управління чергами. Черги. Характеристика вхідних та вихідних потоків. Конфігурації систем обслуговування моделей черг. Прийняття управлінських рішень в операційному менеджменті. Сутність поняття "рішення", види управлінських рішень. Місце прийняття рішень у процесі управління. Моделі та технології прийняття рішень. Середовища прийняття управлінських рішень: визначеність, ризик, невизначеність. Кількісні та якісні методи обґрунтування управлінських рішень.